Історія написання «Зачарованої Десни», автобіографічна основа, сповідальність. Ця кіноповість – у часи воєнного лихоліття як душевна розрада, сповідь, моральна опора для митця. Поєднання минулого й�сучасного. Два ліричні герої: малий Сашко і зріла людина, митець. Морально-етичні проблеми, порушені в кіноповісті
А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі в маленькій кімнатоньці сміявся й плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного й дорогого було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь-усюди, куди тільки не гляне моє душевне око...
О. Довженко, 1942
У березні 1956 року журнал «Дніпро» видрукував повість, а вже наступного, по смерті автора, вона з’явилася окремою книжкою.
КІНОПОВІСТЬ – повість, написана з урахуванням специфіки кіно, із застосуванням кінематографічних прийомів оповіді та монтажу: поділ сюжету на короткі епізоди, нанизування їх один на одного, лаконічність авторських пояснень, ліричних відступів, портретів, детальна розробка діалогів тощо.
ТЕМА
ІДЕЯ
ЖАНР
ТЕМА: спогади автора про дитячі роки та окреслення чинників, що формували світоглядні основи митця.
ІДЕЯ: заклик любити рідну землю, служити своєму народові, продовжувати національні та родинні традиції.
ЖАНР: кіноповість (автобіографічне оповідання).
ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
сенс людського буття;
гармонія людини й природи;
формування особистості;
освіта;
покликання;
любов до рідної землі;
повага до батьків;
любов до людей;
шляхи народу й людини до щастя;
прекрасне й потворне в житті;
сутність людини, її можливості;
добро й зло.
ОПОВІДАЧ — сам письменник, який виступає у двох іпостасях: як автор і як герой твору — маленький Сашко.
Відповідно розповідь має
ДВОПЛАНОВИЙ ХАРАКТЕР:
ПЕРШИЙ ПЛАН — це своєрідне поетичне відтворення світу у свідомості дитини,
ДРУГИЙ — філософські роздуми зрілої людини-митця про смисл людського буття, роль дитинства у формуванні особистості
У 1964 році на кіностудії імені Олександра Довженка Юлія Солнцева зняла художній фільм «Зачарована Десна».
Малий Сашко вважає всіх у сім’ї грішниками. Як змогли такі «грішні родичі» виховати�хлопчину, що став у майбутньому уособленням правди, совісті цілого народу?
САШКО
допитливий
добрий
чесний
уважний
чуйний
спостережливий
щирий
здатний до фантазування
ПІДТВЕРДІТЬ ЦИТАТАМИ З ТВОРУ
«Фактично, святим був на всю хату один я. I от скiнчилася моя святiсть. Не треба було чiпати моркви. Хай би собi росла. А тепер я грiшний»
«Але бiльше за все на свiтi любив я музику. Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинствi, який iнструмент, яких музик, я б сказав, що бiльш за все я любив слухати клепання коси».
«Бiльш за все чомусь любив я моркву»
ОДАРКА ЄРМОЛАЇВНА –
МАТИ САШКА
занурена в побут
морально стійка
«невгамовна» в повсякденних турботах
неписьменна
безкорислива
утомлена працею, хоча завжди
знаходить час для тих, хто потребує її любові
допомагає, лікує молитвою
«нічого у світі так не любить, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало…»
СТВОРІТЬ ІНФОРМАЦІЙНЕ ГРОНО
ПРАБАБА МАРУСИНА
«Вона була малесенька і така
прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі».
«Їй можна було по три дні не
давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею».
прокльони - «це була творчість її палкої, темної, престарілої душі».
СТВОРІТЬ ІНФОРМАЦІЙНЕ ҐРОНО
БАТЬКО
узірець високої моралі, еталон духовної краси й мудрості;
людяний, простий;
«Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив»;
«З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, – він годивсь на все»;
умів цінувати мистецтво;
СТВОРІТЬ ІНФОРМАЦІЙНЕ ҐРОНО
висіли на ньому «тяжкі кайдани неписьменності й несвободи»;
незламний, твердий, але добрий.
ДІД СЕМЕН
«пахнув…теплою землею й трохи млином»;
«…дуже схожий на Бога»;
«З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів…– він годивсь на все»;
«Гриби і ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, з старою грушею й дубом – з усім живим, що росло і рухалось навколо»;
СТВОРІТЬ ІНФОРМАЦІЙНЕ ҐРОНО
бідний, притлумлений
нестатками, але багатий душею;
чудовий оповідач.
ПРАДІД ТАРАС – уособлення народної мудрості, душевної щедрості; першим почав розкривати перед допитливим хлопчиком дивовижні таємниці природи, її неповторну красу. Його «величезні, мов коріння, волохаті» руки «були такі ніжні, що, напевно, нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові. Знали труд і мир, щедроти й добро».
ДЯДЬКО САМІЙЛО «мав свій талант і знайшов себе в ньому. Він був косар. Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його прізвище і звали його Самійло-косар, а то й просто Косар. Орудував він косою, як добрий маляр пензлем, легко і вправно. Коли б його пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб і каша».
ПРИРОДА І ЛЮДИНА
«Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах...».
«Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці... І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі —горіхи. В озері воду скаламучу — риба...».
«Зачарована Десна» ‒ енциклопедія сільського життя України кінця XIX ‒початку XX століття .
Олесь Гончар