Комунальний вищий навчальний заклад�«Харківська академія неперервної освіти»

Профілактика негативних проявів у поведінці підлітків у закладі освіти

​

​

​

​

В`ячеслав Бандура,

методист Центру практичної психології, соціальної роботи та здорового способу життя,

магістр педагогіки вищої школи, медіатор, тренер з питань інклюзивної освіти, тренер – педагог НУШ

​

​

​

​

ШАНОВНІ ОСВІТЯНИ!

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свою свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває виховання дітей та учнівської молоді. Події, які відбуваються після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Це є свідченням системної, цілеспрямованої виховної роботи педагогічних колективів закладів освіти.

​

​

​

​

​

​

​

​

ВАЖЛИВО!

Законом України "Про повну загальну середню освіту" (стаття 15) визначено, що виховний процес у закладах освіти є невід'ємною складовою освітнього процесу і має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях, культурних цінностях Українського народу, цінностях громадянського (вільного демократичного) суспільства, принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини громадянина тощо.

Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text

​

​

​

​

Пригадаймо: Що таке превентивне виховання?

• Превентивне виховання – це цілісна система підготовчих, профілактичних дій педагогічного колективу спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці здобувачів освіти і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.

​

Понятійний апарат�

• Превенція – процес попередження негативних явищ і станів особистості (Словник основних термінів і понять з превентивного виховання / під заг. ред. Оржеховської В.М. – Тернопіль, 2007)
• Превентивність – спрямованість на запобігання негативних явищ (Словник основних термінів і понять з превентивного виховання / під заг. ред. Оржеховської В.М. – Тернопіль, 2007)
• Превентивність – перетворення середовища ризиків на простір можливостей для самореалізації особистості дитини, дає змогу значно підвищити ефективність виховної роботи, попередити поширення негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі (Оржеховська В.М., Кириченко В.І., Ковганич Г.Г. Взаємодія навчального закладу і сімї: стратегії, технології, моделі: Х.: Вид. “Точка”, 2007)

​

Превентивна педагогіка (освіта і виховання) спрямована на формування і розвиток особистості, здатної керувати своєю поведінкою в системі небезпечних явищ.

Місія превентивної педагогіки полягає �в утвердженні здорового, безпечного способу життя, соціально-психологічному та соціально-правовому захисті дітей і молоді, попередженні правопорушень, негативної соціалізації, відхилень у поведінці.

​

(Оржеховська В.М., Пилипенко О.І. Превентивна педагогіка.

Навчальний посібник. Черкаси: Вид. Чабаненко Ю. – 2007.)

РОЗГЛЯНЕМО �НАПРЯМИ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ:

• Правова освіта неповнолітніх;
• Формування здорового способу життя;
• Моральне здоров’я;
• Профілактика асоціальних проявів в поведінці здобувачів освіти;
• Соціальна реабілітація неповнолітніх;
• Комплексна психолого - педагогічна і соціальна допомога неповнолітнім.

​

ЗВЕРТАЮ ВАШУ УВАГУ �НА МЕТУ І ЗАВДАННЯ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ

МЕТОЮ ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ Є:

• сформувати позитивні якості особистості: правової свідомості, уявлень, переконань, що склалися в суспільстві, почуттів, що регулюють поведінку, активної протидії порушникам законів;
• підвищити правову культуру;
• сформувати навичку здорового способу життя;
• втілювати профілактику вживання наркотичних, алкогольних і психотропних речовин;
• надавати комплексну психолого-педагогічну допомогу неповнолітнім;
• забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії, або зловживають психоактивними речовинами.

​

Сучасні завдання превентивного виховання

• створення умов для формування позитивних якостей особистостей;
• забезпечення соціально-психологічної діяльності;
• надання комплексної психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги неповнолітнім;
• забезпечення адекватної соціальної реабілітації неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;
• сприяння виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів, об'єднанню зусиль різних суб'єктів превентивної роботи.

​

РОЗГЛЯНЕМО ВИДИ ВІДХИЛЕНЬ ПОВЕДІНКИ, СТАДІЇ ТА РІВНІ РОЗВИТКУ ВІДХИЛЕНОЇ ПОВЕДІНКИ

Види відхилень поведінки

Л. Зюбін виділяє чотири варіанти поведінки з відхиленням:

• відхилення, яке не є порушенням загальноприйнятих етичних норм; це може бути поведінка, яка не відповідає віку дитини за її нормального психічного розвитку (наприклад, підлітку подобається гратися з дитячими іграшками);
• порушення загальноприйнятих норм, які не є правопорушенням (наприклад, егоїзм, відлюдькуватість, скупість, недовірливість, жорстокість тощо, які, якщо їх не подолати, можуть призвести до правопорушення);
• правопорушення, тобто поведінка, що порушує правові норми, статті адміністративного чи кримінального законодавства;
• поведінка з відхиленням, що зумовлена патологічними факторами чи захворюваннями (може бути у неповнолітніх із психопатологічними рисами особистості, невротиків, психічно хворих).

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Стадії та рівні розвитку �відхиленої поведінки

розрізняють декілька етапів розвитку відхиленої поведінки:

• На першому, ситуативному, етапі, виявляються лише окремі симптоми відхилень від норм, зокрема, неслухняність, невиконання окремих соціальних вимог з боку сім’ї та інших соціальних спільнот. За умов зміни виховних впливів, типу взаємодії та форм соціального контролю особистість може виправитися. Якщо це не вдається, відхилена поведінка закріплюється.
• Другий етап – стійких порушень – характеризується порушеннями соціальних та моральних норм, вимог та першими проявами делінквентної поведінки, що поступово наближається до межі правопорушень. На цьому етапі особистість може не схвалювати власну поведінку, вважати, що вона не відповідає її власним цінностям і настановам.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Стадії та рівні розвитку �відхиленої поведінки

• На третьому етапі відхилена поведінка характеризується накопиченням соціального досвіду в здійсненні делінквентних дій і наближається до кримінальної (крадіжки, насилля, проституція та ін.). О.Бондарчук зазначає, що «криза ідентифікації» (тобто незбіг уявлень особистості про себе і думки оточуючих), що виникає при цьому, може спричинити гострий внутрішньо собистісний конфлікт. Наслідком такого конфлікту, зазвичай, є ідентифікація з уявленнями оточуючих щодо образу даної особистості. У результаті особистість уже може сприймати свою поведінку як нормальну, таку, що відповідає її власним нормам і цінностям.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Стадії та рівні розвитку �відхиленої поведінки

• Четвертий етап - кримінальний, пов’язаний з багаторазовими проявами стійкої, соціально небезпечної поведінки, входженням до груп з яскраво вираженим характером асоціальної і антисоціальної спрямованості.
• П’ятий, деструктивний етап, характеризується особливо небезпечною відхиленою поведінкою, тяжкими соціальними відхилення, стабільним відчуження особистості від суспільства, його норм і цінностей.

​

​

​

​

Далі пропоную звернути увагу на тему «Сім’я як соціально - педагогічний чинник відхиленої поведінки»

​

ВАЖЛИВО!

Серед психогенних факторів які впливають на появу і розвиток відхиленої поведінки дитини, сім’я займає перше місце. Родинні умови, включно з соціальним станом, матеріальним станом, родом занять батьків, освітнім рівнем батьків, значною мірою визначають життєвий шлях дитини. Крім свідомого, цілеспрямованого виховання, яке дають батьки, на дитину впливає внутрішньосімейна атмосфера, склад сім’ї та характер взаємин між її членами.

​

Сім’я - динамічна мала група людей, котрі разом проживають, пов’язані родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування та задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

РОЗГЛЯНЕМО: Взаємодія закладу освіти і сім’ї у профілактиці відхилення поведінки!

• Співпраця школи та сім’ї є надзвичайно важливим чинником попередження відхиленої поведінки особистості, що передбачає усебічне і систематичне вивчення сім’ї, особливостей та умов сімейного виховання учня, корекцію виховання дитини, корекцію внутрішньо сімейних відносин та профілактику сімейних конфліктів.
• Робота з батьками, сім’єю є складним і необхідним для профілактики відхилень у поведінці учнів видом діяльності педагога, психолога, соціального педагога, а також спеціальних психолого-педагогічних служб та інститутів.

​

​

​

​

У роботі з батьками, сім’єю ефективними є різноманітні форми і методи співробітництва закладу освіти і сім’ї, описані в науковій літературі, зокрема:��

Детально розглянемо:

індивідуальні: індивідуальні бесіди; індивідуальні консультації; діалог; самоосвіта; робота в бібліотеці; перегляд художніх та документальних фільмів; допомога в оформленні санітарно-гігієнічних бюлетнів; допомога в зборі матеріалів, з правових, медичних та ін.; норм; відвідування сім’ї; наставництво; діяльність у складі громадських комісій, інспекцій зі справ неповнолітніх, рад профілактики, рад батьківських комітетів; участь у комісіях з медичного обслуговування неповнолітніх; участь у роботі з позбавлення від наркогенної залежності; участь у засіданнях суду з позбавлення батьківських прав;

​

​

​

​

​

​

​

​

​

продовження…..

• групові: групові бесіди, дискусії; диспути з проблем правового, морального виховання, здорового способу життя; консультації; групові зустрічі з вчителями; тематичні лекції; методичні заняття; обмін досвідом з питань виховання дітей з використанням активних форм роботи; рольових і ділових ігор тощо; зустрічі із спеціалістами різних напрямів; колективна підготовка класних годин, виставок, вікторин тощо; усні журнали; робота за зацікавленням; надання допомоги неблагополучним сім’ям;
• масові: позакласний батьківський педагогічний всеобуч; батьківські збори; лекторії педагогічних, медичних, семінари; загальношкільні змагання; зустрічі з лікарями наркологами, правових знань; психіатрами, юристами, психологами та ін.; кінолекторій; конференції; тематичні вечори; педагогічні консиліуми; екскурсії, походи, ігри.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Психологічні основи профілактики і корекції�негативної поведінки

• Профілактика негативних явищ і процесів, які мають місце у суспільстві - це, насамперед, цілеспрямоване і організоване упередження фізичних, психологічних або соціокультурних відхилень у поведінці окремих індивідів та й девіантних груп, що у цілому сприяє створенню оптимального рівня життя і охорони здоров’я людей, сприяння у досягненні ними поставлених цілей і розкритті їх внутрішнього потенціалу.

​

​

​

​

​

У сучасній науці поняття загальної та спеціальної профілактики�характеризуються так:

• загальна профілактика (це заходи, спрямовані на створення сприятливих соціально-економічних, соціокультурних і соціально-педагогічних умов, що сприяють сім’ї у виконанні нею своїх функцій з виховання фізично і соціально здорових дітей; з реалізації виховних функцій закладами освіти всіх типів, забезпечення ними повноцінного розвитку інтересів і здібностей у школярів, зайнятості суспільнокорисною діяльністю в позанавчальний час);
• спеціальна профілактика (включає корекційно-реабілітаційні заходи, спрямовані на підлітків, схильних до відхилень у поведінці; передбачає використання різних заходів психолого-педагогічної підтримки неповнолітніх та надання їм соціально-правової допомоги, захист від жорстокості, насильства і негативного впливу соціального середовища; корекційно-профілактична робота здійснюється у тісній взаємодії школи, сім’ї, середовища відпочинку і неформальних груп, різноманітних соціальних інститутів і громадських організацій.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Види профілактики і корекції відхилень поведінки

• Первинна профілактика спрямована на усунення несприятливих факторів, що викликають конкретне явище, а також на підвищення опору особистості впливу цих факторів.
• Завдання вторинної профілактики – раннє виявлення й реабілітація нервово-психічних порушень і робота з «групою ризику».
• Третинна профілактика вирішує такі спеціальні завдання, як лікування нервово-психічних розладів, що супроводжуються порушеннями поведінки. Вона також може бути спрямована на попередження рецидивів в осіб з вже сформованою відхиленою поведінкою.

​

​

​

​

​

​

​

​

Методи, форми, принципи профілактики та корекції відхилень поведінки

​

ВАЖЛИВО!

Методи, які необхідно використовувати для профілактики і корекції відхилень в особистісному розвитку та поведінці дітей і підлітків, умовно можна розділити на дві групи: методи безпосереднього впливу на особистість; методи опосередкованого впливу, орієнтовані на роботу з сім’єю і педагогами.

​

Зауважимо, що для правильного визначення і реалізації завдань корекції необхідно чітко знати особливості та проблеми розвитку особистості. Як ми уже зазначали, серед методів отримання такої інформації найпоширенішими є спостереження, бесіда, психологічний анамнез, стандартизовані і проективні діагностичні методики, навчальні методики (завдання з дозованою допомогою), проби на сумісну діяльність (дитина-дорослий-дитина та ін.), аналіз продуктів діяльності (малюнки, вироби, шкільні зошити, предмети захоплення тощо.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Ефективність профілактики й корекції негативної поведінки�неповнолітніх залежить і від дотримання таких принципів:

• автономності особистості;
• забезпечення суб’єктної включеності учнів у профілактичний та корекційний процес;
• опосередкованості профілактичних і корекційних заходів;
• диференціювання форм і змісту профілактичної й корекційної роботи відповідно до вікових та особистісних особливостей школярів;
• персоніфікації профілактичної та корекційної роботи;

​

• сприяння позитивній самореалізації учнів у групі однолітків;
• інтеграції й гармонізації впливів різних соціальних інститутів на поведінку школяра;
• поєднання загальної профілактики й корекції з профілактикою конкретних видів відхилень у поведінці;
• єдності діагностики, профілактики та корекції;
• коректності.

Враховуючи основні чинники формування негативної поведінки неповнолітніх можна визначити пріоритетні напрями профілактичної роботи у сучасному закладі освіти:��

• оптимізація соціально-виховного середовища, що виступає для учнів основною сферою самореалізації (коригування соціально психологічного клімату в учнівському колективі, формування дружніх відносин, що забезпечують набуття позитивного досвіду моральної поведінки);
• утвердження цінностей і норм здорового способу життя (формування негативного ставлення довідхилень, інформування учнів про деструктивні наслідки асоціальної поведінки для особистісного становлення; створення і реалізація програм самовиховання);
• гармонізація особистісного розвитку неповнолітніх: компенсація психологічних особливостей, що зумовлюють схильність до відхиленої поведінки; розвиток рефлексії та емоційно-вольової сфери особистості;
• формування у неповнолітніх конструктивних способів поведінки як запоруки витіснення негативних звичок (знаходження конструктивних шляхів вирішення особистісних проблем, збереження соціально - нормативного стилю).

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ДАЛІ МИ РОЗГЛЯНЕМО ТАКІ ПОНЯТТЯ: АГРЕСИВНА, АДЕКТИВНА ПОВЕДІНКА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЇ

Агресивна поведінка

Сучасні моделі агресивної поведінки включають такі її елементи: агресивні переконання і установки (в деяких концепціях – ворожість); агресивні схеми сприйняття; агресивні експектації (очікування); агресивні поведінкові сценарії; десензитизацію, тобто зниження чутливості до агресії.

​

​

​

​

Агресивність – це особистісна риса, обумовлена

особливостями нервової системи людини, її темпераменту, емоційної сфери, тривожністю і т.п.; властивість особистості, що виражається в готовності до агресії. Агресивність може бути проявом форми протесту через обмеження природних бажань та потреб дитини, наприклад потреби в русі, в активній діяльності. Показником агресивності є кількість агресивних реакцій, що мають місце в реальності чи проявляються у фантазіях. Тяжкість агресивних проявів можна виявити за низкою параметрів: частота і легкість їх виникнення; ступінь неадекватності агресії тій ситуації, в якій вона виникає; фіксація на агресії; ступінь напруженості в агресивних діях; форма агресії; ступінь усвідомленості агресивних дій (Р.Овчарова).

​

​

​

​

​

Форми дитячої агресивності проявляються у таких реакціях:

• негативізм - почуття протиріччя, відкидання, відторгнення суспільних стереотипів і прийнятих в суспільстві форм поведінки;
• дратівливість - готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість);
• підозрілість - в діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду;
• образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії;
• почуття провини - висловлює можливе переконання суб’єкта в тому, що він є поганою людиною, що від нього надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління;
• запальність - дитина кидає, або відбирає іграшки, грубо відповідає, плюється, ламає речі; нападає на інших дітей, ображає їх;
• любить перекладати провину за влаштовану нею сварку на інших; не може подивитися на себе з боку й адекватно оцінити свою поведінку; у палітрі емоційних почуттів переважають похмурі тони; кількість реакцій на стандартні ситуації обмежена, зазвичай – це захисні реакції.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Виділяють чотири типи агресивних дітей:

1. Дитина, схильна до фізичної агресії (активна, любить ризик, прагне до загального визнання; має організаторські здібності; лідер у колективі, але водночас схильна до садизму; у неї немає самоконтролю, вона імпульсивна, для неї не існує моральних обмежень).

​

​

​

​

2. Дитина, схильна до прояву вербальної агресії (ці діти психологічно неврівноважені, у них спостерігаютьсяпідвищена

тривожність, невпевненість, вразливість, нерідкі депресивні стани,

відзначається недостатня працездатність).

Виділяють чотири типи агресивних дітей:

3. Дитина, схильна до прояву непрямої агресії (надмірна імпульсивність, примітивні потяги, прагнення до негайного задоволення своїх бажань; з одного боку - схильність до ризику, з іншого - чутливість, м’якість, поступливість; болісна реакція на критику).

​

​

​

​

4. Дитина - «негативіст» (цей тип властивий здебільшого

підліткам, які вже мають достатній соціальний досвід, щоб обмірковувати кожне слово й кожну дію).

​

профілактика агресивної поведінки потребує створення соціально-педагогічних умов, які здатні нейтралізувати та корегувати негативні впливи на особистість, серед яких:

1) виявлення розповсюдженості різноманітних типів та форм агресивної поведінки, факторів, що провокують їх виникнення, а також вивчення потреб учнів та батьків під час навчання та виховання;

2) аналіз результатів вивчення поглядів школярів, батьків та розробка на їх основі програми профілактики відхилень;

3) підвищення педагогічного потенціалу вчителів із проблеми агресивної поведінки та підготовка до організації виховного впливу, у взаємодії з іншими соціальними інститутами;

4) створення в школі психолого-педагогічних умов, розвиток ефективної взаємодії з родиною, закладами додаткової освіти.

​

Адиктивна поведінка

• Адиктивна поведінка (англ. addictive beheviour) – система стосунків, спрямованість вчинків неповнолітніх, які звикають до вживання наркогенних засобів: стадія наркотизації без явно виражених психічної і фізичної залежностей.

​

Форми адиктивної поведінки:�

• психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання психоактивних речовин (алкоголю, опіоідів, каннабіноідів, седативних і снодійних речовин, кокаїну, стимуляторів, галюциногенів, тютюну, летючих розчинів);
• поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними розладами та фізичними факторами (розлади прийому їжі: нервова анорексія та нервова булімія; зловживання речовинами, які не викликають залежності: анальгетиками, засобами зниження кислотності, вітамінами, стероїдами або гормонами);
• розлади звичок і потягів: патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), патологічні підпали (піроманія), патологічне злодійство (клептоманія) та ін..

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Профілактика і корекція адикцій

Профілактика залежності в широкому сенсі має відношення до уникнення або полегшення проблем, пов’язаних із вживанням психоактивних речовини. Спроби профілактики можуть мати різні цілі. Наприклад, мета зусиль, спрямованих на запобігання використання нелегальних наркотиків, – зупинити випадки їх вживання. Так чи інакше, додатковою метою такої діяльності може бути зведення до мінімуму ефектів використання нелегальних наркотиків, яке має місце. Раз так, то підходи, обрані для здійснення намічених цілей, можуть бути різні. Тому, говорячи проважливо уточнити, що саме запобігається: початок вживання, профілактику залежності, повторюване вживання, негативний вплив на суспільство, проблеми зі здоров’ям або щось ще.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Профілактика і корекція адикцій

Зміст системи профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх представляє собою всю сукупність педагогічних, психологічних і соціальних знань, умінь і навичок, які засвоюються в ході впровадження системи всіма її об’єктами. Зміст розподіляється на блоки первинної, вторинної і третинної профілактики, необхідним є виділення змісту профілактичної роботи з кожним об’єктом окремо, і зміст профілактики з центральним об’єктом системи – дітьми, визначається особливостями вікової психології, які мають значні відмінності на кожному віковому етапі, виділеному у віковій психології.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ДОДАТКИ

Ігри й вправи для заспокоєння дітей, зняття збудження та імпульсивності

​

ДОДАТОК 1

ВГАДАЙ ПОЧУТТЯ

На початку гри з учнями слід з’ясувати, які саме почуття вони знають (радість, страх, гнів і т.п.). Потім дітям пропонується за кілька хвилин зобразити за допомогою міміки й жестів певне почуття. Інші діти дивляться й намагаються відгадати те почуття, яке зображує дитина.

​

​

​

М’ЯЧИК

Учні стають у коло обличчям один до одного. Ведучий: «Візьміть м’яч і починайте передавати його по колу. Умова така: можна передавати його по колу тільки з рук у руки. Неможна передавати м’яч по повітрю. Якщо хтось із гравців передав м’яча по повітрю або ж упустив, ця дитина вибуває з гри».

​

​

​

ДОДАТОК 2

СОНОСКОП

Діти сідають у коло і заплющують очі. Ведучий торкається різних

предметів олівцем, постукуючи при цьому по них. Після кожного торкання діти мають спробувати визначити той предмет, якого торкався ведучий.

​

Я ВМІЮ

Кожний по черзі буде називати, і, якщо захоче показувати якесь своє вміння (забивати цвяхи, прибирати сніг, ловити рибу, підтягуватися, вирощувати квіти, співати, малювати, мити посуд і

може називатися тільки один раз. Якщо хто-небудь не може назвати своє вміння, то вибуває із гри. Виграє той хто залишається в колі до кінця. Після закінчення гри можна згадати ті сфери вмінь, які забули діти. т.д.) Але кожне вміння може називатися тільки один раз. Якщо хто-небудь не може назвати своє вміння, то вибуває із гри. Виграє той хто залишається в колі до кінця. Після закінчення гри можна згадати ті сфери вмінь, які забули діти.

Ігри для психологічного розвантаження�

СІМЕЙНИЙ ПОРТРЕТ

Мета: визначення ієрархії у дитячій ігровій групі, з'ясування стосунків, що склалися у сім'ях дітей.

Хід гри. У сім'ю приходить фотограф, щоб зробити сімейний портрет.

Він має визначити сімейні ролі для всіх членів групи й розсадити їх, водночас розповідаючи про те, хто з ким дружить у цій сім'ї.

ДЗЕРКАЛО

Мета: надати можливість виявити активність пасивним дітям.

Хід гри. Один учень водить, інші діти - дзеркала. Той, хто водить, дивиться у дзеркала, а вони відбивають усі його рухи. Психолог стежить за правильністю відбивання.

​

​

Ігри для психологічного розвантаження

ЗОБРАЖЕННЯ ПРЕДМЕТІВ

Мета: виховання спостережливості, уяви, уміння бачити іншого.

Хід гри. Дитина мімікою, жестами зображає предмет, інші діти його відгадують. Хто правильно назвав предмет, стає ведучим.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Мета: для згуртування класу надати дітям можливість висловити всі образи, розчарування.

Хід гри. Обирається іменинник. Усі діти дарують йому подарунки жестами, мімікою. Іменинникові пропонують згадати, чи образив він когось, і виправити це. Дітям пропонується пофантазувати й вигадати для іменинника майбутнє.

​

​

​

Ігри для психологічного розвантаження

ФОРТЕЦЯ

Мета: надання дітям можливості виявити агресію; діагностування того, хто з ким захоче бути у команді.

Хід гри. Група дітей поділяється на дві команди (за бажанням самих дітей). Кожна команда будує з меблів фортецю. Одна команда захищає фортецю, інша команда - штурмує. Основна зброя - повітряні кульки, м'ячі, м'які іграшки.

​

​

​

РЕФЛЕКСІЯ

1. Розкрийте зміст поняття «психологічна корекція». Охарактеризуйте види й основні функції психологічної корекції.

2. Назвіть види агресії, охарактеризуйте їх. Обгрунтуйте типологію агресивних дітей.

3. Розкрийте суть поняття адиктивної поведінки, укажіть основні групи адикцій.

​

​

​

Корисні інтернет-ресурси

• https://www.phc.org.ua/ - Центр громадського здоров'я МОЗ України;
• http://autta.org.ua/ - Портал превентивної освіти – підручники, посібники, розробки уроків, презентації, відео, мультфільми;
• https://www.youtube.com/watch?v=8JsM-wf5Bpo – Відео для дітей «Як правильно мити руки»;
• https://naurok.com.ua/biblioteka/osnovi-zdorov-ya - Освітній проєкт «На урок» - бібліотека розробок з основ здоров’я;
• http://www.prozdorove.com.ua – Проєкт «Про здорове» (рекомендації здорового харчування, схвалені МОЗ України;
• https://www.youtube.com/watch?v=6BNugycyKVE – Про наркотики (фільм для здобувачів освіти);
• https://www.youtube.com/watch?v=qJ9LS1_k7B4 -  Що робить алкоголь із вашим організмом (фільм для здобувачів освіти);
• https://www.youtube.com/watch?v=sFcqy0Xi-os – Ролик про шкідливість куріння;

​

Література:

1. Буряк-Габрись, І. Допомога учням, які опинилися у складних життєвих обставинах: семінар з елементами тренінгу (за А.С. Макаренком). Психолог. 2016. № 9-10. С.53 - 60.

2. Вольнова Л.М. Профілактика девіантної поведінки підлітків: навч.-метод. посібник до спецкурсу «Психологія девіацій» для студентів спеціальності «Соціальна робота» у двох частинах. Ч. 1. Теоретична частина. 2-ге вид., перероб і доповн. К., 2016. 188 с.

3. Кириченко В. Зміст і технології формування просоціальної поведінки учнів / В. Кириченко, В. Нечерда. Управління освітою. 2018. № 11. С. 22-35.

4. Теорія та практика профілактичної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки: український і міжнародний досвід :монографія / О.Янкович, О.Кікінежді, І.Козубовська, та ін. - Тернопіль:Осадца Ю.В., 2018. - 300 с.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Запрошуємо на сайт Харківської академії неперервної освіти

• На головній сторінці нашого сайту щомісяця розміщуються плани підвищення кваліфікації й методичних заходів.
• щодня педагогам надаються нові методичні матеріали з різних тем і напрямів.
• На сайті «Дистанційна освіта» відбувається реєстрація на курси підвищення кваліфікації.

​

ЗА ДОДАТКОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ТА ВІДПОВІДЕЙ НА ЗАПИТАННЯ ВИ МОЖЕТЕ ЗВЕРНУТИСЯ ЗА АДРЕСОЮ:�

e-mail: slavikbandura@ukr.net

BV456159@gmail.com

Блог http://psihologi1.blogspot.com/

​