Олена Курило щодо норм української літературної мови
Презентацію підготувала
Чернік Аліна Андріївна
здобувачка освіти 8-го класу
Навчально-виховного комплексу
"Ліцей із загальноосвітньою школою І - ІІІ ступенів"
Костянтинівської міської ради Донецької області
movosvit@i.ua
"Я б рада прислужитися сучасній літературній мові тим, щоб допомогти їй зійти з російської підстави, набігти живої народньої тропи, тієї, що йшла нею літературна мова давнішніх українських письменників...»
Олена Курило
Олена Борисівна Курило ( 1890 - після 1946) - одна з найвидатніших українських учених-мовознавців. Діалектологиня, авторка відомих підручників з української мови, творець наукової термінології. Жертва сталінського терору.
6 жовтня 1890 року в місті Слонім (нині Білорусь) народилася жінка, що своїм покликанням убачала розвиток сучасної української мови. Відомо, що вищу освіту О.Б.Курило здобувала у Варшаві.
У 1908 році почала навчання в Кенігсберзькому університеті, а в 1911 році - на відділі слов'янознавства історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів при Варшавському університеті,де й познайомилася з Євгеном Тимченком.
Її вчителями були відомі на той час Є.Тимченко, В.Поґорелов, Є.Карський, А.Яцімірський. Їхні мовознавчі роботи відкрили Олені Борисівні світ української культури.
Авторка "Початкової граматики української мови".
Мовознавиця займалася правописом, діалектологією, фонологією, етнографією, термінологією та словотворенням, на жаль, повну бібліографію праць не уклали. Бере безпосередню участь у перших опрацюваннях української наукової термінології). У 1921-23 роках викладає в Київському Інституті народної освіти, працює в Українській Академії Наук. 1937 рік - арешт, після цього жодної наукової праці не опубліковано.
Розвідки О.Курило у галузі нормалізації української літературної мови
заперечення вживання активних дієприкметників на -чий, -ший та пасивних на -мий
зараховувала лише дієприкметники пасивного стану минулого часу
Розвідки О.Курило у галузі нормалізації української літературної мови
заборона протиставного ЖЕ,наприклад:
я читав, він же слухав
межі вживання прийменника ПО та його заміни
Розвідки О.Курило у галузі нормалізації української літературної мови
важливість чергування у\в та і\й як особливості української мови
особливості вживання часових форм дієслова
Сьогодні й досі є актуальною думка мовознавиці про те, що вживання активних дієприкметників на -чий, -ший і пасивних дієприкметників на -лий в українській мові – це явище цілком не нормативне. Відсутність в активному вжитку дієприкметників теперішнього часу – зовсім не вада, а відповідна риса сучасної української літературної мови. Багато років тому це і відстоювала дослідниця.
Праця "Увага до сучасної української літературної мови: вступне слово" Олени Курило розкриває стилістичні особливості сучасної української літературної мови:
1."Своєрідним характером, тим так званим, "духом" своїм, мова спирається передусім на стилістиці, складні, фразеології та словотворі" [1, с. 95].
2. Українська ділова та наукова мова відстає від народної живої мови, як і російська.
3. "І в творчій тій роботі надто далося в знаки довголітнє московське поневолення: до 19 тієї творчої роботи українці стали з психологією російської мови, із способом російського думання" [1, с. 94].
Наголошує на перенасиченні мови "чужорідними" словами, що впливають навіть на психіку людей. Олена Курило наголошувала на чистоті української мови, заміну певних термінів українськими відповідниками.
"Народ у своєму розвитку твердим ступає кроком тільки тоді, коли має за підставу ту живу, рідну мову, що її віками викохала собі народна психологія. І що більше українська інтелігенція хоче стати в пригоді народові, визволити його з темряви, піднести його культурний рівень, то більше вона повинна використовувати українську народну мову, вона повинна вчитися від народу висловлювати його думками, його психологією мови наукові правди. Такий є єдиний нормальний шлях, що ним може йти розвиток української літературної мови" [1, с. 96].
Науковиця висловлює одвічне питання: "Як навчитися думати по-українському і не збиватися на чуже?" Тож радила уважно читати класиків художньої літератури, етнографічні записи, помічати специфіку української мови у синтаксисі, фразеології, стилістиці. Це наближує чуття мови, притаманне українцям, коли "думка, ширшаючи, ідучи вглиб, вимагає нових висловів" [1, с. 98].
Список використаних джерел
1. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови: вступне слово / О. Курило. — [3-є вид.] — Книгоспілка, 1925. — С. 1—8 // Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали / [за ред. Л. Масенко]. — К. : Просвіта ; Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2005
2. Юрій Шерех. Олена Курило. URL: 1.https://zbruc.eu/node/42766
(дата перегляду 04.04.2023)
3. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Олена Борисівна Курило. URL: https://encyclopedia.kyiv.ua/kurylo/ (дата перегляду 05.04.2023)