М. Коцюбинський
«Дорогою ціною»
Портфоліо письменника:
При народженні: Коцюбинський Михайло Михайлович
Дата народження: 5 (17) вересня 1864
Місце народження: Вінниця
Дата смерті: 12 (25) квітня 1913 (48 років)
Місце смерті: Чернігів
Національність: українець
Мова творів: українська
Рід діяльності: прозаїк, драматург
Роки активності: 1890–1913
Напрямок: проза
Жанр: повість, оповідання
...Після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником щодо краси й глибини своїх творів – іншого письменника такого ми не знайдемо. ... великі світочі людства давно вже розступилися, щоб дати місце і йому в шерензі борців, мислителів і шукачів правди.
П. Тичина
Ти з нами будеш вічно жити,
Як сяйво сонця, як вечірній спів,
Ти так любив землі своєї квіти,
І так, як квіти, ти людей любив.
В. Сосюра.
Велике спасибі Вам за Ваш подарунок. Смакуючи, перечитував я його ... Які хороші малюнки і людей з їх горем та болем, і природи з її світовою красою, такою іноді німою і глухою до людського горя! Дуже мені сподобалось Ваше «Дорогою ціною».
Панас Мирний
Історична основа повісті «Дорогою ціною».
Твір «Дорогою ціною» написаний у 1901році і надрукований у 1902 році.
Події відбуваються в 1834-1836рр.
Обставини цього періоду: ліквідація Задунайської Січі; втеча селян у Бессарабію і за Дунай.
Паралельне відтворення часів Коліївщини (1768) і 30-х років ХІХ ст.
Ретроспектива — а) пригадування подій, що передували моменту фабули, в якому перебуває оповідач або персонаж епічного твору;
б) одна з форм психологічного аналізу, за допомогою якої твориться художній час.
Задуна́йська Січ — військово-державна організація колишніх запорозьких козаків, яка виникла після зруйнування царськими військами Нової Січі й ліквідації Запорізького козацького війська у червні 1775 року в нижній течії Дунаю. Запорожці оселилися спочатку на лівому березі, а потім турецька адміністрація переселила їх на правий берег.
Тема: зображення героїчої боротьби українського народу проти кріпацтва, непереможного прагнення селян-кріпаків до вільного життя; розповідь про кохання двох людей - Остапа і Соломії, що має трагічний фінал.
Ідея: оспівування волелюбності українського трудового народу, утвердження непримиренності інтересів багатих і бідних, заклик здобувати волю, хоча б і дорогою ціною; уславлення невмирущості кохання як найкращого почуття на землі.
Основна думка: боротьба трудящих зі своїми гнобителями точитиметься доти, доки існуватимуть класи, доки не переможуть трудящі.
Жанр твору:
Одні літературознавці визначають жанр твору «Дорогою ціною» як повість, інші — як оповідання.
Пригодницьким називається твір, сюжет якого наповнений багатьма пригодами і незвичайними подіями.
Жанр твору: повість із пригодницьким, романтичним сюжетом.
Довідка:
Риси пригодницького сюжету в повісті | Риси романтичного �(психологічного) сюжету |
Невелика експозиція, у якій окреслюється історична атмосфера часу. Динамічність розгортання подій. Велика кількість пригод, несподіваних поворотів сюжету. Прийом переодягання (Соломія переодягається в парубка). Пригоди й несподіванки під час подорожі: переховування біля переправи через Дунай, у плавнях, зустріч пораненого Остапа з вовком, екзотична сім’я циган. Несподівана кінцівка: загибель Соломії й виживання Остапа, незважаючи на поранення та пізніші випробування, про що дізнаємося з епілогу | Боротьба за своє кохання — основний мотив поведінки Соломії. Жіночність і мужність, винахідливість і рішучість головної героїні. Пейзаж як засіб відтворення переживань героїв. Зображення внутрішнього стану під час двобою Остапа з вовком |
Епос — один з основних родів літератури, у творах якого життя розкривається у формі авторської розповіді чи розповіді одного з персонажів.
Повість — чималий за обсягом епічний твір, у якому змальовано широку картину життя кількох персонажів протягом тривалого часу.
Сюжет — подія або система пов’язаних між собою подій, у процесі розвитку яких розкриваються характери персонажів, а відтак і зміст художнього твору.
Композиція — побудова літературного твору, розташування в певній послідовності всіх його частин, продумане розгортання подій і групування та розстановка персонажів.
Теорія літератури:
Життєва правда — це те, що насправді було чи є в дійсності. Письменник творить на основі життєвої правди, відібравши найсуттєвіше і пропустивши все це через свій розум та серце.
Художній вимисел — це осмислення й узагальнення життєвого матеріалу, змалювання типових героїв і обставин, у яких вони діють. Це те, що створюється уявою письменника, творчий процес і результат його у художньому відтворенні дійсності, у створенні художньої правди.
Теорія літератури:
Композиція твору:
вступ і п’ять частин
Експозиція-вступ : опис середовища, в якому живуть основні персонажі.
Зав’язка: втеча Остапа від пана як наслідок конфлікту.
Розвиток дії: злигодні героїв під час утечі,сутички з прикордонною вартою, турецькою поліцією.
Кульмінація: бажання Соломії силою звільнити Остапа.
Розв’язка: загибель Соломії.
Сюжетні лінії:
Символічний підтекст назви твору:
Головні герої заплатили найвищу ціну за волю, за бажання щасливо жити – ціну життя. Однак своїм коханням вони довели, що щирість та самовідданість здатні подарувати людині хоча б невеликі, але такі бажані краплини щастя, дати сили для боротьби. Їхнє почуття увійшло у вічність, стало основою моральної стійкості особистості.
Віл у ярмі – символ українського трударя, що не протестує, який задовольняється пашею і спочинком.
Дикий тур – символ нескореного селянства, який не втратив смак волі, широких просторів, який пам’ятав козацьку вольницю.
Символіка у творі:
Символіка у творі:
Вітер – символ волі: Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі… від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати».
Туман символізує безперспективність, невідомість шляху, який обрали герої повісті. Як світло де-не-де блимало крізь млу туману, так їхня надія пробивалася через морок сумних думок.
Назва художнього засобу | Приклад із тексту твору | Роль у творі |
Епітети | цигани убогі халупи низенькі криві, зліплені з глини, всередині чорні, задимлені шибки занехаяні шкапа — маленька, худа, облізла | Виконує функцію оцінки
|
Постійні епітети | Дунай широкий, край рідний, кінь вороний, очі карі, брови чорні, товариш вірний, світ красивий, доля лиха | Надають тексту національного колориту, підкреслюють епічність подій, що відбуваються, розширюють часовий простір, говорять про наступність поколінь і їх мрій та прагнень |
Художні засоби, використані в повісті:
Назва художнього засобу | Приклад із тексту твору | Роль у творі |
Епітети | цигани убогі халупи низенькі криві, зліплені з глини, всередині чорні, задимлені шибки занехаяні шкапа — маленька, худа, облізла | Виконує функцію оцінки
|
Постійні епітети | Дунай широкий, край рідний, кінь вороний, очі карі, брови чорні, товариш вірний, світ красивий, доля лиха | Надають тексту національного колориту, підкреслюють епічність подій, що відбуваються, розширюють часовий простір, говорять про наступність поколінь і їх мрій та прагнень |
Порівняння | «Ніч тяглася довго, безконечно, як смерть» «Було темно, як у льоху» | Створюють яскраву картину душевного стану героїв, місця подій |
Уособлення (персоніфікація) | могутня течія Дунаю «бере її в свої обійми, а чорна глибочінь тягне за ноги» «Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона охоплює його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками...» | Надає трагізму події, характеризує її невідворотність |
Мова твору:
Воля
свобода людини
здатність розвиватися
робити те, все, що
не суперечить
моральним цінностям людства
не принижується
людська гідність
коли людина чинить
відповідно до своєї
природи
Інформаційне ґроно до слова «воля»:
Образ волелюбного народу:
Ліричний герой твору — волелюбне українське селянство, що «що тікало од пана і панщини», що не заплісніло в неволі, втратило ще живої душі». Головна мрія його життя — бажана воля мрія передавалася з покоління в покоління, поетизувалася в піснях («Гей, там за Дунаєм»), закликала до рішучих дій, зокрема до втечі в ті місця, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок…
Волелюбний характер українського народу підкреслюється метафорою: «Ярмо було накладено дикому турові», а саме його прагнення до волі — порівнянням: «мов талій води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство…». Дух українського селянства письменник визначає епітетами вільнолюбивий, неспокійний, а пісню, яку він співав про волю,— чаруючим акордом.
Образ Остапа Мандрики:
1. Остап Мандрика — головний герой повісті «Дорогою ціною».
2. Портрет і зовнішність героя.
3. Багатоаспектність зображення Остапа:
а) психологічний стан; б) ставлення до життя;
в) прагнення та цінності; г) роль діда у вихованні героя, формуванні його поглядів; д) кохання до Соломії.
4. Риси характеру героя:
а) мужність і бунтарство; б) ненависть до панів;
в) щирість і доброта; г) рішучість і винахідливість;
д) здатність до ризику; е) терпимість і волелюбність;
є) ніжність і чуйність у ставленні до Соломії;
ж) вірність у коханні;з) працьовитість, любов до землі;
и) оптимістичність, життєлюбність.
5. Остап — борець за волю, щасливе життя поневоленого люду.
Образ Соломії:
1. Соломія — яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури.
2. Портрет і зовнішність героїні.
3. Риси характеру Соломії:
а) мужність і відвага; б) вірність і самовідданість; в) волелюбність і ненависть до гнобителів;
г) любов до життя; д) здатність на самопожертву; е) щирість і душевність; є) оптимістичність та енергійність.
4. Трагічна доля героїні.
5. Значення образу української жінки.
«Ромео і Джульєтта»
В. Шекспіра
У творах світової літератури ми бачимо подібний сюжет:
«Ваніна Ваніні» Стендаля
1957 року вийшла однойменна кольорова екранізація Марка Донського «Дорогою ціною» за мотивами повісті
М. Коцюбинського. Головні ролі виконували: Віра Донська, Юрій Дедович, Іван Твердохліб, Ольга Петрова.
Фільм відзначено Британською кіноакадемією як найкращий зарубіжний фільм, який демонструвався в Англії у 1958 році.
Екранізація повісті «Дорогою ціною»:
1948 року композитор і лібретист Михайло Вериківський за трьома епізодами повісті «Дорогою ціною» створив оперний етюд на 3 фрагменти «Втікачі».
Літературний диктант «Життя і творчість М. Коцюбинського»
*Місто,де народився Михайло Коцюбинський.
*Що змалку полюбляв Михайлик, подорожуючи з сім’єю селами і містами Поділля?
*Де навчався майбутній письменник після закінчення двокласної школи?
*Заняття Михайлика, яким він захоплювався у позашкільний час.
*Через що М. Коцюбинському не довелося навчатися у Кам’янець-Подільській семінарії?
*За що Михайла Михайловича було заарештовано?
*Скільки мов знав письменник?
*Основне заняття М. Коцюбинського до 1892 року.
*Місто, в якому митець написав твір «Дорогою ціною».
*Російський письменник — друг
М. Коцюбинського
*Кому належить фраза: «Коцюбинський розширив обрій української повісті»?
*Де працював Михайло Михайлович, перебуваючи у Бессарабії та в Криму?
Вікторина «Пізнай героя за його висловлюванням»:
*«Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…»
*«Бунтар… гайдамака! Він мені людей баламутить!»
*«…Тікаймо звідси, бо ті хлопи заб’ють нас, як мого дідуся в Умані».
*«Ну, хай тебе боронить і хова од лихого мати божа… Прощавай!»
*«Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…»
*«З живого шкуру здеру, чисто оббілую… Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню…»
*«За Дунай, у Січ із тобою… Приймаєш товариша чи не приймаєш?»
*«Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…»
*«Шукай тепер, пане, парубка з молодицею… ніхто не бачив, лиш двох парубків стрічали».
*«Хіба я боюся смерті? Сохрани боже!.. Пошли, господи, й завтра. Раз вмирати — не двічі. Вмер — і край, більш не встанеш».
*«Бодай ти, запалася, треклята країно, з твоїми порядками!..»
*«Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…»
«Хто щасливий?» – запитував Коцюбинський в одній із своїх поезій в прозі «Пам'ять душі». І відповідав: «Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квітки, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти…». Людина не може вважати себе по-справжньому щасливою, духовно багатою, коли вона не живе інтересами свого народу, не збагачує інших своїм прикладом творення краси і добра.