5 фактів із життя �Лесі Українки�
Перша українська модерністка, фольклористка і громадська діячка
Лариса Косач-Квітка
Дитинство із татом у декреті
Якби Леся жила в наш час, про неї неодмінно казали б: дитина-індиго. У чотири роки дівчинка навчилася читати, п’ятирічною почала писати драматичні твори, у шість майстерно вишивала.
А перший вірш «Надія» написала у дев’ять років.
Лесина мати Олена Пчілка боялася негативного впливу російської гімназії на своїх дітей. Тож донька (як і решта дітей родини Косач) до п’ятого класу навчалася вдома. Олена Пчілка самостійно розробила для дітей шкільну програму.
Лариса Косач навчалася дистанційно
Леся займалась із приватними вчителями грецькою та латиною. Матір допомагала з опануванням французької та німецької. І вже в зовсім юному віці Леся стала тогочасною амбасадоркою lifelong learning: самотужки опанувала англійську, грецьку, латину, польську, болгарську мови. А трохи згодом взялася за вивчення грузинської, шведської та іспанської.
Леся Українка захоплювалася культурою Давнього Сходу
У 19 років вона взялася написати підручник з історії східних народів для дітей. У листі до свого дядька Михайла Драгоманова в той час вона пише: «Одно лиш мене тішить, що вже наші люди зачинають більше думати про власну освіту, а не вдовольняються самою казенною наукою…»
Вийшла заміж попри спротив матері
Іти проти усталених норм та поглядів батьків Леся не боялась. У 1901 році вона зблизилася із Климентом Квіткою, правознавцем, етнографом та фольклористом. Він був на 9 років молодшим від поетеси і зовсім без статків.
Сьогодні ми б назвали ці стосунки цивільним шлюбом, який тривав близько 5 років, аж поки Леся та Климент обвінчалися у 1907 році.
Тільки факти
Леся ходила на рибалку з Франком
Не вірила у лісовиків чи водяників( хоч і написала «Лісову пісню»
Посадила свою тополю(біля Колодяжного)
Улюблені квіти Лесі — конвалії
Добре плавала
Влаштовувала різдвяні спектаклі вдома
Вчила односельців читати
Перший лист написала у 5 років до Драгоманова
Доглядала за хворими
Любила імпровізувати на піаніно
Леся мала гарне почуття гумору
Любила плавати на лодці
Була здібною у рукоділлі
Стильно одягалася
Труну з тілом поетеси несли 6 жінок
Леся Українка померла у Сурамі, селищі в Грузії, у 1913 році. Поховання в Києві проходило під суворим наглядом кінної поліції. Влада боялася, що похорон може перетворитися на український національний мітинг, тому заборонили прощальні промови та перечитали написи на поховальних вінках.
Похорон Лесі Українки перетворився на справжню масову акцію, яку не змогли зупинити навіть жандарми на конях.