2 of 2

Антоненко-Давидович Борис Дмитрович (справжнє прізвище - Давидов) - український письменник. Лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка - народився 5 серпня 1899 року в Засуллі на Полтавщині в родині робітник - залізничника. Зростав у російськомовному середовищі в м.Брянську. Завдяки бабусі Олександрі відчув свою належність до українців. Після повернення в Україну навчався в Охтирській гімназії. Після її закінчення продовжував свою освіту на фізико-математичному факультеті Харківського університету. Зрозумівши, що це не його покликання, перевівся на історико-філологічний факультет Київського університету. Пізніше працював завідувачем Охтирського відділу освіти. Був членом організації “Ланка”. Писав оповідання, повісті, романи, драми, репортажі. Щоб врятуватися від репресій, поїхав до Свердловська, а потім - до Алма-Ати. Там працював у видавництві. Однак у 1935 році його було заарештовано й засуджено на 10 років. Звинувачували у причетності до контрреволюційно-націоналістичних організацій. У ГУЛАГу довелося побувати землекопом і шахтарем, фельдшером і секретарем. У 1957 році повернувся до Києва, продовжував літературну роботу. Твори видавалися в той час лише за кордоном, у Радянському Союзі перед колишнім в'язнем були зачинені двері видавництв.

Помер письменник 8 травня 1984 року. У 1992 році йому посмертно було присуджено Державну премію ім. Т.Г.Шевченка за збірку “Смерть. Сибірські новели. Завишені оцінки”.

1 of 2

2 of 2