2 of 20

Що ж таке насильство?

НАСИЛЬСТВО - це будь-які умисні дії однієї людини по відношенню до іншої, якщо ці дії порушують права і свободи людини, наносять їй фізичну, моральну чи психічну шкоду.

3 of 20

ЯКІ БУВАЮТЬ ВИДИ НАСИЛЬСТВА?

ФІЗИЧНЕ (штовхання, побиття, жбурляння різними предметами, спроба вбивства).

�ПСИХОЛОГІЧНЕ (стеження, погрози, залякування, шантаж, приниження, ігнорування).

�СЕКСУАЛЬНЕ(сексуальні домагання, образи, зґвалтування).

�ЕКОНОМІЧНЕ (фінансовий контроль, обмеження, заборона працювати і вчитися, свідоме руйнування та пошкодження майна).

�СІМЕЙНЕ (умисний фізичний, сексуальний, психологічний чи економічний вплив, примус з боку одного члена сім'ї у відношенні до іншого з метою контролю, залякування).

4 of 20

Насильство в сімї- серйозна і поширена проблема в світі. Воно впливає на життя дітей і підлітків:

третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сімї.
Діти матерів, що зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, а 50% таких дітей мають схильності до вживання наркотиків й алкоголю.
Одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках.
Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги батьків чи вчителів на поведінку дітей: бійки, конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, замкненість тощо

5 of 20

До емоційних проблем таких дітей можна зарахувати:

підвищену агресивність, знижений настрій, депресію, тривожність, страхи, нестійкість емоційної системы.

Часто батьки скаржаться на психоневрологічні розлади у дітей - безсоння, энурез и, а також соматичні – серцево-судинні розлади. Порушення травлення, астму тощо.

У тоталітарних сімях, де прийняті директивні, жорсткі форми виховання або дитину надмірно опікують, не враховуються потреби та психоемоційні особливості дитини, батьки не усвідомлюють жорстокої поведінки з дітьми. Вони вважають, що жорсткі умови виховання корисні, і не розуміють, що це негативно впливає як на психіку дитини, так і на стан її соматичного здоровья.

6 of 20

Вправа «Які умови необхідні для захисту прав дитини?»

7 of 20

Прояви фізичного насильства щодо дітей:

дитину ставили в куток або замикали у кімнаті, щоб покарати;
батьки давали ляпаса чи запотиличника дитині або навіть били, коли дитина була неслухняна;
дитину тягнули за волосся, кидали у неї предметами чи погрожували застосувати зброю;
дитину примушували вживати наркотики, алкоголь чи тютюнові вироби.

8 of 20

Результати опитування громадської думки з питань насильства стосовно дітей

дорослих вважають, що виховання неможливе без фізичних покарань.

32% дорослих вважають, що виховання неможливе без фізичних покарань.

48% дорослих вважають ефективними «традиційні» методи виховання із стоянням в кутку.

68% дорослих зізналися, що мають знайомих, для яких є нормою інколи вдарити дитину по сідницях.

9 of 20

Прояви психологічного насильства щодо дітей:

образливі слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки:�— «Ти тупий/тупа»;�— «Так і виростеш нездарою»;�— «Чого витріщився — вчи!»;�— «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»;�— «Ти, як баран, уперся рогами в стіну»;
втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих:�— «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;�— «Іди і скажи йому/їй, що він/вона "поганий"/"погана"»;�— «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;�— «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;�— «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»;
постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина;

ігнорування дитини як спосіб покарання.

10 of 20

Прояви сексуального насильства щодо дітей:

дитину фотографували чи знімали оголеною на відео;

дорослі (старші 18 років) пропонували дитині показати її/його статеві органи, торкнутись до їхніх оголених інтимних частин тіла або вступити з ними у статеві стосунки;�

дитині пропонували винагороду за те, щоб показати свої статеві органи, торкатись до оголених інтимних частин тіла дорослих або вступати з ними у статеві стосунки;�
дитину змушували вступати у статеві стосунки з дорослими та тримати це у таємниці;�
дитина отримувала непристойні пропозиції в інтернеті (на форумах, в чатах, соціальних мережах, електронною поштою тощо), по телефону або у листах;�
дорослі (окрім медичних працівників та батьків у ранньому дитинстві) торкались статевих органів дитини всупереч її волі.

11 of 20

Прояви економічного насильства щодо дітей:

дитині доводиться знаходити гроші у сторонніх, самостійно заробляти замість навчатися у школі; чи красти, тому що не вистачає на необхідні речі чи їжу;

батьки (опікуни) тиснуть на дитину — псують, викидають чи відбирають у дитини речі (іграшки, одяг тощо);

дитину примушують працювати на когось або віддавати дорослим кишенькові чи подаровані гроші (особисті речі);
над дитиною здійснюють контроль, обмежуючи її доступ до їжі;
дорослі примушують дитину до жебрацтва, крадіжок чи проституції;
як спосіб покарання — батьки змушують дитину працювати;
батьки відмовляються надавати дитині кошти на освіту чи необхідні освітні матеріали;
батьки змушують дитину діяти за їхнім бажанням, водночас погрожують втратою житла, їжі чи особистих речей.

12 of 20

Гра в парах «Тиск»

13 of 20

Причини агресії в сім'ї

стрес на роботі;
пияцтво;
вживання наркотиків;
запальний характер ;
виховна мета;
образа;
психічні відхилення та захворювання;
різні релігійні та політичні погляди

14 of 20

Наслідки домашнього насильства

Психологічні наслідки:

почуття провини;
почуття сорому;
замкненість;
страх спілкування;
низька самооцінка;
зневіра у собі;
депресія;
відчай;
небажання жити.

Фізичні наслідки:��

ушкодження частин тіла та внутрішніх органів різного ступеня тяжкості;

переломи кісток, каліцтва і смерть;

інфекційні хвороби, хвороби, які передаються статевим шляхом, та/або травми геніталій у випадках сексуального насильства.

Діти-жертви фізичного насильства схильні у дорослому віці також ставати кривдниками.

15 of 20

Результати опитування громадської думки з питань насильства стосовно дітей

21% тих, кого били в дитинстві, і самі вважають нормальним вдарити дитину як покарання (проти 7% кривдників, яких не били).

16 of 20

Типові ознаки:

�психологічні: мовчазливість, скованість, односкладові відповіді на запитання;

фізичні: заплакане обличчя, набряклі очі та обличчя загалом, незвичайні опіки, сліди укусів, забиті місця, синці, подряпини на видимих частинах тіла;

економічні: наочні ознаки існування в злиднях (недоїдання, старий одяг тощо).

Як виявити жертву насильства?

Постраждалі від насильства схильні мовчати про це з різних причин. Тому важливо вміти помічати ознаки, що можуть свідчити про насильство — для вчасної та ефективної допомоги.

17 of 20

Непрямі ознаки:�———————————

уповільнене мовлення;
неадекватні відповіді на запитання;
невідповідність отриманих ушкоджень тій історії, що розповідає людина;
безсоння;
втрата соціальних контактів з родичами, друзями;
неможливість пояснити свій фізичний стан;
страх перед родичами та друзями;
аутоагресивна поведінка — роздряпування, різання, розчісування до крові власної шкіри;
примушування до роботи або навчання чи
заборона працювати або вчитися;
недостатнє лікування (наприклад, невиконання вказівок лікаря), самолікування тощо.

18 of 20

Спілкування з постраждалими

Особа, постраждала від насильства, не завжди прямо скаже про таку ситуацію вдома. Тому, якщо у неї виявляються непрямі ознаки насильства, насамперед варто встановити діалог.

Почати розмову можна із фраз «У тебе сумний вигляд. Щось сталося?» чи «Я можу тобі допомогти?».��Розмовляючи із постраждалою особою, важливо уважно її слухати і не перебивати. Ситуація насильства може викликати відчуття сорому і страху за своє життя. Впродовж тривалого часу кривдник морально тисне на постраждалу особу. Тому важливо дати зрозуміти, що вам можна довіритися і ви готові допомогти. І особливо — що ви повна протилежність кривднику.

19 of 20

Правила спілкування з постраждалими

Не сумнівайтесь у їхніх словах.
Не звинувачуйте їх у тому, що сталося.
Не тисніть.
Не змушуйте говорити.
Не нав'язуйте своїх рішень.
Не наполягайте на вчиненні певних дій.
Не будьте самовпевненим(ною).

В жодному разі не ставте запитань «Що ти зробила, щоб спровокувати кривдника?» чи «Може, запросимо його на розмову?» тощо. Це може тільки ускладнити емоційний стан людини і посилити її закритість.

20 of 20

�Безпека — базова потреба людини.

Завдання кожного - вчасно помітити і допомогти тому, хто цього потребує.

Всі діти повинні бути захищені і купатися в любові�

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Використані матеріали з сайту onviolence.ed-era.com/intro-facts-statistics