Про особливості психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах викликів війни і дистанційного навчання
Пастух Л.В.,
методист ОНМЦ ПС,
канд. психол. наук
Відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.02.2022 «Про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України», (далі-Плану) введеного в дію Указом Президента України від 24.02.2022 № 70/202 (ресурс доступу:�https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0033525-22#n2 )
Міністерство, заклади та установи освіти визначені співвиконавцями Плану заходів у п.2.7.4. щодо створення умов для медичної, психологічної, педагогічної реабілітації та соціальної реінтеграції дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, а також у п.2.7.5. в частині надання соціально - психологічної допомоги для жертв насильства та торгівлі людьми. �
Нормативні документи, які регламентують діяльність фахівців психологічної служби щодо надання психологічної підтримки учасників освітнього процесу в умовах війни
Лист Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи від 14 березня 2022 р. № 32 «Про організацію соціально-психологічної допомоги працівниками психологічної служби».
Лист Міністерства освіти і науки України №1/3737-22 від 29.03.22р. «Про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні».
Лист МОН 04.04.2022 № 1/3872-22 Методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»
Панок В.Г
Круглий стіл «Психологія російсько-української війни: внутрішній погляд» (ІСПП НАПН України,07.04.2022)
Пріоритетні завдання психологічної служби в умовах війни:
Психологічний супровід учасників освітнього процесу в умовах війни це - системна професійна діяльність практичного психолога, соціального педагога з дітьми, учнями, педагогами, батьками, яка спрямована на забезпечення ефективної комплексної їх підтримки у адаптації до нових умов навчання та життя, спричинених військовим станом, шляхом проведення діагностичної, консультативної, просвітницько-профілактичної, корекційно-розвивальної, реабілітаційної, психотерапевтичної та інших видів та напрямів роботи.
Фахівці психологічної служби у своїй діяльності мають виходити з усвідомлення того, що суб’єктами психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах війни є педагоги, учні, батьки.
Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів. Більше того, як зазначає С.Ройз, саме зараз для дітей та учнів педагоги – значно більше ніж вчителі. Вони мають виходити з розуміння того, що будь-який дорослий, який перебуває поруч із дитиною, який може відчувати стабільність, обличчя якого зберегло жвавість, хто знаходить у собі сили дивитися в очі, може пояснювати, що відбувається, витримати погляд того, кому складно, витримати напруження, – є маяком і джерелом зцілення. Зараз ми всі – маяки та джерела зцілення для тих, хто поруч із нами.
Аналіз тематики звернень до фахівців психологічної служби показує, що сьогодні найчастіше педагоги звертаються до практичних психологів, соціальних педагогів з таких питань:
– професійне вигорання, підтримка психофізичного ресурсу;
- психологічні особливості навчання в умовах війни;
– емоційна саморегуляція; подолання страхів тривожності; стресостійкість;
– особливості комунікації з учнями-вимушеними переселенцями;
– особливості комунікації з сім’ями воїнів Збройних сил України,
– особливості комунікації з родинам загиблих;
–– особисті проблеми та ін.
Труднощі в роботі педагогів в умовах викликів війни і дистанційного навчання спричинені тим, що:
Зміна ролі навчального процесу із навчання на психотерапевтичну і підтримуючу
Головна мета дистанційного навчання під час війни – не засвоєння нових знать, а психологічна підтримка, спілкування, переключення уваги дітей та учнів.
Жодних негативних оцінок, жорсткого обліку присутності та відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою, підтримкою, а не черговим стресом та хвилюваннями.
Важливо пам’ятати, що через дію стресу когнітивні й розумові процеси у всіх людей уповільнюються. Механізм стресу такий, що раціональне сприйняття інформації вимикається. У таких умовах інформація буде сприйматися повільніше.
Коли ви почнете проводити уроки, починайте з найпростішого, з того, що ви проходили давно, того, що легко впровадити. Це потрібно, аби в дитини було відчуття “я можу, я перемагаю”, щоб у неї підвищувався рівень дофаміну. А отже, підвищувалася концентрація уваги й покращувався загальний стан. Треба розуміти, що ви помічатимете відкат у знаннях, можливо, що він буде тривалим.
– Як повернути дітям мотивацію вчитися?
Якщо бути чесною, то зараз ніяк. Адже коли небезпечно, когнітивна сфера страждає. Але зараз для дітей занурення в навчання може бути рятівним. Спочатку діти будуть приходити на урок за спілкуванням, за контактом з учителем. Вони хотітимуть на уроки, якщо в спілкуванні з вами дітям буде безпечно, якщо ви проводитимете уроки так, що діти будуть відчувати хоча б маленькі, але перемоги. Перемога – це дофамін. Нейрогормон буде стимулювати стійкість уваги.
Чому також важливо робити рухові вправи? Тому що за будь-якого руху рівень дофаміну підвищується. Це означає, що хоча б трохи збільшиться концентрація уваги й буде більше мотивації.
Важливо закцентувати увагу педагогів на ієрархії в підходах до того, що на сьогодні є найбільш важливим для здобувачів освіти:
ПРАВИЛА ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, УЧНЯМИ
1. Спільно з учнями напрацювати правила роботи, «ритуали вітання» та «ритуали завершення уроку».
2. Використання фізичних активностей, психогімнастики, кінезіології та ін..
3. Фільтрування інформації (краще менше, але надати достовірну інформацію).
4. Розмови про успіхи, приємні речі, події, про єдність.
5. Режимність і системність, оскільки це дає відчуття безпеки, контролю.
6. Заохочувати до проведення спільних занять з використанням арт-терапевтичних технік.
7. Урізноманітнити заняття з врахуванням різних темпераментів та індивідуальних особливостей дітей, учнів
8. Звертати увагу, які внутрішні чи зовнішні ресурси допомагають дитині впоратись із стресовою ситуацією
Вебінар «Базові основи формування резилієнс (життєстійкості) у дітей». Тетяна Войцях,
1) поняття резилієнс; важливі умови та роль закладів освіти у формуванні резилієнс у дітей;
2) класифікація травматичних подій;
3) фактори, які впливають на інтенсивність стрес-реакції;
4) особливості реакції на стрес в екстремальних травматичних умовах;
5) завдання заходів із психосоціальної підтримки та психічного здоров’я;
6) основні фактори та ресурси розвитку резилієнс у дітей;
6) способи педагогічного спілкування та їх вплив на формування безпечного освітнього середовища.
Матеріали вебінару можна переглянути за покликанням: https://youtu.be/Js8DXaEbNwY
Психологічна підтримка учнів та організація навчання під час війни
(Ірина Губеладзе; НАПН України)
П’ять вправ, на які досить 60 секунд:
(Американський психолог, професор Університету Рутгерса Моріс Дж. Еліас)
1. Хвилина тиші.
2. Хвилина заглибленого слухання.
3. Хвилина подяки.
4. Хвилина життєвих запитань.
5. Хвилина підсумків
Хвилина тиші. Таку вправу добре проводити на початку заняття. Ці 60 секунд допоможуть дітям відділити метушню до уроку, заспокоїтися, налаштуватися на навчання, перемкнутися на інтелектуальну діяльність. Звісно, не варто одразу починати з максимального терміну. У початковій школі досить 15 сек, а у старших класах 30 сек. Поступово збільшуйте час. Щоб ритуал був цікавішим та учням легше було зосередитися, запропонуйте зображення, наприклад, абстрактну картинку на інтерактивній дошці чи на проєкторі.
Хвилина заглибленого слухання. Подзвоніть у дзвіночок, або ввімкніть аудіо з єдиним довгим звуком: наприклад, арфи, скрипки, запис вітру, прибою. Попросіть учнів послухати та підняти руки, коли вони перестануть чути звук. Це налаштує дітей сконцентрувати увагу на слуханні. Після цього, коли всі будуть згодні, що звук припинився, встановіть таймер на одну хвилину. Але це завдання потребує не лише сидіти у тиші, а й прислухатися до будь-яких звуків: на вулиці, випадкові шерехи у класі, серцебиття. Після завершення вправи учні мають поділитися почутим.
Хвилина подяки. Якщо ж є більше часу, ніж хвилина, у початкових класах краще дати подумати, а потім обговорити усім класом: що хорошого сталося? кому я вдячний? за що я вдячний? У 5-11 класах можна обмінятися думками у парах або групах.
Хвилина життєвих запитань.
Приклади запитань для початкових класів:
Яка пісня тебе заспокоює?
Чи допомагає тобі малювання, ліплення чи ще щось, коли ти хвилюєшся?
Чи допомагає тобі, коли важко на душі, згадувати найкращий день у твоєму житті?
Згадай про випадок, коли ти боявся, але нічого поганого не трапилося?
Які тканини чи речі для тебе приємні на дотик та покращують настрій?
Які аромати ти полюбляєш?
Чого б ти попросив у чарівника?
Приклади питань для 5-11 класів:
Згадай, коли було важко, але ця ситуація/вчинок принесли згодом щось радісне?
Що б ти сказав, якби був тележурналістом та після новин міг додати щось, щоб налаштувати людей на оптимістичне бачення майбутнього?
Які ти знаєш ефективні способи зняти стрес?
Як би ти охарактеризував себе: ідеаліст, мрійник, песиміст, оптиміст, реаліст?
Що допомагає тобі почуватися у безпеці?
Чи є емоції, до яких ти ставишся зверхньо (Наприклад: «Людина слабка, якщо плаче», «Бояться лише боягузи»)? Для чого потрібні ці емоції?
Яку людину ти вважаєш стійкою та чого можна навчитися у неї?
Висновки дня, усвідомлення отриманого досвіду (не навчального, а життєвого) заспокійливо впливають на дітей.
Ось сім фраз, якими можна завершити урок (на те, щоб записати відповіді, є хвилина):
Що я дізнався сьогодні (не зі шкільної програми)?
Яке запитання приніс мені цей день?
Що було найцікавішим?
У який момент мені було найкраще?
Що із сьогоднішнього дня я запам’ятаю?
Що я планую зробити завтра?
Чому я нетерпляче чекаю на завтра?
Стресостійке дитинознавство С.Ройз
https://drive.google.com/file/d/1AD4PKDvH-deylbhquN0Qz2ItJdH6tWEt/view?fbclid=IwAR199DxRCjIhKcrO5-nDsW0AKd7Xf0MZ8N1ByVZkImvRYWSyXVzr5tmH5RU
ПОДАЧА ІНФОРМАЦІЇ ВІДПОВІДНО ВІКУ:
Основною метою психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах війни є психологічне забезпечення:
Психологічна самодопомога: Як взяти під контроль думки, емоції, тіло?
Тіло (режим, фізичні навантаження, гігієна)
Думки (не завжди дорівнюють реальності; зміщення фокусу)
Емоції (переживання усіх емоцій; техніки релаксації)
Саморегуляція на тілесному рівні:
Режим. Старатися лягати спати та приймати їжу в один і той самий час щодня. Це підтримає фізіологічні ритми й дозволить тілу краще орієнтуватися в часі та просторі.
Фізичні навантаження. Хоча б мінімальні: зарядка, короткі прогулянки, «агрофітнес» і т.п.
Гігієнічні процедури. Окрім підтримання чистоти, дозволяють почуватися більш бадьорими.
Не забувайте пити воду.
Масаж, самомасаж .
Дихальні техніки
Думки: як не здатися тривозі?
Думки не дорівнюють реальності. Найчастіше найгірше не справджується.
Зміщення фокусу. З думок про те, як все погано зараз на думки про те, що можна зробити, щоб покращити ситуацію
Педагогам важливо знайти свій інструмент для проживання і віреагування емоції. Інструменти завжди поруч з нами.
Перший — це дихання. Якщо градус емоції зависокий — почніть її видихати. Техніки дихання
Другий інструмент — це рух!
Третій інструмент — це звук. Співати, кричати, мугикати. Промовляння звуків, які пом/якшують емоційний стан («пау», “брррр” “хееееель” та ін.)
Четвертий інструмент – робота з думками
42 практики для емоційної стійкості, які допомагають справлятися зі стресом від Світлани Ройз
Як учителям розпочати навчальний процес. 42 практики та 18 відповідей на запитання від Світлани Ройз
Вправа «Скриня емоцій»
Створіть в своїй уяві скриньку ресурсних емоцій. «Складіть» в неї все, що асоціюється у вас із ресурсними емоціями візуально, на слух, смак, нюх і дотик.
Приклад:
Педагогічні працівники можуть взяти участь в супервізійних групах підтримки (безкоштовні; проводять сертифіковані психологи один раз на тиждень на платформі ZOOM. У супервізійних групах учасники зможуть отримати інформаційну та емоційну підтримку від супервізора та групи. Тривалість однієї супервізії 1,5 години. Максимальна кількість учасників групи – до 15 педпрацівників. Щоб взяти участь у супервізійній підтримці потрібно зайти на канал в телеграмі, де будуть розміщені оголошення про час та спеціалістів: https://t.me/+CSay1ph6SJxjNDk0
(Лист ІМЗО від 14.04.2022_ № 22.1/10-446 «Про створення супервізійної підтримки для педагогічних працівників»)
Симптоми при яких необхідна допомога
Сайт: Pidtrimka.online
Спеціалізація: тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад, розлад адаптації, фобії, панічний розлад, депресія
Психологічна допомога дорослим
Психологічна допомога підліткам
Психологічна допомога дітям Вашій дитині дуже важко впоратися з емоціями та страхом? Заповніть заявку та психолог зв'яжеться з Вами. Ми обговоримо емоційний стан вашої дитини та налагодимо з нею контакт за допомогою зручного способу зв'язку: аудіо або відеодзвінок.
Психологічна допомога людям із особливими освітніми потребами
Аналіз тематики звернень до фахівців психологічної служби показує, що сьогодні найчастіше батьки звертаються до практичних психологів, соціальних педагогів з таких питань:
– відсутність мотивації та труднощі в навчанні ;
– методи та засоби подолання страхів тривожності, апатії дітей;
– як і що розповідати дітям про війну;
– негативні зміни в поведінці дітей;
– підтримка психофізичного ресурсу;
– конфлікти в сім’ї;
– особисті проблеми;
Сьогодні важливо акцентувати увагу батьків на врахуванні таких рекомендацій та порад:
1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як ми поводимо себе. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки різних ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
Ліна Костенко
Не забувайте мріяти щодня
Не забувайте усміхатись горю
Усміхнені уста – це та броня
Яку не зломить навіть Ваша доля