ЧИТАЄМО
БОРИСА
ГРІНЧЕНКА
ЗОРІ�
��
— Мамо люба,
глянь, як сяють�ясно зорі золотії.
— Кажуть люди:
то не зорі —�сяють душі то святії.
— Кажуть: хто у нас на
світі� Вік свій праведно
прожив,� Хто умів людей любити,� Зла ніколи не робив, —
Бог того послав на небо� Ясно зіркою сіять…
— Правда, мамо, —
то все душі,� А не зорі там горять?
— Так навчи ж мене, голубко,� Щоб і я так прожила:� Щоб добро робити вміла� І робить не вміла зла!
(1888р.)
Джерело: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12815