Петро Гулак-Артемовський.
Балада «Рибалка»
Пригадайте
Балада (франц. ballade, від лат. ballare – танцювати) – це жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом.
Мелодійність, віршована мова;
ОСОБЛИВОСТІ БАЛАДИ:
«Рибалка»
� � � � ��Вода шумить!.. вода ґуля!..�На березі Рибалка молоденький�На поплавець глядить і примовля:�«Ловіться, рибочки, великі і маленькі!»
�Що рибка смик — то серце тьох!..�Серденько щось Рибалочці віщує:�Чи то тугу, чи то переполох,�Чи то коханнячко?..не зна він,— а сумує!
�Сумує він,— аж ось реве,�Аж ось гуде,— і хвиля утікає!..�Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливе�І косу зчісує, і брівками моргає!..
Вона й морга, вона й співа:�"Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,�На зрадний гак ні щуки, ні лина!..�Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?
�Коли б ти знав, як Рибалкам�У морі жить із рибками гарненько,�Ти б сам пірнув на дно к липам�І парубоцькеє оддав би нам серденько!
�Ти ж бачиш сам,— не скажеш: ні —�Як сонечко і місяць червоненький�Хлюпощуться у нас в воді на дні�І із води на світ виходять веселенькі!
�
«Рибалка»
Ти ж бачив сам, як в темну ніч�Блищать у нас зіроньки під водою;�Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч,-�Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!
�Зирни сюди!.. чи се ж вода?..�Се дзеркало,— глянь на свою уроду!..�Ой, я не з тим прийшла сюда,�Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!«
�Вода шумить!., вода гуде...�І ніженьки по кісточки займає!..�Рибалка встав, Рибалка йде,�То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!..
�Вона ж морга, вона й співа...�Гульк!.. приснули на синім морі скалки!..�Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..�І більше вже нігде не бачили Рибалки!
«Рибалка»
Вода шумить!.. вода ґуля!..�На березі Рибалка молоденький�На поплавець глядить і примовля:�«Ловіться, рибочки, великі і маленькі!»
�Що рибка смик — то серце тьох!..�Серденько щось Рибалочці віщує:�Чи то тугу, чи то переполох,�Чи то коханнячко?..не зна він,— а сумує!
Сумує він,— аж ось реве,�Аж ось гуде,— і хвиля утікає!..�Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливе�І косу зчісує, і брівками моргає!..��Вона й морга, вона й співа:�"Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,�На зрадний гак ні щуки, ні лина!..�Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?��
Коли б ти знав, як Рибалкам�У морі жить із рибками гарненько,�Ти б сам пірнув на дно к липам�І парубоцькеє оддав би нам серденько!��Ти ж бачиш сам,— не скажеш: ні —�Як сонечко і місяць червоненький�Хлюпощуться у нас в воді на дні�І із води на світ виходять веселенькі!�
Ти ж бачив сам, як в темну ніч�Блищать у нас зіроньки під водою;�Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч,-�Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!��Зирни сюди!.. чи се ж вода?..�Се дзеркало,— глянь на свою уроду!..�Ой, я не з тим прийшла сюда,�Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!«�
Вода шумить!., вода гуде...�І ніженьки по кісточки займає!..�Рибалка встав, Рибалка йде,�То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!..��Вона ж морга, вона й співа...�Гульк!.. приснули на синім морі скалки!..�Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..�І більше вже нігде не бачили Рибалки!�
Домашнє завдання