Економічна наука
Складається з цілого ряду самостійних наукових дисципліни макроекономіки, мікроекономіки, політичної економіки, маркетингу, менеджменту, страхової справи, теорії фінансів та грошей тощо. Методологічним підґрунтям усіх економічних наук є економічна теорія.
Економічна теорія
Наука про використання людиною обмежених виробничих ресурсів для виготовлення різноманітних товарів та послуг і подальшого їх розподілу між людьми та різними групами суспільства з метою споживання.
Предмет економічної науки
Вивчення засобів, за допомогою яких можливе досягнення конкретних економічних цілей як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Арістотель�(384-322 до н. е.)�Давньогрецький філософ і вчений.
Міркуючи про систему наук і місце економічної науки в ній, Арістотель розділяв цю экономічну науку на дві частини: 'економіку' і 'хрематистику'. Обидві частини насправді предствляють собою прикладні дисципліни: перша - теорію домогосподарства (як у Ксенофонта) а друга - теорію бізнесу. Міркування про 'хрематистику' цікаві тим, що в них Арістотель виражає свої погляди на розвиток торгівлі, обміну і грошей (див. його твір 'Об искусстве наживать состояние’).
Вперше в історії економічної думки у Арістотеля заходить мова про пропорції обміну благ - про теорію цінності (див. 'Никомахову етику). Арістотель намагається зрозуміти, чому певна кількість одного блага обмінюється на певну кількість іншого і пропонує знайти щось загальне, що міститься в благах і дасть можливість прирівнювати їх один до одного в певній пропорції. Оскільки в самих благах нічого спільного немає, потрібно розглянути ще і тих людей, які беруть участь в обміні - виробників цих благ. А у них загальне - витрачена праця на виробництво цих благ. Отже, блага обмінюються пропорційно затрататам праці на їх виробництво.
Основні напрямки
Меркантилізм
Школа фізіократів
Класичний
Неокласичний
Марксизм
Історичний
Кейнсіанство
Засновники меркантилізму ��� ���
А.Монкретьєн,�А.Серра,
Й.І. Бехер,�Т.Манн,
О. Ординащокін�
�
�
що багатство кожного торговця і країни в цілому вимірюється кількістю золота та срібла; що країна повинна якнайбільше товарів продавати за кордон і якнайменше їх там купувати
стверджували
Томас Ман (1571-1641)
Характерний виразник ідей меркантилізму, народився в 1571 р. Він був корінним лондонцем і впливовим членом могутнього буржуазного співтовариства, званого Лондонське Ситі.
Від Мана залишилися два невеликі твори, що увійшли до золотого фонду економічної літератури. Перший з цих творів був озаглавлений "Міркування про торгівлю Англії з Ост-індією, що містить відповідь на різні заперечення, які звичайно робляться проти неї" , тут вперше були систематично викладені доводи зрілого меркантилізму.
"Багатство Англії в зовнішній торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства" . В цій книзі стисло і точно викладена сама суть меркантилізму .Розвиток виробництва визнається ним лише як засіб розширення торгівлі.
Засновники школи фізіократів
Ф.Кєне,
А.Робер,
Ж. Тюрго,
П. Буагільбер
що джерело багатства - виробництво, насамперед, сільськогосподарське. Промисловість називали “марною сферою”
вважали
ТЮРГОТЮРГО (Turgot) Анн Робер Жак, барон д'Ольн �(10 .05.1727— 18 .03. 1781)
Французький державний діяч, філософ-просвітитель і економіст. На посту генерального контролера (міністр) фінансів (1774-76) провів ряд буржуазних реформ у дусі учення фізіократів (свобода торгівлі зерном і ін.); у 1776 звільнений у відставку, його реформи скасовані. Поєднував сенсуалістичні погляди з визнанням Бога-творця першоджерелом буття. Висунув один з перших варіантів раціоналістичної теорії суспільного прогресу.
Засновники класицизму
А. Сміт,
Д. Рікардо,
Ж.Б.Сей,
Дж. Ст. Мілль,
С. Сісмонді
що в основу теорії покладене поняття національної економіки як саморегульованої системи
вважали
Адам Сміт (1723-1790)
Класик економічної теорії Адам Сміт сформулював у вступі до своєї основної праці таке визначення: економічна наука досліджує причини зростання продуктивності суспільної праці, природний порядок розподілу продукту між різними класами і групами людей у суспільстві, сутність капіталу та способи його нагромадження. На підставі аналізу дійсності, вважав А. Сміт, економічна наука має пропонувати таку економічну політику, яка б давала людям щедрий дохід або засоби до існування, а точніше — забезпечувала б їм можливість самостійно їх добувати.
Джон Мілль (1723-1790)
Видатний англійський економіст XIX ст. Джон Мілль, що мав і досі має вплив на погляди багатьох економістів, у попередніх зауваженнях до своєї основної праці зазначав, що предмет економічної науки в усі часи опинявся у центрі практичних інтересів людей. І таким предметом є багатство. Наука досліджує сутність багатства, його виробництво й розподіл, чинники, що зумовлюють процвітання або занепад суспільства.
Засновники неокласицизму
Г. Госен,
К. Менгер,
А. Маршалл,
Л. Вальрас,
В. Парето,
Дж. Кейнс
Продовжили
традиції та ідеї класичної школи; запропонували теорію ринкового
господарства, основ мікроекономіки
Альфред МаршалАльфред Маршал (1842-1924)
Вважав, що економічна теорія повинна досліджувати суспільство у його повсякденних життєвих справах (у бізнесі), спрямованих на забезпечення щоденних потреб через виробництво, розподіл та обмін. Він уперше акцентував, що економічне дослідження має зосереджуватися на вивченні зв ’ язку попиту та пропозиції на ринках окремих товарів і закономірностей формування цін. Головна праця А.Маршалла “ Принципи політичної економії ” вийшла у 1890 р. Вона суттєво змінила напрям розвитку економічної науки, спрямувавши дослідження до мікроекономіки, тобто діяльності окремого підприємства, на окремі ринки і ціни конкретних товарів. Ця зміна була настільки важливою, що історики економічної думки застосували нове поняття — “ маршалліанська революція ” у науці.
КЕЙНС (Keynes) Джон Мейнард �(5 .06. 1883 — 21 .04. 1946)
Англійський економіст і політичний діяч, засновник кейнсіанства — одного з провідних напрямів сучасної економічної думки.
Макроекономічна теорія, в основі якої лежить ідея необхідності державного регулювання розвитку економіки. Суть учення Кейнса полягає в тому, що для процвітання економіки всі повинні витрачати якомога більше грошей. Держава повинна стимулювати сукупний попит навіть шляхом зростання бюджетного дефіциту, боргів і випуску незабезпечених грошей.
Поль Самуельсон�(1915- )�
Видатний економіст зазначає, що економічна теорія є наукою про використання людьми обмежених виробничих ресурсів для створення різних товарів і про розподіл їх між членами суспільства з метою споживання.
Його економічні інтереси надто різноманітні: теорія споживання, економічна динаміка та рівновага, світова торгівля, фінанси. Підручник “ Есоnоmісs ” , виданий уперше 1948 р., витримав 15 перевидань. У 1970 р. П.Самуельсон став лауреатом Нобелівської премії, а його науковий здобуток визначений так: “ За внесок у підвищення рівня наукового аналізу в економічних науках ” . П.Самуельсон очолював “ Міжнародну економічну асоціацію ” , був радником Президента США.
Засновники марксизму
К. Маркс,
Ф.Енгельс
конкурентну ринкову економіку нестабільною і пророкували занепад капіталізму
вважали
Карл Маркс�(1818-1883)
Вважав конкурентну ринкову економіку нестабільною і пророкував занепад капіталізму. Марксизм сприйняв, переробив і дав свою інтерпретацію теоретичної спадщини класичної політичної економії. У марксистській концепції була розроблена теорія ціни виробництва, сформульована позиція з проблем суперечності товару, подвійного характеру праці, закону вартості як закону руху товарного виробництва. К. Маркс дав свій аналіз еволюції форми вартості, розрізнив розуміння між вартістю і міновою вартістю, створив концепцію теорії додаткової вартості і неминучої загибелі капіталізму.
Засновники історицизму
В. Рошер,
В. Гільдебрант,
К. Кніс
що господарське життя країни регулюється не механізмами ринку, а історично сформованими соціальними структурами з вирішальною роллю держави
вважали
РОШЕР (Roscher) Вільгельм Георг Фрідріх (1817-94), німецький економіст.�ГІЛЬДЕБРАНД (Хильдебранд) (Hildebrand) Бруно (1812-78), німецький економіст і статистик, іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1872). �КНІС (Knies) Карл Густав Адольф (1821-98), німецький економіст.
ІСТОРИЧНА ШКОЛА, напрям політекономії, що виник в серед. 19 ст. у Німеччині. Найближчим попередником історичної школи був Ф. Лист. Назву одержала від історичного методу, який її теоретики (У. Рошер, Б. Гільдебранд, К. Кніс і ін.) намагалися ввести в політекономію. Представники історичної школи бачили завдання політекономії в описі господарських явищ, заперечували наявність загальних для всіх країн об'єктивних економічних законів, підкреслювали неповторність шляхів економічного розвитку кожної окремої країни. Історична школа по суті підміняла політекономію тобто вченням про національну економію. До 70-80-х рр. 19 ст. історична школа витісняється іншими школами політекономії. Основні ідеї історичної школи були розвинені представниками нової (молодої) історичної школи.
Балуг’янський (Балудянський) �Михайло Андрійович �( 26.09.1769 - 03.04.1847 )
Послідовник А. Сміта; автор праці “Економічна система”, в якій обґрунтував принципи побудови національної економіки на основі вільних ринкових відносин.
Перший ректор Санкт-петербурзького університету (1819-21). У селянському питанні прихильник ліберальних реформ. Критикував меркантилізм.
Слуцький Євген Євгенович �( 19.04 1880 - 10.03.1948 )
Першим запропонував використовувати математичні методи в економічній науці
Где мысль бесстрашная царит,
Где смело поднято чело,
Где мир на клетки не разбит,
А знанье вольностью светло,
Где правды ключ рождает речь,
Где совершенства жаждет дух,
Где гнет привычки слеп и глух,
Не может косностью веков, -
Пустыней мертвою песков, -
Теченье разума пресечь,
Где Ты ведешь вперед наш ум
Для дел возвышенных и дум,
О, мой Отец, в свободе той
Проснуться дай стране родной!
Михайло Іванович Туган-Барановський �( 08.01.1865 - 21.01.1919 )
Дослідник теорії ринку та економічних криз, розробив концепцію економічної кон’юктури
Значення економічної науки
Для суспільства
що стають основою
економічної політики
поінформованості
населення і,
отже, демократизації суспільства
розвитку подій у суспільстві
Для людини
у сфері споживання,
доцільному використанню
індивідуальних заощаджень
у сфері бізнесу
рішень
при виборі сфери діяльності
“Гарний економіст є рідкісною птахою.
Він повинен бути… математиком, істориком, державним діячем, філософом. Він повинен розуміти символи і говорити словами…
Він повинен вивчати теперішнє в світі минулого для пояснення майбутнього.”
ДЖ. М. Кейнс