Моє рідне місто

Колективний проект

10-А класу

Парк

Гуляти у нашому міському парку дуже приємно у будь-яку пору року. Наш парк подобається усім: і дітлахам, і дорослим людям, і людям похилого віку. Для дітей у парку є декілька майданчиків, де вони можуть погратися, погойдатися на гойдалках, покататися на каруселях, спуститися з гірок. У парку є декілька широких асфальтованих алей, де дуже люблять малювати крейдою маленькі художники та їздити маленькі велосипедисти. Є там і велодоріжки для дорослих. А для людей похилого віку у парку є багато лавочок, де вони можуть посидіти та відпочити.

Кислиця Даша

​

Джерело "Кам'яна криниця"

Гідрологічна пам'ятка місцевого значення джерело "Кам'яна криниця" створена 1.07.1992 року. Джерело розташо­ване в північній частині села Кам'яна Криниця на лівому березі долини верхньої течії ріки Кам'янка. Площа гідрологічної пам'ятки становить 0,22 га. У 1973 році давній дубовий зруб криниці був замінений кам'яним, виготовленим із вірменського туфу.

Джерело має прозору, без смаку та запаху воду. Джерело “Кам'яна криниця” є зоною розвантаження підземних вод Українського тріщинного басей­ну, які практично не залежать від погодних умов та інших зовнішніх чинників.

Свердликовський Вадим

​

​

Наш цукровий

завод

Робочий день на заводі тривав 12 годин, а в економіях — 15—17. За тяжку виснажливу працю навіть кваліфіковані робітники одержували 10—12 крб. на місяць, а заробіток сезонників не перевищував 15—20 коп. за день. Непоодинокими були випадки обрахунку робітників та видача замість частини зароблених грошей недоброякісних продуктів із заводської крамниці. Навіть Балтський повітовий суд в грудні 1876 року змушений був завести справу «Про неправильні розрахунки з робітниками» на директора заводу Левана.Перша черга його стане до ладу наприкінці 1972 року. В 1971/72 навчальному році у двох середніх і двох восьмирічних загальноосвітніх школах навчалося 1512 дітей і працювало 137 учителів. У середній школі робітничої молоді та середній заочній школі здобувають освіту 300 чоловік. У 1967 році відкрито професійно-технічне училище, яке щороку випускає 150 кваліфікованих будівельників.

Боді Володимира

Центральний Стадіон “Сахарник”

Будинок культури "Мир"

Будинок культури “ Мир“ - це культурний центр нашого містечка.В цій будівлі знаходяться : музей,бібліотека,кінотеатр .Про це місце знають всі люди .

​

​

Склар Данило

Благовіщенський НВК№1

Школа - це другий дім кожної дитини. У ній вони розвиваються, навчаються, вчаться пристосовуватись і спілкуватись.

Наша школа була відкрита 1 вересня 1973 р. і від того часу вона має багато злетів і падінь. З того часу вона вже має 5 директорів, теперішній директор Томашевський Вячеслав Михайлович, вона мала і досі має дуже сильних і розумних вчителів.

Пацкань Владислав

Наша річка- “Синиця”

Сини́ця — річка в Україні, у межах Христинівського й Уманського району Черкаської області та Благовіщенського районуКіровоградської області. Ліва притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).

Річка протікає Придніпровською височиною. Бере початок на північний захід від села Синиці (неподалік від м. Умані). Тече переважно на південь і південний схід. Впадає до Південного Бугу на південній околиці села Сабатинівки.

Притоки: невеликі річки і потічки.

На річці розташоване місто Благовіщенське, села Колодисте та інші.

Руденко Сніжана

Наш-Міст

Міст який веде до другої частини міста Благовіщенське. На цьому мосту можна дуже часто побачити рибалок. Його терміново побудували, бо в “старого моста” була аварійна ситуація, руїни якого ми бачимо коли проходимо на мосту.

Скрипник Владислав

Місто Благовіщенське

Благовіщенське (до 1921 — Грушківський висілок, у 1921—1924 роках — Благовіщенське, у 1924—2016 роках — Ульяновка[3]) — місто в Україні, центр Благовіщенського району Кіровоградської області. Поселення на місці сучасного Благовіщенського, виникло на початку XIX століття. Його історія тісно пов'язана з Грушківським цукровим заводом. Земля, на котрій був споруджений завод, належала графині Марії Строгановій (Потоцькій). Вона розпочала будівництво цукрового заводу восени 1870 року. Оскільки завод зводився неподалік с. Грушка, його назвали Грушківським. Одночасно з заводом зводились водяний млин, винокурня, кілька допоміжних будівель, а також 20 хат і дві казарми для робітників. Поселення називали Грушківський висілок. 1921 р. під житлові будинки було виділено нові землі — на правобережжі річки Синиці. Робітниче селище було названо Благовіщенське.

Скрипник Олександр