Іван Котляревський. Творчість письменника – новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч. «Енеїда». Історія появи твору. Національний колорит, зображення життя всіх верств суспільства, алюзії на українську історію в поемі. Бурлескний гумор, народна українська мова. Ствердження народної моралі (картини пекла). Провідні проблеми й мотиви твору. Характеристика героїв поеми, образ Енея

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

Тарас Шевченко

Народився 9 вересня 1769р. в Полтаві в родині дрібного чиновника-канцеляриста міського магістрату, дворянина. Кріпаків було восьмеро — дві родини.

Хоча історія Полтави налічувала кілька століть, але це було на той час невелике селище із мальовничою природою. У сім’ї панували традиції та звичаї козацького побуту.

Початкову освіту Котляревський здобув, як вважають його біографи, у дяка. У 1780 році вступає до семінарії, яка була на той час єдиним середнім навчальним закладом у Полтаві. Семінаристи жили у важких умовах; у навчанні панувала схоластика, зубріння.

Окрім богословських предметів, ґрунтовно вивчав латинську, німецьку, французьку і російську мови (польську подужав самотужки), а також риторику, піїтику, богослов’я, арифметику, західноєвропейські й античні літератури.

Семінарії не закінчив: помер батько, і на хлопця лягла відповідальність за сім’ю. Кілька років працює канцеляристом. Серед тодішніх чиновників, для яких хабарі були звичними,ледь не узаконеними, Іван Петрович виділявся своєю непідкупністю й готовністю безкорисливо

допомогти бідним. Потім починає вчителювати в поміщицьких родинах. Уважно придивляється до простого люду. У роки вчителювання (1794–1796) Котляревський пише перші три частини «Енеїди».

1896 р. Іван Петрович покинув учителювання.

Можливо, його ображало зверхнє ставлення панів

до вчителя, який був у становищі слуги.

Котляревський вступив кадетом до Сіверського карабінерського полку. Як говорив сам, «тікав у світ честі та відваги, а потрапив у болото солдафонства, моральної

нікчемності, де карти й горілка є головним змістом буття». Вісім років Іван Котляревський був ад’ютантом генерала, та коли розпочалася війна з Туреччиною (1807 рік), пішов на фронт. Це було другою втечею від нудьги й презирства в суворість і небезпеку.

1808 р. вийшов у відставку в чині капітана з мундиром. Причини не відомі. Втративши службу, Іван Петрович опинився в скрутному становищі. Спробував шукати посади в Петербурзі, але, набідувавшись у царській столиці, Котляревський

повернувся до Полтави.

1810 р. Котляревського запросили на посаду директора Полтавського будинку виховання дітей бідних дворян. Це була бурса при міській гімназії. У будинку жило щороку 200–250 хлопчиків, на утримання яких виділяли невеликі кошти. І. Котляревський умів по-хазяйськи розпорядитися ними.

З 1827 р. обіймає ще одну посаду — наглядача богоугодних закладів: міської лікарні, богодільні для бідних і самотніх людей, будинку для психічно хворих, шпиталю для породіль, будинку для інвалідів. Принциповий, правдивий і прямий, він часто мав гострі сутички з поліцією, судовими чиновниками й жорстокими поміщиками.

Котляревський захоплювався театром: ставив п’єси й грав у них комічні ролі, додаючи свої пісні й переробляючи окремі сцени.

Жив скромно, по- старосвітському, одягався небагато, але охайно, зі смаком. Єдиною розкішшю в будинку була бібліотека, що

налічувала латинські, французькі й російські книжки, збірки фольклору, рукописні твори Г. Сковороди та Біблію.

На початку 30-х рр. ХІХ ст. письменник захворів й 1835 р. залишив службу. Котляревський

відпустив на волю кріпаків, майно роздав родичам і знайомим, а садибу залишив економці. 10 липня 1838 року помер.

В останню путь його проводжала вся Полтава й навколишні села.

Він перший почав писати мовою, якою говорило населення цілого краю. Він зробив цю м’яку, виразну, сильну, багату мову мовою літературною, і українська мова, яку вважали лише місцевою говіркою, з його легкої руки залунала …

В. Короленко

Історія написання та виходу в світ «Енеїди»�І. П. Котляревського.

Працюючи домашнім учителем дітей золотоніського поміщика, у вільний від занять час письменник часто бував на ярмарках і слухав кобзарів та

лірників.

Зустрічався з учасниками повстання в Турбаях, слухав розповіді про тих, хто з косами та вилами йшов у бій проти

полків Катерини ІІ.

І. П. Котляревський розумів, що не

можна допустити, щоб народ із такою багатою

поетичною душею загинув. Потрібно боротися.

І найперша зброя — українське слово.

Над поемою почав працювати 1795 року і працював близько 30 років (з перервами).

Історія написання та виходу в світ «Енеїди»�І. П. Котляревського.

Перші три частини вийшли друком у 1798 р., четверта — 1809 р., п’ята — 1822 р.; повністю твір завершено 1825—1826 рр., а видано 1842 р. уже після смерті письменника.

Перші три частини були надруковані без відома автора Максимом Пурпурою, високоосвіченим конотопським поміщиком, лікарем за фахом, знавцем і поціновувачем українського слова. Це викликало невдоволення автора твору. Але варто видавцеві віддати належне: 1798 р. став знаменною датою, символом народження нової української літератури.

творчість Г. Сковороди та бурлескно-сатирична література ХVІІІ ст;

Джерела написання «Енеїди»�І. П. Котляревського.

жартівливі вірші та інтермедії до шкільних драм;

усна народна творчість;

реальна дійсність того часу;

сюжет для «Енеїди» запозичено у Вергілія.

«Енеїда» Верґілія

Основними джерелами були «Одіссея» і «Іліада» Гомера.

Верґілій оповідає про пригоди легендарного троянського героя

Енея, який залишився живим після падіння Трої, прибув до Італії й заснував там майбутню Римську державу.

Верґілій прославляє Рим, його історичні корені, підносить велич держави.

Еней у Верґілія – це благочестива, цілеспрямована, відважна людина, яка все життя присвятила військовій справі.

Установіть послідовність подій

Подорож Енея з Сивіллою на той світ.Зустріч з батьком Анхізом.

Війна між троянцями і рутульцями.

Героїчний подвиг Низа та Евріала.

Продовження війни. Поєдинок Енея з

Турном

1

Початок подорожі Енея. Гостювання в Дідони.

3

У Сицілії. Поминки по батькові Енея

Анхізу. Пожежа.

2

Обмін подарунками Енея з царем

Латином. Початок війни.

4

6

5

Поема - віршований ліро-епічний твір про неординарні події та сильні характери, розгорнутий сюжет поєднано з ліричними відступами.

БУРЛЕСК (італ. жарт) — різновид комічної поезії та драматургії, генетично пов’язаний із народною сміховою культурою, середньовічними карнавалами.

Для бурлеску характерна невідповідність між змістом і формою твору, використання низького стилю для змалювання високого, гротеск і травестія. Комічний ефект досягається шляхом зображення героїчного й піднесеного в дошкульному, зневажливому тоні.

ТРАВЕСТІЯ (італ. перевдягатися) — різновид гумористичної поезії, за традиціями якої твір серйозного, поважного, героїчного змісту переробляють на комічний, з комічними героями та специфічною мовою (використовують жаргонізми, вульгаризми, притаманні сміховій культурі).

Жанр: епічна бурлескно-травестійна поема

ТЕМА: мандри Енея від Трої до Латинської землі (мандри запорожців у пошуках місця для нової Січі).

​

​

​

​

​

​

​

​

ІДЕЯ: уславлення козаччини, історичного минулого українського народу, утвердження національної свідомості українців та їх волелюбних прагнень, що стало поштовхом для розвитку нової української літератури на народній основі.

​

​

війна й захист рідної землі від ворогів;

ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ

громадянський обов’язок;

моральна нікчемність панства, чиновників, байдужість до інтересів і потреб народу;

паразитичне існування та розгульний спосіб життя панів;

соціальна нерівність;

хабарництво чиновників, безкультур’я, зловживання службовим становищем;

утвердження високих моральних чеснот: добропорядності, поваги до батьків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі;

ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ

осуд брехливості, лінощів, зрадливості, нехтування християнською мораллю.

обряди (Еней поминає свого батька Анхіза, у царя Латина до прийому сватів підготовлені рушники й «всяка всячина»);

«Енеїда» — енциклопедія українського

народознавства».

розваги (двадцять народних ігор: «У свинки»,«У Панаса», «В тісної баби», «В горидуба» тощо; майже стільки ж танців: горлиця, дуб, санжарівка, гопак, трепак, гайдук тощо);

звичаї (ідучи в гості до Еола, Юнона бере хліб і сіль, посли Енея підносять хліб Латину, Лавінія після смерті матері вбралася в чорний одяг);

українська кухня (близько ста страв і напоїв);

«Енеїда» — енциклопедія українського

народознавства».

повір’я (у пеклі мучилися жінки, які «в комин» літали, «їздили на упирях», «дощ продавали»; нечиста сила з’являлася вночі й зникала на світанку);

імена героїв, географічні назви (українські імена змішуються з античними);

предмети побуту (вбрання, речі хатнього вжитку, господарський реманент).

ворожіння (ворожили на бобах і воді, на парі з киплячого горщика, у який закладено різні трави та гніздо ремеза);

Характеристика образу Енея�(позитивні риси)

не цурається простих козаків, людей із народу;

досвідчений полководець, котрий уміло організовує битву, а під час бою діє сміливо, демонструє хоробрість, уміння володіти зброєю, військову майстерність;

як ватажок троянців, Еней вимогливий і суворий, але добрий і справедливий, постійно дбає про своїх воїнів, щиро сумує за тими, хто загинув;

сміливим і гордим постає в поєдинку з Турном;

вірний і щирий у дружбі, Еней жорстоко помстився Турнові за смерть Палланта, чим і поклав край суперечці між латинцями та

троянцями.

Характеристика образу Енея�(негативні риси)

відчайдушний пройдисвіт і бездомний во-

лоцюга, хоча вже й не зовсім молодий, бо має

дорослого сина від першого шлюбу;

енергійний, дещо хитруватий, тому йому

вдається порозумітися із царями, із якими зустрічається, залагоджувати з ними справи; любить випити, погуляти, добре поспати; подобається розважатися, бешкетувати;

не виявляє побожності й поваги до небожителів;

боїться бурі на морі; заводій усіляких бешкетів і витівок, нестійкий у коханні, легковажний, здатний на бійку.

Дискусійна сітка Алверманна

Чи можна Енея вважати взірцевим чоловіком, лицарем, державником?

​

ТАК «+»

​

​

НІ «-»

Образи троянців

змальовані в тоні добродушного гумору;

наділені найкращими козацькими рисами;

життєрадісні, сміливі люди, здатні винести на своїх плечах найбільший тягар, особливо коли це потрібно задля вітчизни;

найсвятіше для них – бойове товариство, побратимство, вірність громадянському обов’язку, дружбі;

загартовані в походах і боях, над усе ставлять славу й військову доблесть. Їх не ваблять розкіш і багатство; воля – ось найсвятіше для них.

Образи богів

Образи богів

Образи богів

Образи царів

Образи царів