Роль сім’ї та школи в трудовому вихованні дітей
Сім’я – один з найважливіших факторів соціалізації дитини, це колектив, члени якого взаємозв’язані відповідними обов’язками. Являючись членом сімейного колективу, дитина також вступає в систему існуючих відносин. Якщо в сім’ї панує доброзичливість, увага один до одного, вміння вислухати іншого, повага до старших, то це лише на благо у вихованні кращих рис дитини.
Велику роль у вихованні дітей займають батьки. Вони є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість.
Неменш важливе місце займає у формуванні трудового виховання й школа. Адже, учні привчаються слідкувати за порядком у класі, на уроках трудового навчання виконують різноманітну роботу. Навчити творчої праці — особливе завдання педагога. Творча праця є можливою лише тоді, коли людина любить свою роботу, коли вона отримує від неї радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця стає для неї основною формою прояву особистості й таланту. Творча праця цілком неможлива у тих людей, які до роботи підходять з острахом, які бояться зусиль, бояться, так би мовити, трудового поту, які на кожному кроці тільки те й роблять, що розмірковують, як би найскоріше відкараскатися від роботи.
Тож, разом ми формуємо трудове вихавання.
Трудове виховання – процес залучення дітей до різноманітних організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.
Завдання трудового виховання
підготовка до праці
виховання любові до праці, до людей праці
виховання шанобливого ставлення до хліба, землі
виховання прагнення жити плодами своєї праці
формування трудової моралі
виховання трудової ініціативи, наполегливості, трудової творчості, бережливості та ощадливості
Етапи трудового виховання
Дитина набуває певної самостійності, засвоює правила користування предметами, елементарні норми поведінки. Дитина залучається до праці психологічно.
II. допоміжний (визначальний) - 7-15 років;
III. основний (завершальний) - 15-20 років.
Вимоги до організації трудового виховання
Подбати про вдалий початок праці.
Працювати енергійно, зосереджено, не поспішаючи і
не відволікаючись.
Бути витриманим, наполегливим, організованим,
не лякатися труднощів.
Доводити справу до кінця.
1.
2.
3.
4.
Домашня праця – найважливіший засіб виховання дітей. Нехай ваша дитина обов'язково допомагає вам у домашніх справах, давайте їй певні доручення, навчіть самостійно обслуговувати себе — прибирати у своїй кімнаті, мити посуд, прати свої речі, поливати квіти, доглядати за домашньою твариною. Допомагаючи Вам, дитина самостійно привчається до відповідальності.
Василь Сухомлинський так висловився щодо трудового виховання дітей: «Працелюбність — це насамперед сфера емоційного життя дітей. Дитина прагне працювати тоді, коли праця приносить їй радість. Чим глибше радість праці, тим більше діти дорожать власною честю, тим наочніше бачать у діяльності самих себе — свої зусилля, своє ім’я. Радість праці — могутня виховальна сила, завдяки якій дитина усвідомлює себе як особистість, як член колективу. Це не значить, що праця перетворюється на розвагу. Вона вимагає напруги та зусиль. Але ми не повинні забувати, що маємо справу з дітьми, перед якими тільки відкривається світ...
... Кого з нас, дорогі батьки, не тривожить те, що в окремих дітях ми бачимо байдужість до праці... Як запобігти такій байдужості? Як зробити працю для дитини радісною і жаданою? Треба наповнити працю дитини красою...
... Нехай наші діти зрозуміють, відчують, на власному досвіді переконаються, що прекрасне створюється працею, що праця винагороджує людину красою. У створенні прекрасного — перше джерело працьовитості...».