ДУХОВНЕ ЖИТТЯ НАЦІЇ КРІЗЬ ПРИЗМУ НЕЩАСЛИВОГО КОХАННЯ (ЗА РОМАНОМ ЛІНИ КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»)

Українська література, 11 клас

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» є перлиною української літератури

XX століття.

1979 рік - щасливий рік для України: до читача прийшла «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Життя твору починалося непросто. В.Брюховецький: «Звинувачення внутрішніх рецензентів, причому закиди навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше, як літ на шість... Лише після спеціальної ухвали Спілки письменників України твір був випущений у 1979 році «Радянським письменником».

Роман у віршах – ліро-епічний літературний жанр, у якому поєднано ознаки розповідного твору та особливості поезії.

Роман у віршах

Розповідний твір

Поетичний твір

Жанр

Особливості жанру:

• великий обсяг;
• велика кількість персонажів;
• щонайменше дві сюжетні лінії;
• органічна єдність ліричного,

епічного й драматичного.

​

Історична основа

​

Історичні події, зв’язані з боротьбою народу за поновлення своєї державності (боротьба народу проти польської шляхти у ХVII ст);

​

Персонажі твору згадують далекі часи, коли на півдні України, за Дніпровськими порогами, зароджувалось українське козацтво, запорожці;

​

.

ТОЧНИХ ДАНИХ ПРО ЖИТТЯ МАРУСІ НЕМА

Ліна Костенко створила свою версію життєвого шляху легендарної полтавчанки.

«Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці…». Олег Скрипка

«Дівчина з легенди»

Різні рівні прочитання роману «Марусі Чурай»

Головні герої: �

• Маруся Чурай,
• Гриць Бобренко,
• полковий обозний Іван Іскра,
• полтавський полковник Мартин Пушкар,
• козак Лесько Черкес,
• Галя Вишняківна,
• війт Семен Горбань.

Сюжет твору розгортається двома лініями:

• особистою – доля М. Чурай та інших персонажів, які відіграють у її житті важливу роль;
• історичною – національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького 1648-1657-рр.

Час і місце: дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р.

Подія: суд над Марусею, яку обвинувачують в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар та Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок.

Розділ знайомить майже з усіма персонажами, які діятимуть далі. Тут започатковані головні сюжетні лінії й проблеми, починається досить активне розкриття характерів.

​

I розділ� «Якби знайшлась неопалима книга»

II розділ� «Полтавський полк виходить на зорі»

Полтавський полк на зорі вирушає в похід боронити волю свого народу.

Головне завдання другого розділу - створенні панорамного образу українського народу, який воює за свою волю. Полтавський полк, що вирушає в похід, — наскрізний образний мотив у романі.

​

​

Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зрада з Галею Вишняківною. Наприкінці Марусю виводять на страту.

​

ІІІ розділ� «Сповідь»

IV розділ �«Гінець до гетьмана»

Іван Іскра мчить до гетьмана Богдана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі.

Розділ розширює просторові межі твору. Читач бачить не тільки Полтаву, а й більшу частину України. Значну увагу авторка приділяє образу Богдана Хмельницького, який постає мудрим, виваженим політичним і військовим діячем — творцем української держави.

​

Марусю виводять на площу для страти, де зібралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Марусиної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі і героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України було покарано на горло у Варшаві.

​

V розділ� «Страта»

VI розділ «Проща»

​

Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка і з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини.

«Проща» є своєрідним інтелектуальним центром роману, бо тут відбувається осягнення історії України, проблем її існування.

VII розділ «Дідова балка»

Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.

Брами Полтави зачинені, гармати націлені на ворога. Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень.

Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові.

VІІІ розділ «Облога Полтави»

IX розділ «Весна, і смерть, і світле воскресіння».

Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю».

Композиція

Кульмінація – суд і вирок.

​

Зав’язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем.

​

Розвиток дії – Маруся йде на прощу.

​

Кульмінація – облога Полтави.

​

Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.

ТЕМАТИКА ТВОРУ:

• БАГАТОСТРАЖДАЛЬНА УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ З ЇЇ ТРАГІЧНОЮ ГЕРОЇКОЮ;
• ХАРАКТЕРИСТИКА КОЛОРИТНИХ НАРОДНИХ ТИПІВ, ВЗЯТИХ З РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРОШАРКІВ УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ XVII СТ.;
• КОХАННЯ ДІВЧИНИ-КОЗАЧКИ, ЯКЕ ВІДКРИВАЄТЬСЯ БЕЗМІРОМ ДУШЕВНИХ ГРАНЕЙ ТА ПЕРЕЖИВАНЬ — ПОЕТИЧНИХ І ТРАГІЧНИХ;
• СПОВНЕНИЙ ПРИСТРАСТІ РОЗДУМ ПРО МІСІЮ МИТЦЯ ТА ЙОГО СЛОВА, ПОЕЗІЇ В ЛЮДСЬКОМУ ЖИТТІ ЗАГАЛОМ, І В УКРАЇНСЬКІЙ ДОЛІ — ЗОКРЕМА.

ГОЛОВНА ІДЕЯ:

УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗЛАМНОСТІ, СИЛИ ДУХУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ВИЗВОЛЬНІЙ БОРОТЬБІ ПРОТИ ПОЛЯКІВ; ЗАСУДЖЕННЯ ЗРАДИ У КОХАННІ

ГОЛОВНА ДУМКА ТВОРУ:

НЕЗНИЩЕННІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ГЛИБОКА ВІРА В ЙОГО ДУХОВНУ СИЛУ Й МОГУТНІСТЬ, ОСПІВУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ З БАГАТИМ ДУХОВНИМ СВІТОМ.

ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ:

*ВІРНІСТЬ І ЗРАДА;

*МИТЕЦЬ І СУСПІЛЬСТВО;

*ПІСНЯ І НАРОД;

*БАТЬКИ І ДІТИ;

*ПРОБЛЕМУ ІСТОРИЧНОГО МИНУЛОГО УКРАЇНИ.

Історичні події, зображені у романі:

​

Часи були непевні, лиховісні.

Як хмари в небі, купчилась війна.

• Зародження козацтва на теренах України;
• Повстання Северина Наливайка, гетьмана

Павлюка;

• Батько Марусі, козацький урядник Гордій Чурай у 1637 році був страчений у Варшаві;
• Пожежа в Полтаві 1658 року;
• Національно – визвольна війна 1648-1657рр.

під проводом Б. Хмельницького.

Історичні особи, зображені в романі

• Дмитро Вишневецький – ватажок українського козацтва;
• Богдан Хмельницький- гетьман України;
• Ярема Вишневецький – польський магнат,“страшний руйнатор України”;
• Януш Радзивілл – литовський князь;
• Мартин Пушкар – полтавський полковник;
• Северин Наливайко – козацький ватажок;
• Іван Іскра(Остряниця), Лесько Черкес, Семен Горбань,Яким Шибилист – запорожці.

Тема любові є однією з головних у романі Л. Костенко.

Її твір дає змогу кожному з нас відкрити для себе красу й силу людської любові, хай навіть ця любов зазнала зради й призвела до трагічної розв’язки.

«Маруся Чурай» збагачує нас своєю «філософією любові», у якій це почуття визнається як особлива духовна цінність.

Проблема любові і зради, що теж належить до «вічних» тем, вирішується як складова частина філософії любові.

​

Чільне місце у творі посідає інша «вічна» проблема літератури — митець і народ, митець і суспільство. Вочевидь, у світовій літературі немає видатного поета, який би не порушував загальнолюдську проблему і не надавав би їй свого трактування. Головна героїня роману, Маруся Чурай, цілком справедливо показана Л. Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що набули найбільшого поширення й принесли всесвітню славу нашому народу. У часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література через певні умови була ще слабо розвинутою.

​

Маруся Чурай — «голос і душа народу»

За Л. Костенко, вона мала своє розуміння завдань власної творчості, її суспільного значення. Як митець, як людина незвичайна, виняткова, вона відчувала й глибоко переживала різне ставлення до себе з боку сучасників — від щирого захоплення й любові до повного нерозуміння і навіть агресивності до себе як до людини, що є «не такою, як усі».

​

• Трагедія зрадженого кохання, що є центральною в романі, визріває з нерівності душ Марусі й Гриця. Маруся перебуває у світі ідеального, у світі любові, пісні, творчості, волі; її силове поле — це небо:

​

Моя любов чолом сягала неба,

А Гриць ходив ногами по землі.

• Роман побудовано на антитезі, контрасті високого й низького, матеріального й духовного.
• Для українця того часу основним був осілий, селянський спосіб життя. У цьому сенсі цілком типовий образ — Бобренчиха, яка закопалася в землю, «як кріт». Маруся ж з її духовним буттям, моральним максималізмом — рідкісний виняток у цьому прагматичному, приземленому світі.
• Марусине серце «горде і трудне». Трудне — бо не визнає компромісів, відкидає напівпочуття, мучиться самотою, прагнучи справжності й повноти в усьому, у коханні — передусім. Але «нещасливе щастя» Марусі в тому, що її «горде і трудне» серце, не питаючись розуму, вибрало саме Гриця Бобренка. У почутті любові є якась ірраціональна стихія, що самовладно полонить людину.

Символічність образу Марусі Чурай

• символ пісенного таланту українського народу;
• символ України, українського народу;
• символ дівочої чистоти та вроди;
• символ вірності і палкого кохання;
• символ міцності духу;
• символ великого жіночого жалю.

«МАРУСЯ ЧУРАЙ» ЛІНИ КОСТЕНКО, — ЗАУВАЖУВАВ МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ, — НЕ ПРОСТО НАША ОБІКРАДЕНА Й ПОГАНЬБЛЕНА ІСТОРІЯ, НЕ ТІЛЬКИ ХУДОЖНЯ ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII СТ. ЦЕ — ІСТОРІЯ, ЯКА ОСМИСЛЮЄ САМУ СЕБЕ, МИСЛЯЧА ІСТОРІЯ. ЦЕ ПАРТИТУРА ВІЧНИХ МОТИВІВ ДУХОВНОГО БУТТЯ НАРОДУ... ЯКЩО В НАЦІОНАЛЬНОМУ ПИСЬМЕНСТВІ Є ТАКІ ТВОРИ, ЯК «МАРУСЯ ЧУРАЙ», ЗНАЧИТЬ, ВОНО НЕ БЕЗНАДІЙНЕ, І НЕ БЕЗНАДІЙНА ДОЛЯ ТОГО СЛОВА — ВОНО ВИЖИВЕ Й ВИСТОЇТЬ У ЦЬОМУ СКЛАДНОМУ Й ТРАГІЧНОМУ СВІТІ, ЯКИЙ НЕ МАЄ СЕНТИМЕНТІВ ДО ЖОДНОГО НАРОДУ».

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!�☺