РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ КОРОНАВІРУСНІЙ ХВОРОБІ�(респіраторна реабілітація)

​

​

​

​

БЕРЕЗОВСЬКИЙ ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

ДНІПРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВИЗНАЧЕННЯ

Постковидній синдром (англ. Post-COVID-19 syndrome), також відомий як Long Covid  ̶ наслідки коронавірусної інфекції, при якій до 20% людей, які перенесли коронавірусну інфекцію, страждають від довгострокових симптомів, що тривають до 12 тижнів і в 2,3% випадків довше.

​

МКХ 10

Шифр U07.4 Стан після COVID-19. «Post COVID-19 condition».

​

ВИЗНАЧЕННЯ

У грудні 2020 року Національним Інститутом Здоров’я Великобританії (NICE) було запропоновано таку класифікацію постковідних станів:

• гострий COVID-19 (симптоми, що тривають до чотирьох тижнів);
• симптоматичний COVID-19 (симптоми, що продовжуються від 4 до 12 тижнів);
• постковидний синдром (симптоми, що тривають понад 12 тижнів, не підтверджені альтернативним діагнозом, здатні змінюватися з часом, зникати і знову виникати).

На додаток до вищевказаних клінічних ухвал було також запропоновано ввести термін «довгий COVID» (Long Covid), що включає період симптоматики в цілому від 4-х тижнів і вище.

СИМПТОМИ:

• паралізуюча слабкість, задишка, неповний вдих, апное;
• тяжкість за грудиною; головні болі;
• міалгічні болі у м'язах, суглобові болі;
• втрата нюху, фантосмія;
• спотворення запаху/смаку;
• втрата волосся, випадання зубів, кістозні утворення у порожнині щелеп;
• судинні та васкулітні прояви на шкірі, інші шкірні реакції (обширна кропив’янка, капілярні сітки);
• різкі стрибки тиску і пульсу, аритмії, тахікардії (у тому числі ортостатична тахікардія);
• запаморочення, когнитивні порушення (втрата пам’яті, «туман у голові», дезорієнтація у просторі, тривога та панічні атаки);
• розлади шлунково-кишкового тракту, діарея, що виникає хвилеподібно і не залежить від дієти, або прийому ліків;
• тривала субфебрильна температура, або гіпотермія, або стрибки температури.

ЗАВДАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ

1. Відновлення життєвої ємності легень.

2. Забезпечення евакуації мокротиння з бронхів-легеневої системи за її наявності.

3. Відновлення сатурації крові киснем.

4. Відновлення толерантності до навантажень та

5. Відновлення сили м’язів кінцівок, повноцінне харчування (білок та вітаміни) та сон.

6. Стабілізація психоемоційного стану.

НОРМАТИВНА БАЗА

«Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)»

Наказ МОЗ України від 22.02.2022 р. №358.

​

Клінічне ведення пацієнтів з COVID-19 «Жива» клінічна настанова, 2021 р.

​

Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)

Наказ МОЗ України від 28.03.2020 р. №722, в редакції від 16.11.2022 р.).

​

​

​

НОРМАТИВНА БАЗА

«Підтримка для самостійної реабілітації після пов’язаних з COVID-19 захворювань

​

Інформаційні матеріали ВООЗ

​

20.04.2021

​

​

�КЛІНІЧНЕ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З COVID-19 «ЖИВА» КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, 2021 Р.�

Гострі втручання в ході ведення пацієнтів з тяжким і вкрай тяжким перебігом COVID-19, включаючи штучну вентиляцію легень, седацію та/або тривалий ліжковий режим, можуть призводити до цілого ряду порушень.

До них відносяться:

• погіршення загального фізичного стану,
• порушення дихання і ковтання,
• когнітивні та психічні розлади.

Ці прояви в сукупності складають так званий синдром наслідків інтенсивної терапії (НІТ-синдром).

​

​

​

�КЛІНІЧНЕ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З COVID-19 «ЖИВА» КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, 2021 Р.�

Забезпечте доступ до послуг мультидисциплінарної реабілітації, де пацієнти можуть отримати допомогу фахівців, чиї навички відповідають їхнім потребам. Може йтися про фізіотерапію, трудотерапію, мовну терапію, психосоціальну підтримку; у складних випадках допомога надається на рівні лікарів-спеціалістів.

Програми реабілітації повинні бути орієнтовані на потреби та бажання пацієнтів і можуть включати: фізичні вправи; навчання і консультування зі стратегії самодопомоги (в тому числі щодо когнітивних функцій, ковтання і повсякденного самообслуговування); дихальні техніки (такі як дихальні вправи і прийоми); надання допоміжних послуг; надання підтримки та навчання осіб, які доглядають за пацієнтами; групи взаємної підтримки; управління стресом; модифікація домашнього середовища.

�КЛІНІЧНЕ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З COVID-19 «ЖИВА» КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, 2021 Р.�

Доповніть послуги реабілітації наданням освітніх ресурсів, таких як інформаційні листки, які містять відомості щодо можливих симптомів, опис вправ, методів самостійної роботи, а також рекомендації для осіб, які здійснюють догляд.

У тих випадках, коли очевидні довгострокові реабілітаційні потреби, пов’язані з перенесеним тяжким респіраторним захворюванням і наявністю НІТ-синдрому з такими проявами, як тривала загальна слабкість, зниження толерантності до фізичного навантаження і труднощі з повсякденною діяльністю, пацієнтам можуть принести користь програми легеневої реабілітації (або аналогічні програми), що пропонуються на місцевому рівні?

НОРМАТИВНА БАЗА

ПРОТОКОЛ НАДАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ З КОРОНАВІРУСНОЮ ХВОРОБОЮ (COVID-19) ТА РЕКОНВАЛЕСЦЕНТАМ

​

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.04.2021 № 771

�Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.04.2021 № 771 �

Особи які перехворіли COVID-19 із наявними/тривалими порушеннями функції легень через 6–8 тижнів після виписки з лікарні повинні пройти комплексну програму легеневої реабілітації, що відповідає встановленим міжнародним стандартам (Quality Standards for Pulmonary Rehabilitation in Adults, 2014; British Thoracic Society guideline on pulmonary rehabilitation in 12 adults, 2013; American Thoracic Society, Assembly on Pulmonary Rehabilitation «Guidance for re-opening pulmonary rehabilitation programs», 2020).

�Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.04.2021 № 771 �

Програма легеневої реабілітація має включати оцінювання пацієнта, індивідуалізовану програму реабілітації, що містить, але не обмежується фізичними вправами, освітою та поведінковими втручаннями, має за мету поліпшити фізичний та психічний стан людей з хронічними респіраторними захворюваннями, сприяти прихильності до лікування та рекомендацій з модифікації факторів ризику.

Пацієнти з COVID-19 із втратою маси та/або функції м’язів нижньої кінцівки через 6–8 тижнів після виписки з лікарні повинні бути направлені для участі в програмах реабілітації, спрямованих на збільшення сили м’язів. Вид вправ, особливості тренувань та тривалість програми фізичної терапії визначається потребами пацієнта. Пацієнти з COVID-19 із втратою м’язової маси нижніх кінцівок через 6–8 тижнів після виписки з лікарні повинні отримувати харчову підтримку.

�Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.04.2021 № 771 �

Важливо оцінити потреби особи щодо реабілітації, щоб розробити та спланувати відповідні заходи та ресурси для пацієнтів та/або їх доглядачів. Для цього можуть знадобитися повторювані оцінювання в різні моменти часу (через 3, 6 та 12 місяців після виписки з лікарні). Використовувати інструменти для вимірювання задишки при фізичному навантаженні, когнітивний скринінг та альтернативні інструменти для оцінки в різних доменах Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я.

Оцінка через 6–8 тижнів після виписки з лікарні може бути занадто ранньою, оскільки деякі ускладнення можуть проявлятися пізніше. Пацієнтам, які лікувались вдома також може знадобитися координована програма реабілітації. Сімейні лікарі за наявності обмежень життєдіяльності направляють пацієнтів після COVID-19 на консультацію до лікаря фізичної та реабілітаційної медицини.

�Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.04.2021 № 771 �

За наявності реабілітаційних потреб має бути забезпечене подальше спостереження та заходи в стаціонарі, амбулаторно або за місцем проживання пацієнта, відповідно до наявних показань.

Пацієнт має бути переведений в реабілітаційне відділення,

якщо зберігаються обмеження життєдіяльності після виписки з гострого відділення. У випадку відсутності потреби в цілодобовому спостереженні та програми реабілітації високої інтенсивності пацієнт має бути скерований в амбулаторні програми реабілітації або програми реабілітації на базі громади доступні на місцевому рівні.

Необхідно обрати варіанти, які містять найменшу кількість бар’єрів для участі, за можливості використати послуги з телереабілітації. Пацієнти мають бути забезпечені освітніми та інформаційними матеріалами/ресурсами для самопідтримки під час реабілітації, особливо у випадку недоступності реабілітаційного сервісу.

�Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.04.2021 № 771 �

Оцінювання потреб пацієнта у реабілітації потрібно проводити у формі самозвіту за шкалою Post-COVID-19 Functional Status (PCFS), як частини первинної консультації, щоб допомогти виявити усі симптоми. Самозвіт слід застосовувати лише разом із клінічною оцінкою. Якщо у пацієнта є когнітивні чи інші обмеження, що заважають надавати відповіді, то член сім'ї або доглядач може відповісти від імені пацієнта. Терміни проведення оцінки за шкалою PCFS визначаються категоріями пацієнтів, що підлягають реабілітації та є такими: на першому прийомі в клініці після COVID; через 4-8 тижнів після першого прийому в клініці; через 6 місяців після першого прийому в клініці.

�Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.04.2021 № 771 �

Анкета для самозвіту пацієнта за шкалою PCFS

Наскільки наразі постраждало ваше повсякденне життя від COVID-19?

Я не маю обмежень у щоденному житті, а також симптомів, болю, депресії чи тривоги − 0 рівень «Немає функціональних обмежень».

У щоденному житті я маю незначні обмеження, оскільки можу виконувати всі звичні обов’язки/діяльність, хоча все ще відзначаю постійні симптоми, біль, депресію або тривогу − 1 рівень «Незначні функціональні обмеження».

Я страждаю від обмежень у щоденному житті, оскільки час від часу мені потрібно уникати або зменшувати звичні обов’язки/діяльність або збільшувати («наздоганяти») їх із часом через симптоми, біль, депресію чи тривогу. Однак я можу виконувати всі дії без сторонньої допомоги −2 рівень «Легкі функціональні обмеження».

Я страждаю від обмежень у щоденному житті, оскільки не можу виконувати всі звичні обов’язки/дії через симптоми, біль, депресію або тривогу. Однак я можу піклуватися про себе без сторонньої допомоги − 3 рівень «Помірні функціональні обмеження».

Я страждаю від серйозних обмежень у щоденному житті: я не у змозі піклуватися про себе, тому залежу від сторонньої допомоги через симптоми, біль, депресію чи тривогу − 4 рівень «Серйозні функціональні обмеження».

�Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 20.04.2021 № 771 �

Ви можете жити самостійно без будь-якої допомоги іншої особи (наприклад, їсти, ходити, користуватися туалетом, робити щоденні гігієнічні процедури)?

Якщо «НІ», це рівень 4 «Серйозні функціональні обмеження».

Якщо «ТАК», наступне запитання

«Чи є якісь обов’язки/дії вдома або на роботі, які ви не можете більше виконувати самостійно?»

Якщо «ТАК», це рівень 3 «Помірні функціональні обмеження».

Якщо «НІ», наступне запитання

«Чи страждаєте ви від якихось симптомів болю, депресії або тривоги?».

Якщо «НІ», це рівень 0 «Немає функціональних обмежень».

Якщо «ТАК» − наступне запитання

«Чи змушені ви уникати звичних обов’язків/ діяльності, зменшувати або збільшувати («наздоганяти») їх через деякий час?»

Якщо «НІ», це рівень 1 «Незначні функціональні обмеження».

Якщо «ТАК», це рівень 2 «Легкі функціональні обмеження».

​

�ЕТАПИ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Медична реабілітація в ОРІТ.

Медична реабілітація у терапевтичному відділенні.

Реабілітація в умовах денного стаціонару, амбулаторних чи домашніх умовах.

�

Медична реабілітація у терапевтичному відділенні.

�ЗАВДАННЯ МЕДИЧНОЇ РЕАБИЛИТАЦІЇ У ТЕРАПЕВТИЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ�

Поліпшення вентиляції легень, газообміну та бронхіального кліренсу.

Корекція м’язової слабкості.

Продовження нутритивної підтримки.

Підвищення загальної фізичної витривалості пацієнтів. Підвищення мобільності.

Подолання стресу, занепокоєння чи депресії.

Корекція порушень сну.

​

​

​

�УМОВИ ДЛЯ ПОЧАТКУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Перед початком проведення будь-яких реабілітаційних заходів необхідна оцінка клінічного стану пацієнта, що включає спостереження за:

• температурою тіла (не вище 37,5°С);
• сатурацією (не менше 94%);
• ЧД (не більше 25 за хв.);
• кардіологічним статусом: ЧСС (не більше 100 уд. за хв), систолічним АТ (вище 180 мм рт. ст. або нижче 90 мм рт. ст.);
• наявністю вираженої задишки та/або нападів ядухи;
• зміною рівня свідомості.

УМОВИ ДЛЯ ПОЧАТКУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Електрокардіографія, за показаннями – добове моніторування ЕКГ, ехокардіографія, оцінка функції зовнішнього дихання методом спірографії, оцінка рівня сатурації крові киснем методом пульсоксиметрії, клінічний аналіз крові з визначенням швидкості осідання еритроцитів, оцінкою кількості тромбоцитів, коагулограми (МНВ, АЧТВ) та рівня Д-димеру, біохімічний аналіз крові з визначенням рівнів калію та натрію крові, трансаміназ, загального білка, альбуміну, С-реактивного протеіну, креатиніну з підрахунком швидкості клубочкової фільтрації, а також загальний аналіз сечі та оцінка добової втрати білка за показаннями.

Тест із шестихвилинною ходьбою.

УМОВИ ДЛЯ ПОЧАТКУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Проби Штанге та Генчі.

Функціональні дихальні проби Штанге (на вдиху) та Генчі (на видиху) дозволяють оцінити забезпеченість організму киснем.

Як проводити дихальні проби?

1. Перед виміром необхідно зробити три звичайні цикли вдих-видих, приблизно на 3/4 глибини повного вдиху.

2. Потім, якщо проводиться проба Штанге, дихання затримується на вдиху. Проба Генчі проводиться на повному видиху.

3. За допомогою секундоміра підраховується час затримки дихання.

4. По таблицях визначається рівень кисневого забезпечення організму.

УМОВИ ДЛЯ ПОЧАТКУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Проби Штанге и Генчі

���

УМОВИ ДЛЯ ПОЧАТКУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Проби Штанге та Генчі

Більш ускладнений варіант функціональних проб Штанге та Генчі доповнюється показником реакції частоти серцевих скорочень. Визначається він так: до проведення дихальної проби у пацієнта двічі в положенні стоячи вимірюється пульс. Відразу після проведення проби (як тільки випробуваний починає дихати), знову підраховується пульс. Показник реакції дорівнює відношенню пульсу після проби до вихідного пульсу випробуваного.

Показник реакції у здорової людини не повинен перевищувати 1,2 (більш висока цифра означає несприятливу реакцію серцево-судинної системи на гіпоксію).

УМОВИ ДЛЯ ПОЧАТКУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Проба Сёркіна (трьохфазна затримка дихання).

Затримка на вдиху виконується з об'ємом повітря приблизно 2/3 від максимально можливого вдиху. Перед початком тесту 3-5 хвилин треба відпочити і зробити 2-3 глибоких вдиху та видиху. Ніс краще затискати пальцями. Час відзначається від затримки дихання до її припинення.

Перша фаза: після п'ятихвилинного відпочинку сидячи визначте час затримки дихання на вдиху в положенні сидячи. Друга фаза: потім виконайте 20 присідань за 30 секунд (стандартне навантаження) і повторіть затримку дихання на вдиху стоячи.

Третя фаза: після відпочинку, стоячи протягом однієї хвилини, повторіть першу фазу – визначте час затримки дихання на вдиху в положенні сидячи.

УМОВИ ДЛЯ ПОЧАТКУ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Проба Сёркина (трьохфазна затримка дихання)

СТОП–СИГНАЛИ ДЛЯ ПРИПИНЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

«Стоп-сигналами» для проведення заходів щодо медичної реабілітації в умовах цілодобового стаціонару є:

• температура вища за 38 градусів;
• посилення задишки;
• підвищення ЧСС понад 50% від вихідної величини чи зниження ЧСС при навантаженні;
• РО2 <93% або зниження на 4% під час здійснення переходу до самостійного дихання без кисневої підтримки;
• почуття стиснення у грудях,
• блювота, запаморочення, головний біль, помутніння свідомості, пітливість;
• виникнення потреби у кисневої підтримці.

�

РЕАБІЛІТАЦІЯ РЕСПІРАТОРНОЇ ФУНКЦІЇ

�РЕАБІЛІТАЦІЯ РЕСПІРАТОРНОЇ ФУНКЦІЇ�

Пневмонія, викликана вірусом COVID-19 (ковидна пневмонія) за своєю клінічною та морфологічною картиною радикальним чином відрізняється від бактеріальної інфекції. Основною та швидко досяжною мішенню SARS-CoV-2 є альвеолярні клітини II типу (AT2) легень, що визначає розвиток дифузного альвеолярного пошкодження, пошкодження мікроциркуляторного русла з порушеннями у системі згортання крові. Крім того, можуть спостерігатися геморагічні інфаркти, обтуруючі тромби, що порушує мікроциркуляцію в легенях.

�РЕАБІЛІТАЦІЯ РЕСПІРАТОРНОЇ ФУНКЦІЇ�

Для досягнення суттєвого результату тривалість курсів легеневої реабілітації становить не менше 8 тижнів по 2-3 сеанси на день тривалістю 15-20 хв. Більш тривалі програми дають найкращі результати. Спочатку методи легеневої реабілітації були розроблені для пацієнтів, які страждають на хронічну обструктивну хворобу легень. Однак їх вивчення показало, що ці принципи застосовні для пацієнтів з коронавірусною інфекцією COVID-19 та іншими захворюваннями легень, що призводять до легеневої недостатності.

��РЕАБІЛІТАЦІЯ РЕСПІРАТОРНОЇ ФУНКЦІЇ��

​

​

При сухому непродуктивному кашлі заходи щодо респіраторної реабілітації не показані.

�РЕАБИЛИТАЦИЯ РЕСПИРАТОРНОЙ ФУНКЦИИ

К основным методам легочной реабилитации относятся:

1. Инспираторный тренинг: дыхательные упражнения;

2. Форсированный экспираторный маневр с форсированным выдохом;

3. Метод активного циклического дыхания;

4. Постуральный дренаж.

�ІНСПІРАТОРНИЙ ТРЕНІНГ. ДИХАЛЬНІ ВПРАВИ

При коронавірусній пневмонії для зменшення перфузійних порушень та зниження дихальних об’ємів, поліпшення вентиляційної здатності легень, необхідно проведення дихальних вправ, які тренують інспіраторну мускулатуру. Це призводить до зменшення навантаження на альвеоли за рахунок зниження опору та покращення вентиляції в бронхах. Особливо це важливо для пацієнтів, які перебувають у «прон-позиції», при якій найчастіше страждає цей вид мускулатури.

�ПРОН-ПОЗИЦІЯ (ПОЛОЖЕННЯ НА ЖИВОТІ)

У інтубованих пацієнтів із COVID-19, при гострому респіраторному дистрес-синдромі, ранній перехід до використання прон-позиції не менше 12 годин на добу покращує оксигенацію та знижує ризик смерті. Переваги прон-позиції пов’язані з особливістю легеневого кровотоку, який краще виражений в дорсальних відділах легень, а також з меншим ризиком вторинного пошкодження легеневої тканини при вентиляції в такому положенні внаслідок більш рівномірного розподілу повітряного потоку вентильованих легень. Крім того, така позиція покращує дренаж дихальних шляхів.

ПРОН-ПОЗИЦІЯ (ПОЛОЖЕННЯ НА ЖИВОТІ)

2 нерандомізовані спостереження у пацієнтів без ШВЛ Прон-позицію передбачалося використовувати у пацієнтів, які не сплять, не менше 3 годин на добу. З 24 включених пацієнтів четверо (17%) не змогли перебувати в цій позиції більше години, 5 (21%) змогли перебувати в цій позиції від 1 до 3 годин, і 15 (63%) витримували прон-позицію протягом 3 годин більше. Критерієм ефективності прон-позиції було збільшення парціального тиску кисню у крові на 20% і більше. Даного критерію досягли 40% від пацієнтів, які могли перебувати в цій позиції понад 3 години, і лише 25% від усіх пацієнтів. Після зворотної супінації парціальний тиск кисню повертався до вихідних значень. Пацієнтів спостерігали 10 днів. Значних побічних ефектів від прон-позиції не було, 10 пацієнтів говорили про болі у спині. П’яти пацієнтам надалі знадобилася ШВЛ.

ПРОН-ПОЗИЦІЯ (ПОЛОЖЕННЯ НА ЖИВОТІ)

Фахівці з клініки San Raffaele Scientific Institute (Італія) досліджували ефективність прон-позиції у 15 пацієнтів з COVID-19, РДС легкого або помірного ступеня тяжкості, яким проводилася неінвазивна вентиляція легень. Медіана числа циклів вентиляції у прон-позиції на добу склала 2, медіана загальної тривалості прон-позиції на добу – 3 години. Порівняно з вихідними значеннями, у всіх пацієнтів зазначалося зменшення частоти дихальних рухів; на тлі пронації Spo2 та Pao2:Fio2 покращувалися у всіх пацієнтів; у 12 пацієнтів (80%) покращення Spo2 та Pao2:Fio2 зберігалося після пронації, у двох пацієнтів (13.3%) ці показники повернулися до вихідних, у 1 (6.7%) погіршилися. Суб'єктивне покращення самопочуття під час пронації відзначали 11 пацієнтів (73.3%), у решти (26.7%) почуття дискомфорту не змінювалося; у 13 пацієнтів (86.7%) дискомфорт став меншим після пронації, у 2 (13.3%) залишився на колишньому рівні. Через 14 днів 9 пацієнтів було виписано, в одного відзначалося поліпшення стану, що не потребує продовження пронації, у 3 продовжували використовувати пронацію, 1 пацієнт був інтубований, 1 помер.

По материалам:

Elharrar X , Trigui Y , Dols A-M , et al. Use of prone positioning in nonintubated patients with COVID-19 and hypoxemic acute respiratory failure. JAMA. Published online May 15, 2020. doi:10.1001/jama.2020.8255

Sartini C , Tresoldi M , Scarpellini P , et al. Respiratory parameters in patients with COVID-19 after using noninvasive ventilation in the prone position outside the intensive care unit. JAMA. Published online May 15, 2020. doi:10.1001/jama.2020.7861

​

ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА

Методичні вказівки: дозування навантаження, поєднання спеціальних дихальних вправ із загальнорозвиваючими вправами завжди індивідуальні. Тривалість до 15 хвилин, 3-4 повторень у день, темп повільний. Тренування починається з дихальної гімнастики, що покращує роботу дихальної мускулатури. Вправи на активацію вдиху слід поєднувати з повним глибоким видихом через нещільно зімкнуті губи, вдих при цьому відбувається через ніс. Час видиху довший за вдих.

��ВАРІАНТИ ДИХАЛЬНИХ ВПРАВ��

1. Вихідне становище: стоячи чи сидячи, руки лише на рівні плечей зігнуті у ліктях, долоні звернені друг до друга, пальці – вгору. Глибокий вдих – повільний круговий рух руками, що з’єднуємо лопатки один з одним. Тривалий видих – з’єднуємо долоні на рівні грудей і щосили натискаємо однією долонею на іншу, 4–6 разів.

2. Вихідне становище: стоячи чи сидячи, руки лише на рівні плечей зігнуті у ліктях, долоні звернені друг другу, пальці – вгору. Глибокий вдих – піднімаємо руки над головою, повільний видих, заводячи руки за голову, а потім убік, 4–6 разів.

3. «Діафрагмальне дихання». Вихідне положення: сидячи або стоячи із прямою спиною, злегка нахилившись уперед, права рука на грудях, ліва – на животі. Дихання «животом»; вдих – живіт йде вперед (начебто наповнюється повітрям), при видиху – живіт втягується всередину (звільняється від повітря). Видих проводиться через зімкнені губи, 4–6 разів.

ФОРСОВАНИЙ ЕКСПІРАТОРНИЙ МАНЕВР З ФОРСОВАНИМ ВИДОХОМ

Форсований експіраторний маневр з форсованим видихом є найефективнішою методикою за необхідності мобілізації секрету. Цей вид вправ застосовується за наявності непродуктивного кашлю, хронічної гіперсекреції слизу, відсутності кашльового рефлексу.

Методичні вказівки: дозування навантаження та інтенсивність залежать від індивідуальних здібностей людини, 2–4 рази на день. Вихідне положення: сидячи чи інші позиції. Глибокий вдих, різкий видих з відкритим ротом та з відкритою голосовою щілиною з використанням м’язів живота та грудей. Потім розслаблене діафрагмальне дихання 1 хв. Цикл 2–4 рази, 2–4 тренувань на день.

МЕТОД АКТИВНОГО ЦИКЛІЧНОГО ДИХАННЯ

Методика широко застосовується при недостатньому відходженні мокротиння. Це найбільш пристосований метод під індивідуальні особливості пацієнта. Дану методику можна застосовувати у будь-якому положенні тіла, але позиція сидячи найефективніша.

Методичні вказівки: дозування навантаження та інтенсивність залежить від тяжкості стану пацієнта, фізичного стану. Тривалість 10–30 хв на день, 2–4 тренування на день. Вихідне положення: сидячи або напівсидячи (положення Фаулера). Декілька хвилин розслабленого «діафрагмального дихання». Глибокий вдих із тривалим видихом, 3–4 рази. Потім розслаблене діафрагмальне дихання 1 хв. Глибокий вдих, різкий видих з відкритим ротом та з відкритою голосовою щілиною з використанням м'язів живота та грудей, 2–3 рази. Знову розслаблене «діафрагмальне дихання», 2–4 тренувань на день.

ПОЛОЖЕННЯ ФАУЛЕРА

ПОСТУРАЛЬНИЙ (ПОЗИЦІЙНИЙ) ДРЕНАЖ

Даний метод застосовується для полегшення відходження мокротиння за допомогою прийняття спеціально заданого положення тіла, при якому зона ураження легень знаходиться вище місця біфуркації трахеї.

Методичні вказівки: Постуральний дренаж з відкашлюванням проводиться завжди натще вранці, при великій кількості мокротиння – вранці та ввечері. Для поліпшення відходження призначаються муколітичні препарати, питво, інгаляції. Дренажне положення людини лежачи на похилій поверхні (верхня частина тулуба нижче за горизонтальну площину на 30–45°) або звісившись з ліжка. Початок дренажу слід проводити з боку ураженої легені, закінчувати з боку здорової. Тривалість з 5–10 хвилин на день із поступовим збільшенням до 30–40 хвилин. Вихідне положення: лежачи на боці на похилій площині або звісившись з ліжка. Діафрагмальне дихання з чергуванням відкашлювання мокротиння, при якому можливе застосування здавлення грудної клітки в момент кашлю, биття або вібромасаж. Зміна лівого та правого боків через 40 хв.

ПОСТУРАЛЬНИЙ (ПОЗИЦІЙНИЙ) ДРЕНАЖ

Постуральний дренаж може бути: статичний постуральні позиції; динамічний — у положенні сидячи ритмічні зміни положення тіла кожні кілька секунд, пов'язані з одночасним проведенням інших допоміжних процедур для очищення бронхіального дерева.

Методика.

Положення тіла залежить від місця накопичення секрету. Загальний час, що рекомендується – 45–60 хв, 2–3 рази на день або 30 хв., 4–5 разів на день, починаючи з 15–20 хв. У положенні Тренделенбурга (перевернуте положення: вісь стегон розташована вище за осі плечей) пацієнт не повинен перебувати більше 30 хв, починаючи з 10–15 хв.

​

ПОСТУРАЛЬНИЙ (ПОЗИЦІЙНИЙ) ДРЕНАЖ

ДРЕНАЖ ЛЕГЕНЬ У ПОЛОЖЕННІ НА СПИНІ

Треба лягти на підлогу або на ліжко. Підкладіть подушки під стегна так, щоб ноги були вище грудної клітки, а голова нижче рівня грудної клітки. Зробіть повільний вдих через носа. Видихніть через рот. Кожен видих повинен бути вдвічі довшим за вдиху. Таке дихання називається 1:2. Повторіть за кілька хвилин.

ДРЕНАЖ ЛЕГЕНЬ У ПОЛОЖЕННІ НА БОКУ

Ляжте на бік, поклавши голову на руку або на подушку. Підкладіть подушки під стегна. Дихайте у техніці 1:2. Відпочиньте. Повторіть з іншого боку.

ДРЕНАЖ ЛЕГЕНЬ НА ЖИВОТІ

На підлозі складіть стопку подушок. Ляжте животом на подушки. Ноги повинні бути вище грудей. Таким чином, ми посилюємо тиск на діафрагму. Дихайте у техніці 1:2. Відпочиньте. Повторіть за кілька хвилин.

ПОСТУРАЛЬНИЙ (ПОЗИЦІЙНИЙ) ДРЕНАЖ

При локалізації процесу у верхній частині легені – найповніше випорожнення порожнини досягається при виконанні вправ у вихідних положеннях сидячи та стоячи. При локалізації процесу в середній частині або язичковому сегменті – у вихідному положенні лежачи на «здоровому» боці або на спині з підкладеним під груди валиком, ноги зігнуті в колінних суглобах і притиснуті руками до живота.

При локалізації процесу в нижніх частках – у вихідному положенні лежачи на животі, «здоровому» боці, з піднятим ножним кінцем, звісившись з кушетки, стоячи в глибокому нахилі на випрямлених ногах.

Дренажу нижніх відділів легень найбільше сприяють фізичні вправи, пов'язані з напругою м'язів черевного преса: згинання ніг у колінах та тазостегнових суглобах при одночасному натисканні на живіт; розведення та перехресне зведення випрямлених піднятих ніг у положенні лежачи на спині, рух обома ногами – «велосипед».

ПОСТУРАЛЬНИЙ ДРЕНАЖ�ПРАВОЇ ЛЕГЕНІ

Дренування переднього сегмента верхньої частки – у положенні сидячи із нахилом назад.

Дренування заднього сегмента – у положенні сидячи з нахилом уперед.

Дренування верхівкового сегмента - сидячи в положенні, нахил вправо.

Дренування нижніх сегментів верхньої частки – у положенні на правому боці з опущеним лівим плечем, зігнута права рука притиснута до грудей, ліва нога зігнута у колінному суглобі.

Дренування нижніх сегментів лівої нижньої частки – у положенні на правому боці, рука притиснута до грудей, ножний кінець кушетки піднятий на 40 см при повороті вперед відтік мокротиння здійснюється із заднього сегмента. Положення на боці сприяє дренування бокового сегмента.

ПОСТУРАЛЬНИЙ ДРЕНАЖ�ЛІВОЇ ЛЕГЕНІ

Дренування переднього сегмента верхньої частки легені – в положенні сидячи, відхилившись назад.

Дренування заднього сегмента в положенні сидячи, нахилившись вперед.

Дренування верхівкового сегмента – у положенні сидячи, нахил ліворуч.

Дренування середньої частки - у положенні лежачи на спині, підтягнувши ноги до грудей і відкинувши голову назад, або в положенні на лівому боці при піднятому кінчику кушетки і опущеному правому плечі.

Дренування правої нижньої частки легені – у положенні на лівому боці, з притисненою до грудей лівою рукою, ножний кінець кушетки піднятий на 40 см.

ПОСТУРАЛЬНИЙ (ПОЗИЦІЙНИЙ) ДРЕНАЖ

​

ПОСТУРАЛЬНИЙ (ПОЗИЦІЙНИЙ) ДРЕНАЖ

​

ПОСТУРАЛЬНИЙ (ПОЗИЦІЙНИЙ) ДРЕНАЖ

Процедури, що підвищують ефективність постурального дренажу:

• вібромасаж грудної клітини: рекомендується використання вібраційних апаратів, що генерують коливання (вібраційні рухи) з частотою 1000/хв; мануальна вібрація є малоефективною;
• пружинювання грудної клітки: укладається в стисканні нижньої частини грудної клітки під час видиху та раптовим звільненням стиснення під час початку вдиху;
• похлопування грудної клітини: найчастіше виконується рукою (одною або двома, одночасно або поперемінно). Рука складена, тому що для зачерпування води рух поплескування має виходити з променево-зап'ясткового суглоба. Процедура виконується у напрямку від основи до верхівки легені. Протипоказання до похлопування грудної клітки: біль у ділянці грудної клітки нез'ясованої етіології, остеопороз, перлом ребер та хребців, пухлина в ділянці грудної клітки, гідроторакс, пневмоторакс, тромбоемболія легеневої артерії, кровотеча з дихальних шляхів, гостра серцева аорти;
• техніка ефективного кашлю: подвійне відкашлювання, контрольований кашель, посилений кашель, інтенсивний видих, відкашлювання у поєднанні з інтенсивним видихом.

ТРЕНАЖЕРИ, ЯКІ ПОКРАЩУЮТЬ ВІДХОДЖЕННЯ МОКРОТИ

Дихальні тренажери з негативним тиском при видиху (флаттери, шекери, акапелли) використовуються для посилення відходження мокротиння. Вони не тренують м'язи, але за рахунок негативного тиску при видиху створюють додатковий опір, який дає поштовх для відкашлювання мокротиння.

Тренажер для відкашлювання мокротинння

Shaker Deluxe

Дихальний тренажер

Pari O-Pep (флаттер)

ТРЕНАЖЕРИ, ЯКІ ПОКРАЩУЮТЬ ВІДХОДЖЕННЯ МОКРОТИ

Дихальний тренажер

Акапела Дует

ЗВУКОВА ГІМНАСТИКА

Мета: тренування дихальних м'язів, збільшення рівномірності вентиляції легень. Звукова респіраторна гімнастика – спеціальні вправи, що укладаються у проголошенні певних звуків та їх поєднань суворо певним способом, вібрація голосових зв'язок передається на гладку мускулатуру бронхів, легкі, грудну клітину, розслабляючи спазмовані бронхи. Сила вібрації залежить від сили повітряного струменя, що виникає при виголошенні тих чи інших звуків, цей факт використовується для тренування дихальних м'язів і, найбільше, діафрагми.

ЗВУКОВА ГІМНАСТИКА

За силою повітряного струменя та вібрації всі звуки поділяються на три групи.

Максимальна сила виникає при проголошенні глухих приголосних (П, Т, К, Ф, С), відповідно потрібна і найбільша напруга м'язів грудної клітки та діафрагми.

Середнє за силою напруга розвивається при проголошенні дзвінких приголосних (Б, Д, Г, В, З). Найменша сила повітряного струменя при проголошенні (М, М, Л, Р).

Спеціальні приголосні звуки: дзижчать (Ж, З); свистячі та шиплячі (С, Ф, Ц, Ч, Ш).

ЗВУКОВА ГІМНАСТИКА

Правильна техніка звукової гімнастики

Вдих через ніс, тривалістю 1-2 с, пауза - 1 с, активний видих через рот 2-4 с, знову пауза 4-6 с. Видих повинен бути вдвічі триваліший за вдих. При такому співвідношенні дихальних рухів відбувається найбільш повний газообмін в альвеолах і повне змішування повітря з альвеолярним. При оборотній бронхіальній обструкції дзижчать, гарчать, шиплячі звуки вимовляються голосно, енергійно, «збуджуюче». При незворотній бронхіальній обструкції з вираженою дихальною недостатністю ті ж звуки вимовляються м'яко, тихо, можна пошепки «заспокійливо».

Заняття починають з «очисного видиху» - ПФФ - вимовляють через губи, складені в трубочку. «Очищувальний видих» виробляють до та після кожної звукової вправи. Другу обов'язкову вправу – «закритий стогін» – МММ – виконують сидячи, нахилившись уперед, поклавши кисті на коліна долонями вниз. При виконанні комплексів звукових вправ через 2–3 заняття слід поступово вводити гімнастичні вправи. Тривалість занять – починаючи з 5–6 хв., надалі поступово збільшуючи час заняття, але з перевищуючи 25–30 хв. 2–3 тренувань на день. Проводити заняття бажано до їди, або через 1,5–2 години після їжі.

ФИЗІОТЕРАПІЯ

Нормоксична гіпоксітерапія

Для проведення процедури пацієнт потрібна барокамера. Процедура проводиться при тиску 0,1–0,3 атмосфер із вмістом кисню близько 30% при швидкості подачі 5 л/хв, час впливу 20–40 хвилин, 1–2 рази на день, на курс – 10 процедур.

ФИЗІОТЕРАПІЯ

​

Аероіонотерапія

Терапевтичною дозою слід вважати концентрацію негативних іонів від 104 до 107 см³ при експозиції від 5 до 60 хв. За 1 БЕА (біологічна одиниця аероіонізації) приймають величину 8 х 10⁸ аероіонів. Лікувальна доза має становити близько 20 БЕА за процедуру. Курс лікування складається з 10–20 процедур.

​

ФІЗИОТЕРАПІЯ

Вуглекислі ванни

​

ФІЗИОТЕРАПІЯ

Лазерне випромінювання

Лазерний випромінювач локалізують транскутанно і/або область проекції патологічного вогнища при частоті проходження імпульсів 1500 Гц – при гострому запальному процесі або 80 Гц – при підгострому і хронічному. Під час процедури опроміненню піддають 2–3 поля (експозиція – по 4 хвилини на кожне). Перше поле – область проекції інфільтрату у міжреберному проміжку; 2–7-і поля – паравертебральні зони (3 зліва та 3 справа) на рівні ТIV-TVIII; 8–9-е поля – область надпліч (поля Креніга), зони впливу чергують. Довжина хвилі – 0,89 мкм, потужність імпульсу 5–8 Вт. На курс – 10–15 щоденних дій.

ФІЗИОТЕРАПІЯ

Аерозольтерапія з утворенням дрібнодисперсних розпилювачів лікарських речовин

За показаннями, залежно від клінічних проявів, рекомендуються ультразвукові інгаляції противірусних препаратів, антибіотиків (залежно від чутливості до нього мікрофлори пацієнта), бронхолітиків та гепарину. Температура розчинів 36°С, процедури проводять 2–3 рази на день; інгаляції бронхолітиків – «за потребою» (тобто при розвитку епізодів утрудненого дихання), курс лікування 6–8 днів.

ФІЗИОТЕРАПІЯ

​

Поліхроматичне поляризоване світло

Питома потужність потоку становить 40 мВт/см², щільність енергії випромінювання – 2,4 Дж/см²/хв. Вплив на зони проекції запалення 10–25 хв, курс 10–12 процедур.

ФІЗИОТЕРАПІЯ

​

УФО (ультрафіолетове опромінення) грудної клітки

УФО грудної клітки призначають по полях з ½ біодози, збільшуючи через день на ½ біодози, на курс 5–6 щоденних процедур.

ФІЗИОТЕРАПІЯ

​

Спелеотерапія

​

ФІЗИОТЕРАПІЯ

Дециметрововолнова терапія

Випромінювач розміром 35 см x 16 см розташовують із зазором 5 см від тіла пацієнта, вихідна потужність 35-40 Вт, тривалість процедури 10–15 хв. Процедури призначають щодня, курс лікування – 7–8 процедур. При двосторонньому процесі призначають на область коренів легень, циліндричний випромінювач розташовують із зазором 5 см на міжлопаткову область або над грудиною. Потужність електромагнітного поля 30–40 Вт, тривалість процедури –

8–10 хвилин, щодня курс лікування 8–10 процедур.

ФІЗИОТЕРАПІЯ

​

Сантиметрова СВЧ-терапия

Випромінювач діаметром 14 см розташовують із зазором 5–7 см над поверхнею патологічного вогнища, що виходить потужність – 20–30 Вт, тривалість дії 6–8 хвилин на кожне поле. Процедури проводять щодня, на курс 10–12 процедур.

​

ФІЗИОТЕРАПІЯ

Низькочастотна магнітотерапія

Використовують магнітні поля з магнітною індукцією не більше 100 міліТеслів (мТл) та частотою 0,125–1000 імп./с; на поверхні індукторів магнітна індукція 10–33 мТл. ПеМП в частотному діапазоні 0,17–33 імп./с з магнітною індукцією не більше 30 мТл, що генерує магнітне поле з частотою 12–25 імп./с і індукцією до 30 мТл. Індуктори встановлюють у проекції легень поздовжньо або поперечно, дозуючи процедури за величиною магнітної індукції. Проводять 10–15 щоденних процедур загальною тривалістю 15–30 хв.

​

ФІЗИОТЕРАПІЯ

​

Високочастотна імпульсна магнітотерапія

Амплітуда магнітної індукції 400-1000 мТл, інтервал між імпульсами 50–100 мс. Тривалість процедури – 10 хвилин щодня, на курс лікування – 8–10 процедур.

ФІЗИОТЕРАПІЯ

Електрофорез лікарських препаратів

При загрозі розвитку плевральних зрощень, наявності больового синдрому, в'язкого мокротиння, призначають електрофорез кальцію (1,5% розчин CaCl2 з анода), 2–4% розчину новокаїну з аноду, лідази (0,1 г лідази в 30 мл ацетатного буферного розчину з аноду), йоду (1–5% розчин йодистого калію або натрію з катоду), гепарину на область запального інфільтрату. Розташування електродів на грудну клітину за поперечною методикою, сила струму – індивідуально, легке поколювання (в середньому 8–10 мА), тривалість 15–20 хвилин, щодня або через день, курс лікування 10 процедур.

​

ФІЗИОТЕРАПІЯ

​

Лікування синусоїдальними модульованими струмами

Два електроди розташовують паравертебрально на рівні Th IV–VIII, режим змінний, тривалість напівперіодів

3 с, частота імпульсів 80–100 Гц, глибина модуляцій 50–75%, по 5 хвилин кожен. На курс лікування 10 - 12 щоденних процедур.

​

��РЕАБІЛІТАЦІЯ М’ЯЗОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ��

��ІНСПІРАТОРНІ ТА ЕКСПІРАТОРНІ М’ЯЗИ��

ЗАГАЛЬНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ АКТИВНОГО РУХОВОГО РЕЖИМУ І ЛФК

Кровотечі різної локалізації.

Легенева недостатність ІІІ ст.

Серцева недостатність ІІІ ст.

Гнійні та інші інфекційні процеси у гострій стадії.

Розвиток тромбозу та тромбоемболії.

Тяжкі реакції на екзогенні та ендогенні фактори: шок, колапс, алергія, анафілаксія та ін.

Інтоксикація.

Виражений больовий синдром.

��РЕАБІЛІТАЦІЯ М'ЯЗОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ��

Після ШВЛ може спостерігатись слабкість дихальної мускулатури. В рамках індивідуальної програми реабілітації потрібно збільшити показники сили та силової витривалості м'язів вдиху для забезпечення якісної вентиляції. Слід виходити з уявлення у тому, що зовнішнє дихання – носить довільний і мимовільний характер, включає акт активного регульованого вдиху (активну інспірацію), пасивну постінспірацію (розслаблення вдихової мускулатури) і активний видих (експірацію).

����РЕАБІЛІТАЦІЯ М'ЯЗОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ����

Для тренування різко ослаблених дихальних м'язів слід спочатку навчити пацієнтів довільно змінювати структуру дихального циклу за рахунок збільшення глибини вдиху та видиху, темпу дихання, короткочасної затримки на вдиху та на видиху. Для полегшення формування подібної навички та контролю величини екскурсії грудної клітки можна використовувати пропріоцептивне полегшення – легке натискання долонями у проекції дихальних м'язів, а також спеціальні прийоми:

• зміна структури дихального акта, що задається розташованими на грудній клітці долонями (збільшення глибини вдиху/видиху;
• слідування за ритмом, що задається рукою інструктора тощо;
• дихання через злегка стислі губи, що допомагає зменшити задишку, покращити газообмін (варіанти дихання через один або інший куточок рота, через одну ніздрю тощо);

​

​

​

​

��РЕАБІЛІТАЦІЯ М'ЯЗОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ (продовження)��

• діафрагмальне та контрольоване глибоке дихання з акцентом на розслаблення під час видиху, які також допомагають зменшити задишку, покращити газообмін, зменшити занепокоєння.
• Рекомендується проводити мобілізацію грудної клітки та окремих блокованих м'язовими спазмами ребер з метою дренування легень та профілактики виникнення плевральних спайок. З цією метою можна виконувати динамічні та асистовані (за допомогою) дихальні вправи з так званою парадоксальною технікою дихання, при якій під час вдиху або безпосередньо перед ним робляться рухи, що сприяють зменшенню обсягу грудної клітки, а під час видиху – навпаки: при вдиху опускати або зводити руки, а не піднімати чи розводити.

​

​

​

​

​

��РЕАБІЛІТАЦІЯ М'ЯЗОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ (продовження)��

Nota Bene!

При виконанні дихальних вправ не рекомендується форсувати збільшення рухів та навантаження. Всі дихальні вправи повинні проводитися без напруги, повільно. Якщо немає можливості виконати спірографічне дослідження, то рекомендується завжди виходити з припущення про переважно рестриктивні порушення в легенях.

При проведенні реабілітаційних заходів для пацієнтів з COVID-19 має бути можливість надання пацієнтові кисню на вимогу, зокрема під час занять.

​

​

​

​

​

��РЕАБІЛІТАЦІЯ М'ЯЗОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ (продовження)��

При легкому перебігу COVID-19 активні дихальні вправи можна рекомендувати через 1 тиждень початку захворювання. У літніх пацієнтів із середньотяжким перебігом захворювання виконання активних вправ дихальної гімнастики може бути розглянуте не раніше, ніж з 8-го дня госпіталізації при позитивній динаміці змін у легенях за даними рентгенографії, комп'ютерної томографії або ультразвукового дослідження.

У літніх пацієнтів з тяжким або вкрай тяжким перебігом COVID-19 виконання активних вправ дихальної гімнастики може бути розглянуто в підгострій (post-acute) фазі захворювання (після переведення з ОРИТ) або не раніше, ніж з 8-го дня госпіталізації при позитивній динаміці змін у легенях.

​

​

​

​

�ОСНОВНІ МЕТОДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ М'ЯЗОВОЇ ДИСФУНКЦІЇ

​

• Фізичні вправи.
• Інспіраторний тренінг за допомогою тренажерів.
• Вібраційно-перкусійна терапія.
• Електроміостимуляція.

​

​

​

​

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ

Вправи для верхньої групи м'язів

Методичні вказівки: для тренування верхньої групи м'язів проводяться вправи з гантелями, обтяжувачами для рук, спортивною гумкою разом із дихальними вправами. Гантелі мають бути вагою 1 кг, 1,5 кг, 2 кг.

1. Початкове положення: стоячи, гантелі у руках. Піднімаємо гантелі догори, до плечей і робимо вдих, опускаємо гантелі вниз і робимо видих. Усі вправи робимо повільно, 4-6 разів.

2. Початкове положення : стоячи, гантелі у руках, опущених з обох боків. Робимо кругові рухи руками в плечах уперед 8 разів і 8 разів назад. Дихання повільне.

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ

Вправи для верхньої групи м'язів (продовження)

3. Початкове положення : стоячи біля стіни, притулившись лопатками, в руках гантелі. Вдих – гантелі піднімаємо нагору до плечей. Видих – гантелі прямують вниз, 4–6 разів.

4. Початкове положення : стоячи, гантелі у руках, опущених з обох боків. Спільно з вдихом підйом гантелі до пахвової області. Видих – опускаємо руки, 4–6 разів.

5. Початкове положення : на ліжку сидячи, спортивна гумка за середину обкручена за ручку ліжка. На вдих підтягування гумки до себе, видих – повільне випрямлення рук, 10 разів.

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ

Вправи для верхньої групи м'язів (продовження)

6. Початкове положення: стоячи, одна з ніг відставлена ​​назад. Гантелі вільно тримаються у руках. Працюємо з рукою з боку відставленої ноги (якщо відставлена ​​права нога, то працює права рука). Мах рукою назад – вдих, потім на видиху рука йде вперед і притискається до правого плеча. Спочатку цю вправу робимо кожною рукою по 4 рази, потім можна збільшувати число разів до 8. Потім міняємо руки та ноги. Відставлено ліву ногу, махи робить ліва рука.

7. Початкове положення: стоячи або сидячи, руки з гантелями знаходяться на рівні грудей. Розводимо руки вбік і здійснюємо вдих, на видиху повертаємо руки з гантелями у початкове положення, 4-6 разів.

�ФІЗИЧНІ ВПРАВИ�

Вправи для нижньої групи м'язів

1. Початкове положення : сидячи на стільці, приставленому до ліжка. Вдих – підйом зі стільця, видих – посадка на стілець, (при цьому можна спиратися на ліжко за необхідності), 10 разів.

2. Початкове положення : сидячи на стільці, під ногами м'яч розміром з баскетбольний (краще використовувати з вагою в 2–3 кг). Крутимо м'яч від миска до п'яти спочатку однією ногою, потім другою. Потім – кручення м'яча обома ногами, 10 разів.

3. Ходьба на степпері з акцентом на правильне рівномірне дихання. Вдих через ніс, видих через зімкнені губи, 30 разів.

�ІНСПІРАТОРНИЙ ТРЕНІНГ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ТРЕНАЖЕРІВ

Інспіраторний тренінг за допомогою використання тренажерів, що створюють опір із пороговим навантаженням, сприятливо впливає на відновлення функції легень та їхню вентиляційну здатність. Цей пристрій має мундштук і градуйований пружинний клапан, який відкривається тоді, коли створюваний інспіраторний тиск пацієнтом перевищує опір пружини. Видих відбувається безперешкодно через рухомий експіраторний клапан. У тренажері створюється східчастий опір, який можна поступово посилювати. Тренувальний режим становить по 5 хв. 3 рази на день, за недостатньої фізичної підготовки – по 20 дихальних рухів 3–4 рази на день. Цей вид вправ позитивно впливає на збільшення життєвої ємності легень та їх функцію, підвищуючи толерантність до фізичних навантажень, зменшуючи задишку.

��ІНСПІРАТОРНИЙ ТРЕНІНГ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ТРЕНАЖЕРІВ�

Використання інспіраторних м'язових тренажерів дозволяє впливати не тільки на інспіраторну мускулатуру, але і на експіраторну, яка активізується за інспіраторними м'язами.

Powerbreathe Medic Plus

Дихальний тренажер Respiron

ВІБРАЦІЙНО-ПЕРКУСІЙНА ТЕРАПІЯ

Метод високочастотної осциляції грудної клітки разом із компресією. Використовується для відновлення вентиляційної здатності легень, зменшення фіброзних змін, коли використання інспіраторного тренінгу недостатнє. Поєднує в собі механічну дію високочастотної вібрації та компресії на грудну клітину, в результаті якої відбувається відновлення дренажної функції легень, покращення кровопостачання. Прилад, що здійснює цей вплив, може впливати на функціональні та об'ємні показники легень, покращувати вентиляцію в альвеолах за рахунок позитивного тиску (дослідження Antonello Nicoloni; Rainer Gloeck) та є безпечним для пацієнтів з ЛН.

ВІБРАЦІЙНО-ПЕРКУСІЙНА ТЕРАПІЯ

Вібраційно-компресійний апарат складається з жилета, з'єднаного двома трубками з генератором повітряного тиску, який швидко нагнітає та випускає з нього повітря. Створюється насильницький рух грудної клітки за рахунок стиснення та розслаблення. Частота вібрацій та тиску створюється за допомогою налаштування приладу: частота від 1–20 Гц, тиск від 1–12 Бар. Процедура проводиться натще або через кілька годин після їди. Для поліпшення відходження секрету призначаються муколітичні препарати, питво, інгаляції. Перед початком роботи під жилет одягається бавовняна футболка. Положення пацієнта може бути будь-яким, час процедури до 30 хв., по 2–3 рази в домашніх умовах і 3–4 в умовах стаціонару. Під час процедури слід робити перерву кожні 5 хвилин для проведення форсованого експіраторного маневру з форсованим видихом.

ВІБРАЦІЙНО-ПЕРКУСІЙНА ТЕРАПІЯ

Протипоказання до проведення вібраційно-перкусійної терапії:

• наявність лихоманки (вище 38 ° С);
• наявність бул у легенях;
• кровотечі різної локалізації;
• тромбоемболія легеневої артерії;
• розвиток тромбозів;
• легенева недостатність ІІІ ст.;
• серцева недостатність III ст.,
• тяжкі порушення ритму серця, імплантований електрокардіостимулятор;
• наявність злоякісних новоутворень будь-якої локалізації;
• тяжкі реакції на екзогенні та ендогенні фактори: шок, колапс, алергія, анафілаксія та ін.,
• порушення свідомості, ГІМ, ВНМК;
• наявність шкірних ушкоджень у зоні впливу;
• наявність переломів хребта та ребер, травм шиї та голови;
• вагітність та лактація.

ВІБРАЦІЙНО-ПЕРКУСІЙНА ТЕРАПІЯ

​

Апарат з високочастотним вібратором Апарат з високочастотним вібратором

ЕЛЕКТРОМІОСТИМУЛЯЦІЯ

Нейром'язова електрична стимуляція скелетних м'язів є альтернативним методом реабілітації, що впливає на скорочення м'язів, їх роботу без застосування фізичних тренувань. Проводиться згідно з протоколом, в якому інтенсивність (амплітуда), частота збудження, тривалість та форма електричної хвилі підбираються так, щоб досягти бажаного ефекту. Електрична амплітуда (інтенсивність) стимулу визначає силу скорочення м'язів. Скорочення м'язів, викликане електричною стимуляцією, не призводить до задишки, має мінімальні вимоги до роботи серцево-судинної системи, оминає мотиваційні та психологічні аспекти, що виникають при звичайних фізичних тренуваннях.

ЕЛЕКТРОМІОСТИМУЛЯЦІЯ

Використовується насамперед у хворих з вираженою слабкістю периферичних м'язів; це прикуті до ліжка пацієнти, які зазвичай отримують механічну вентиляцію, з вираженою дисфункцією периферичних м'язів. Для пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю, поганою переносимістю фізичних тренувань через тяжкість стану, застосування електростимуляції покращує силу верхніх та нижніх кінцівок, зменшує задишку при фізичному навантаженні, тим самим скорочуючи час на відновлення пацієнта.

ЕЛЕКТРОМІОСТИМУЛЯЦІЯ

Форма імпульсних струмів прямокутна або експоненційна, амплітуда – 20–40 В, тривалість імпульсів 0,5–10 мс, частота проходження – 18–20 за хвилину. Чотири електроди, з'єднані еластичною стрічкою, закріплюють на грудній клітці в області проекції діафрагми. Передні електроди розташовують між навкологрудинною і передньою пахвовими лініями і з'єднують з катодом, а задні – по навколохребцевих лініях на рівні ThIX–XII і підключають до анода. Тривалість процедури до 30 хвилин, по 10–12 вправ.

ЕЛЕКТРОМІОСТИМУЛЯЦІЯ

Протипоказання до проведення електроміостимуляції:

• гнійні та інші інфекційні процеси у гострій стадії;
• підвищена електрозбудливість м'язів;
• патологічні скорочення м'язів;
• тромбоемболія легеневої артерії;
• розвиток тромбозів;
• наявність шкірних ушкоджень у зоні впливу;
• наявність переломів хребта та ребер, травм шиї та голови;
• серцева недостатність III ст., тяжкі порушення ритму серця, імплантований електрокардіостимулятор;
• наявність злоякісних новоутворень будь-якої локалізації;
• тяжкі реакції на екзогенні та ендогенні фактори: шок, колапс, алергія, анафілаксія та ін., порушення свідомості, ГІМ, ВНМК.

ЕЛЕКТРОМІОСТИМУЛЯЦІЯ

Електростимулятор ХЭС-1 «Міон-01»

ЕЛЕКТРОМІОСТИМУЛЯЦІЯ

Електростимулятор «Міоритм 021»

​

Дякую за увагу!