1 of 11

Польща, Чехословаччина у �20-х рр. ХХ ст.

Викладач: Михлик Л.І.

1 курс

2 of 11

1. Назвіть держави, що утворилися після розпаду Австро-Угорської імперії. Які міжнародні угоди передбачали розподіл її територій?��2. Які польські землі залишилися у складі Німеччини?��3. Які території відійшли до Польщі за Версальським мирним договором?��

3 of 11

представники лівих партій — Польської соціалістичної партії (ППС) , галицької соціал-демократії та Партії людової (селянської) — створили в Любліні незалежний від окупантів уряд. Цей уряд проголосив Польщу народною республікою.�

Відновлення незалежності Польщі�

Революції в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині створили сприятливі умови для відновлення незалежності країни. За умов краху австро-німецької окупації в ніч проти 7 листопада 1918 р.

4 of 11

10 листопада до Варшави повернувся, звільнившись із в’язниці в Магдебурзі (Німеччина), Юзеф Пілсудський, в якому представники польського капіталу і правих партій вбачали людину, здатну відродити польську державність.� 14 травня президент Войцехівський та уряд Вітоса склали повноваження.��

Юзеф Пілсудський

5 of 11

Режим «санації» («оздоровлення»)

Новим президентом обрали

С. Войцехівського, замолоду пов’язаного з ППС.

6 of 11

У березні 1921 р. після тривалих дискусій сейм прийняв Конституцію Польської Республіки, що мала демократичний характер. Польська партія соціалістів закликала припинити загальний страйк. Керівником нового уряду за вказівкою Ю.Пілсудського було призначено професора К. Бартеля. Сам же Пілсудський абсолютною більшістю голосів депутатів сейму і сенату був обраний президентом, але демонстративно відмовився прийняти цей вибір, обійнявши посади військового міністра й головного інспектора армії.

7 of 11

На вимогу Пілсудського президентом став професор Львівського політехнічного інституту Ігнаций Мосцицький.�

8 of 11

Утворення Чехословаччини

У перебігу війни серед чеської та словацької буржуазії сформувалося два крила. Певна її частина… орієнтувалася на перемогу німецько-австрійського блоку. Інша частина, на чолі якої стояли Т. Масарик і Е. Бенеш, прагнучи суверенітету й незалежності, орієнтувалася на перемогу країн Антанти. Саме ці патріотичні сили очолили національно-визвольний рух у Чехії та Словаччині.