Комунікативна компетентність педагога

Методологічний диспут “Розвиток майстерності педагога”

​

​

Високий професіоналізм – творчість, що стала професією

Л.Гінзбург

• Що Ви розумієте під професіоналізмом?
• Що в Вашому розумінні компетенції?
• Які компетенції свідчать про професіоналізм педагога?

Компетенції педагога

• Методологічні
• Правові
• Комунікативні
• Професійно-педагогічні
• Дидактичні
• Виховні
• Інформаційні
• Науково-предметні
• Методичні

​

• Що таке компетентність?

​

• Що розуміють під професійною компетентністю педагога?

Педагогічна компетентність – це система наукових знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок; загальної культури, особистісних якостей педагога, спроможного вирішувати психолого-педагогічні завдання

​

Доведіть, що професійна компетентність педагога з часом змінюється. Чи потрібно її розвивати?

Джон Леббок,�британський енциклопедист, політик�

“Для успіху в житті вміння спілкуватись з людьми набагато важливіше за наявність таланту”

​

​

 � ���Комунікація (спілкування) – процес двостороннього обміну інформацією, думками, почуттями, враженнями, загалом повідомленнями результатом якого є взаєморозуміння� � 

• Якщо взаєморозуміння не досягнуто – комунікація не відбулася.

​

• Для того, щоб переконатися в успіху комунікації, необхідно мати зворотній зв’язок

Комунікативна компетентність – здатність встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.

​

Система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації в певному колі ситуацій міжособистісної взаємодії

Комунікативна компетентність передбачає такий рівень взаємодії з оточуючими, який дозволяє особі в межах своїх здібностей і соціального статусу успішно функціонувати в суспільстві, а також наявність життєвого досвіду, ерудиції, наукових знань тощо

Складові комунікативної компетентності

• Комунікабельність;
• Володіння змістовною інформацією та вміння оперувати нею;
• Здатність до партнерської взаємодії та досягнення взаєморозуміння

Причини невдалої комунікації

• Стереотипи
• Перенасиченість комунікативного простору інформацією
• “Упередженні уявлення”
• Погані взаємини між людьми
• Відсутність уваги й інтересу співрозмовника
• Зневага фактами
• Помилки в побудові висловлювань
• Неправильний вибір стратегії та тактики спілкування

• Когнітивна складова ( що знає фахівець з цього питання)
• Операційна ( як фахівець реалізує свої знання на практиці)
• Мотиваційна ( як фахівець ставиться до певної сфери власної діяльності)

Функції комунікації в діяльності педагога

• Задоволення потреби в спілкуванні. 
• Уточнення уявлення про себе. 
• Вплив на інших.
• Розбудова стосунків. 
• Обмін інформацією.
• Демонстрація поваги до іншого. 

​

 Первинні умови комунікації

Відправник (адресант, комунікатор) - той, хто передає інформацію (повідомлення)

Відправником може бути:

• як окрема людина, так і група людей;
• як учасник комунікаційного процесу, який перебуває на вищому рівні ієрархії в системі взаємовідносин, так і учасник, який перебуває на нижчому рівні в ієрархії;
• як і той, хто безпосередньо генерує ідеї, так і технічний відправник інформації

​

Повідомлення – це зміст інформації�

​

​

• усні, письмові, друковані

​

• повідомлення з опосередкованими формами взаємодії

​

• повідомлення, що використовуються у процесі безпосередньої комунікації

​

Канал передавання інформації – це засіб здійснення комунікації

Традиційні канали передавання інформації - ті, що застосовуються в процесі усної взаємодії і основу яких становить використання вербальних та невербальних засобів комунікації.

​

​

Нетрадиційні канали передавання інформації - канали електронного та відеозв'язку

Комунікативний процес – це обмін інформацією між двома і більше особами, метою якого є забезпечення розуміння інформації яка і є предметом обміну.

​

Етапи комунікативного процесу

Результативність кодування інформації �залежить від:

• здібностей (хисту) відправника відповідним чином кодувати інформацію, що призначена для обміну;
• ставлення відправника до інформації, яка кодується;
• ступеня обізнаності (глибини знань) відправника про інформацію, що кодується;
• соціокультурного середовища, в якому знаходиться відправник.

На вибір каналу комунікації впливають такі фактори:

• тип символів, що використовуються для кодування інформації;
• характер повідомлення, що передається;
• вагомість і привабливість даного каналу для одержувача повідомлення;
• конкретні переваги або недоліки того чи іншого типу каналу.

Передавання повідомлення у діяльності педагога може відбуватися двома шляхами:

Безпосередньо (“обличчям до обличчя”)

Опосередковано (за допомогою технічних засобів)

Здійснюється у формах:

​

• Монологічній;
• Діадній;
• Груповій

​

​

Способи передавання:

• у вигляді письмового тексту
• у вигляді друкованого тексту в періодичній пресі
• у вигляді усного тексту через засоби радіо- та телекомунікації
• за допомогою факсових каналів зв'язку та електронної комп'ютерної мережі, електронної пошти

​

Декодування повідомлення

Процес передбачає такі три складові:

• пізнавальний компонент — сприйняття, аналіз та осмислення інформації;
• оцінювальний компонент — оцінювання матеріалу, поданого у повідомленні, формування свого ставлення (позитивного чи негативного) до наявних там ідей, думок;
• поведінковий компонент — вибір на основі сприйняття та оцінювання відповідного матеріалу рішення щодо виконання певних дій або зміни поведінки.

​

��П’ятий етап комунікативного процесу — це забезпечення зворотного зв'язку між отримувачем та відправником інформації�

Види комунікацій в педагогічній діяльності

Ознаки, характерні для письмової та усної комунікацій

1. швидкість обміну інформацією;
2. гарний зворотній зв’язок завдяки безпосередньому контакту (можливість поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду чи незгоду тощо);
3. простота здійснення комунікації;
4. використання для повідомлення недостатньо точних, неадекватних, не підходящих слів;
5. можна легко відволіктися від тексту;
6. можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі;
7. викривлення повідомлення при його передаванні другій, третій і т. і. особі;
8. інформація є незмінною впродовж тривалого часу, є такою що може зберігатися;
9. інформація є відчутною (на дотик), помітною;
10. інформація, як правило, ретельно сформульована, глибоко обміркована, є логічною і точною;
11. повідомлення може бути основою для колективної дискусії;
12. автор не має можливості прикрасити свою мову мімікою та жестами;
13. існує можливість детально перевірити написане, читачу легше зрозуміти деталі повідомлення, особливо цифровий матеріал;
14. велика ймовірність забування почутої слухачем інформації;
15. автор не може точно знати, хто буде знайомитися з його матеріалом.

​

• Ефективна комунікація – це обмін повідомленнями, під час якої співрозмовники демонструють взаємну повагу, і той, хто слухає, сприймає з повідомлення саме те, що має на увазі мовець.

Комунікативні бар’єри – психологічні перепони на шляху адекватної передачі інформації між партнерами по спілкуванню

1. Естетичні бар’єри – невідповідність зовнішності змістовній стороні інформації.�2. Інтелектуальні бар’єри – нерівномірність розвитку різних сторін інтелекту у комунікатора і реципієнта:

• фонетичні;
• семантичні;
• стилістичні;
• логічні.

3. Соціально-культурні бар’єри – різний рівень розвитку соціального інтелекту:

• етичні;
• рольові;
• бар’єри не авторитетності;
• бар’єри світосприйняття.�4. Мотиваційні бар’єри – відсутність інтересу до повідомлення.�5. Моральні бар’єри – отримання задоволення або незадоволення від повідомлення.�6. Бар’єри вислуховування – невміння уважно слухати.�

Комунікативна вправа “Бесіда”

Мета: показати важливість для ефективного встановлення контакту рівності позицій учасників, відсутність між ними бар’єрів

ТИПИ СПІВРОЗМОВНИКІВ

Вміння говорити

Вміння говорити – це…

«Хто не вміє говорити кар’єри не зробить»

Напалеон

Уміння переконувати

ДІЛОВА ГРА «СНІДАНОК ЗІ ЗНАМЕНИТІСТЮ»

​

Переконання передбачає певну послідовність чотирьох основних кроків

• № 1. ЗАВОЮВАТИ ДОВІРУ.
• № 2. СФОРМУВАТИ СПІЛЬНІ ЦІЛІ. 
• № 3. НАДАТИ ДОКАЗИ.
• № 4. ВСТАНОВИТИ ЕМОЦІЙНИЙ ВПЛИВ.

​

Вміння слухати

Вміння слухати – це…

«Навчися слухати, і ти зможеш отримати

користь навіть з тих, хто говорить погано»

Плутарх

ВПРАВА “АНТИСЛУХАННЯ”

Активне слухання – необхідна умова ефективної комунікації педагога

• Активне слухання - це свідоме слухання при повному фокусуванні уваги на співрозмовнику з метою зрозуміти його повідомлення.

Проблема

• Ми слухаємо половину того, що говорять
• Ми чуємо половину того, що слухаємо
• Ми запам'ятовуємо половину того, що чуємо

Тобто: Ми чуємо те, що хочемо чути, і бачимо те, що хочемо бачити.

Типові бар'єри слухання:

• 1. «Підрахунок очок».
• 2. «Припущення».
• 3. «Підготовка».
• 4. «Зняття вершків».
• 5. «Наклейка ярлика
• 6. «Поради».
• 7. «Дуель».
• 8. «Випробувана мудрість».

Вербальне і невербальне спілкування�

• Вербальна комунікація – процес двостороннього мовного обміну інформацією. Мова – це сукупність слів і систем для їх використання, загальних для людей одного і того ж мовного співтовариства.
• Невербальна комунікація – обмін невербальними сигналами, які супроводжують мовні повідомлення. Зазвичай невербальні сигнали (засоби) однаково інтерпретуються в даній культурі або даному мовному співтоваристві.

​

Наука про невербальні комунікації

МІМІКА

ВІЗУАЛЬНИЙ КОНТАКТ

ПОЗИ

ЖЕСТИ

Проксеміка - система організації простору і часу спілкування

Регулятором відносин між людьми в організаціях є етичні норми, в яких виражено уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, правильність і неправильність вчинків, рішень�

• Такт — практичний розум, почуття міри та пристойності відносно інших людей, що диктує найбільш делікатну лінію поведінки.
• Толерантність — властивість людини неупереджено оцінювати інших людей, події, явища, що характеризуються суперечливими рисами; здатність з повагою ставитися до думок і переконань інших людей.�

Поради для ефективного спілкування

• Спілкування неможливе без встановлення контакту зі співрозмовником.
• Слухайте активно: подавайте співрозмовнику сигнали, що ви слухаєте його уважного і намагаєтеся зрозуміти.
• Будьте спостережливими, уважно стежте за емоціями, настроєм співрозмовника.
• Не переривайте співрозмовника, дайте йому можливість висловити свою думку до кінця. Саме думку, а не фразу чи пропозицію.
• Щоб співрозмовник правильно зрозумів вашу основну думку, не захоплюйтеся загальними словами або занадто довгими фразами.
• Говоріть достатньо голосно і чітко (це додає вашій мові впевненості).
• Під час розмови підтримуйте зоровий контакт зі співрозмовником, використовуйте адекватні невербальні сигнали, які можуть сказати співрозмовнику більше, ніж слова (жести, рухи, вираз обличчя, міміку тощо).

​

Література:

• Бабинець М.М. Вербальні і невербальні засоби спілкування в менеджменті / Бабинець М.М. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. – 2014. – Вип. 30. – С. 13-14. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuuped_2014_30_5
• Віноградська О.М. Менеджмент : [навч. посіб.] / О.М. Віноградська, Н.С. Віноградська, В.С. Шевченко. – Харків : ХНАМГ, 2008. – 159 с.
• Делія О. Ефективна комунікація в управлінні персоналом [Електронний ресурс] / О. Делія // Соціально-економічні проблеми і держава. – 2012.– Вип. 1 (6). – С. 36-40. – Режим доступу до журн. : http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2012/12dovvup.pdf.
• Єжижанська Т.С. Основні підходи до вивчення комунікацій / Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Серія : Культура і соціальні комунікації : зб. наук. пр. / Нац. ун-т «Острозька академія». – Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2010. – С. 28-35.
• Кубрак О.В. Етика ділового і повсякденного спілкування : навч. пос. [з етикету для студ.] / О.В. Кубрак. – Суми : ВТД ―Універсальна книга‖, К. : Вид. дім ―Княгиня Ольга‖, 2005. – 222 с.
• Максименко С.Д. Загальна психологія : навч. посібник [3-тє вид.] / Сергій Дмитрович Максименко. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.
• Модестова Т.В. Вербальні та невербальні аспекти міжособистісної комунікації у сучасному контексті / Т.В. Модестова // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. – 2014. – №1 (22). С. 109-115.
• Осовська Г. В. Комунікації в менеджменті: / Г. В. Осовська. – К. : Наука, 2008. – 453 с.
• Туріянська М. М. Комунікації в системі управління знаннями / М. Туріянська // Вісник економічної науки України. – 2011. – № 2. – С. 194–196.
• Хміль Ф.І. Ділове спілкування : навч. посібн. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ф.І. Хміль. – К. : Академвидав, 2004. – 280 с.

​