« Поняття про виробничу санітарію та

гігієну праці.

Шкідливі виробничі фактори та засоби

захисту від них »

​

Гігієна праці — це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працівників з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини.

Виробнича санітарія — це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням.

До організаційних заходів належать:

дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;

проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;

забезпечення осіб, що працюють у шкідливих умовах, лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.

Технічні заходи передбачають:

систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;

розробку та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів та пари, інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;

забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;

улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці;

забезпечення захисту працівників від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.

Засоби колективного захисту від шуму поділяються за такими напрямками:

• зменшення шуму в самому джерелі;
• зменшення шуму на шляху його поширення;
• організаційно-технічні заходи;
• лікувально-профілактичні заходи.

Вібрація — це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але людина сприймає їх по-різному: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком, а шум – органом слуху.

Шум — це сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю необхідних для людини сигналів.

Заходи боротьби з вібрацією поділяють на : колективні та індивідуальні.

До колективних засобів належать:

​

• огороджувальні (захисні) – запобігають доступу людини до ділянок, де діє вібрація. Конструктивно вони можуть бути зроблені у вигляді ґратчастих, сітчастих та непрозорих перешкод з металу, деревини тощо;
• віброізоляційні – зменшують рівні вібрації, що передаються від джерела на тіло працівника;

Умови праці зварників

​

​

Необхідний серйозний підхід до вибору засобів індивідуального захисту безпосередньо електрозварювальників, а також засобів колективного захисту працівників, які знаходяться у виробничому приміщенні разом із ними, від шкідливого і небезпечного впливу електромагнітних випромінювань та електромагнітних полів високих рівнів, котрі генеруються потужним електрозварювальним обладнанням. Відстань, на якій знаходяться електрозварювальники від електрозварювальних апаратів і від кабелів електроживлення, незначна. Це говорить про те, що на них під час виконання зварювальних робіт діють значні за напруженістю електромагнітні поля. Їх величини можуть істотно перевищувати встановлені відповідними нормативними документами граничнодопустимі рівні. Результати досліджень свідчать, що напруженість електромагнітних полів в робочій зоні зварювальника часто сягає 0,5-40 кА/м. Електромагнітні поля з такою напруженістю можуть: - негативно впливати на серцево-судинну систему; - призводити до порушень діяльності нервової системи; - чинити негативний вплив на ендокринну систему; - служити причиною виникнення онкологічних захворювань тощо

• Першочергова увага повинна приділятися увага трьом наступним позиціям:
• 1) правильному вибору вентиляції, користуючись при цьому не загальними догмами зі сфери організації вентиляції, а підбираючи та розраховуючи її лише на основі скрупульозного та ретельного аналізу умов праці на кожному робочому місці електрозварювальника, беручи за основу силові характеристики технологічного устаткування. Не на останньому місці знаходяться при цьому і фінансові можливості, оскільки системи вентиляції останніх поколінь (європейських зразків) можуть бути фінансово непосильні;
• 2) ґрунтовному та грамотному підходу до вибору електродів для зварювання, оскільки від них найбільше залежить склад зварювального аерозолю та газів, які забруднюють повітря робочої зони електрозварювальника;
• 3) ефективному захисту електрозварювальника від електромагнітних випромінювань і полів, які генерують електрозварювальні установки та кабелі живлення.

Варто знати, що для збереження здоров’я зварювальників за будь яких можливостей варто застосовувати рутилові електроди. Однак якщо зварювальні метали не дозволяють їх застосування, тоді доцільно робити вибір між ільменітовими, рутилово-целюлозними чи рутилово-основними електродами. Запропоноване рішення забезпечить зменшення агресивності аерозольного забруднення.