Відокремлені уточнювальні члени речення

Уточнювальним членом речення називають слово або словосполучення, яке роз’яснює, конкретизує зміст попереднього члена речення, звужуючи або обмежуючи його значення.

Уточнювальний член речення стоїть безпосередньо після слова, яке він уточнює.

Уточнювальні члени речення відповідають не просто на питання к о л и? д є? щ о? і т. д., а на питання коли саме? де саме? як саме? який саме? що саме? і под.

Уточнювальні члени речення ЗАВЖДИ відокремлюються. В усному мовленні їх виділяють паузою і відповідною уточнювальною інтонацією, на письмі комами, рідше – тире.

(Де?)Тут, (де саме?) серед степової тиші, казка сама просилася в слова (І.Цюпа).

Наприклад:

(Коли?) Давно, (коли саме?) в дитячий любий вік, в далекім ріднім краї я чула казку (Л.Українка).

Уточнювальні члени речення можуть бути

непоширеними і поширеними

За рікою і тут, на березі, починалось життя (Ю.Збанацький).

А там, за сивою горою, зоріє Українонька моя (М.Воробєй).

Уточнювальними називають члени речення, що мають додаткове значення, уточнене стосовно того члена речення, з яким вони зв’язані однією синтаксичною функцією, тобто виступають тим самим членом речення, проте вони не є однорідними (не допускають підстановки сполучника і).

Слід розрізняти уточнювальні члени речення й відокремлені.

Уточнювальними можуть бути не тільки другорядні члени, а й головні члени речення.

Хлопець за два роки змінився, (що саме зробив? ) виріс, змужнів (О.Хапатько).

Від вас, (від кого саме?) учителів, значною мірою залежить доля дітей;

Над Оболонню висять низько білі, (які саме?) аж прозорі, хмарки (І. Нечуй-Левицький);

Жваво, (як саме?) з юнацькою енергією, заходився Семен ставити хатину (М.Коцюбинський);

Найчастіше уточнюються

обставини місця й часу:

рідше —

обставина способу дії:

означення:

додаток:

присудок:

Того ж дня, (коли саме?) після уроків, відбулася урочиста лінійка;

• Якщо обставини різні за значенням (одна обставина часу, а друга – місця чи навпаки), то кому між ними не ставимо.

• Ніколи не буває уточнення до прислівника ДЕСЬ. Прислівник десь вказує на невизначеність місця, тому й уточ­нення при ньому не може бути.

ЗАУВАЖТЕ!

Серед ночі над степом ані хмаринки (В.Підмогильний).

Десь за річкою гув болотяний бугай (Г.Тютюнник).

Наприк­лад:

Наприк­лад:

Уточнювальні члени можуть вводитися в речення за допомогою слів як, тобто, цебто (себто), або (= тобто), чи (= тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що й под.

Такі слова відокремлюються разом з уточнювальними членами речення.

Наприклад:

Людям хотілося жити, тобто творити, працювати (О.Довженко).

Слід відрізняти розділові сполучники АБО, ЧИ з пояснювальними сполучниками АБО, ЧИ ( = ТОБТО)

Вальдшнеп, або лісовий кулик, – благородна птиця (Остап Вишня).

Відвага мед п’є або сльози ллє (Народна творчість).

​

ПОРІВНЯЙМО

Увага!

Не слід плутати уточнювальні підмети чи додатки з відокремленими прикладками, вираженими власною назвою, які уточнюють означуване слово - загальний іменник.

Сусід мій, (який?) Григорій Шиян, вирішив не покидати своєї старої хати... (О. Довженко).

Наприклад:

Треба мати на увазі, що іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнювальних залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цьо­го і вимовляються вони з різною інтонацією, відокремлюють­ся або не відокремлюються комами.�

Зверніть увагу!

(Де?) Десь далеко, (де саме?) за тем­ною смугою лісу, обізвався грім (С. Васильченко).

(Де?) Далеко за річкою блиснуло щось (М. Коцюбинський).

ПОРІВНЯЙМО:

В даному реченні смуга лісу бачиться як щось далеке, тобто вислів за темною смугою лісу виступає як синонімічний до обставини далеко.

В цьому реченні річка мислиться як близький предмет, а дія відбу­вається далеко за нею.

Вправа на закріплення

Спишіть речення, поставте потрібні розділові знаки, підкресліть уточнювальні члени речення.

1.Тоді восени майже в кожній хаті жили перепели (О.Гончар).

2. Коло діда на старому яблуневому пні сидів його давній товариш і побратим Григорій (О. Довженко).

3. Данилко радо з підскоком біг до сусідів (Петро Панч).

4. Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий аж до самого обрію степ (Ю.Бедзик).

Перевірте себе

1.Тоді, восени, майже в кожній хаті жили перепели (О.Гончар)

2. Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій (О. Довженко).

3. Данилко радо, з підскоком, біг до сусідів (Петро Панч).

4. Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий, аж до самого обрію, степ (Ю.Бедзик)

​