Ганс Крістіан Андерсен

Підготували бібліотекарі НВК №148

«Планета Щастя»

Лебединська О.М.,

Мартинова Л.О.

​

​

​

​

​

​

Дніпро-2021

Великий казкар

Провидіння наділило Г.Х. Андерсена багатьма здібностями, але найкращим його даром була своєрідна фантазія, що додавала його творам особливу свіжість і красу.

Фантазія до нього приходила за першим покликом і слідувала за ним куди завгодно - читаємо ми у сучасників Андерсена. Для багатьох читачів

Г. Х. Андерсен - знаменитий автор казок. Але далеко не всім відомо, що їм створені драматичні твори, романи, вірші, автобіографічна повість «Казка мого життя», чудові по своєму гумору і свіжості дорожні нариси і те, що його епістолярна спадщина являє собою теж високе мистецтво.

Рідне місто Андерсена

• Ось я і в Оденсе! Стою перед крихітним будиночком з черепичним дахом. У ньому в 1805 жив великий казкар. Вся ця крива вуличка з затишними будиночками збереглася такою, якою вона була 150 років тому.
• Здається, ось-ось з-за рогу з'явиться сам Ганс Крістіан Андерсен в витонченому сюртуку, циліндрі, з трояндою в петлиці

​

Острова Данії. Дитинство казкаря

У Данії у кожного острова була своя історія, традиції і звичаї. Були ремесла і промисли, обумовлені географічними особливостями. На різних островах навіть одягалися по-різному. Дідусь казкаря добре вирізав фігурки з дерева. Багато людей на цьому острові цим займалися. А ще в дитинстві Андерсену часто читали казки. Це, напевно вплинуло на його долю.

Подорож в Копенгаген

Батько розповідав маленькому Андерсену казки. Його улюбленою казкою була «Тисяча і одна ніч » Разом з татом маленький Ганс майстрував з ящика ляльковий театр, який майбутній казкар любив з дитинства.

Він мріяв бути великим актором або драматургом. Любов до театру Андерсен проніс через все життя. У 14 років Андерсен поїхав в Копенгаген домагатися слави на театральних підмостках. Батько помер. А мама зібрала бідному хлопчикові маленький вузлик в дорогу. Син відправлявся шукати своє щастя .

Голодні роки. Перші роки життя в Копенгагені були важкими для юного Андерсена.

«Рідкісний раз вирішувався я зайти в якусь їдальню нижчого сорту і знайти собі містечко де-небудь в кутку. Чоботи мої зовсім розірвалися, і в сиру погоду я постійно ходив з мокрими ногами. Теплого одягу у мене теж не було »

(« Казка мого життя »)

Але віра в свій талант і наполегливість давали йому сили боротися с голодом, злиднями і самотністю.

Перші роки в Копенгагені

Навчання

• Наполегливість і переконання в своїй геніальності як актора і поета не давали хлопчикові впасти духом. Він боровся з бідністю, самотністю, голодом. Диво сталося. Андерсен зустрів свого другого батька. Коллін, державний радник, влаштував бідного хлопчика в гімназію, а потім в університет. Навчання давалося підлітку нелегко.
• «У гімназії мене посадили з маленькими хлопчиками до другого класу, я адже, по суті, рівно нічого не знав»

Жити – значить подорожувати

Андерсен був невтомним мандрівником. Незважаючи на свою хворобливу недовірливість і слабке здоров'я, він майже щороку виїжджав далеко і надовго. 29 країн відвідав казкар. Італія, Франція, Швеція, Німеччина, Іспанія та інші країни.

З великим гумором Андерсен описував свої враження від подорожей. Подивиться на малюнки подорожей казкаря. Все життя він любив малювати і вирізати з кольорового паперу химерні силуети. Більшість подорожніх малюнків відповідала розміру кишені його жилета. На маленьких папірцях Андерсену вдавалося передати дуже багато.

Подорожі

Андерсен завжди гаряче вітав технічний прогрес. А коли з'явилися паровози з пасажирськими вагонами, Андерсен радів! Для нього цей винахід відкривав можливість швидко переміщатися з однієї країни в іншу.

У Оденском музеї виставлено дорожній набір: два шкіряних солідних валізи, сумка, футляр для циліндра і мотузка. Справа в тому, що Андерсен дуже боявся пожеж. Він вважав, що мотузка допоможе йому врятуватися через вікно. Мотузку Андерсен завжди брав із собою.

Шлях до визнання

Андерсен писав романи, вірші, п'єси для театру. Він мріяв бути актором або серйозним письменником товстих романів для дорослих, але саме казки його виявилися воістину геніальними.

Над Андерсеном сміялися навіть його друзі. У ті роки вважалося негідним письменникові, поетові писати казки. Сміялися і над зовнішністю казкаря. На батьківщині довго не визнавали Андерсена. Радості казкаря не було кінця, коли рідне місто Оденсе визнав його почесним громадянином. У цей день Андерсен був найщасливішим на світі.

Визнання

Всі жителі міста кричали в його честь «ура!». Казки Андерсена і зараз заворожують фантазією, мудрістю. У них багато гумору.

Казки Андерсена і зараз люблять дорослі і діти, хоча і дорослі, і діти з тих часів стали зовсім іншіми.

Андерсена не стало в 1875 році. Незважаючи на всі негаразди, Андерсен був щасливий: народ полюбив його творчість.

Існує безліч пам'яток Андерсену в усьому світі. Найбільша кількість з них знаходиться на батьківщині письменника у Данії

.