Тарас Григорович Шевченко
(1814 - 1861)
"Т. Г. Шевченко - геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні.
Завдання уроку
ЕПІГРАФ:
Життя нашого поета таке дивне , що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це – легенда, коли б усе це діялось не перед нашими очима. С.Васильченко
У селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії(нині Черкаська область)
у кріпацькій сім'ї Григорія Шевченка
9 березня (25 лютого за ст. ст.) 1814р. народився хлопчик Тарас, майбутній великий народний поет.
ДИТИНСТВО ТА ВАЖКА НАУКА
МЕТРИЧНА КНИГА З ЗАПИСОМ ПРО НАРОДЖЕННЯ (Запис № 10)
Батько Тараса Шевченка, Григорій Іванович Шевченко, народився у 1781 році.�1802 року одружився з моринською дівчиною, Катериною Бойко.�Григорій Шевченко чумакував, їздив хурою до Києва, Єлисаветграда. Іноді брав із собою Тараса.
ПРО БАТЬКІВ ТАРАСА
Мати Тараса народилася 1783 року в Моринцях і була кріпачкою Василя Енгельгарда.
Була вона натурою лагідною, безмежно чутливою і люблячою. �Після того, як Катерина вийшла заміж за Григорія Івановича Шевченка влітку 1802 року, подружжя деякий час мешкало в селі Кирилівка (у провулку Могильних) на батьківщині чоловіка.
Село Кирилівка�(XIX ст.). Фото
Хата в с. Кирилівці. Фото кінця XIX ст
В 1810 році
подружжя переселилося до Моринців.
У цьому селі жив батько Катерини — Яким Бойко, але родина Шевченків оселилася
не в тестя, а окремо, у дворі кріпака Копія, садиба якого пустувала, бо самого господаря за бунтівний характер та непослух панові було заслано до Сибіру.�Отже, Тарасові судилося народитись саме в хаті Якима Бойка, в Моринцях.
Тут, на Коліївщині (так звався куток села),
й оселилася Катерина з Григорієм.
У старій хатині
Кріпака колись,
В тихий день весінній
Хлопчик народивсь.
Ось ця ХАТИНА…
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину...
Т.Шевченко.
Якби ви знали, паничі... 1850
Він любив слухати чумацькі народні пісні про народну недолю, які співали батько, мати й сестри. Сам часто наспівував їх. Пісні мали на майбутнього поета сильний вплив. Вони були одним з основних джерел формування як письменника.
Малий Тарас із старшою сестрою Катериною
Обдарований від природи Тарас рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях.
Тарас мандрує разом з дідом сестрою
Малий Тарас серед чумаків
Малий Тарас з старшою сестрою Катериною
Восени 1822 року� батько віддав Тараса у науку до місцевого дяка Совгиря.� Важкою була ця наука, але малий Тарас успішно подолав її, переносячи мужньо всі суворі кари �деспота-ката.� За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав �він дещо й крім Псалтиря. У той час ознайомився із творами Григорія Сковороди.�
Тарас не раз тікав із дякової «школи». Адже, як він казав,був дяк Совгирь вдачі суворої, більш за все не подобалося Тарасові те, що, як настане субота, «годує» школярів «березовою кашею» — молотить дитячі попи березовими прутами, вибиваючи дурість .
20 серпня (1 вересня 1823 року)
від тяжкої праці й злиднів померла мати Тараса —
Катерина Якимівна Шевченко.
Смерть матері.� Худ.В. Касіян. 1951
Могила матері Тараса Шевченка
�
Там матір добрую мою
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії,
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!
Т. Шевченко.
Якби ви знали, паничі... 1850
На могилі матері�Худ. М. Дерегус. 1949
Залишившись з малими дітьми ,
7 (19) жовтня 1823 року
батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей.
Життя сім'ї стало ще тяжчим.
Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом.
1824 рік
Пізньої осені 1824 року
в непогоду батько застудився у дорозі, занедужав. Коли його привезли у Кирилівку - зовсім зліг.
Перед смертю батько доручив господарювання в домі старшому синові Микиті. Глянувши на Тараса, в його розумне обличчя, Григорій Іванович, як це згадує сестра Ярина, промовив:�"Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком; із його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не допоможе".�Віщими виявилися слова змученого гіркою кріпаччиною трударя: широченні, величні обрії відкрила перед Тарасом його поетична доля.
Заповіт Тарасового батька.
Худ. В. Касіян.1951
1825р.-помер батько Тараса.
Після смерті у 1823р. матері і 1825 р. батька
в 11 років Тарас залишився круглим сиротою.
1826 рік
Тут він рубав дрова, носив воду школярам, а пізніше став ходити читати Псалтир над покійниками.
Довго терпів приниження хлопець, аби тільки вчитися й малювати.
Хоче малювати
Прагне він до знань -
Та за це багато
Зазнає знущань.
Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання.
У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас.
Він не вчився в школі,
Він ягнята пас.
Постійним товаришем, надійною подругою Тараса була кучерявенька кароока дівчинка Оксана.
Матері думали, що колись одружать їх, сватами стануть. Та не судилося…
А дівчина �При самій дорозі �Недалеко коло мене �Плоскінь вибирала, �Та й почула, що я плачу. �Прийшла, привітала, �Утирала мої сльози �І поцілувала .....
1840 рік