Тарас Шевченко. «Сон» («У всякого своя доля…»). Поема і тогочасна суспільна дійсність. Композиційний прийом «сну». Зміст твору, головні ідеї

Підготувала Кубиліна М.А.

1843 рік для Шевченка був дуже важливим у творчому зростанні…

Після багаторічної розлуки з рідним краєм поет відвідав Україну. Ще підлітком-кріпаком він залишив її не з власної волі.

Прийшла воля, перші успіхи в малярстві й літературне визнання.

Повертається в україну вже не крапаком

Алегорія – інакомовне відображення абстрактного поняття, передане за допомогою конкретного образу

Символ – предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища (хліб-сіль – гостинність).

Гротеск – максимально можливе перебільшення сатиричного плану, засноване на нарочитому перетворенні дійсності за допомогою фантазії.

Контраст – протиставлення або зіставлення явищ, понять

Художня умовність – свідоме порушення правдоподібності з метою висвітлити, зробити зримим те, що з якої-небудь причини не може бути назване прямо або не має в реальному житті свого предметного втілення.

Приклади художніх засобів та прийомів у поемі «Сон»

Алегорія – картина «мордобитія» – система управління державою.

Символ – сова – туга, страх, безнадія.

Гротеск – портрети вельмож, царя й цариці.

Контраст – розкішна природі і жахливе життя покріпаченого народу.

Умовність – зображення побаченого сну.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)

Тема: зображення і протиставлення нещасного життя народного і життю «райському» вельмож, царів.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)

Ідея: засудження аморальності й паразитизму господарів країни, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)

Основна думка: І. Франко: «Сон» - се, безперечно, перший в Росії смілий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва».

Тарас Шевченко в поемі заявив на весь голос, що головні біди України є похідними від її підневільного стану в Російській імперії.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)

Жанр: ліро-епічна сатирична поема; це політична сатира

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)

Особливості назви. Назва несе певне ідейне навантаження. В українській літературі часто використовувалась метафора сну, від якого народ скоро повинен прокинутись.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)��КОМПОЗИЦІЯ

• пролог;
• покріпачена Україна;
• сибірські терени;
• самодержавний Петербург;
• прийом у царських палатах;
• видіння над Невою;
• вранішня столиця;
• другий прийом у палатах.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)��КОМПОЗИЦІЯ

Експозиція: пролог, у якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають у країні.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)��КОМПОЗИЦІЯ

Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)��КОМПОЗИЦІЯ

Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)��КОМПОЗИЦІЯ

Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.

Поема «Сон» �(«У всякого своя доля…»)��КОМПОЗИЦІЯ

Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі,/Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».

Перша подорож в Україну

У першій частині оповідач прощається з «безталанною вдовою» Україною, яку спочатку змальовано як земний рай, оповитий красою, а потім як пекло, у якому панують жорстокість і деспотизм.

Друга подорож в Сибір

Сибір – частина азіатської території Росії. Площа майже 10 млн км2. З кінця 18 ст. Сибір – місце політичного заслання, де відбували покарання політичні діячі

Третя подорож �у Петербург

1. Безкрає місто.
2. Зустріч із земляком перед царським палацом.
3. Опис царя і цариці.
4. Сцени «генерального мордобитія».
5. Прогулянка містом.
6. Біля пам’ятника Петру І.
7. Пісня білої птахи.
8. Біля сенату.
9. Назад у палати. Цар після похмілля.

Цар Микола І��- високий, сердитий, «одутий, мов посинів»;�- поганий, проклятий, лукавий, лютий;�- вседержитель;�- ведмідь або кошеня;�- «цар волі»;�- п’яничка;�- неситий, «цвенькає».

Цариця��- «мов та чапля меж птахами, скаче, бадьориться»;�- небога, мов опеньок засушений»;�- «тонка, довгонога, … хита головою»;�- «богиня»;�«цяця».

Цар Петро І��- «очі неситі»;�- жорстокий, підступний, байдужий до проблем простого люду;�- «людоїде, змію»;�- вбивця і самодур;�- проклятий людом;�- «мов світ увесь хоче загарбати»;�- кат-бузувір.

Чиновники і панство��- улесливі, жадібні, ненажерливі, підступні;�- «деруть і з батька, і з брата»;�- «п’явки людські»;�- пузаті, сопуть, хропуть, понадувались, як індики.

Саме царі – найперші винуватці національного поневолення українського народу, грабіжники його багатства, руйнівники �його традицій, �мови, культури.

Домашнє завдання: ��вивчити напам'ять уривок з поеми «Сон», написати характеристику одного з образів.