Тема: Літературний процес кінця ХVIII – першої половини ХІХ ст. Розвиток фольклористики, етнографії. Основні художні напрями (класицизм, романтизм, реалізм)

Робите в зошити таблицю як на 3-4 слайдах�Відмінності між давньою і новою українською літературою

Відмінності між давньою й новою�українською літературою

Відмінності між давньою й новою�українською літературою

Класицизм (від лат. classicus – взірцевий) – художній стиль і естетичний напрям, який розвивався в XVII столітті у Франції й різною мірою охопив європейські літератури XVIII – першої третини XIX століть.

назва виникла від того, що античне мистецтво вважалось ідеальним, зразковим, досконалим;

митці ставили за мету наблизитися до античних взірців, наслідуючи їх.

у творах європейських класицистів персонажі

поділялися тільки на позитивних і негативних; носіїв добра й зла;

правило трьох єдностей: місця (уся дія п’єси мала відбуватися в одному місці), часу (події

у творі розгорталися протягом доби), дії (те, що відбувалося на сцені, мало свій початок, розвиток і завершення)

ОСНОВНІ ОЗНАКИ КЛАСИЦИЗМУ

(к. XVII – поч. XVIII ст.)

Сюжет розгортався лінійно, були наявні

всі його складники: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка;

класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував без боротьби з бароковою літературою;

в українській літературі мав свою специфіку: йому була чужою ідея «освіченого» абсолютизму; письменники оминали «високі» жанри – трагедію, героїчну поему; традиції класицизму відчутні в одах.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ КЛАСИЦИЗМУ

(к. XVII – поч. XVIII ст.)

БУРЛЕСК (від італійського burla – жарт) – різновид комічної, пародійної поезії та драматургії, що характеризується невідповідністю між формою і змістом: піднесене, «високе» осміюється, передається зниженим, іноді вульгаризованим стилем, і навпаки, буденне, «низьке» змальовується як високе, героїчне.

ТРАВЕСТІЯ (від італійського travestire – пере-

вдягати) – різновид жартівливо-бурлескної літератури, у якій відомий твір серйозного змісту переробляється на комічний із використанням побутової лексики, колоритних фразеологізмів, фамільярних словосполучень.

відтворення світу й соціальних явищ у їх етнографічно-побутовій окресленості;

зображення звичайних людей зі звичайного життя;

розкриття середовища як сукупності побутових і матеріальних обставин, які допомагають зрозуміти логіку вчинків людини;

ПРОСВІТНИЦЬКИЙ РЕАЛІЗМ

(КІН. XVII –XVIII СТ.)

утвердження в літературі активного, діяльного героя;

Сентименталізм (від франц. Sentimentalisme – почуття, чуттєвість) – один із літературних напрямів другої половини XVІІІ – початку XIX

століття в країнах Європи, що виник як заперечення раціоналізму класицистів у добу Просвітництва.

сентименталізм живила українська народна творчість, зокрема пісні, балади, насичені

емоційністю, глибокими переживаннями;

джерелом була українська філософська думка XVII–XVIII століть, зокрема творчість Феофана Прокоповича, Інокентія Гізеля та інших, які відводили велику роль чуттєвому досвіду особи; Григорій Сковорода поглибив їхнє вчення про «життя серця»;

акцент на психології героїв, їхніх почуттях і пристрастях, на неповторному й індивідуальному.

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ

(ДРУГА ПОЛ. ІVIII – ПОЧ.XIX СТ.)

Романтизм (франц. romantisme) – літературний напрям, що виник наприкінці XVIII ст. в

Німеччині й панував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст., знаковою ідеєю

його є абсолютна свобода творчості.

культ почуттів, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної

свідомості й посилене зацікавлення історичним минулим (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє;

утвердження в українській літературі нових жанрів: балади, історичної й ліро-епічної поеми, думи, медитації, трагедії , драми, громадянської й інтимної лірики;

РОМАНТИЗМ

(20–60-ТІ РР. XIX СТ.)

народ та історія – основні теми українського романтизму

Реалізм (від латин. realis – істотний, дійсний) – напрям у літературі й мистецтві, який полягає в правдивому, об’єктивному й усебічному

відображенні дійсності.

письменники-реалісти показували справжнє життя;

герой літературного твору – чиновник, купець, дворянин, селянин – представники всіх прошарків суспільства;

риси реалізму: узаємини людини й середовища, вплив соціально-історичних обставин на духовний світ людини, аналітичний підхід до світосприймання, типізація дійсності як основний спосіб художнього узагальнення;

ОСНОВНІ ОЗНАКИ РЕАЛІЗМУ

(40-60-ті рр. XIX ст.)

характерні об’єктивність, орієнтація на

сучасність, конкретно-історичний підхід,

погляд на історію як прогрес.

Домашнє завдання

1. Вивчити таблицю у зошитах

2. Записати з презентації у зошити визначення та основні ознаки класицизму, просвітницького реалізму, сентименталізму, романтизму, реалізму