1

МНС УКРАИЇНИ

ОБЛАСНІ КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИХ КАДРІВ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЦЕНТРУ ЦЗ ТА БЖД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

​

​

​

​

Тема:

Проблема тероризму у сучасному світі

​

​

​

2

Навчальні питання:

1. Загроза прояв актів тероризму в

Україні.

​

2. Правові підстави щодо попередження та боротьби з проявами актів тероризму в Україні.

​

3. Суб’єкти, на які покладені проведення заходів щодо попередження та боротьби з проявами тероризму.

3

Література:

​

1. Закон України „ Про боротьбу з тероризмом” від

20.03.03р.

2. Інформаційний збірники „Стан техногенної та природної безпеки в Україні" за 2005 - 2010 р.р., МНС України, НАН України

3. Журнал „Надзвичайна ситуація „ № 3-2004р., № 12-2005р., № 1-2006р.

4. Журнал "ОБЖ. Основи безопасности жизни", РФ, № 9-2000г.

5. Матеріали ЗМІ.

4

Загроза прояв актів тероризму в Україні

Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя та здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Міжнародний тероризм – здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупуваннями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницьки діяння, пов'язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження.

5

Терористичний акт – злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України.

У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258–260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України;

​

6

Технологічний тероризм

– злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру.

​

7

За причинами виникнення тероризм можна поділити на види:

1. політичний тероризм в своїй основі має політичну мотивацію, тобто опозицію існуючої владі, конфлікти з органами влади, має на меті корінну або часткову зміну економічного або політичного устрою власної країни і т.п.;
2. релігійний тероризм, який виникає у випадках, коли релігійна самосвідомість стає визначальною в політичному протистоянні;

3) національний тероризм, який здійснюється за етнічною ознакою та включає організації етносепаратистського плану, які мають на меті боротьбу проти економічного або політичного тиску і диктату з боку великих держав і транснаціональних монополій;

4) кримінальний тероризм, який має особливий вплив під час проведення суспільно-економічних перетворень, змінах у законодавстві.

СУБ’ЄКТИ ТЕРОРИСТИЧНИХ ДІЙ

8

9

Терористична діяльність в сучасних умовах характеризується:

• широким розмахом, відсутністю явно виражених державних кордонів, наявністю зв'язку і взаємодією з міжнародними терористичними центрами і організаціями;
• жорсткою організаційною структурою, що складається з керівної і оперативної ланки, підрозділів розвідки і контррозвідки, матеріально-технічного забезпечення, бойових груп і прикриття;
• жорсткою конспірацією і ретельним відбором кадрів;
• наявністю агентури в правоохоронних і державних органах;
• хорошим технічним оснащенням, що конкурує, а то і перевершує оснащення підрозділів урядових військ;
• наявністю розгалуженої мережі конспіративних укриттів, учбових баз і полігонів.

10

Основні завдання захисту населення і територій у випадку терористичних актів

Основними завданнями захисту населення і територій у випадку терористичних актів є:

- розроблення і реалізація нормативно-правових актів, додержання державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій;

• забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;
• прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків, визначення на основі прогнозу потреби в силах, матеріально-технічних і фінансових ресурсах;
• створення, раціональне збереження і використання резервів фінансових і матеріальних ресурсів;
• організація захисту населення (персоналу) та надання безкоштовної медичної допомоги;

11

Основні завдання захисту населення і територій у випадку терористичних актів (продовження)

• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків терористичних актів та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
• здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;
• реалізація визначених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків терористичних актів, у тому числі осіб (чи їх сімей), які брали безпосередню участь у їх ліквідації;
• міжнародне співробітництво у галузі захисту населення від терористичних актів.

Захист населення і територій у випадку терористичних актів забезпечується скоординованою роботою постійно діючих функціональних і територіальних підсистем ЄДС.

12

На жаль на сьогодні відбувається істотне зниження рівня стабільності у світі.

Звідси, не виключені терористичні акти і в Україні, тому винятково важливою стає надійна, стала робота економіки.

13

Тривалий час проблемами підвищення стійкості роботи об’єктів глибоко і серйозно займалися міністерства, відомства, органи цивільного захисту та самі об’єкти.

Під стійкістю роботи об’єкта розуміється здатність підприємства в умовах надзвичайного часу, при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження мирного часу випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при руйнуванні й порушенні зв’язків з кооперації – відновлювати своє виробництво за максимально короткий термін.

Вплив факторів війни і НС мирного часу може викликати руйнування, порушення діяльності будь-якої ділянки технологічного процесу, що призведе до тимчасової зупинки або припинення виробництва у цілому.

Стійкість роботи об’єкта залежить: від забезпеченості виробничого персоналу індивідуальними і колективними засобами захисту; міцності та механічної стійкості будинків і споруд; стійкості устаткування і всього технологічного процесу; безперебійного енергопостачання і матеріально-технічного забезпечення; створення умов, що виключають чи послаблюють вплив вторинних факторів ураження.

14

Оцінка уразливості об’єкта

Мета оцінки уразливості об’єкта полягає в підготовці даних, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень щодо планування і здійснення заходів, спрямованих на підвищення стійкості.

Найбільш доцільними варто вважати ті з них, які будуть сприяти поліпшенню технологічного процесу, запобіганню аварій і пожеж, а також поліпшенню умов праці.

Підсумком роботи з оцінки уразливості є одержання науково- обґрунтованих даних про можливий характер і масштаби наслідків впливу на об’єкт уражаючих факторів стихійних лих, аварій і катастроф та терористичних актів, виявлення найбільш уразливих елементів підприємств (будинків, споруд, устаткування, комунально-енергетичних мереж, транспорту тощо).

При визначенні ступеня терористичної стійкості об’єктів підвищеної небезпеки необхідно виходити з того, що боротьба з тероризмом включає систему політичних, правових, організаційних, економічних, адміністративних, режимних, інженерно-технічних, фізичних, оперативних, військових, карно-процесуальних і мобілізаційних заходів.

​

15

Перевірка ступеню антитерористичного захисту стійкості об’єктів, як правило, починається з проведення навчань і тренувань.

При проведенні навчань основна увага приділяється детальній фіксації рішень, прийнятих суб’єктами управління, відповідно до обстановки, що змінюється, дій особового складу без оголошення попередньої їх оцінки.

При аналізі проведених навчань особлива увага приділяється з’ясуванню практичного вирішення питань щодо реалізації заходів антитерористичного захисту (у процесі проведення навчань); ступеню теоретичного засвоєння порядку дій (у процесі індивідуальних бесід по закінченні навчань).

​

16

Підвищення стійкості роботи об’єкта

Завдання з підвищення стійкості об’єкта вирішуються шляхом завчасного проведення заходів щодо посилення найбільш уразливих елементів та ділянок.

Стійкість оцінюється наступними параметрами: забезпеченістю виробничого персоналу засобами захисту від можливих уражаючих факторів; рівнем стійкості виробничого комплексу; можливістю матеріально-технічного забезпечення виробництва при тимчасовому припиненні постачань; готовністю підприємства до проведення відбудовних робіт при одержанні середніх і слабких руйнувань; надійністю керування виробництвом і відбудовними роботами.

Рівень надійності виробничого комплексу визначається ступенем руйнувань, при яких: потрібна короткочасна зупинка виробництва для виконання середнього відбудовного ремонту; необхідна тривала зупинка виробництва для виконання капітального відбудовного ремонту.

Вивчаючи ці питання, варто звернути головну увагу на основні споруди і будівлі, руйнування яких може призвести до порушення або повної зупинки виробництва.

Що стосується энерго-, газо-водопостачання, то тут підраховується необхідний мінімум потреби енергії, кількість джерел, оцінюються системи введення і розведення (наземна, підземна, на ґрунті, по стінах будинків, по естакадах, повітряна) та їх стійкість до впливу багатьох факторів природного, техногенного та терористичного характеру.

​

17

В Україні встановлені три категорії уразливості потенційно небезпечних об’єктів економіки у терористичному відношенні, які визначають рівень небезпеки об’єкта (серед інших об’єктів) та характеристику ступеня ризику виникнення терористичних проявів за масштабами прогнозованих наслідків надзвичайної ситуації, яка може статися внаслідок терористичного акту

18

Перша категорія уразливості об’єктів у терористичному відношенні встановлюється для об’єктів, щодо яких існує дуже високий рівень ризику виникнення терористичних проявів, у результаті чого можливе виникнення надзвичайних ситуацій загальнодержавного (транскордонного) рівня, що загрожує життю значної кількості людей, а також тяжкими внутрішньо- та зовніш ньополітичними, соціальними, економічними та екологічними наслідками для України, а в деяких випадках – і для інших держав.

​

19

Друга категорія уразливості об’єктів встановлюється для об’єктів, відносно яких існує високий рівень ризику виникнення терористичних проявів, у результаті чого можливе виникнення надзвичайних ситуацій регіонального (обласного) рівня, що можуть призвести до загибелі (загрози загибелі) людей або значного погіршення умов їх життєдіяльності, а також до ускладнення соціально-політичного, економічного та екологічного стану регіону (області).

​

20

Третя категорія уразливості об’єктів встановлюється для об’єктів, щодо яких існує ймовірність виникнення терористичних проявів, у результаті чого можливе виникнення надзвичайних ситуацій місцевого рівня, що загрожують життю людей або суттєво погіршують умови їх життєдіяльності, а також спричиняють ускладнення соціально-політичної, економічної та екологічної ситуації в регіоні або в його окремому районі.

​

21

Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки

Відповідно до основних нормативно-правових документів з питань цивільного захисту потенційно небезпечні об’єкти можливої спрямованості терористичних дій розподіляються на: 1) радіаційно-небезпечні об’єкти;

2) хімічно-небезпечні об’єкти;

3) гідроспоруди (Дніпровського та Дністровського каскадів);

4) залізничні станції, що віднесені до груп з цивільної оборони;

5) вибухо-пожежонебезпечні об’єкти.

При визначенні важливості об’єкта терористичних спрямувань основним показником є ступінь збитків та негативних наслідків, які можуть статися внаслідок терористичного прояву на зазначеному об’єкті.

При цьому розрахунки проводяться за максимально можливими наслідками (людські втрати, аварії, економічні збитки, негативні соціально-політичні наслідки тощо) терористичної діяльності. При систематизації об’єктів можливої терористичної спрямованості визначення найбільш важливих з них здійснюється за такими показниками:

​

22

Потенційно небезпечними об'єктами, що можуть стати "знаряддям" терористичних груп є:

​

• чотири АЕС;
• хімічно небезпечні об'єкти 1-го ступеня

небезпеки;

• вибухо- і пожежонебезпечні об'єкти категорії

"А" і "Б“;

• дамби водосховищ Дніпровського каскаду;
• транспортні вузли (у тому числі аеропорти і

залізничні станції);

• магістральні трубопроводи;
• військові склади і бази;
• великі бізнес-центри, стадіони.

​

23

Для населення України одну з найбільших потенційних небезпек складає хіміко-біологічний тероризм.

Найбільш розповсюдженими і доступними хімічними речовинами для проведення терактів є:

- токсичні гербіциди та інсектициди;

• аварійно хімічно небезпечні речовини: хлор, фосген, синильна кислота

та ін.;

- отруйні речовини: зарин, зоман, Ві-ікс, іприт, люїзит;

- психогенні та наркотичні речовини;

- збудники небезпечних інфекцій: сибірської язви, віспи, туляремії та ін.;

• природні отрути і токсини: стрихнін, рицин, бутулотоксин, нейротоксини

тощо.

Після Чорнобильської катастрофи та поширення ядерних технологій на держави з нестабільними політичними режимами стала на часі проблема запобігання ядерному тероризму.

Основними загрозами є:

• зараження радіоактивними речовинами – використання радіоактивних

матеріалів (цезію, плутонію, кобальту та ін.);

- диверсії на ядерних об'єктах.

24

2. Правові підстави щодо попередження та боротьби з проявами актів тероризму в Україні

​

Правову основу боротьби з тероризмом становлять:

​

• Конституція України;
• Кримінальний кодекс України;
• Закон "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.03р. № 638-IV, інші

закони України;

• Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 1977р.;
• Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997р.;
• Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму,

1999р.;

• інші міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких

надана Верховою Радою України;

• Укази і розпорядження Президента України, постанови та

розпорядження Кабінету Міністрів (КМУ) ;

• інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання

законів України.

25

3. Суб’єкти, на які покладені проведення заходів щодо попередження та боротьби з проявами тероризму

​

Організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюється КМУ у межах його компетенції.

​

Суб'єкти, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції є:

​

• СБУ, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби

з терористичної діяльністю;

- Міністерство внутрішніх справ;

- Міністерство оборони;

• Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення

від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- Державна прикордонна служба України;

- Державний департамент з питань виконання покарань;

- Управління державної охорони.

​

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, підпорядковані йому органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій, а також здійснюють просвітницькі та практично-навчальні заходи з метою підготовки населення до дій в умовах терористичного акту.

27

Антитерористичний центр при СБУ

Суб’єкти, які безпосередньо

здійснюють боротьбу з тероризмом

Завдання

Міжвідомча

координаційна

комісія

​

Штаб

Антитерористичні

Центри при регіональних органах СБУ

Координаційні групи

​

Штаб

МВС

Міноборони

МНС

Держпогранслужба

СБУ – головний орган

Держдепартамент з питань

виконання покарань

Управління держохорони

Координація

діяльності

розробка принципів, рекомендацій та програм боротьби з тероризмом

збір, узагальнення, аналіз

та оцінка інформації про

розповсюдження тероризму

В Укр. та за ії межами

​

організація та проведення

КШН, ТСН та тренувань

організація та проведення

антитерористичних

операцій

участь в підготовці та

внесення пропозиций у

законодавчу базу Укр.;

взаємодія зі спецслужбами

іноземних держав

Загальна організація боротьби з тероризмом в Україні

28