Загибель Римської республіки

Терешко Л.Б

• Боротьба за владу, у якій армія брала активну участь, придушення повстань рабів сприяли зростанню впливу воєначальників.
• Водночас успішні завойовницькі війни і перетворення армії в найману посилили владу полководців. Римські воїни корилися тільки своєму воєначальникові.
• Найвпливовішими державними діячами та полководцями в той час були Гней Помпей, Юлій Цезар і Марк Красс. Кожен з них прагнув влади і слави. Спочатку Цезар, Помпей і Красс ворогували між собою, але з часом примирились і домовилися діяти спільно, допомагаючи один одному. У 60 р. до н. е. було укладено угоду між трьома видатними діячами – тріумвірат. Тепер вони стали наймогутнішими в країні людьми. Помпей мав військову славу, і за нього стояли розпущені ним солдати (ветерани). Юлій Цезар мав великий авторитет серед плебеїв і в народних зборах. Красс представляв багатих римських громадян.
• Сенат був безсилий боротися з тріумвіратом. Ніхто в Римі, навіть народні збори, не міг заперечити їм. Поет Марк Теренцій Варрон написав сатиру проти тріумвірів під назвою «Триголове страховисько».
• Кожен з тріумвірів (учасників тріумвірату) використав цю угоду для того, щоб провести вигідні для себе закони і посісти найважливіші військові посади. Помпей став командувати військом, яке стояло в Іспанії. Крассу доручили воювати на сході з Парфією (назва Персії після захоплення влади царями з племені парфян). Цезаря поставили намісником у Галлії, щоправда, її треба було ще завоювати.

Тріумвірат — союз трьох впливових полководців з метою захоплення влади

• Зазвичай знатні римляни мали два або три імені. Наприклад, Гай (особисте ім’я), Юлій (родове ім’я — прізвище), Цезар (прізвисько). Прізвисько Цезар у давнину звучало як Кесар, що в перекладі означає «слон». Воно було дане за те, що він у другій Пунічній війні під час бою убив слона. Юлій Цезар мав надзвичайні здібності, міг одночасно робити кілька справ: писати листа, читати, слухати донесення гінця.

• У 59 р. до н.е. Цезаря було обрано консулом. Через рік він, за підтримки інших тріумвірів, був призначений намісником у приєднану до Риму, але ще не приборкану, провінцію Галлію (територія сучасної Франції) терміном на п’ять років. Галли, крім долини річки По, населяли територію сучасних Франції та Бельгії, на сході – до річки Рейн. Римлянам належала лише південна частина Галлії.
• Підкорити Галлію Цезарю вдалося ціною великих зусиль. Ціною винищення майже чверті населення Цезар остаточно встановив там римське панування.
• У 53 р. до н.е. загинув Марк Красс під час розпочатої ним війни з могутньою Парфянською державою. Із союзу трьох залишилися Цезар і Помпей.

• Плутарх про Юлія Цезаря
• «Він мав таку любов і відданість своїх воїнів, що навіть ті люди, які в інших війнах нічим не вирізнялися, з непереборною відвагою йшли у бій заради Цезаря. Мужність і любов до слави Цезар сам виростив і виховав у своїх воїнах перш за все тим, що щедро роздавав почесті та подарунки… Іншим засобом виховання військ було те, що він сам добровільно кидався назустріч будь-якій небезпеці й не відмовлявся зносити будь-які труднощі».
• Запитання до документа
• ►Чому армія була вірною опорою Цезаря?

• Гней Помпей у 67 р. до н.е. за дорученням сенату розпочав війну проти піратів. Маючи 500 кораблів і 120 тис. війська, він розподілив свої сили й одночасно напав на всі центри піратів. За 40 днів йому вдалося блискавичним ударом знищити піратство на заході Середземного моря. Остання битва сталася в головному гнізді піратів — Кілікії. 10 тис. їх загинуло і 20 тис. потрапило в полон.

• Зростання популярності Цезаря непокоїло колишнього тріумвіра Помпея. Йому вдалося переконати сенат відкликати Цезаря з Галлії. Цезар мав розпустити свої легіони і постати перед судом. Тепер він стояв перед вибором — піти проти сенату й республіки чи підкоритися. Він обрав перше.
• 10 січня 49 р. до н.е. Цезар на чолі одного із десяти своїх легіонів форсував річку Рубікон, яка була кордоном між Галлією й Італією, і почав боротьбу з Помпеєм, сказавши знамениті слова: «Жереб кинуто!». Так почалася друга громадянська війна..

громадянська війна (49–45 рр. до н. е.)

Перейти Рубікон – означало вчинити заколот проти Республіки.

Чи схвалюєте ви цей вчинок Цезаря?

• Армія Цезаря швидким маршем пішла на Рим. Сенат мав значно більше військ, але вони були розкидані в провінціях. Головні сили Помпея зосереджувалися в Іспанії. У Римі знялася паніка: консули тікали так поспішно, що не захопили скарбниці. Майже весь сенат на чолі з Помпеєм утік у Грецію, щоб там зібратися із силами.
• Цезар без бою вступив у Рим і заволодів Італією. Римські громадяни очікували, що станеться щось схоже на сулланські проскрипції, але Цезар вирішив ні з ким не сваритися. І тоді, і пізніше він прощав своїх ворогів.
• Вирішальна битва між військами Цезаря та Помпея відбулася біля міста Фарсали 48 ДО Н.Е(Греція). Цезар здобув блискучу перемогу. Помпей утік до Єгипту, рештки його армії перейшли на бік Цезаря. Там він просив притулку в юного царя Птолемея.
• Цезар пішов за Помпеєм до Єгипту. Радники єгипетського царя, побоюючись Цезаря, зрадницьки вбили Помпея. Розповідають, що голову великого полководця піднесли Цезарю. Побачивши цей страшний дарунок, він відвернувся і заплакав.

​

• У цей час Птолемей вів боротьбу за престол зі своєю сестрою Клеопатрою. Захопивши столицю Єгипту Александрію, Цезар став на її бік і проголосив царицею країни Клеопатру VII, сестру переможеного Птолемея XIII.
• Після цього йому довелося придушувати повстання понтійського царя Фарнака у Малій Азії. Війна була блискавичною.
• Сам Цезар, повідомляючи сенат про перемогу, написав: «Прийшов, побачив, переміг!»

• Клеопатра і Гай Юлій Цезар. Зображено момент, коли, згідно з легендою, слуги Клеопатри пронесли царицю до Цезаря, загорнутою в килим (Жан-Леон Жером)

• Цезарю запропонували стати пожиттєвим диктатором, а також надали титул «батько вітчизни».
• Утвердившись у владі, Цезар блискавичним нападом здолав своїх ворогів у Північній Африці та Іспанії, відсвяткував одразу чотири тріумфи — галльський, єгипетський, азіатський і африканський.
• Уже ніщо не заважало йому бути одноосібним правителем усієї Римської держави. Сенат і народні збори вже не мали великого впливу на життя країни, хоча формально щороку обирали Цезаря консулом.

Тріу́мф у Стародавньому Римі — урочистий вступ у столицю полководця-головокомандуючого та його армії після переможного закінчення війни.

• Підкоривши провінції, Цезар повернувся до Італії. Громадянська війна закінчилася. Цезар здобув величезну владу: як народний трибун, консул, цензор, претор, а згодом став і верховним понтифіком.
• У 44 р. до н. е. його призначили довічним диктатором, а почесне звання імператор (латинською – повелитель) стало його почесним титулом.
• Народні збори хоч і скликалися час від часу, проте вже втратили реальну силу. На відміну від Сулли, Цезар не вдався до терору, а проголосив безкровний громадянський мир.

• Джерела свідчать!
• З праці Плутарха «Порівняльні життєписи»:
• «…Друзі вважали за необхідне, щоб він оточив себе охоронцями, і багато хто з громадян пропонував йому для цього свої послуги. Він, однак, не погодився на це, кажучи, що краще один раз умерти, аніж жити в постійному страху за життя...».
• З праці Гая Светонія Транквіла «Життя дванадцяти цезарів. Божественний Юлій»:
• «…Врешті, Цезар повернувся до впорядкування справ у республіці: виправив календар… пристосував рік до кругообігу сонця, так що у році стало триста шістдесят п’ять днів… Доповнив сенат, добрав патриціїв… Однак усі інші його справи та слова настільки переважили, що виникла думка про те, що він зловживав своєю владою... Адже не лише приймав надмірні почесті, як-от неперервне консульство, постійне диктаторство, був також префектом звичаїв, до того ж прийняв титул імператора, титул «батька батьківщини», поставив статую поміж царями, трибуну в орхестрі... храми, жертовники, статуї разом з богами… назвав місяць своїм іменем. Усі ці почесті приймав та надавав сам собі для приємності».

​

• Цезар говорив, що «Республіка — це ніщо, пусте ім’я без тіла та обличчя».
• Це викликало спротив сенаторів і стало приводом для об’єднання його ворогів.

• Проти Цезаря виникла змова, у якій брали участь як його вороги, так і колишні прибічники диктатора.
• Вони поширювали чутки, що він домагається проголошення себе царем. 
• 15 березня 44 р. до н. е. Цезар прибув на засідання сенату. Коли він зайняв своє місце, змовники оточили його, ніби віддаючи почесті.
• За умовним сигналом вони зненацька кинулись на нього з кинджалами, які ховали під сенаторськими тогами. Розповідають, що спочатку Цезар спробував захищатися, але побачивши серед змовників Бруте, зі словами: «І ти, Бруте?!» – закрив обличчя краєм одягу і впав мертвий перед статуєю Помпея.
• Так на 55-му році скінчилося життя цієї видатної людини.
• Проте змовники не спромоглися відновити Республіку. У Римі знову почалася боротьба за владу.

​

• Брут був палким захисником Республіки і свободи. Він вважав себе нащадком того Брута, який вигнав з Риму останнього царя Тарквінія Гордого.
• Цезар у молодості кохав його матір і ставився до нього як до сина (побутує думка, що Брут був сином Цезаря).

ЗАКРІПІТЬ ВИВЧЕНИЙ МАТЕРІАЛ

https://learningapps.org/display?v=p2o7iewd222

​

• ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
• https://sites.google.com/view/hist-world-and-ukraine-grade-6/R3/T5/46
• file:///C:/Users/Acer/Downloads/6-klas-vsesvitnja-istorija-sorochinska-2019%20(6).pdf

​

​

Закріплення почутого

https://learningapps.org/10206539

​

ЗАВДАННЯ

ОПРАЦЮВАТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ ДО УРОКУ, СТВОРИТИ ПОСТЕР Юлія Цезаря із його висловом

https://www.canva.com/design/DAE9aDm7Cd8/aatF9BEX0Jg1yyyld-GTTA/edit

АБО

НАПИСАТИ ЛИСТ ГАЮ ЮЛІЮ ЦЕЗАРЮ