Проєкт «Протидія насильству над дітьми під час воєнного конфлікту»�����Сексуальне насильство над дітьми в Україні.�Основні аспекти для освітян.

​

Альона Ігнатьєва

2025р.

Основні дефініції

• Насильство – навмисне застосування фізичної сили або влади, здійснене або у вигляді загрози, направлене проти себе, проти іншої особи, групи осіб або спільноти, результатом якого є (або є висока вірогідність цього) тілесні ушкодження, смерть, психологічна травма, відхилення в розвитку або різного роду збиток (ВООЗ).

Які ви знаєте види насильства?

​

​

Вправа �«Впізнай насильство за ознакою»

• В нашій родині місце розумної людини вже зайнято. Ваша думка?
• Відсутність доступу до фінансів вашої сім’ї . Ваша думка?
• Примусові пестощі. Ваша думка?
• Тягання за волосся? Ваша думка?
• Ти нікому не потрібна/ий… Ваша думка?
• Штовхання, щипання, укуси. Ваша думка?

Основні дефініції

• Ґендерно зумовлене насильство (“genderbased violence”) – це насильство, яке вчиняється щодо осіб через їхню стать або стосується переважно осіб певної статі. Це крайній вияв дискримінації за ознакою статі, жертвами якого найчастіше стають жінки.

визначення поняття міститься у нормативно-правовій системі Європейського союзу

​

Згідно з Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, до гендерно зумовленого насильства належать:�

• — фізичне насильство;
• — психологічне;
• — сексуальне;
• — економічне;
• — домашнє;
• — переслідування;
• — зґвалтування;
• — сексуальне домагання;

​

• — каліцтво жіночих геніталій;
• — примусова стерилізація;
• — примусовий аборт;
• — примусовий шлюб;
• — злочини в ім’я так званої честі;
• — насильство в інституційному середовищі;
• — насильство у воєнних, конфліктних та постконфліктних ситуаціях;
• — торгівля людьми;
• — гендерна дискримінація.

​

Основні дефініції

Сексуальне насильство — форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності. п. 15 ч. 1 ст. 1 закону “Про запобігання та протидію домашньому насильству”

Сексуальне насильство це тяжкий жорстокий злочин у мирний час, а в умовах воєнного конфлікту він стає часто зброєю та інструментом досягнення воєнної мети.

Сексуальне насильство може мати місце в різних контекстах. Наприклад, з боку незнайомих осіб, членів сім’ї, в мирний та воєнний час. В яких би умовах воно не відбувалось, сексуальне насильство – завжди злочин.

​

​

ВИЗНАЧЕННЯ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА НАД ДІТЬМИ (ВООЗ)

• Будь-яка форма сексуальної активності, фізичної або ні, по відношенню до дитини, що вчиняється дорослим, іншою дитиною, яка має владу над дитиною.
• Сексуальне насильство – це зловживання владою над дитиною та порушення права дитини на життя та здоровий розвиток, зокрема, через довірливі стосунки.
• Сексуальне насильство над дітьми є однією з форм жорстокого поводження з дітьми та гендерно зумовленого насильства.
• Сексуальне насильство над дитиною – як залучення дитини до сексуальної активності, яку вона не може повною мірою зрозуміти та дати на неї свідому згоду, і яка порушує закони та соціальні норми суспільства. (ВООЗ)

​

Діти

​

• Дитина, яка стала свідком сексуального насильства, також є постраждалою. А сам факт вчинення насильства в присутності дитини є таким, що обтяжує відповідальність кривдника.
• Варто взяти до уваги, що коли йдеться про використання дитини із сексуальною метою, то її згода значення не має, оскільки кривдник має вікову, фізичну або інтелектуальну перевагу над дитиною.

ВІДЕО

​

​

«Згода на секс. Просто, як чай»

Вразливі групи осіб або групи ризику

• діти,
• особи з інвалідністю,
• особи похилого віку,
• особи, що перебувають в сільській місцевості поряд з зоною активних бойових дій;
• особи, які проживають поряд з місцями тимчасової або постійної дислокації військових;
• внутрішньо переміщені особи, біженці, інші особи, які втратили житло або через воєнні дії опинились в скрутному становищі.

• особи, що перебувають у фільтраційних таборах чи інших місцях примусового утримання;
• правозахисники та активісти;
• особи, асоційовані зі збройними силами;
• представники певних етнічних, релігійних груп;
• представники ЛГБТ-спільноти.

Сексуальне насильство над дітьми

• Сексуальне насильство над дітьми часто передбачає тілесний контакт, але не завжди.
• Сексуальне насильство над дітьми, пов’язане з фізичним контактом, може включати сексуальні поцілунки, дотики, оральний, анальний або вагінальний секс.

• Приклади актів сексуального насильства, які передбачають фізичний контакт або дотики, включають:

1. Зґвалтування, будь то шляхом:

• проникнення у піхву, анальний отвір або рот пенісом або іншою частиною тіла (наприклад, пальцями чи язиком);

• проникнення у піхву або анальний отвір будь-яким предметом;

2. Доторкання до геніталій або інтимних частин тіла дитини з сексуальною метою;

3. Примушування дитини торкатися чужих геніталій або грати у сексуальні ігри.

​

Сексуальне насильство над дітьми

• Сексуальне насильство необов’язково вимагає проникнення, застосування сили, болю чи навіть дотиків.
• Якщо дорослий проявляє будь-яку сексуальну поведінку (наприклад, неприйнятну сексуальну лексику в адресу дитини, роздивляється інтимні частини тіла дитини та/або показує інтимні частини тіла дитині), така поведінка вважається сексуальним насильством.

Особливі акти сексуального насильства, які не передбачають контакту чи дотиків, включають:

• показ дитині фотографій оголених чоловіків та/або жінок для сексуального задоволення або інтересу дорослого;
• навмисне оголення геніталій дорослого перед дитиною для сексуального задоволення чи інтересу дорослого;
• фотографування дитини у сексуальних позах;
• заохочення дитини дивитися або слухати про сексуальні дії;
• спостереження за тим, як дитина роздягається або користується ванною кімнатою для сексуального задоволення чи інтересу дорослого;
• примушування дитини бути свідком зґвалтування та/або інших актів сексуального насильства

МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ

• дівчата втричі частіше зазнають сексуального насильства, ніж хлопчики;
• аналіз сексуального насильства щодо підлітків в Інтернеті показав, що 12% підлітків стикалися з домаганнями в Інтернеті, а 20% – з небажаною сексуальною експлуатацією в Інтернеті;
• коли дівчата та хлопці вступають у старший підлітковий вік (15-17 років), рівень сексуального насильства зростає для дівчат і знижується для хлопців,

​

• діти часто зазнають сексуального насильства у власних домівках. Огляд досліджень у 21 країні показав, що 7-36% жінок і 3-29% чоловіків повідомили про сексуальну віктимізацію в дитинстві. Більшість зловживань мали місце у родинному колі;
• сексуальне насильство над дітьми (в тому числі з використанням технологій) відбувається частіше, ніж про це повідомляється;
• більшість осіб, які вчиняють сексуальне насильство, є чоловіками;

​

​

МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ

• У понад 70% випадків кривдником є хтось, кого дитина знає і кому довіряє. Найчастіше це член сім’ї, інший родич, друг або інший дорослий, з яким дитина перебуває у довірчих стосунках;
• у всьому світі дівчата, які одружуються до 15 років, на 50% частіше стикаються з фізичним або сексуальним насильством з боку інтимного партнера, а заміжні дівчата частіше описують свій перший сексуальний досвід як примусовий.

​

• згідно з дослідженнями Ради Європи, кожна п’ята дитина в Україні зазнає різних форм сексуального насильства (від розбещення до зґвалтування); кожна третя дитина стає жертвою фізичного насильства, а кожна друга – психологічного
• Американські науковці, дослідивши 747 осіб, які вчинили сексуальні злочини, установили, що 76% із них у дитинстві самі зазнали сексуального насильства

​

МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ

• У 2021 році Центр гідності дитини УКУ презентував дослідження «Сексуальне насилля в Україні: від усвідомлення до захисту». Загалом було опитано 1600 респондентів віком від 16 до 55 років. Географічне охоплення – вся територія України. Дослідження на тему сексуального насильства в Україні проведено вперше. Досі в державі не було офіційних даних щодо жертв сексуального насильства. Попри те, що Україна входить у «трійку» світових виробників порно за участю дітей. Оприлюднені цифри говорять про масштабність проблеми у суспільстві. Адже: 23% українців зазначили, що пережили сексуальне насильство та домагання в дитинстві. 4% українців відповіли, що пережили зґвалтування ще до 18 років. 43% нікому не сказали про те, що трапилось. 62% українців вважають, що сексуальне насильство вчиняють незнайомці, а насправді у 85% випадків дітям причиняють кривду дорослі знайомі.

​

​

​

Сексуальне насильство щодо дитини – як визначається законодавством?

Міжнародне законодавство

• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року (Ратифікований у 1973 році).
• Конвенція ООН про права дитини 1989 року (Ратифікована у 1991 році).
• Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії від 25.05.2000р. (Ратифікований 03.04.2003р.)
• Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах від 25.05.2000р (Ратифікований 23.06.2003р.)
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Ратифікована у 1997 році).
• Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. /Лансаротська Конвенція/ (Ратифікована 20.06 2012 році. Набрання чинності для України 01.12.2012р.).
• Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11.05.2011р. /Стамбульська Конвенція/ (Ратифікована 20.06.2022р. Набрання чинності для України 01.11.2022р.
• Кодекс Мурад, Глобальний Кодекс поведінки для осіб, які збирають та використовують інформацію про систематичне насильство в умовах конфлікту від 13.04.2022р.

​

Національне законодавство

• Конституція України від 28.06.1996р.
• Закон України «Про охорону дитинства».
• Закон України від 7.12.2017р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
• Закон України від 6.12.2017р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.
• Закон України від 14.03.2018р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації».
• Закон України від 20.11.2024р. «Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій
• ПКМУ від 01.06.2020 №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах».
• ПКМУ від 22.08.2018 №658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті».
• Наказ МОН від 02.10.2018р. №1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами».
• Лист МОН від 22.06.2022 №1/6885-22 «Щодо запобігання та протидії сексуальному насильству, пов'язаному зі збройною агресією російської федерації на території України».

​

​

​

Кримінальний кодекс України

• Стаття 152 ККУ «Згвалтування» передбачає покарання за злочин проти неповнолітньої особи у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. У випадку згвалтування особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, покарання позбавленням волі передбачає строк від восьми до п’ятнадцяти років.
• Стаття 153 КК «Сексуальне насильство» (вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи) передбачає покарання на строк від п’яти до семи років у випадку насильства над неповнолітньою особою, та на строк від п’яти до десяти років – проти особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
• статті 155 Кримінального кодексу, статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. А ті самі дії, вчинені батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

​

​

​

​

Кримінальний кодекс України

• Стаття 156 КК України «Розбещення неповнолітніх». Вчинення розпусних дій стосовно особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку (розбещення), караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені стосовно малолітньої особи або батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
• Кримінальна відповідальність передбачена за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (стаття 301). Відповідно до другої частини цієї ж статті, збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру карається штрафом або обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування.

Кримінальний кодекс України

• Статті 302 та 303 ККУ передбачають кримінальну відповідальність за сексуальну експлуатацію. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти, вчинені із залученням неповнолітнього, караються позбавленням волі на строк від двох до семи років. Втягнення особи у заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією за використання обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. У випадку, коли такі дії вчинені стосовно малолітнього, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

​

​

​

​

Як ви думаєте, сексуальне насильство – спонтанна чи спланована дія?

• Немає чіткої відповіді на запитання: як можна зрозуміти, що хтось збирається використати дитину з сексуальною метою.
• Сигнали того, що доросла людина використовує дитину для сексуального задоволення, не завжди очевидні.
• Основні наші інструменти – спостереження та бесіда

Ідентифікація дітей, постраждалих від сексуального насильства

Фізичні ознаки/індикатори/зміни:

Оральні: екзема, дерматит, герпес на обличчі, губах, у ротовій порожнині; відмова від їжі (анорексія); переїдання (булімія).

Анальні: пошкодження прямої кишки; почервоніння ануса; варикозні зміни; ректальні кровотечі.

Вагінальні: порушення дівочої пліви та проникні травми геніталій; розширення піхви; свіжі пошкодження (рани, подряпини); супутні інфекції, інфекції, що передаються статевим шляхом; вагінальні кровотечі.

• наявність синців, опіків, рубців, глибоких подряпин у різних частина тіла (м.б.самоушкодження);
• наявність гематом і укусів на грудях, сідницях, ногах, нижній частині живота, стегнах;
• вагітність;
• уретральні запальні процеси;
• дитина виглядає не виспаною, з'являється безсоння;
• скарги на постійний психосоматичний головний біль чи біль у шлунку.

Ідентифікація дітей, постраждалих від сексуального насильства

Психічні ознаки/індикатори/зміни:

• розсіяна увага дитини;
• тимчасова “втрата” пам’яті - дитина забуває свої дії чи слова;
• втрата відчуття часу;
• регресія поведінки – дитина поводить себе так, наче вона молодша за свій вік (наприклад, смоктання пальців, нетримання сечі);
• неврози;
• депресії.

​

​

Ідентифікація дітей, постраждалих від сексуального насильства

Психологічні ознаки/індикатори/зміни:

• помітний страх чи нервовість дитини;
• також спостерігається нервовість чи злість під час використання гаджета;
• аутоагресія;
• злість;
• дитині здається, що її переслідують, і вона говорить про це;
• знижується успішність у школі

​

​

• відчуття провини, сорому;
• заглиблення у себе;
• замкненість, ізоляція, уникнення контактів з однолітками;
• фобії, страхи, тривога, зокрема, які мають неочікуваний, незрозумілий за природою початок (страх знімати білизну на медогляді, страх темряви або тривожність перед настанням вечірньої пори, страх чоловіків або конкретних людей, страх залишатися на самоті з конкретною людиною тощо);

Ідентифікація дітей, постраждалих від сексуального насильства

• агресивна і жорстока поведінка, крадіжки, делінквентність;
• втечі з дому (найчастіша та зрозуміла реакція у випадку інцесту);
• аддиктивна поведінка (вживання алкоголю, інших психоактивних речовин).

• синдром “брудного тіла”: постійне перебування у ванній, під душем, що має характер настирливості;
• вжиття дитиною запобіжних заходів, щоб важче було знімати одяг (багато пасків, одночасно надягнені декілька пар штанців тощо).
• суїцидальні думки та спроби суїциду.

Ідентифікація дітей, постраждалих від сексуального насильства

Соціальні ознаки/індикатори/зміни:

• дитина віддаляється від друзів та тих, з ким проводила час;
• дитина не комунікує з навколишніми, проявляє пасивність;
• може прогулювати школу, посилаючись на погане самопочуття;
• спостерігається замкнутість та однотипність відповідей на питання дорослих;
• батьки можуть скаржитись на те, що дитина зникає з дому;
• дитина різко видалила всі свої профілі у соціальних мережах;
• збільшується кількість екранного часу дитини або вона зовсім відмовляється від перебування в інтернеті;

Ідентифікація дітей, постраждалих від сексуального насильства

• у комунікації з’являються нові сленгові слова, які раніше дитина не використовувала;
• зникають або з’являються гроші, у тому числі й цифрові (на картці, на рахунках);
• з’являються іграшки чи подарунки, у тому числі й у цифровому середовищі (наприклад, в онлайн-іграх у дитини з’являються нові речі, нові ігри тощо);
• зміни у зовнішньому вигляді - дитина одягається занадто яскраво або зовсім перестає доглядати за собою;
• у дитини починаються “стосунки” у мережі з тим, кого вона не знає особисто;
• дитина проводить багато часу поза домом або зникає на довгі проміжки часу невідомо куди;
• дитина починає розмови (або цікавиться) темами алкоголю, наркотиків, сексу, сексуальних стосунків не відповідно до віку

​

Ідентифікація дітей, постраждалих від сексуального насильства

• систематична нав’язлива мастурбація (навіть у присутності інших дітей або дорослих);
• рання мастурбація (допубертатна);
• невідповідні віку сексуальні ігри, сексуалізована поведінка, ініціювання сексуальних дій з іншими, схиляння однолітків або молодших дітей до сексуальних маніпуляцій;
• відверті пропозиції або натяки дітям або дорослим щодо готовності задовольнити будь-які сексуальні бажання (просто так або ж за певну винагороду);
• нетипові для такого віку знання про секс, статеві органи тощо;
• проміскуїтет (вступ у безладні статеві стосунки, постійна зміна статевих партнерів);
• залучення до комерційного сексу

ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ З ДИТИНОЮ, ЯКА ПОСТРАЖДАЛА ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА

Насильство любить тишу, або чому діти не розповідають про насильство:

• відсутність у дітей життєвого досвіду і розуміння, що насильство не є нормою;
• у дитини недостатньо розвинене критичне мислення [початок розвитку – 7 років];
• залежність виживання і розвитку дитини від дорослого [особливо у дошкільному віці];
• відсутність сил та можливостей протистояти насильству;
• «магічне мислення»: якщо так чинять зі мною «мої дорослі», то в інших сім'ях ще гірше;
• діти беруть провину на себе;
• нормалізація насильства.

Пам'ятайте!

Діти дошкільного та молодшого шкільного віку без впливу дорослої особи не можуть вигадати ситуації сексуального насильства через відсутність необхідного життєвого досвіду.

​

ЯКЩО ДИТИНА ПОВІДОМИЛА ПРО НАСИЛЬСТВО:

• 1. Уважно вислухайте дитину.
• 2. Дайте дитині зрозуміти, що вона прийняла правильне рішення.
• 3. Скажіть, що вона не винна.
• 4. Запевніть, що ви їй вірите.
• 5. Поясніть, які кроки ви зробите. Якщо вік дитини дозволяє, то поясніть їй, що вам необхідно повідомити про те, що сталось, того, хто зможе допомогти.
• 6. Негайно повідомте про жорстоке поводження.

Фахівцям при взаємодії з дитиною важливо:

• 1. Бути очима на одному рівні з нею.
• 2. Звертатися до дитини виключно на ім’я, уникати пестливих форм звернення.
• 3. Потурбуватися про потреби дитини (наприклад, запропонувати води, запитати, чи їй не холодно/не жарко тощо).
• 4. Бути обережними з дотиками, торкатися лише з дозволу, уникати пильного погляду, не робити різких рухів.
• 5. Бути уважними до емоційних проявів дитини, не оцінювати їх та не критикувати.
• 6. Не давати обіцянок, яких не можете виконати.
• 7. Не ставити запитання, які починаються з «Чому?».

Рекомендації фахівцям:�

• бажано звертайтесь до дитини спокійним тоном, уникаючи емоцій незалежно від змісту питання;
• говоріть повільно;
• спостерігайте, чи дитина вас розуміє;
• ставте наступне питання, коли почули відповідь на попереднє;
• використовуйте прості граматичні конструкції;
• формулюйте короткі питання, максимально на два – три слова довші за речення, яке вживає дитина.

​

Рекомендації фахівцям:�

• використовуйте в питаннях лише активну форму дієслова;
• використовуйте власні назви та імена;
• застосовуйте фрази, які дитина використовувала у своїй розповіді;
• починайте з нейтральних запитань про дитину – скільки їй років, з ким живе, чим цікавиться, поступово переходячи до обставин подій;
• дайте дитині можливість самостійно розказати про події, які сталися;
• додаткові запитання ставте лише після того як дитина розповіла про обставини події;
• робіть паузи між запитаннями;
• дайте дитині час замислитися над відповіддю;
• з’ясовуйте з дитиною значення використовуваних нею виразів;
• по завершенню розмови подякуйте дитині за взаємодію.

​

Не бажано:

• називати дитину у пестливій формі («доця», «сонце» тощо);
• використовувати активну жестикуляцію та інтенсивну міміку;
• маніпулювати («ти мені розкажеш – я тобі допоможу»);
• висловлювати власні емоційні реакції («тобі було страшно?», «ти боялася?»)
• вкладати вірогідну версію відповіді в запитання («він тебе торкався?»);
• «перестрибувати» з теми на тему;
• ставити одночасно більше одного запитання;

Не бажано:

• демонструвати сумніви («можливо, ти фантазуєш або це тобі здалося?»);
• застосовувати абстрактні чи узагальнюючі терміни та назви, незрозумілі багатозначні вирази («ці речі», «така поведінка»);
• вживати абстрактних слів, значення яких змінюється залежно від місця та часу («тут», «там», «раніше», «пізніше»);
• використовувати слова, зміст яких дитині незрозумілий («злочин», «насильство», «розбещення» тощо);
• застосовувати слова, що вказують на співвідношення («більше», «менше», «швидше» тощо);

Для ефективної комунікації з дитиною спеціалістом має бути дотримана «формула ефективної взаємодії з дитиною»:

​

​

• Безпечне місце
• Безпечний дорослий
• Дитина у безпеці

Психологічна допомога дітям

• Повинна полягати у зменшенні негативного впливу пережитої травми на подальший розвиток, запобіганні відхилень у поведінці, полегшенні реадаптації в суспільстві, а також у вживанні заходів з припинення насильницьких дій над дитиною. Психологічна допомога включає заходи профілактичного, діагностичного та корекційно-терапевтичного характеру. Повинна здійснюватися з урахування вікового, фізичного и психічного розвитку дитини, стану фізичного и психічного здоров’я, виду перенесеного насильства, тяжкості психотравми и сили переживання травматичного досвіду. А також стратегії допомоги обов’язково повинні співвідноситися з уміннями і здібностями, пов’язаними з розвитком дитини.
• Не існує готового рецепту для надання таким дітям і підліткам психологічної допомоги.

Психологічна допомога

• Сексуальне насильство, за своїми наслідками, відноситься до найважчих психологічних травм. Необхідно якомога раніше діагностувати факт насильства над дитиною й оцінити його наслідки для психіки. Як відомо, наслідки перенесених видів насильства над дітьми в сім’ї, зачіпають всі рівні розвитку особистості дитини – емоційно-мотиваційну, соціальну, пізнавальну сфери, а також поведінку.

ПРИНЦИПИ РОБОТИ З ДИТИНОЮ

• ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЙКРАЩИХ ІНТЕРЕСІВ ТА БЕЗПЕКИ ДИТИНИ
• НЕДОПУЩЕННЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ ДИТИНИ
• УРАХУВАННЯ ДУМКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ВИРІШЕННЯ БУДЬ-ЯКОГО ПИТАННЯ, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ЇЇ ЖИТТЯ
• КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ДИТИНУ.

​

Дії фахівців згідно чинного Законодавства

Механізм перенаправлення та надання допомоги

• ПКМУ від 22.08.2018 №658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті».
• 39. Керівник закладу загальної середньої освіти забезпечує реалізацію у закладі освіти заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі шляхом:
• проведення з учасниками освітнього процесу виховної роботи із запобігання та протидії насильству;
• здійснення з учасниками освітнього процесу інформаційно-просвітницьких заходів з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;
• організації роботи практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми;
• визначення уповноваженого спеціаліста з числа працівників закладу для проведення невідкладних заходів реагування у разі виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.
• У разі виявлення фактів насильства уповноважена посадова особа закладу загальної середньої освіти протягом доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти інформує уповноважений підрозділ органу Національної поліції та службу у справах дітей (у разі коли постраждалою особою та/або кривдником є дитина), забезпечує надання медичної допомоги (у разі потреби) та фіксує необхідну інформацію в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти) за формою згідно з додатком 3.

​

Механізм перенаправлення та надання допомоги

• 40. Керівники закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти визначають фахівця з числа працівників закладу для організації заходів у сфері запобігання та протидії насильству.
• У разі виявлення (візуально або під час опитування) фактів насильства стосовно повнолітніх учнів (студентів) закладів освіти або отримання відповідних заяв чи повідомлень від повнолітнього учня (студента), інших осіб уповноважена посадова особа закладу освіти:
• не пізніше однієї доби інформує уповноважений підрозділ органу Національної поліції про виявлення факту вчинення насильства або відповідне звернення за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти, фіксує факт виявлення (звернення) в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти) за формою згідно з додатком 3;
• вживає першочергових заходів для надання медичної, психологічної або іншої допомоги постраждалій особі відповідно до вимог законодавства.
• 41. МОН звітує щокварталу Нацсоцслужбі про результати здійснення закладами освіти повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі у порядку, визначеному Мінсоцполітики.

​

Додаток 3 �до Порядку

ЖУРНАЛ�реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього �насильства та насильства за ознакою статі

__________________________________� (заклад освіти)

​

ПКМУ №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах».

• суб’єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад з питань освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” в межах своїх повноважень (далі - суб’єкти).

ПКМУ №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах».

• 5. Суб’єкти під час виконання своїх професійних чи службових обов’язків забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у випадку встановлення або отримання інформації про наявність (у тому числі ймовірну):

2) жорстокого поводження з дитиною, у тому числі пов’язаного з:

• будь-якою формою рабства або практикою, подібною до рабства, зокрема продажем дітей та торгівлею ними, борговою залежністю, примусовою чи обов’язковою працею, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
• вчиненням сексуального насильства стосовно дитини;
• …

​

КОЛО СУБ'ЄКТІВ, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 6)

• Спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

(повноваження – статті 7, 8)

• Інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

(повноваження – статті 9 – 13)

• Загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб

(повноваження – статті 14, 17)

• Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах

(обов’язок – ч. 3 ст. 19)

​

ІНШІ ЗАДІЯНІ ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ

служби у справах дітей

​

уповноважені підрозділи органів Національної поліції України

​

органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти

​

органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я

​

центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги

​

суди

​

прокуратура

​

уповноважені органи з питань пробації

ПРОТИДІЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ ТА НАСИЛЬСТВУ ЗА ОЗНАКОЮ СТАТІ

П.п. 30 - 56

За наявності добровільної поінформованої згоди постраждалої особи уповноважені особи (або інші суб’єкти, до яких звернулася постраждала особа), інформують інших суб’єктів про звернення та потреби постраждалої особи.

​

Така згода не вимагається у випадках:

- вчинення насильства стосовно дітей та недієздатних осіб,

- виявлення актів насильства кримінального характеру, обґрунтовану підозру щодо вчинення яких підтверджено за результатами оцінки ризиків.

Якщо Ви постраждали, або стали свідком сексуального насильства!

​

Гаряча лінія ГПО «Егіда-Запоріжжя»

098-246-24-78