Техніка безпеки при виконанні завдань:

​

• При користуванні сноповим матеріалом трав слід бути обережними, оскільки у насіння є остюки, які можуть потрапити в очі.

​

​

• при перебуванні в польових умовах слід дотримуватися обережного поводження з ножами, рейками.

​

​

• дотримуватись загальноприйнятих правил безпеки.

​

• Лабораторна робота 2
• Тема:Вивчення морфологічних ознак злакових лучних трав. Визначення злакових лучних трав за типом пагоноутворення і кореневої системи, листям, суцвіттям.
•  
• Завдання: 1.Визначити і вивчити основні види злакових лучних трав трав.
• 2.Навчитись розпізнавати лучні трав за типом пагоноутворення і кореневої системи.
•  
• Методичні вказівки: рослини злакових відрізняються будовою листків, стебел,формою суцвіття,положення суцвіть на рослині, і квіток у суцвітті,їх забарвленням,колосків,колоскових і квіткових лусок.
•  
• Хід роботи :
• 1.Переглянути презентацію
• 2..Визначити основні види злакових лучних трав трав користуючись визначником поданим у описах і фото нижче./ перелік трав подано у описі./
•  
• Результати роботи записати в слідуючій формі:

​

​

​

​

​

​

3. Визначити і вивчити типи пагоноутворення лучних злакових трав.

Для цього слід користуватися визначником основних видів трав на стор.261,263-264. підр. Н.Г.Андрєєва « Кормовиробництво з основами землеробства» та альбомами : «Кормові культури» -ст. 28-42, 225-141. та «Рослинництво» (для ЛПЗ М.Г.Городій ст..268-270, 264-271).

Після виконання роботи студент повинен

Знати:

1.Основні види злакових лучних трав.

2.Тип пагоноутворення злакових лучних трав

3.Морфологічну будову основних видів злакових лучних трав

Вміти:

1.Визначати основні види лучних злакових трав за будовою листків,суцвіть.

2.Розрізняти типи пагоноутворення злакових лучних трав.

Питання для самоконтролю:

1.Які із злакових сіяних трав мають суцвіття волоть,колос?

2.Назвіть тип пагоноутворення у лисохвосту лучного…

3.Які особливості будови квітки у бобових сіяних трав ?

4.Охарактеризуйте плоди і насіння тимофіївки лучної.

Література

Городній М. Г. та ін., с. 215... 245.

Зінченко О.І., с.40... 46,

Єрмакова Л.М.,с73…88,…151…177.

Білоножко М. Л. та ін., с. 222 ... 253.

Типи пагоноутворення злакових трав

Кореневищні трави

• Кореневищні трави (дернові злаки) мають вузол кущіння, який залягає неглибоко під землею. Нові кореневі (підземні) пагони спочатку розвиваються горизонтально під поверхнею грунту і відходять від вузла кущіння на глибині 5-20 см на відстані від 2-3 см до 1 м і більше, утворюючи іноді по кілька підземних вузлів. На деякій відстані від вузла кущіння підземне стебло круто загинається вгору, піднімається на поверхню грунту і утворює там нова самостійна рослина зі стеблом і кореневою системою, що має, в свою чергу, підземні пагони-кореневища. Ці рослини цвітуть і дають насіння. Щорічно з вузлів раніше сформованих кореневищ відходять нові кореневища, а з їх вузлів – нові пагони. Завдяки постійному вегетативному розмноженню за рахунок наростання нових кореневищ і утворення нових самостійних рослин кореневищні злаки при сприятливих умовах можуть зберігати свій травостій десятки років.
• До кореневищних трав відносяться деякі форми костриці червоної, тонконіг звичайний, а також альпійський і болотний, стоколос безостий, пирій, мітлиця біла, лисохвіст лучний і ін
• . Схема кущіння кореневищноих злаків

​

​

Кореневищно- нещільнокущові трави

• Кореневищно-нещільнокущові дернові злакові трави подібно кореневищним утворюють підземні пагони - кореневища різної довжини. З підземної частини, що загинається вгору і дає на вигині розетку, розвиваються нові рослини, які кущаться по типу нещільнокущових злаків. З бруньок, що знаходяться в пазухах листків, утворюються кореневища другого і наступних порядків, які на вигині також формують розеткові ділянки.
• Злаки цієї групи створюють рівний, пружний, міцний до розривів дерен. Вони формують систему розеткових пагонів кущового характеру, з'єднаних між собою кореневищами різної довжини. Завдяки цьому, їх підземні пагони рівномірно і густо заселяють поверхню грунту, одночасно утворюючи в підземній частині густий дерен.
• . До цієї групи відносяться злаки : стоколос безостий, лисохвіст лучний, тонконіг лучний, костриця червона, мітлиця звичайна та інші

Схема кущіння кореневищно - нещільнокущових злаків

​

​

НЕЩІЛЬНОКУЩОВІ ТРАВИ

• Нещільнокущові злаки утворюють вузол кущіння, що залягає неглибоко в грунті (2-5 см). Стебло виходить на поверхню грунту на невеликій відстані від вузла кущіння, піднімаючись під гострим кутом вгору. У грунті це стебло утворює вузол кущіння, на якому знову утворюється брунька. Бруньки розвивають нові пагони, які також виходять на поверхню грунту на невеликій відстані від старих. Під землею у пагонів нещільнокущових злаків утворюється тільки один вузол кущіння, але не розвиваються підземні пагони, як у кореневищних. Над землею утворюється нещільний кущ, що складається з великої кількості пагонів.
• До нещільнокущових злаків відносяться костриця лучна, райграс пасовищний, багатоквітковий і однорічний, житняки, гребінник звичайний, пирій безкорневищний, грястиця збірна та ін. Нещільнокущові злаки щільної дернини не утворюють (мичкувата коренева система), але травостій буває досить і рівномірно зімкнутий. Розмножуються тільки насінням.
• Схема кущіння нещільнокущових злаків

​

​

Щільнокущові трави

• Щільнокущові трави утворюють вузол кущіння над поверхнею грунту. Новий пагін, що розвивається із бруньки, щільно притискається до старого пагона. Одночасно розвиваються і коріння нового пагона. Такі рослини мають вигляд щільного куща, усередині якого розташовані старі, що відмирають частини, а по краях наймолодші.
• До щільнокущових трав відносяться костриця овеча, біловус стиснутий, костриця борозниста (типчак), деякі різновиди костриці червоної (строката), мітлиця собача та ін.. Щільнокущові трави при подальшому розростанні утворюють купини, і ростуть навить тоді, коли з-за посушливих умов інші трави не можуть рости.
• Схема кущіння щільнокущових злаків

​

Вівсяниця овеча

Тимофіївка лучна� (Phleum pratense L.)

Тонконіг лучний

Тонконіг лучний

Тонконіг лучний являє собою корневищно-нещільнокущову багаторічну злакову рослину. Характерна наявність повзучих підземних пагонів - кореневищ і великої кількості мочковатих коренів, що розповсюджуються у верхньому шарі грунту і формують густу дерновину. Стебла невисокі (від 30 до 70 см), гладенькі, відносно тонкі, прямостоячі, добре облистнені. Листя, як і у інших злаків, вузьке із лінійним жилкуванням, шириною до 4 мм. Язички притуплені, короткі Квітки по 3-5 штук зібрані в яйцеподібні колоски зеленого або фіолетового кольору, які в свою чергу формують розкидисту волоть пірамідальної форми завдовжки, в середньому, 9-11 см (іноді до 20 см). Колоскові луски майже всі мають однакову форму - загострені, ланцетоподібні.

Насіння мятлика лугового дрібне (до 2-3мм), тригранне, коричнево-бурого забарвлення, має знизу повстяне опушення Значення. Тонконіг лучний являє собою типову пасовищну рослину, яка стійка до витоптування та стравлювання. У листках і стеблах молодих рослин містяться протеїни і вітаміни. Худоба в травосумішах добре поїдає тонконіг. Цю культуру використовують для створення багаторічних штучних пасовищ в різних регіонах, крім посушливих, і поліпшення природних пасовищ, так як тонконіг лучний зберігається після посіву до 10 років. При сінокісному використанні перевершують тонконіг лучний по врожайності тільки костриця лучна, тимофіївка лучна, стоколос безостий, їжака збірна. Урожай зеленої маси на пасовищах досягає 350 ц з 1 га. Іноді даний вид тонконога використовується як газонна трава

​

Загальні відомості про рослину

• Тимофіївка лучна (Phleum pratense L.) – одна з найбільш поширених верхових трав сінокісно-пасовищного використання. Тимофіївка – пізньостигла культура, хоч навесні розвивається досить швидко. Повного розвитку досягає на другий рік життя, утримується в травостої впродовж 6-ти і більше років. Після скошування і випасання добре відростає. При сінокісному використанні дає два укоси, на пасовищі можна випасати 3-4 цикли. Зелена трава і сіно тимофіївки добре поїдається худобою. У 100кг трави міститься залежно від фази скошування 21-25к.о. У 100кг сіна є 49-50к.о. і 3-5кг протеїну. Дає багато листя – 50-65% від загальної маси. Завдяки високій врожайності і поживності тимофіївка широко вирощується в суміші з конюшиною червоною. Урожай: зеленої маси — 200–250 ц/га; сіна — 60–75; насіння — 3–3,5 ц/га.�Тимофіївка лучна – зимостійка рослина, мало вибаглива до тепла. Навесні починає відростати при підвищенні середньодобової температури до 5-6°С. Насіння здатне проростати при 1-2°С. Як морозостійку культуру її вирощують і в північних районах. Тимофіївка вологолюбна рослина, поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах переважно на заплавних і низинних, а також суходільних луках з помірним зволоженням. Витримує затоплення весняними водами до 30 днів. Погано переносить посуху і тривале затінення. Росте майже на всіх типах ґрунтів, але найвищі врожаї дає на глинистих досить вологих ґрунтах. Добре росте на осушених торфовищах. А от на сухих піщаних ґрунтах її сіяти не слід. Витримує значну кислотність (рН 4,5-5,0), але на кислих ґрунтах росте значно гірше. Добре реагує на внесення добрив, не вилягає навіть при високих нормах азоту, при цьому значно підвищуючи врожай.�Висівають рядковим способом сівалками СЗТ-3,6. Норма висіву насіння — 7-9 кг/га. Глибина загортання — 1-2 см. Після цвітіння стебла тимофіївки швидко грубіють і кормова цінність її знижується. Запізнення із збиранням призводить до значних втрат поживних речовин. Кращим строком скошування на сіно є період від кінця колосіння – до початку цвітіння.

​

�ВІВСЯНИЦЯ ЛУЧНА �(Festuca pratensis Huds)�

Загальні відомості про рослину

• ВІВСЯНИЦЯ ЛУЧНА (Festuca pratensis Huds)
• Цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Трава й сіно її добре поїдаються тваринами. Багаторічний нещільнокущовий верховий злак, 80-120 см заввишки. Відноситься до середньоранніх рослин. Після скошування і випасання краще відростає, ніж тимофіївка лучна. У вологих умовах за сезон формує 2-3 укоси. У рік сівби росте повільно, повного розвитку досягає на 2-3-й рік життя. В 100 кг трави міститься 21-26 кормових одиниць, у сіні - 53-55 кормових одиниць і до 4 кг перетравного протеїну. Використовують для створення культурних пасовищ та сіножатей. 
• Урожайність:  50-80 ц/га сіна.
• Призначення: вирощування на зелений корм, сіно.  
• Норма висіву: 10-12 кг/га.
• Глибина загортання насіння: 1-3 см.
• Строк висіву: кінець березня-середина травня.
• Температура посіву: насіння проростає при +2 ^оС.
• Переваги вівсяниці лучної: 
• висока поживність та врожаність;
• у травостої тримається 6-8 і більше років;
• використовують для створення культурних пасовищ та сіножатей;
• досягання повного розвитку на другий третій рік після сівби.
•  Рекомендації по вирощуванню:
• Росте майже на всіх типах грунтів, але найвищі врожаї дає на глинистих досить вологих грунтах з рН 6,5-8,0.
• На сухих піщаних грунтах сіяти не рекомендується;
• Удобрення проводять тільки в рік збирання насіння, ранньою весною вносять повне мінеральне добриво (N_45-50 P_30-40 K_30-40);
• Найкраще скошування проводити в період кінця колосіння і до початку цвітіння.

​

Стоколос безостий�(Bromus inermis Leyss)

��Загальні відомості про рослину� �

• Стоколос безостий (Bromus inermis Leyss)
• Цінна верхова кореневищна трава заввишки до 150см з великою кількістю видовжених густо облистяних (на 30-50%) вегетативних пагонів. Завдяки цьому його добре поїдають тварини. Навесні відростає рано і дає високий урожай зеленої маси (до 100 ц/га сіна)., її необхідно скосити до фази цвітіння, оскільки пізніше вона грубішає. У 100кг пасовищного корму міститься 29к.о. і Зкг протеїну, у 100кг сіна 47-52к.о. і 3-5,5кг протеїну. Зазвичай стоколос безостий дає два повноцінних укоси. На пасовищах витримує до п'яти циклів випасання. Стійкий до витоптування худобою. Тривалість продуктивного використання 6-8 - до 10 і більше років. Максимальну врожайність дає на 2-3 рік вегетації.�Має добре розвинену кореневу систему, що досягає глибини 2м і більше. Цим пояснюється його висока посухостійкість. Він може добре рости і давати високі врожаї сіна в посушливих умовах степової зони при 400мм опадів за рік. Поряд з цим стійкий до затоплення, лучні форми витримують затоплення повеневими водами до 45 днів, а степові - до ЗО днів. Витримує весняний намул до 10см. Не переносить близького залягання підґрунтових вод.�Стоколос безостий відноситься до зимостійких культур.�Невибагливий до клімату і ґрунтів. Краще росте на помірно зволожених, родючих, супіщаних та суглинкових ґрунтах та осушених торфовищах. Висівають його і на легких сухих малородючих, карбонатних, піщаних ґрунтах. Він швидко витісняє з травостою інші трави. Заболочені і засолені ґрунти непридатні. На засолених витісняється пирієм повзучим.�Сорти: Вишгородський, Дніпровський, Козаровицький, Полтавський ЗО, Полтавський 52, Ставропольський 43, Таврійський, Марс. 

​

�ГРЯСТИЦЯ ЗБІРНА �(Dactylis glomerata L.)�

Загальні відомості про рослину

• Грястиця збірна - багаторічна злакова нещільна кущова трава, одна з найкращих трав для пасовищ (5-6 циклів випасання худоби). Плоди плівчасті, сірі, тригранної форми, маса 1000 насіння 1,2 г. Стебло: висота 35-130 мм, товщина 1,5-3 мм, пряме біля основи. Листя: ширина 5-12 мм, сірувато-зелене, тонко загострене по краях. Цвітіння червень-серпень, плодоношення липень-вересень.
• Використовують для годування худоби на пасовищі і в сіні. Найвища кормова цінність у молодому віці, 60-80% рослини - це листя. Скошують зазвичай у фазі викидання волоті, до настання цвітіння.
• Тіньолюбна, посухостійкість низька, чутлива до надлишкового зволоження. Морозостійка, але страждає від ранніх заморозків навесні. Краще вівсяниці лугової та тимофіївки переносить посуху, коренева система досягає одного метра. Не вибаглива до різних типів ґрунтів, але не придатні піщані.
• При створенні сприятливих умов даний злак може триматися в травостої сім і більше років. Рання весняна культура, стійка до витоптування, швидко відновлюється після випасання та викошування. Використовують для одержання ранніх кормів. Дає багато укосів зеленої маси. У перший рік спостерігається повільний розвиток рослин, а на другий і третій рік дає максимальні врожаї.
• У фазі цвітіння на 100 кг зеленої маси міститься 2,1 кг перетравного протеїну та 22,7 корм. од, урожай зеленої маси 330-660 ц/га. На 100 кг сіна міститься 4,5 кг перетравного протеїну та 55 корм. од, урожай сіна 50-80 ц/га.
• Вирощування
• Посів в літні терміни варто робити в кінці липня і до самого початку серпня. При чистому посіві прибирання насіння виходять на другий рік. Дозріває насіння на початку липня, дозрівання починається у верхній частині суцвіття. Урожай насіння дає 3-8 ц з 1 га. На насіння треба залишати перший укіс.
• Кращими ґрунтами для грястиці збірної є суглинні та карбонатні з достатньою кількістю перегною. Не придатні для вирощування - піщані ґрунти. Азотні добрива вносять рано навесні і після першого циклу випасання. Під оранку вносять підвищені норми фосфорних і калійних добрив.
• Висівають в чистому вигляді і в травосумішах. Норми висіву в чистому посіві 18-20 кг на 1 га, в травосумішах 5-8 кг на 1 га. Глибина загортання насіння у вологий ґрунт 1-2 см, і 3-4 см в нормальний ґрунт. Термін посіву: кінець березня - середина травня. Насіння проростає при 5-6 °C.
•  

​

Райграс пасовищний

Мітлиця біла

• Мітлиця біла — корневищний злак. Оселяється переважно на родючих грунтах з рН 6-7,5, поодиноко зустрічається на бідних солончакових грунтах з рН 8,3. Це полуверховой, факультативно низовий злак низовий облиственности. Висота генеративних пагонів досягає 45-120 див. В травостої переважають укорочені вегетативні пагони заввишки 18-29 див. Листя тонкі, плоскі, завдовжки 5-20 см, шириною від 2 до 11 мм. Язичок плівчатий — до 6 мм.
• Коренева система потужна, мичкувата, з короткими кореневищами. Суцвіття — розлога або рідше стисла волоть, м’яка, завдовжки до 25 см, зеленувата або з фіолетовим відтінком. Колоски безості. Цвіте звичайно в послеполуденное час, 14-18 год, при найменшій відносної вологості повітря. Тривалість цвітіння — 10-12 днів.
• В залежності від умов зростання в популяціях мітлиці білої проявляється значна мінливість биоморфологических ознак. У місцях з надмірним зволоженням рослина формує довгі столони, рясно галузиться в нижніх вузлах. У більш сухих місцях проживання столони короткі або ж їх немає зовсім.

​

Лисохвіст лучний

Лисохвіст лучний

Нещільнокущовий верховий багаторічний злакз коротким, повзучим кореневищем. Кущ прямий, середньорослий (80-120 см), з великою кількістю неплідних пагонів, рясно вкритих м'яким листям. Стебла прямі або знизу колінчасто-вигнуті, у вузлах дещо роздуті і округлі, порівняно тонкі, темно-пофарбовані. Листя подовжені (до 25 см), вузькі, рідко широколанцетні, мало опушені, темно-зелені, іноді сизі. Суцвіття — подовжено-веретеновидний або майже циліндричний щільний султан, біло-сірий або брудно-сірий, завдовжки 5-9 см, іноді 11-12 см. Колоски еліптичні, великі, 5-6 мм завдовжки. Колоскові луски з прямими, загостреними верхівками, що сходяться, з 3 зеленими жилками, опушені лише по кілю, рідше по жилах. Квіткові луски загострені, майже однакової довжини з колосковими, білуваті, з міцною, колінчасто зігнутою, що значно перевищує колосок остю. Пиляки3 — 4 мм завдовжки. Насіння (несправжній плід) плівчасті, плоскі, легкі, вкриті жорсткими шипиками, несипучі. Маса 1000 насінин 0,5-0,7 г. Рослин озимо-ярового типу розвитку. Плодоносить з 2-го року. Цвітіння відбувається у травні-червні, дозрівання — у червні-липні. Вітро- і перехреснозапилювана рослина.

В арктичній Європі поряд з типовою зустрічається низькоросла форма з сизим, сильно потовщеним суцвіттям — Alopecurus pratensis subsp. alpestris (Wahlenb.).

Китник лучний можна сплутати з тимофіївкою лучною, але гілочки суцвіття у лисохвоста на відміну від тимофіївки не зростаються з головною віссю; і коли суцвіття згинати, воно розділяється в місцях згину

Райграс високий

Райграс високий

Райграс високий (Arrhenatherum alatius.) — типова багаторічна нещільнокущова злакова трава з дуже розвиненою кореневою системою. Добре росте на сухих ґрунтах. Стебло високе — до 170 см, прямостояче, з великою кількістю прикореневих листків. Коренева система мичкувата, проникає на глибину до 3 м. Суцвіття — волоть до 25 см завдовжки. Насіння подібне до насіння вівсюга (від спинної частини зовнішньої квіткової луски відходить спірально скручений колінчастий остюк). Так,

100 кг сіна містить 2,1 кг перетравного протеїну і відповідають 46 кормовим одиницям. Районовані сорти райграсу Моршанський 23, Полтавський 521, Карпатський 1.

Райграс високий, висіяний навесні, швидко розвивається, і восени збирають високий урожай сіна. Найвищі врожаї отримують на 2—3-й рік використання.

Найпридатніші для вирощування райграсу чорноземи та багаті на сполуки кальцію і глибоко осушені торфові ґрунти. Він досить посухостійкий, добре росте навіть на супіщаних ґрунтах. Не переносить надмірного зволоження і весняного затоплення.

Райграс високий — типова сінокісна трава, добре відростає після скошування. Спасування не переносить. На сіно райграс скошують на початку цвітіння, оскільки рослини швидко грубіють. Висівають його часто з еспарцетом (на карбонатних ґрунтах), люцерною та іноді — з конюшиною. Він добре росте на суходільних і заплавних сухих луках.

Після виконання завдань скласти звіт у наступному вигляді:

Закріплення вивченого матеріалу:

1.Назвіть типи листків у злакових трав.

2. Який тип суцвіть у:стоколосу, тимофіївки, грястиці збірної.?

3. Яка форма плоду у:

• Вівсяниці лучної
• Тимофіївки лучної
• Стоколосу безостого
• грястиці збірної

4. Яка форма насіння у: тимофіївки, стоколосу, грястиці, вівсяниці лучної?

5. Які тип пагоноутворення у тимофіївки лучної?

6. Який тип пагоноутворення у вівсяниці овечої?

7. Особлиостіі використання тонконогу лучного.

8.. Особливості пагоноутворення у стоколосу безостого.