Утворення земної кори

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1.Загальні уявлення про геологічні процеси 

2. Мінерали , їх утворення, властивості,класифікація.

3.. Процеси вивітрювання гірських порід і мінералів. 

1. Загальні уявлення про геологічні процеси

• Процеси геологічні (рос. процессы геологические; англ. geologic processes; нім. geologische Prozesse m pl) — природні процеси, які викликають зміни в складі і будові земної кори і верхньої мантії, а також рельєфі.
• Геологічні процеси поділяють на ендогенні і екзогенні. Наприклад, тектонічні структури і магматичні породи формуються під дією ендогенних процесів, а осадові породи — при переважному впливі екзогенних процесів. Часто має місце комплексний їх прояв. Історію геологічних процесів вивчають за будовою земної кори, похованим рельєфом минулих епох.

• Геологічні процеси — хід розвитку явищ, при якому створюється або змінюється рельєф, відбувається різноманітні рухи і перетворення в надрах і, в кінцевому рахунку, формується земна кора. Геологічні процеси є основним предметом вивчення динамічної або фізичної геології; просторово-тимчасовий їх прояв вивчає історична геологія, а ті з них, що формують рельєф — геоморфологія. Їх прийнято ділити на дві основні групи — ендогенні та екзогенні, або процеси внутрішньої і зовнішньої динаміки. В останні десятиліття починають активно вивчатися ще одна група Г.п., які можна називати космогенними: надходження на землю космічного матеріалу, що обумовлює формування імпактних структур і, в кінцевому рахунку, самої Землі, вплив фізичних полів космосу. Всі Г.п. умовно можна розділити на стародавні і сучасні; останні називають також фізико-географічними. Геологію вони цікавлять для відновлення картин минулого, як фактор створення сучасного рельєфу.
• За часом геологічні процеси можуть відбуватися у різні строки: одні закінчуються швидко – наприклад, виверження вулканів, землетруси, гірські обвали, а інші тривають мільйони років – осадконакопичення, гороутворення й ін.

ЕНДОГЕ́ННІ ПРОЦЕ́СИ – геологічні процеси, що відбуваються у надрах Землі. Протилежне – екзогенні процеси. Джерелами енергії Е. п. є тепло та перерозподіл матеріалу у надрах Землі за щільністю (гравітац. диференціація). Е. п. об’єднують тектон., магмат. і метаморф. процеси. Тектон. рухи земної кори відіграють осн. роль в утворенні гір, або орогенезі. Вони змінюють рельєф земної поверхні, внаслідок їхньої дії утворюються такі велетен. структурні форми, як антиклінорії і синклінорії, та різні типи плікатив. і диз’юктив. тектон. деформацій осадових відкладів (антикліналі, синкліналі, брахіантикліналі, куполи, діапіри, скиди, горсти, грабени, насуви, шар’яжі та ін.). 

• ЕКЗОГЕ́ННІ ПРОЦЕ́СИ – геологічні процеси, що відбуваються на поверхні Землі та у верхній частині літосфери. Протилежне – ендогенні процеси. Джерелом енергії Е. п. є сонячне тепло, сила тяжіння й життєдіяльність організмів. Відбуваються під впливом процесів вивітрювання, денудації, абразії, ерозії, абляції, екзарації. Розрізняють вивітрювання фіз. (від зміни т-ри), хім. (від газів і солей, розчинених у воді) та за допомогою живих організмів, які виділяють гумінові та карбонатні кислоти. 

2.Мінерали , їх утворення, властивості,класифікація

       Земна кора, як уже відомо з попередніх розділів, складається з гірських порід, а породи в свою чергу — з мінералів, які містять один, два, три або більше хімічних елементів. Склад мінералів можна виразити хімічною формулою. За фізичним станом мінерали бувають тверді (кварц, польовий шпат, слюда), рідинні (вода, нафта) та газоподібні (водень, кисень та ін.). Деякі мінерали залежно від умов можуть бути як у рідкому, так і в твердому стані (наприклад, вода). 

За внутрішньою будовою мінерали поділяють на кристалічні (кухонна сіль) і аморфні (опал). В мінералах з кристалічною будовою елементарні часточки (атоми, молекули) розташовані в певному порядку і на певній відстані між собою, утворюючи кристалічну решітку. В аморфній речовині вони розташовані хаотично. 

Мінерали залежно від походження їх поділяють на первинні і вторинні. До первинних відносять всі ті утворення, які з’явились вперше у земній корі або на її поверхні при кристалізації магми. Найбільш поширені з них кварц, польовий шпат і слюда, з яких складається граніт, а також сірка в кратерах вулканів. Вторинними називають мінерали, що утворились у звичайних умовах з продуктів руйнування первинних мінералів внаслідок вивітрювання, при осадженні і кристалізації солей з водних розчинів або як наслідок життєдіяльності організмів. До вторинних мінералів належить кухонна сіль, гіпс, сильвін, бурий залізняк, глинисті мінерали та багато інших. 

ІІснує кілька класифікацій мінералів, в основу яких покладено генезис, хімічні властивості або виробничі особливості їх. Тепер найчастіше користуються хімічними класифікаціями Дана або Грота-Болдирєва, де мінерали залежно від хімічного складу та інших ознак розподілили по класах і об’єднали в окремі типи. Класифікації між собою різняться лише порядком розташування класів і об’єднанням їх у типи. 

Система мінералів за Даном

I клас Самородні елементи. Алмаз. Графіт. Сірка. Золото. Срібло. Мідь. Платина. 

​

II клас Сірчисті сполуки (сульфіди). Галеніт (свинцевий блиск). Сфалерит (цинкова обманка). Кіновар. Пірит. Марказит. Халькопірит. 

�III клас Галоїдні сполуки. Кам’яна сіль. Сильвін. Карналіт. Флюорит. 

• IV клас Окисли. Кварц. Халцедон. Опал. Залізний блиск. Червоний залізняк (гематит). Магнітний залізняк (магнетит). Піролюзит. Манганіт. Каситерит. Лімоніт. Діаспор. Гідраргіліт. Псиломелан. 
• V клас Солі кисневих кислот I група. Карбонати. Кальцит. Магнезит. Доломіт. Сидерит. Малахіт.

3. Процеси вивітрювання гірських порід і мінералів. 

• Вивітрювання мінералів у різних кліматичних зонах відбувається неоднаково. Процеси руйнування порід і мінералів і створення нових вторинних порід і мінералів у зоні вивітрювання визначаються багатьма факторами. Внаслідок дії одних факторів безпосередньо руйнується тверда маса порід, переносяться і сортуються продукти вивітрювання на поверхні Землі і відкладаються у верхніх її горизонтах. Основними факторами, які зумовлюють напрям і характер процесів вивітрювання, є температура, тиск і фізико-хімічні умови. Особливо впливають на вивітрювання порід кисень, вуглекислота, краплиннорідинна вода, реакція середовища (кисла, лужна, нейтральна). Від того, в яких умовах діє той, чи інший фактор, залежить швидкість та характер вивітрювання. Найважливішим фактором хімічних процесів вивітрювання є вода.

• Залежно від характеру розпаду порід і мінералів та продуктів, які після цього утворюються, а також змін, яких зазнає порода чи мінерал, розрізняють фізичне, або механічне, хімічне та біологічне вивітрювання. При фізичному вивітрюванні породи руйнуються без зміни хімічного складу їх.

​

​

Одним з факторів фізичного руйнування порід є також льодовики. В різні геологічні епохи вони відігравали велику роль в утворенні осадових порід як у гірських місцевостях, так і поза межами їх. Льодовикові маси під час свого руху механічно роздроблювали та переносили різного розміру уламки кристалічних порід, перетворюючи їх на валуни та пісок. Механічно роздрібнює тверді породи також вітер, який шліфує їх і сприяє утворенню дрібнозернистих пісків та піщаного пилу.