Володимир� Сосюра. Коротко про поета. «Любіть Україну!». Патріотичний пафос поезії

Батьки

• Володи́мир Микола́йович Сосюра народився на станції Дебальцеве. Мати — із Кам'яного Броду. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою.

Освіта

• З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізниці, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу.  Володимир Сосюра брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

Рання літературна творчість

• Перший вірш (російською мовою) надрукував 1917. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР, але перша збірка «Поезії» вийшла 1921, а раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні.

Пізня творчість

• На початку 30-их років це призвело Сосюру до конфлікту з комуністичною партією, членом якої він був з 1920. На тлі голодної смерті мільйонів українських селян, і репресій та розстрілів діячів української культури за постишевщини це довело Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-их роках Сосюра, поруч з будівничою тематикою (типовий «Дніпрельстан» ще з 1926), майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші. 1942 — 44  Сосюра воєнний кореспондент. З того часу збірки: «Під гул кривавий» (1942), «В годину гніву» (1942), поема «Олег Кошовий» (1943) та інші. З повоєнних збірок визначніші: «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960). Помітне місце в творчості Сосюри посідають також ширші епічні полотна: поеми «1871» (1923), «Залізниця». (1924). віршований роман «Тарас Трясило» (1926).

Останні роки життя

• У 1948Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію«Любіть Україну», написану 1944 р. За таких обставин, незважаючи на велику продуктивність (понад 40 збірок поезій), творчі досягнення Сосюри були значно нижчі від його можливостей.
• Збірні видання творів Сосюри: «Поезії в 3 томах» (1929–1930), «Твори в 3 томах» (1957–1958), «Твори в 10 томах» (1970–1972).
• У 1937–1957 рр. мешкав у Києві в будинку письменників Роліт, з 1957 р. — в будинку на вул. М. Коцюбинського, 2, де йому встановленопам'ятну дошку.
• Помер 8 січня 1965 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі. 

Творчий доробок

�Любіть Україну

�

Любіть Україну, як сонце любіть, �як вітер, і трави, і води... �В годину щасливу і в радості мить, �любіть у годину негоди.��Любіть Україну у сні й наяву, �вишневу свою Україну, �красу її, вічно живу і нову, �і мову її солов'їну.��Без неї — ніщо ми, як порох і дим, �розвіяний в полі вітрами... �Любіть Україну всім серцем своїм �і всіми своїми ділами.��

• Для нас вона в світі єдина, одна, �як очі її ніжно-карі... �Вона у зірках, і у вербах вона, �і в кожному серця ударі,�у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,�у пісні у кожній, у думі,�в дитячій усмішці, в дівочих очах�і в стягів багряному шумі...��Як та купина, що горить — не згора, �живе у стежках, у дібровах, �у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,�у хмарах отих пурпурових,��в огні канонад, що на захід женуть �чужинців в зелених мундирах, �в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь �до весен і світлих, і щирих.

• Юначе! Хай буде для неї твій сміх, �і сльози, і все до загину...�Не можна любити народів других,�коли ти не любиш Вкраїну!..��Дівчино! Як небо її голубе, �люби її кожну хвилину... �Коханий любить не захоче тебе,�коли ти не любиш Вкраїну.��Любіть у труді, у коханні, в бою,�в цей час коли гудуть батареї �Всім серцем любіть Україну свою, �і вічні ми будемо з нею!�