Людина в правовій та політичній системі
Давнього Риму
Історія України. Всесвітня історія 6 клас НУШ
Роздивіться ілюстрацію та прочитайте коментар.
Як ви думаєте, про що свідчить символічне значення вогню у храмі Вести? Пригадайте відомі вам історичні факти, які свідчать про те, що права і обов’язки людей у Давньому Римі змінювалися на шляху від республіки до імперії. Поділіться міркуваннями про те, чи однаково цінними для держави за давньоримськими уявленнями були представники різних супільних прошарків.
У круглому храмі Вести на римському форумі, який спорудив, згідно з переказом, Нума Помпілій, другий цар Давнього Риму (друга половина VIII – перша половина VII ст. до н. е.), не було статуї богині, але постійно пломенів вогонь, за яким стежили весталки. Вогонь цей – символ стійкості римського народу. Згасання вогню вважалося передвісником нещастя для Риму.
Реконструкція храму богині Вести в Римі
Імперія складалася з підкорених країн та племінних територій, перетворених на провінції. Після захоплення кращу землю забирали на користь переможців-римлян. На цих землях іноді оселялися ветерани римської армії. Решту земель передавали в оренду місцевим жителям, які сплачували за неї податки. Мешканці підкорених територій чинили опір свавіллю римської адміністрації, сприймаючи римлян як ворогів.
Майже безперервні війни, які вів Рим у III–II ст. до н. е., надовго відривали селян від землі, що призводило до розорення дрібних селянських господарств. Заможні землевласники скуповували занедбані ділянки, об’єднували їх у величезні маєтки. Для роботи в них використовували рабів, здобутих у численних військових походах.
Найбільша відмінність у правах була
характерна для вільних громадян та рабів.
Вільні люди користувалися всією повнотою громадянських прав, раби ж належали римським сім’ям (фаміліям) як їхній інвентар.
Проте за часів імперії відносини рабів
з рештою суспільства стали складнішими. Якщо раб отримував земельний наділ від господаря для обробітку, він вів самостійне господарство.
перестали скликати народні збори
Зміни засад, що визначали місце людини в римській державі, особливо гостро переживали римські громадяни. Праці провідних істориків та політиків того часу (Цицерона, Корнелія Тацита і Тита Лівія) просякнуті тугою за старими республіканськими чеснотами. Імперія не потребувала більше вільних і гідних особистостей, натомість охоче залучала на службу слухняних виконавців волі імператора.
Унаслідок згасла колишня політична активність:
припинилися вибори магістрів
Контролю над населенням та ефективному керуванню державою мало слугувати законодавство. Римляни завершили формування розгалужених правових норм. Від початку вони ґрунтувалися на переконанні, що право є інструментом справедливості, яку розуміли так:
«Справедливість полягає
в тому, щоб кожному дати те, що йому належить»
Формуючись упродовж тривалого часу, римське право мало кілька галузей,
а саме: 1) цивільне право,
2) право народів, 3) преторське право.
Римське цивільне право постало з найдавніших правових норм, які регулювали майнові відносини між римськими громадянами. Публічне право стосувалося інтересів держави.
Ділові відносини римлян з провінціалами зумовили впровадження посади претора (тобто магістрату) для іноземців, до повноважень якого належав розгляд суперечок між ними самими, а також між римськими громадянами та іноземцями. Так виникла ще одна галузь римського права – право народів.
Чи однаковими були права та обов’язки представників різних прошарків римського населення? Як вони змінювалися впродовж історії? У становищі якої суспільної групи відбулися найістотніші зміни за періоду імперії? Як формувалося римське право?
У межах римського права були сформульовані чотири заповіді юриста: dic, duc, fuc, fer (говори правду, веди справу чесно, роби потрібне, стійко перенось труднощі), які не втратили актуальності до сьогодні.
Обміняйтеся думками про те, які обставини суспільного життя посприяли формулюванню цих настанов.
На яких моральних цінностях вони ґрунтуються?
Завойовницькі війни спричинили істотні зміни в господарстві Риму.
Передусім різко зросла чисельність рабів, кількість яких обраховувалася сотнями тисяч осіб. Крім полонених, рабами часто ставали люди, які не могли своєчасно повернути борг. Адже законом заборонялося перетворювати
на раба лише римського громадянина.
Період, коли кількість рабів
у виробництві переважила результати роботи вільних виробників,
називають періодом класичного рабства.
У Римі період класичного рабства тривав від II ст. до н. е. до II ст. н. е., що забезпечило перехід від економіки, заснованої на дрібному селянському господарстві, до економіки латифундій та вілл, основною робочою силою
яких стали раби.
Ще одним наслідком війн був визиск провінцій. На переможених накладали величезні грошові виплати – контрибуції. Право збирати податки з населення провінцій продавалося на аукціоні, тобто на торгах. Спочатку таке право мали лише нобілі. Вони вносили певну суму в державну скарбницю,
а потім здирали з місцевих жителів значно більше грошей.
Завоювання Сицилії та Африки призвело до падіння цін на хліб. Тепер вигідніше стало торгувати вином та оливковою олією.
Але для невеликих селянських господарств така зміна була смертельною.
Масове розорення селян зумовило появу чисельної верстви збіднілих громадян, що втрачали земельні угіддя та тікали в міста, особливо в Рим.
Застосування добрив, багаторазова оранка, догляд за полем унаслідок залучення праці рабів сприяли зростанню врожаїв. Особливо прибутковими були виноробство, маслинництво, садівництво. Біля великих міст виникали господарства (вілли), що спеціалізувалися
на постачанні молока, сиру, птиці, м’яса, фруктів та овочів.
Розвивалися й ремесла. Розкопавши Помпею та Геркуланум, учені дізналися, що невеликі майстерні були чи не в кожному дворі.
Які наслідки мала завойовницька політика Риму для суспільного та господарського життя? Що передбачала система класичного
рабства? Як зростання чисельності рабів вплинуло на суспільне життя? Які наслідки мало в господарстві?
Прочитайте фрагмент з праці державного діяча та письменника Марка Порція Катона.
1. Зробіть висновок про галузі господарства в римському рабовласницькому маєтку. Чому, на думку Катона, справжній господар – той, що продає, а не той, що купує? 2. Знайдіть у джерелі підтвердження думки, що добробут маєтку залежить від відповідальності господаря.
Коли ти спитаєш, який маєток найкращий, то я скажу так: сто югерів
з різноманітним ґрунтом, у найкращому місті – по-перше, з виноградником, коли вино хороше і коли вина багато, по-друге, з поливним городом;
по-третє, з верболозом; по-четверте, з маслиновим садом; по-п’яте,
з лукою; по-шосте, з хлібною нивою, по-сьоме, з лісом, де можна різати листя на корм худобі, по-восьме, ліс з деревами, що дають жолуді...
Рабам не повинно бути погано: вони не повинні мерзнути й голодувати... Потрібно перевірити кількість грошей і хліба, те, що підготовлено для годівлі худоби; кількість вина, олії; що продано, що виручено, що залишилось,
що можна продати...
Господар повинен розпорядитися роботами... Він повинен здійснити продаж: продати олію, якщо добра ціна, вино, продати надлишки зерна, старих волів, немічну худобу, немічних овець (вовну, шкури, старий віз, старі залізні знаряддя), пристаркуватого раба, хворого раба і взагалі продати все, що непотрібне. Господар повинен прагнути продавати, а не купувати.
Узагальніть матеріал уроку міркуваннями про те, як можна визначити суспільство Давнього Риму – за аналогією до того, що суспільство давніх греків визначають як суспільство дозвілля.
або кодом та виконайте завдання онлайн.
Скориставшись ілюстрацією, складіть розповідь про життя мешканців римського рабовласницького маєтку.
§ 48. Людина в правовій та політичній системі
Давнього Риму