ЛІНА КОСТЕНКО. ПОЕЗІЇ «ДЗВЕНЯТЬ У ВІДРАХ КРИЖАНІ КРУЖАЛЬЦЯ…», «ЩЕ НАЗВА Є, А РІЧКИ ВЖЕ НЕМАЄ…»�

• Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 19 березня 1930, Ржищів, Київська округа) - українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка.
• Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Ордену Почесного легіону (2022).
• 1967 року разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.
• Брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу.
• Авторка поетичних збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 
• 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року.

​

Дитинство в "Київській Венеції"

• Ліна Костенко народилася у 1930 році у Ржищеві. Батько поетеси, педагог і поліглот Василь Костенко самотужки опанував 12 мов і викладав у місцевій школі ледь не всі предмети. У 1936 році його як "ворога народу" засудили на 10 років концтаборів.

​

Писати Ліна почала в літературній студії при журналі "Дніпро", якою опікувався Андрій Малишко, друкуватися почала в 16 років. На відмінно закінчивши школу, вступила спочатку в Київський педагогічний інститут імені Ґорького (тепер імені Михайла Драгоманова), а потім продовжила навчання в Московському літературному інституті Ґорького

• «Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно гуде, думаю, добре, хай: уб'є, то уб’є».
• «Перший місяць я стежила за кожним кроком і нюансом цієї війни. А потім узяла себе в руки й почала писати, писати і все. А інші люди кожен у своїй професії робить своє", — розповіла письменниця.

Ліна Костенко і війна

Дитинство Ліни Костенко пройшло в роки Другої світової. Вона мало розповідає про це, але в поезіях можна зустріти рядки про "балетну школу" замінованого поля та "дитинство, вбите на війні".

Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Костенко несподівано з'явилася на публіці під час нагородження Орденом Почесного легіону Франції. Уперше за останні 12 років письменниця дала інтерв'ю телеканалу "Київ", у якому розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.

"Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну.

​

Діти Ліни Костенко

Письменниця має двох дітей — доньку Оксану від першого шлюбу й сина Василя від другого.

• Оксана Пахльовська — професорка, літературознавиця та культурологиня, викладає україністику в Римському університеті ла Сап'єнца. Василь Цвіркунов-молодший —програміст і живе з родиною в США.

​

Онука Ліни Костенко Ярослава-Франческа Барб'єрі навчалася в Римському університеті, в якому працює її мати, у Сорбонні, а згодом отримала дві ступені магістра у London School of Economics and Political Science та Оксфорді

• Поїздки в Чорнобильську зону
• Відтоді, як сталася аварія на Чорнобильській АЕС (див. Чорнобильська катастрофа 1986), К. багато часу віддає збереженню спадщини Чорнобильщини, постійно порушує гострі побутові проблеми «зони».
• "Ви запитаєте, — як можна любити Зону?" А як можна її не любити? Хіба матір любиш менше від того, що вона вже померла? Навпаки, більше, глибше, покаянно, бо це любов, помножена на біль непоправної втрати", — писала Ліна Костенко.

​

Про Чорнобильську катастрофу вона говорила й у своїх нечастих публічних виступах на початку 2000-х, які одразу ставали резонансними. А коли її запросили на телевізійну програму, вона в свою чергу запросила знімальну групу в Овруцький район і більшу частину програми розповідала про Зону.

• На її честь навіть названа одна з малих планет Сонячної системи — ім’я "Лінакостенко" у 2015 році дали планеті № 290127.
• Костенко не має соцмереж і не веде блогів, але її продовжують цитувати й сама вона постійно потрапляє до переліків найвидатніших українців.

​

​

"Політичної біжутерії не ношу!"

Коли у 2000 році з нагоди сімдесятиліття Ліни Костенко тодішній президент Леонід Кучма нагородив її орденом Ярослава Мудрого V ступеня, вона відмовилася іти на церемонію нагородження.

А згодом, за президенства Віктора Ющенка, відмовилася від звання "Герой України". "Політичної біжутерії не ношу", — став крилатим вислів Ліни Костенко у відповідь на намір нагородити її відзнакою.

• Як Костенко живе зараз

У липні 2022 року журналістам вдалося кілька хвилин поспілкуватися з Ліною Костенко. На питання, чи вилікувалася українська нація від хвороб, про які вона неодноразово писала, письменниця відповіла заперечно:

• "Ні, не вилікувалася. Тому що українська нація дуже різна. Є українська нація, а є ще малороси. Нам треба, щоб закінчилася війна перемогою України, і тоді розберемося з усім і від усіх хвороб усі будуть вилікувані. Бо зараз люди порозумнішали дуже".

​

​

На питання, коли очікувати виходу її нової книжки, відповіла, анонсуючи одразу три видання:

"Скоро. І не однієї, а кількох. Бо я свій час не втрачаю. Буде велика книжка прози, книжка віршів і книжка осмислень, що сталося".

Ліну Костенко та Валерія Залужного нагородили званням "Почесний громадянин Києва"

Ліна Костенко та Сергій Жадан: на радіо "Хартія" вийде розмова з поетесою

"Вечірнє сонце, дякую за день": 10 творчих вечорів до 95-го дня народження Ліни Костенко

https://suspilne.media/culture/972499-vecirne-sonce-dakuu-za-den-10-tvorcih-vecoriv-do-95-go-dna-narodzenna-lini-kostenko/

https://www.youtube.com/watch?v=o_FvcC85LDQ&pp=0gcJCfcAhR29_xXO

ЛІНА КОСТЕНКО. ПОЕЗІЯ «ДЗВЕНЯТЬ У ВІДРАХ КРИЖАНІ КРУЖАЛЬЦЯ…»,

• Автор – Ліна Костенко
• Жанр – ліричний вірш
• Літературний рід – лірика
• Тема – опис зими у селі, що передає атмосферу спогадів і минулого життя.
• Ідея – потрібно зберігати спогади про той дім, де ти народився та виріс.
• Римування – перехресне (ABAB)

​

​

​

Образи:

• Стара груша - уособлення спогадів, символ родинного затишку і плодючості.
• Село - місце пам’яті, де природа зливається з людським життям.
• Комин - символ старості та минулих часів.
• Стежка - шлях, яким ходили колись люди, тепер - лише сніг.

• “Дзвенять у відрах крижані кружальця”
• художні засоби:
• Метафори: “Груша дихає”, “Вікна сплять”,  “Живе у тій хаті сивий-сивий спомин”.
• Епітети: “крижані кружальця”, “сивий-сивий спомин”, “прозора при свічі душа”.
• Уособлення: “груша дихає”, “вікна сплять”, “стежка іде”.
• Гіпербола: “У вирій полетіли рогачі”.
• Настрій – ніжний, сумний.

ЛІНА КОСТЕНКО. ПОЕЗІЯ «ЩЕ НАЗВА Є, А РІЧКИ ВЖЕ НЕМАЄ…»

ПАСПОРТ ТВОРУ

• Автор – Ліна Костенко
• Жанр: ліричний вірш.
• Рід літератури: лірика.
• Вид лірики – філософська.
• Тема: зображення суму ліричної героїні через зникнення річок та занепад природи.
• Ідея: засудження знищення природного середовища; заклик до його збереження та відновлення.

• Головна думка – заклик до осмислення нашого ставлення до природи і нагадування про необхідність її збереження для майбутніх поколінь.
• Настрій – сумний
• Римування – перехресне (абаб).
• Віршовий розмір – п’ятистопний ямб

• Художні засоби
• Епітети: “дика качка”, “рудиментарні залишки багви”, “зморений лелека”, “гніздо лелече”, “колишніх берегів”, “барвистих лук”, “мертвими річками”,  “чорними свічками”, “колишніх берегів”.
• Метафори: “дика качка тоскно обминає”, “усохли верби”, “потріскались вуста берегів”, “світить спека ребрами моста”, “очерети…ідуть уздовж колишніх берегів”
• Звертання – Куди ти ділась, річенько? 
• Алітерація: Повторення звуків “с”, “р”, “к”
• Вірш відображає глобальні екологічні проблеми, що особливо актуальні у сучасному світі. Зникнення річок та інші зміни природного середовища викликають занепокоєння і потребують негайної уваги та дій.
• Образи-символи у вірші “Ще назва є, а річки вже немає” У цьому вірші є такі образи: верби, очерет, річка, рови, дика качка, лелека, степ, мости, багва.