����Готичне мистецтво�
Готика - період у розвитку середньовічного мистецтва, який охоплював майже всі області матеріальної культури і розвивався на території Західної, Центральної і частково Східної Європи з XII по XV століття.
Готичне мистецтво було культовим по призначенню і релігійним по тематиці. Воно зверталося до вищих божественних сил, вічності, християнського світогляду.
За якими ознаками можна відрізнити готичний стиль?
Особливості архітектурного стилю
На відміну від романського стилю з його круглими арками, масивними стінами і маленькими вікнами, для готики характерні арки з загостреним верхом, вузькі і високі вежі і колони, багато прикрашений фасад з різьбленими деталями і багатобарвні вітражні стрілчасті вікна.
Цегляна готика
Готична архітектура зазвичай використовувала тесане каміння (пісковик, мармур). Але в місцинах з дефіцитом покладів каменю використовували цеглу.
Цеглу використовували як для побудови невеликих житлових будинків, так і для величних готичних соборів.
Уніфікована цегла значно обмежувала створення готичних візерунків. Будівельники вийшли з цих обмежень створенням і використанням фігурної цегли (лекальна цегла). Вона надала можливість створювати справжнє готичне плетиво.
Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок.
Структура будинку складається з прямокутних осередків, обмежених
4 стовпами і
4 арками, що разом з арками-нервюрами утворюють остов хрестового зводу.
Майже вся архітектура готичних соборів обумовлена одним головним винаходом того часу - нової каркасної конструкції, що і робить ці собори легко впізнаваними. Це система контрфорсів та аркбутанів.
Розпір зводу головного нефа переміщається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи — контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. За рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів створюється відчуття легкості.
Всі елементи стилю підкреслюють вертикаль.
Обов:язкова присутність рози. Роза - кругле вікно в готичних спорудах.
Важливим елементом готичного стилю є скульптура, яка ніби сповнює споруду рухом. У готичному храмі скульптура відігравала роль, з одного боку, архітектурної прикраси, а з іншого — енциклопедії знань та уявлень про світ середньовічної людини. Поряд зі скульптурами святих, ангелів, Ісуса Христа, Діви Марії, демонів з'явилися скульптури звичайних людей. Окрім того, усі скульптури набули людських рис і характеру.
Реймський собор - символ королівської влади.�
Собор мислився свого роду зводом знання (головним чином богословського), символом Вселеної.
Реймський собор
Це місце, в якому були офіційно короновані численні французькі монархи.
Собор уславлює королівську владу. На фасаді виконана «Галерея королів», що складається з п'ятдесяти шести скульптур висотою чотири з половиною метри. В центрі галереї розташована статуя Хлодвіга, обабіч якого стоять його дружина, свята Клотільда, та Святий Ремі.
Готика України
Розвиток готичного стилю в Україні пов;язаний з прибуттям в українські міста поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Львівський кафедральний костел. Його заклали на початку 60-х років XIV століття, а завершили в основному в 80-х роках наступного.
Церква Святої Єлизавети в Хусті на Закарпатті - одна з найхарактерніших пам'яток готики на українських теренах, нині Хустська Реформатська церква
Видатні готичні споруди
Собор в Реймсі
(1211-1311), Франція
Собор Паризької Богоматері
Франція
Кельнський собор Німеччина
Вестмінстерське абатство Англія
Міланський собор Італія
Готика: скульптура
Готичні храми щедро прикрашалися різноманітними скульптурами. У готичних статуях скульптори намагалися передати душевні переживання своїх героїв, зробити більш виразними пози і жести фігур. Святі втратили колишню строгість та стали більш схожими на земних людей.
Кельнський собор
Шартрський собор
Монументальна скульптура підпорядкована архітектурі
Станкова скульптура
Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво періоду готики було тісно пов’язане з архітектурою.
У мистецьких творах, як і раніше, чільне місце посідали релігійні сюжети, однак уже простежувався інтерес до світського життя, думок і настроїв звичайної людини.
�У готичному мистецтві місце фресок зайняв інший вид художньої творчості — вітраж.�
Вітраж — сюжетна або арнаментальна композиція, виконана зі шматочків прозорого кольорового скла, скріплених свинцевим обрамленням.
Для зображень використовується образ людини�
Вітражі виконували в храмах певні функції.
По-перше, завдяки світлу, яке проникало через розфарбовані вікна в собор, у різний час певним кольором висвітлювалася та чи інша частина вівтаря. Це надавало інтер’єру культової споруди величності та сакраментальності.
По-друге, оскільки скло не лише розфарбовували, а й декорували золотом і сріблом, то в сонячну погоду завдяки цим інкрустованим частинкам внутрішнє оздоблення храму сяяло й викликало у парафіян відчуття урочистості, піднесеності.
Теми вітражних композицій
��������Із кольорів переважали червоний, синій, жовтий, коричневий.�
Популярність вітражів зросла від ХІІ століття завдяки розвитку сакральної архітектури й будівництву гігантських храмів.
У той період вітражі виготовляли зі скелець інтенсивних барв, насамперед синьої й червоної. Пізніше, завдяки впровадженню нових технологій (кольорових прозорих емалей), вітражне мистецтво додало до своїх принад багатство кольорів і переваги живопису.
��Вітраж «Богоматір з Ісусом». Собор у Шартрі. ХII-ХІII ст. Франція�
Готичний живопис
Характерні риси:
витонченість і багатофігурність зображень,
наявність орнаментів, елементів пейзажу та натюрморту.
Готичне мистецтво постійно зверталося до образу Богоматері — заступниці за людей перед Богом. Культ Богоматері склався практично водночас із характерним для Середньовіччя поклонінням прекрасній дамі. Обидва культи нерідко переплітались, і Діва Марія поставала в образі чарівної жінки.
У добу готики зминівся образ Христа: художники зображували Бога у скорботі й стражданнях за гріхи людства.
Типовою для ХІV ст. стала Кельнська школа живопису. Її майстри виконували станкові композиції на теми з життя Діви Марії та Христа. Ці образи й досі зачаровують ліризмом, щирістю, людяністю.
Відомі художники епохи готики в Італії �
Ґ. ді Ґраціано. «Звільнення
св. Петра із в’язниці». Бл. 1270 р.
�
Ґ. да Сієна. «Розп’яття». 1275-1280 рр.
Гвідо да Сієна�
Чімабуе�
Гвідо ді Граціано�
Сімоне Мартіні�
Радикальним реформатором живопису був один з найбільших італійських художників Джотто ди Бондоне (1266/67-1337).
У своїх роботах Джотто часом досягає великої сили в зіткненні контрастів і передачі людських почуттів. Основною роботою Джотто є розпис капели дель Арени в Падуї.
Трактуючи євангельські епізоди як події людського життя, Джотто поміщає його в реальну обстановку,
КНИЖКОВА МІНІАТЮРА
Величезне значення в культурному просторі готики займає книга. Розквіт книжкової мініатюри відноситься до XIII-XIV ст. Книги пишуть не тільки в монастирських скрипторіях, але і в міських.
Найчастіше книги носять світський характер: романи, хроніки, байки, притчі, трактати про полювання. У книжковій мініатюрі отримують розвиток реалістичні спостереження.
Книжкова мініатюра -
це зроблені від руки малюнки, кольорові ілюстрації гуашшю, клейовими або акварельними фарбами в рукописних книгах, а також художньо-декоративні елементи цих книг – ініціальні літери, заставки, кінцівки.
Франція була одним із найбільших рукописних центрів того часу, де ілюструвалися не тільки релігійні, а й наукові праці (Платона, Арістотеля). Художники ілюстрували численні наукові трактати, легенди про короля Артура та його лицарів. Мініатюри доповнювали моралізаторські оповідання про життя тварин (бестіарії).
Ілюстрація з «Абердинського бестіарію» XII ст.
Розкішний часослов герцога Беррійського
Часослов - книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних служб. В давнину слугував за читанку при навчанні грамоти.
Французька книжкова мініатюра 13 століття�
Дивовижні книги Середньовіччя: 6 нестандартних старовинних примірників�
Кодекс Ротундус — мініатюрний Бревіарій XVI століття. Шедевр датується 1480 роком. Це часослов, написаний латиною та французькою. Книжка нестандартної округлої форми, її діаметр усього 9 см, а довжина корінця — 3 см. На 266 сторінках невідомий автор зобразив 30 унікальних заголовних літер.
Поясна книга (1589 р.). Книжка називалася так, оскільки її носили на поясі: шматочок шкіри слугував продовженням книги і затикався за ремінь або пояс. Причому книга висіла сторчма, тому читати її можна було, не знімаючи пояса. Такі книги стали популярними у ХV‑XVI ст. у Німеччині та Нідерландах.
Двостороння книга «дозадо» �
Такі двосторонні книги використовувалися у XVI‑XVII століттях.
Їхню незвичайну оправу називали «dos-a-dos» («дозадо»). Такий спосіб часто використовувався при створенні Старого і Нового Завіту.
Книга, яку можна читати шістьма різними способами
Ця книга складнішої форми, ніж попередня. Її можна читати шістьма різними способами, іншими словами, у ній містяться 6 різних книг.
Цей геніальний екземпляр, створений у Німеччині в XVI столітті, вміщує релігійні тексти минулого, зокрема «Малий катехизм» Мартіна Лютера.
Книга на «ніжці»�
Пісенник у формі серця
Середньовічний пісенник 1475 рік. Набули популярності книжечки у формі серця. Часто вони були не релігійного, а розважального змісту — мова про пісенники у формі сердечок.
МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО
Музика готичного стилю була переважно духовною. Популярними стали духовні гімни, згодом — культова та світська музика.
��� Григоріанський хорал – це традиційний спів католицької церкви, який вперше ввів папа Григорій І Великий (590-604 рр.). Виконується виключно чоловіками.� https://www.youtube.com/watch?v=Ismdhz0RJOE �
Світську музику популяризували трубадури — провансальські поети-співаки XI—XIII ст., які звеличували кохання до чарівної дами, земні радощі, героїку хрестових походів. Творчість трубадурів характеризувалася різноманітністю тематики і жанрів.
Трубадури. Мініатюри XIII-XIV ст.
Після спорудження собору Паризької Богоматері у його стінах розмістилася співоча школа. Тут співаків навчали мистецтву вокальної поліфонії: під час виконання музичного твору кілька голосів поєднувалися і зливалися разом у мереживну, складну мелодію. Згодом поліфонія поширилася й на інші види музичного мистецтва.
Інтер’єр
Характерними рисами готичного інтер’єру є вишуканість форм і декору, вдале поєднання матеріалів, кольорів та стильова єдність в оформленні внутрішнього простору будівлі.
З-поміж кольорів переважали червоний, жовтий, синій, коричневий; поширеними були золотавий, сріблястий.
ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ У МОДІ
До традиційного одягу належав плащ, пошитий із сукняної тканини та підбитий матерією іншого кольору або хутром.
Жінки носили туго зашнуровані сукні з довгими шлейфами, жакети й безрукавки, оторочені пухнастим хутром, шовкові рукавички, широкі пояси з дорогоцінними пряжками.
Чоловіки одягали вузькі штани, короткі куртки, черевики із загостреними носами.
У моді особливо популярним був чорний оксамит.
Серед головних уборів переважали капелюхи, берети, чепчики і високі шапки, виготовлені з повсті, матерії або соломи. Поширеним був головний убір у вигляді тюрбана з вільно спадаючими кінцями.��
Театральне мистецтво
Зародився релігійний, або церковний театр.
Спершу під час служби у храмах розігрувалися найбільш драматичні епізоди зі Святого Письма (літургічна драма). У XIII ст. їх винесли на паперть, а згодом — і на міські площі (майданний театр).
Наймасовішим видом театрального дійства в цей час була містерія, яка виникла у другій половині XIII ст. За своїм релігійним змістом вона тісно пов’язана з церковним театром, але спектаклі ставили прості містяни, а не духовенство.
Містеріальна драматургія мала три цикли: «старозавітний», «новозавітний» і «апостольський», сюжети п’єс якого були запозичені із «Житій святих».
Постановники містерій прагнули правдоподібності та яскравих ефектів. Якщо, наприклад, показували сцену всесвітнього потопу, площу заливали водою.
У XV—XVI ст. популярними були також повчальні вистави — мораліте, в яких персонажами виступали алегоричні фігури: скупість із мішком золота; самолюбство, що постійно дивиться у дзеркало; любов, що тримає у руках серце.
Найбільш демократичним жанром середньовічного театру був фарс.
Актори та виконавці фарсів відтворювали реальні картини побуту того часу. Вистави були насичені гострою сатирою, життєрадісним народним гумором.
Готичний стиль - це художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середніх століть мистецтва країн Західної, Центральної та Східної Європи (середина 12 - 16 ст).
Готика – це поєднання величі й простоти. Вона надала новий вигляд середньовічній Європі Її впливу піддалася не тільки архітектура, а й живопис, декоративно-прикладне мистецтво, одяг.