1 of 22

Алгоритм дій працівників психологічної служби з дітьми в рамках профілактики та корекції самоушкоджуючої поведінки

Підготувала психологічна служба

Навчально-виховного комплексу:

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,

№4-ліцей

міста Могилева-Подільського

Сімашко В.І.

Цимбалюк Ю.І.

2 of 22

Першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є ретельне психолого-педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду, індивідуальна робота з цією категорією дітей, розробка системи профілактичних заходів, широка просвітницька робота з сім‘ями

3 of 22

НОРМАТИВНА БАЗА

“Система психологічної профілактики та корекції суїцидальної поведінки” лист МОН України від 28.03.2014р. №1/9-179��

Лист МОН України від 07.08.2015 р. № № 2/3-14-1572-15 «Щодо профілактики учинення дітьми навмисних самоушкоджень»

4 of 22

Алгоритм дій при виявленні дитини із ознаками самоушкоджуючої поведінки:

Крок 1-й: Повідомити адміністрацію закладу та за потреби соціальні служби
Крок 2-й: Практичному психологу (у разі його відсутності соціальному педагогу) спільно з класним керівником створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.

5 of 22

Крок 3-й: Поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.
Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.
Крок 5-й: З’ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.

6 of 22

Крок 6-й: Практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет школяра» та спільно з індивідуальною карткою подати для експертного прогностичного висновку в обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи по факту виявлення ознак самоушкоджуючої поведінки.
Крок 7-й: У випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх самоушкоджуючих спроб, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога.

7 of 22

Крок 8-й: Практичному психологу школи організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім‘єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов‘язок знайти кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення самоукоджуючих ознак в поведінці.

8 of 22

Крок 9-й: Виявити фактори ризику у сім‘ї та школі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина».
Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у школі за 7-ми компонентною схемою (вказаною далі). Затвердити план дій наказом по школі.
Р.S. У випадку самоушкодження організувати системну групову роботу з класом, де навчалася дитина, для уникнення ефекту Вертера – наслідування самоушкоджуючої поведінки у проблемних ситуаціях.

9 of 22

Система психологічної профілактики та корекції суїцидальної поведінки�

Система роботи з профілактики аутоагресії має містити 7 компонентів:

1.Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів:

створення у школі інформаційного куточка з методичною літературою, інформацією про телефон довіри, даними про адреси і режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців;

10 of 22

проведення у школах психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів запрошених фахівців на теми: «Емоційні розлади у дітей та підлітків», «Фактори, що впливають на самоушкоджуючу поведінку підлітка», «Як підняти соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості», «Як допомогти дитині при загрозі самоушкодження?», «Конфлікти між учителями і підлітками», «Вибір адекватних методів педагогічної дії»;
під час підготовки до педрад проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, виявлення соціального статусу учнів: лідерів чи відторгнутих;

11 of 22

проведення індивідуальних консультацій з вчителями і батьками дітей із групи ризику;
організація роботи батьківського психологічного класу або Батьківського всеобучу з тем «У сім‘ї – підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів»;

12 of 22

організація роботи груп зустрічей для батьків проблемних учнів (за потреби);
проведення циклу бесід з учнями про цінність особистості й сенс життя; диспутів «Я – це Я», «Я маю право відчувати і висловлювати свої почуття», «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Підліткові ініціації», «Основні проблеми підліткового віку», «Стрес і депресія».

13 of 22

2.Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім‘ї - залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.

14 of 22

3.Психологічна та педагогічна діагностика самоушкоджуючих тенденцій:

у процесі спостереження – звернення уваги педагогів на фактори ризику: спадковість; вербальна і фізична агресія; висока конфліктність у спілкуванні; прагнення до домінування або орієнтація на залежність; ізоляція або неприйняття однолітками; різкі зміни в поведінці; неадекватна самооцінка; несприятливе сімейне оточення; психотравматичні події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, поганий вчинок, погані стосунки у сім‘ї тощо); асоціальний спосіб життя;

15 of 22

виявлення ознак емоційних порушень –часті скарги на соматичні хвороби; незвичне неохайне ставлення до своєї зовнішності; постійне почуття самотності, непотрібності або суму; нудьга у звичайному оточенні або під час виконання роботи, яка раніше подобалася; втеча від контактів або ізоляція від друзів і сім‘ї; порушення уваги із зниженням якості роботи; занурення у роздуми про смерть; відсутність планів на майбутнє; раптові напади гніву, навіть через дрібниці;

16 of 22

використання спеціальних психодіагностичних методик:

1. Соціометрія і референтометрія.

2. Малюнкові тести ДДЛ і «Моя сім'я».

3. Методика Шуберта «Діагностика ступеня готовності до ризику».

4. Методика визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у стресі «Прогноз».

5. Багаторівневий особистісний опитувальник «АДАПТИВНІСТЬ» (МЛО-АМ).

6. Опитувальник депресивності Бека (Веск Depression Inventory – ВDІ).

7. Опитувальник оцінки душевного болю (автор Е.Шнейдман).

8. Модифікований опитувальний для ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків (О. Лічко, С. Подмазін).

9. Карта виявлення ризику суїцидальності В. Прийменко.

10. Об‘єктивна методика визначення типу темпераменту за Б. Цукатовим.

11. Тест на виявлення суїцидального ризику СР-45.

12. Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шваровська, О.Гончаренко, І. Мельникова).

13. Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська).

14. Методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Раймонд) та методика «Наскільки адаптований ти до життя?» (А. Фурман).

15. Шкала депресії (адаптація Г.Балашова).

16. Методика діагностики рівня суб‘єктивного відчуття самотності (Д.Расел і М. Фергюсон).

17 of 22

4. Психологічне консультування учнів.
Встановлення позитивних взаємостосунків з дитиною: необхідно запевнити підлітка, що психолог чує і розуміє його, що цікавиться усіма його переживаннями і справами, що не засуджує його, і з ним завжди можна буде зв’язатися.
Розуміння і прояснення проблеми: психолог на основі отриманої від дитини інформації намагається зрозуміти характер даної кризи, а потім допомагає власне підлітку чітко й конструктивно зрозуміти свою головну проблему, тимчасову її природу й знайти інший спосіб її подоланні, відмінний від суїциду.
Оцінка й мобілізація можливостей (ресурсів) дитини: насправді в людей із самоушкоджуючими схильностями є немало можливостей і сильних позитивних сторін, які можуть бути недоступні їм самим для усвідомлення через песимістичну установку на майбутнє. Завдання психолога полягає у виявленні й активізації цих ресурсів (зовнішніх і внутрішніх).

18 of 22

Формування плану: психолог разом з дитиною розробляють план подальших дій, тобто спосіб виходу з кризи, альтернативний самоушкоджуваності. Як правило, до плану входить ряд наступних консультацій. У кожному такому плані вимагається виконання певних дій, спрямованих на зміну свого особистого життя.
Важливим моментом є відверта розмова про бажання самоушкодження, про наявні суїцидальні потяги і ступінь їх вираженості. Коли людина, обмірковуючи свій суїцидальний намір, знаходить того, хто їй співчуває і згоден поговорити про її переживання, вона часто відчуває полегшення. Таке спілкування допомагає зрозуміти свої почуття, виразити їх, що послаблює актуальність самушкоджуючих намірів.
Консультативна робота з батьками, педагогами, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.

19 of 22

5. Корекційна робота:

Навчання технік керування емоціями, зняття м‘язового й емоційного напруження.
Навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях (тренінг проблемно-вирішальної поведінки (Д. Романовська).
Розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання.
Формування та розвиток психологічного імунітету (за програмою О.В.Комарова та ін.).