Тарас Григорович Шевченко��������«Світає»
Світає…
Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї�Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі�Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.