Наземно-повітряне середовище існування
Бортнічук Т. Я.
Наземно-повітряне середовище мешкання – це абіотичне, найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище, основним ресурсом якого є повітря.
Провідні чинники: світло, газовий склад повітря, вологість, температура
Лімітуючі чинники: нестача або надлишок тепла й вологи
Різноманітність умов пояснюється взаємодією гідро-, атмо- та літосфери
У формуванні газового складу повітря найважливіша роль – у організмів
Вологість і температура є досить мінливими чинниками
Хімічний склад повітря N2– 78%, О2 – 21%, СО2 – 0,03%.
Домішки: пил, метан, сірководень, амоніак, оксиди S і N.
Температура повітря: велика добова та річна амплітуди (біоритми)
Вологість повітря: коливається в широких межах; дефіцит вологи – найістотнішша особливість;
Властивості наземно-повітряного середовища існування
Світловий режим: велика інтенсивність; значна кількість; ритмічні зміни (сезонні, добові ритми)
Причини різноманітності екологічних форм аеробіонтів
Аеробіонти – організми, які населяють наземно-повітряне середовище
Критерії екологічної класифікації: спосіб живлення, локомоції, відношення до тиску, температури, вологості, вмісту кисню …
Різноманітність умов існування зумовлює наявність багатьох екологічних класифікацій
Екологічні форми аеробіонтів
Анаероби – організми, які здатні жити і розвиватися в безкисневому середовищі
Аероби – організми, здатні існувати лише в кисневому середовищі
1. З відношенням до вмісту кисню
Термофіли – екологічна група видів,які живуть в умовах постійно високих температур
Кріофіли– види, які спеціалізовані до життя в холодних умовах
2. За відношенням до температури
Екологічні форми аеробіонтів
Гігрофіли – організми, які пристосовані до життя в умовах високої вологості
Ксерофіли – організми, які пристосовані до місцеіснувань зі зниженою вологістю
Екологічні форми аеробіонтів
3. За відношенням до вологості
Повітря – екологічний чинник для наземних організмів
Наземно-повітряне середовище складніше для життя, ніж водне
Організми постійно оточені повітрям
Вміст СО2 варіює, тому виробилися адаптації для регуляції його надходження і виділення
Високий вміст азоту сприяв формуванню у прокаріотів здатності до азотофіксації
Підвищений вміст кисню спричинив виникнення гомойотермних організмів
Анемохорія – розселення з допомогою повітряних течій
Мала густина повітря зумовлює низьку опірність щодо переміщення (можливість літати)
Незначна сила опору повітря пов’язує мешканців з поверхнею землі (розвинулись опорні структури)
Повітря, як абіотичний компонент наземного середовища існування є екологічним чинником, оскільки в організмів на його впливи існують різноманітні адаптації.