НАУКА ПРО КУЛЬТУРУ
ВСТУП В ДИСЦИПЛІНУ
ОДНІЄЮ З ГОЛОВНИХ УМОВ СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ Є ЇЇ ВХОДЖЕННЯ У СВІТ СУЧАСНИХ КУЛЬТУРНИХ НАДБАНЬ. АДЖЕ САМЕ СФЕРА КУЛЬТУРНИХ ЗНАНЬ СПРИЯЄ ФОРМУВАННЮ В ОСОБИСТОСТІ ШИРОКОГО СВІТОБАЧЕННЯ, ОРІЄНТОВАНОГО НА ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ГУМАНІСТИЧНІ ЦІННОСТІ.
В ПРОГРАМІ ЮНЕСКО “ОСВІТА ТА �НАВЧАННЯ В XXI СТ.” �ВІД 22 ЧЕРВНЯ 1992 Р. ЗАЗНАЧАЛОСЯ:
Текст надписи
Дане положення особливо актуальне для України, яка протягом тисячоліть свого існування була нерозривно пов’язана з культурами східних та західних народів. Але вже в найдавнішій пам’ятці слов’янської культури “Повісті минулих літ” було зроблено першу спробу опису культури русичів та її відмінності від культури інших народів.
Культура відіграє важливу роль у розвитку творчих здібностей людини, впливає на всі сфери її життєдіяльності – працю, побут, дозвілля, дає оцінку і норму способу життя особистості, що базуються на вироблених людством за час тисячолітньої історії загальнолюдських нормах моралі.
Профорієнтованість молодої людини в питаннях зародження, становлення, розквіту і здобутків вітчизняної та зарубіжної культур є актуальною і нині.
Програмна анотація�
�� � ВИКЛАД ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ І� ВІТЧИЗНЯНОЇ КУЛЬТУР ЙТИМЕ В ХРОНОЛОГІЧНОМУ ПОРЯДКУ ТА ВКЛЮЧАТИМЕ� СЛІДУЮЧІ РОЗДІЛИ І ТЕМИ:
Розділ I. Теоретичні аспекти культури.
Розділ II. Основні етапи розвитку світової культури.
Розділ III. Основні етапи розвитку культури України.
«КУЛЬТУРА»
���� ТЕРМІН “КУЛЬТУРА” НАБУВ� САМОСТІЙНОГО ЗНАЧЕННЯ В XVIII СТОЛІТТІ.
Культура – це історично обумовлений ступінь розвитку людини і суспільства, який виражається у результатах матеріальної та духовної діяльності людей, це ставлення до самого себе, до інших людей, до живої і неживої природи, суспільства.
�� ����� �� �� ����ОСНОВОЮ КУЛЬТУРИ Є ЗНАННЯ� І ПРАЦЯ ЛЮДИНИ.�
Практичне застосування знань з галузі теорії культури спрямоване на виховання в людей цивілізованості, високої культури мислення, гуманізму, моральності.
ТИП КУЛЬТУРИ – ЦЕ ЛАНЦЮГ ВІД ЖИТТЄВОГО СЕНСУ ДО ЙОГО ВТІЛЕННЯ В ДІЮ.
Немає жодної особи чи спільноти, повністю позбавлених культури.
Існують різні історичні типи культур:
Серед них перше місце посідає світова культура.
ІСТОРИЧНІ ТИПИ КУЛЬТУРИ.�
����� НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА – �ТІСНО ПОВ’ЯЗАНА З ПОНЯТТЯМ “НАЦІЯ”, �“ЕТНОС” І СТАНОВИТЬ СУКУПНІСТЬ �ЕКОНОМІЧНИХ, ПОЛІТИЧНИХ, ПОБУТОВИХ, �МОВНИХ, ОБРЯДОВИХ, МОРАЛЬНИХ ЧИННИКІВ.�
Рівень культури народу, людини чи суспільства залежить від менталітету нації, людини і рівня розвитку суспільства.
Своєрідність національної культури, її неповторність, оригінальність виявляються в духовній сфері: літературі, мові, музиці, живопису, релігії, філософії, традиціях.
Матеріальну сферу національної культури становить уклад економічного життя, культура господарювання, традиції праці і виробництва.
ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ РОЗВИТКУ ВІДБУВАЄТЬСЯ � КОНКРЕТИЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ, � ВІДГАЛУДЖУЮТЬСЯ ПЕВНІ � ЇЇ РІВНІ:
������ ���� ��� ЗА КОНКРЕТНИМИ НОСІЯМИ � ВИДІЛЯЄТЬСЯ КУЛЬТУРА:�
СЛОВО “КУЛЬТУРА” НАЛЕЖИТЬ ДО ЧИСЛА ТИХ, ЯКІ ВЖИВАЮТЬСЯ ЧИ НЕ НАЙЧАСТІШЕ.
Ми чуємо:
ТАКИМ ЧИНОМ:
Сукупнісний результат продуктивної діяльності людей
Певні цінності та норми поведінки людини, особистісний рівень всебічного розвитку і місце людини в соціальному і природному оточенні
�КУЛЬТУРУ УМОВНО ПОДІЛЯЮТЬ:
Розподіл, споживання і використання засобів виробництва і матеріальних благ – це рівень розв’язання економічних, побутових і соціальних проблем, від яких у певній мірі залежить рівень життя людини та розвитку суспільства. У матеріальній культурі присутні духовні початки, оскільки вона є втіленням ідей, знань і завдань людини.
� �� ДУХОВНА КУЛЬТУРА
Структурні елементи духовної культури:
- інтелектуальні (наука, освіта);
- естетичні (мистецтво, література);
- етичні (мораль);
- соціальні (мова, побут, звичаї, право,
політика);
- релігійні.
������� РОЗВИТОК МАТЕРІАЛЬНОЇ І ДУХОВНОЇ� КУЛЬТУРИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД:
ФОРМИ КУЛЬТУРИ – ЦЕ ФОРМИ, У ЯКИХ ІСНУЄ, ЗБЕРІГАЄТЬСЯ І РОЗВИВАЄТЬСЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЗНАКОВИЙ ЗМІСТ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ.
Різдвяні колядки
Великодні писанки
ФОРМИ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ:
НАЙБІЛЬШ ВЕЛИКІ ТИПИ КУЛЬТУРНИХ ФОРМ:
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА, СОЦІАЛЬНА РОЗРІЗНЕНІСТЬ В УМОВАХ ІСНУВАННЯ ЛЮДЕЙ ПРИЗВОДИТЬ ДО ВИНИКНЕННЯ СУБКУЛЬТУР, ЩО Є КУЛЬТУРНИМИ ФОРМАМИ ОКРЕМИХ ПРОШАРКІВ НАСЕЛЕННЯ, КЛАСІВ, СОЦІАЛЬНИХ ГРУП:
�� СКЛАДНИЙ І БАГАТОПЛАНОВИЙ ХАРАКТЕР� КУЛЬТУРИ ЯК СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОГО � ЯВИЩА ЗУМОВЛЮЄ ЇЇ� БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ:
ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ � КУЛЬТУРНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ:�СПРОБИ ПЕРІОДИЗУВАТИ РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЛИ МІСЦЕ ЩЕ В АНТИЧНУ ЕПОХУ.
Давньогрецький письменник Гесіод (VIII ст. до н. е.) поділяв всю історію людства на п’ять віків:
1) золотий;
2) срібний;
3) мідний;
4) героїчний;
5) залізний.
Ж.Кондорсе виділяв в історії людства послідовно змінювані ступені господарської діяльності: �1)полювання і рибальство;�2) скотарство і землеробство�
Шотландський філософ �А. Фергюсон історію людства поділяв на три епохи (XVIII – XIX ст.):
ДАТСЬКИЙ ВЧЕНИЙ К.ТОМПСОН, СПИРАЮЧИСЬ НА АРХЕОЛОГІЧНІ ДАНІ, ВВІВ ПОНЯТТЯ ТРЬОХ ВІКІВ:
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ. ВАЖЛИВЕ МІСЦЕ В НАУЦІ ПОСІВ ЕВОЛЮЦІОНІЗМ �( ІДЕЯ ЛЮДСЬКОЇ ЕВОЛЮЦІЇ)
Л.Г. Морган
� ВИВЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ, СУТНОСТІ� КУЛЬТУРИ МАЄ СВОЮ ІСТОРІЮ І � ЗНАЙШЛО СВІЙ ВИЯВ У РІЗНИХ � КОНЦЕПЦІЯХ.
����������������� �������� ��� ТЕОРІЯ КУЛЬТУРИ ПОРІВНЯНО МОЛОДА НАУКА, ХОЧА� ПЕРШІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПРО КУЛЬТУРУ БЕРУТЬ СВІЙ� ПОЧАТОК В АНТИЧНОМУ СВІТІ��
��
З кінця XVIII ст. зростає потяг вчених європейських країн до вивчення власної народної культури у зв’язку з розвитком націй та формування національної свідомості. Внаслідок цих процесів, у XIX ст., обсяг нагромаджених знань про культуру досяг такого рівня, коли стало необхідним їх теоретичне осмислення.
� ������������������������������������������ �ЛЕСЛІ УАЙТ (1900-1975 РР.)�
КУЛЬТУРОЛОГІЯ
Наука про зміст і суть культури як соціально-історичного явища, про особливості культурного процесу народів та регіонів планети; про закономірності розвитку культури, яка розвивається протягом всього історичного часу.
Як самостійна окрема наука
сформувалася в XIX столітті.
�� ����� �� УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРОЛОГІЧНА� ДУМКА МАЄ СВОЮ ІСТОРІЮ �
П. Куліш
М. Костомаров�
�
У ПРАЦІ ЗА РЕДАКЦІЄЮ І.КРИПЯКЕВИЧА “ІСТОРІЯ� УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ” (1937 Р.) ЗРОБЛЕНО ГЛИБОКИЙ АНАЛІЗ ПОБУТУ, ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ, ТЕАТРУ.
ТЕОРІЯ КУЛЬТУРИ ПОСІДАЄ ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ В СИСТЕМІ ГУМАНІТАРНИХ НАУК.
Доля людської культури і знань про неї залежить від того, чи зуміє людство скористатися, закладеним у надрах культури творчим потенціалом, і зупинити натиск вандалізму, моральної розбещеності, тоталітаризму, щоб спрямувати суспільне життя в русло всебічного розвитку та соціальної справедливості.
Дякую за увагу!