УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
1920-1930 РОКІВ
План
1.Літературний процес в УКРАЇНІ
в 20-30-х роках ХХ ст.
2.Літературна дискусія 1925-1928 років
3.Літературні об’єднання
3.1 «ГАРТ»
3.2 «ПЛУГ»
3.3 «ВАПЛІТЕ»
3.4 «МАРС»
3.5 «АСПИС»
3.6 «АВАНГАРД»
3.7 «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ»
.
4.Представники прози 1920-1930 років
4.1 М.Хвильовий
4.2 Г.Косинка
4.3 Ю.Яновський
4.4 В.Підмогильний
4.5 О.Вишня
5.Розвиток театру і драматургії 1920-1930 р.
6.Представники театру і драматургії 1920-1930 р
6.1 М.Куліш
Після революції літературний процес відзначався особливим драматизмом і складністю в Україні, як і в усьому СРСР. З одного боку українська література у цей час переживала небачений розквіт. На багатій літературній палітрі співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення «лабораторним шляхом» «чисто пролетарської культури» (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий) до футуризму (М. Семенко) і навіть неокласицизму, представники якого орієнтувалися на створення високого гармонійного мистецтва на основі освоєння класичних зразків світової літератури (група неокласиків на чолі з М. Зеровим).
Літературний процес в Україні
в 20-30-х роках ХХ ст.
ЛІТЕРАТУРНА ДИСКУСІЯ
У 1925—1928 РОКАХ ВІДБУЛАСЬ «ЛІТЕРАТУРНА ДИСКУСІЯ» — ПУБЛІЧНЕ ОБГОВОРЕННЯ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ, ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ТА ЗАВДАНЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, МІСЦЯ І РОЛІ ПИСЬМЕННИКА В СУСПІЛЬСТВІ. ДИСКУСІЯ ВИНИКЛА ЧЕРЕЗ ГЛИБОКІ РОЗХОДЖЕННЯ У РОЗУМІННІ ПРИРОДИ І МЕТИ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ СЕРЕД УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ, ІДЕЙНУ І ПОЛІТИЧНУ КОНКУРЕНЦІЮ ЛІТЕРАТУРНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ.
ОДНАК БІЛЬШІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ ЦІЄЇ ХВИЛІ УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ ЗАГИНУЛИ В ЧАСИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ, ГОЛОДОМОРУ 1932-33 РР. ТА БІЛЬШОВИЦЬКИХ РЕПРЕСІЙ 30-Х РОКІВ.
АКТИВНУ УЧАСТЬ У ДИСКУСІЇ ВЗЯЛИ ЛІТЕРАТУРНІ ОРГАНІЗАЦІЇ «ГАРТ» , «ПЛУГ», «ЛАНКА»-МАРС», ПІЗНІШЕ ВАПЛІТЕ І ВУСПП, ПИСЬМЕННИКИ І ГРОМАДСЬКІ ДІЯЧІ МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ, МИКОЛА ЗЕРОВ, АНДРІЙ ХВИЛЯ, СЕРГІЙ ПИЛИПЕНКО, ОЛЕКСАНДР ДОРОШКЕВИЧ, САМІЙЛО ЩУПАК, СКРИПНИК ТА ІН. У ХОДІ ДИСКУСІЇ БУЛО ОПУБЛІКОВАНО ПОНАД 1000 СТАТЕЙ. НАЙБІЛЬШ РЕЗОНАНСНИМИ БУЛИ ПАМФЛЕТИ МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО «АПОЛОГЕТИ ПИСАРИЗМУ», «УКРАЇНА ЧИ МАЛОРОСІЯ», «ДУМКИ ПРОТИ ТЕЧІЇ», МИКОЛИ ЗЕРОВА «ДО ДЖЕРЕЛ». ВЕЛИЧЕЗНІ АУДИТОРІЇ ЗІБРАЛИ ДИСПУТИ У ВСЕНАРОДНІЙ БІБЛІОТЕЦІ УКРАЇНИ В КИЄВІ 24 ТРАВНЯ 1926 Р. ТА В БУДИНКУ ІМ. ВАСИЛЯ ЕЛЛАНА-БЛАКИТНОГО В ХАРКОВІ 21 ЛЮТОГО 1928 Р.
ДИСКУСІЯ МАЛА ТАКОЖ ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ, ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА ВИКОРИСТОВУВАЛАСЬ ДЛЯ ЗВИНУВАЧЕННЯ ОПОНЕНТІВ В ІДЕОЛОГІЧНИХ УХИЛАХ. ДИСКУСІЯ ЗАСВІДЧИЛА НОВУ РОЗСТАНОВКУ МИСТЕЦЬКИХ СИЛ. ПІСЛЯ «ЗРЕЧЕННЯ» МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО І «САМОРОЗПУСКУ» ВАПЛІТЕ ПРОВІДНІ РОЛІ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ ВІДІГРАВАЛИ СТАВЛЕНИКИ ПАРТІЙНОГО АПАРАТУ.
Літературні угруповання
«Гарт»
«Гарт», союз українських пролетарських письменників, організований в 1923 Василем Елланом-Блакитним до якого увійшли відомі на той час письменники В. Еллан-Блакитний, І. Кулик, В. Сосюра, В. Поліщук, М. Йогансен, П. Тичина. О. Довженко, М. Хвильовий та інші.
МЕТОЮ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЯК ЗАЗНАЧАЛОСЯ У СТАТУТІ, БУЛО ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРОЛЕТАРСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ТА ПРАГНЕННЯ ДО СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНОЇ КОМУНІСТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ.
МОВА ТВОРІВ «ГАРТЯН» МАЛА БУТИ УКРАЇНСЬКОЮ. «ГАРТЯНИ» НЕ ВДАВАЛИСЬ ДО ГУЧНОМОВНИХ ДЕКЛАРАЦІЙ СВОГО СТАТУТУ.
«Плуг»
Плуг — спілка селянських письменників в Україні. З 1931 — Спілка пролетарсько-колгоспних письменників. Ліквідована після постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 року.Ініціатор створення і єдиний голова «Плугу» — Сергій Пилипенко. Активні члени — Андрій Головко, Андрій Панів, Іван Сенченко, Григорій Епік, Іван Кириленко, Олександр Копиленко, Докія Гуменна, П. Панч, І. Шевченко, В. Гжицький, Павло Усенко, Антін Шабленко та інші.
Вільна Академія Пролетарської Літератури
(ВАПЛІТЕ)
ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (ВАПЛІТЕ) — ЛІТЕРАТУРНЕ ОБ'ЄДНАННЯ В УКРАЇНІ. ВИНИКЛА У ХАРКОВІ, ІСНУВАЛА З СІЧНЯ 1926 ДО 28 СІЧНЯ 1928.
ОПИС
ОРГАНІЗАЦІЯ СТОЯЛА НА ЗАСАДАХ ТВОРЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ШЛЯХОМ ЗАСВОЄННЯ НАЙКРАЩИХ ЗДОБУТКІВ ЗАХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. ФАКТИЧНИМ ЛІДЕРОМ ВАПЛІТЕ БУВ МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ.
ПРИЙМАЮЧИ ОФІЦІЙНІ ВИМОГИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ, В ПИТАННЯХ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПОЛІТИКИ ВАПЛІТЕ ЗАЙМАЛО НЕЗАЛЕЖНУ ПОЗИЦІЮ І СТОЯЛО НА ЗАСАДАХ ТВОРЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КВАЛІФІКОВАНИМИ МИТЦЯМИ, ЩО СТАВИЛИ ПЕРЕД СОБОЮ ВИМОГУ
ВДОСКОНАЛЕННЯ, ЗАСВОЄННЯ НАЙКРАЩИХ ЗДОБУТКІВ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. ЛІДЕРОМ ОРГАНІЗАЦІЇ БУВ МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ, ЯКИЙ ВИСУНУВ ГАСЛО «ГЕТЬ ВІД МОСКВИ!». ПРЕЗИДЕНТАМИ — МИХАЙЛО ЯЛОВИЙ (ПІЗНІШЕ МИКОЛА КУЛІШ), СЕКРЕТАРЕМ — АРКАДІЙ ЛЮБЧЕНКО.
УЧАСНИКИ
ДО СКЛАДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ВХОДИЛИ: МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ, МИХАЙЛО ЯЛОВИЙ, АРКАДІЙ ЛЮБЧЕНКО, ОЛЕСЬ ДОСВІТНІЙ, МИКОЛА КУЛІШ, МАЙК ЙОГАНСЕН, ГРИГОРІЙ ЕПІК, ПАВЛО ТИЧИНА, ІВАН СЕНЧЕНКО, ОЛЕКСА СЛІСАРЕНКО, ПЕТРО ПАНЧ, МИКОЛА БАЖАН, ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ, ЮРІЙ СМОЛИЧ, ІВАН ДНІПРОВСЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО, ПЕТРО ШАТУН ТА ІНШІ.
В 1927 ВАПЛІТЕ ВИДАВАЛА ЖУРНАЛ «ВАПЛІТЕ», У ЯКОМУ СЕРЕД ІНШИХ ДРУКУВАЛИСЬ: НИКИФОР ЩЕРБИНА ТА ІН.
МАРС
(Майстерня Революційного Слова)
МАРС (МАЙСТЕРНЯ РЕВОЛЮЦІЙНОГО СЛОВА) — ЛІТЕРАТУРНЕ ОБ'ЄДНАННЯ. ЗАСНОВАНЕ В КИЄВІ 1924 РОКУ ПІД НАЗВОЮ «ЛАНКА», У 1926 РОЦІ ПЕРЕЙМЕНУВАЛОСЯ В МАРС.
ДО УГРУПОВАННЯ НАЛЕЖАЛИ ПИСЬМЕННИКИ ВАЛЕР'ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ, ГРИГОРІЙ КОСИНКА, ЄВГЕН ПЛУЖНИК, БОРИС АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ, ДМИТРО ФАЛЬКІВСЬКИЙ, ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА, БОРИС ТЕНЕТА, ІВАН БАГРЯНИЙ, ГОРДІЙ БРАСЮК, МАРІЯ ГАЛИЧ ТА ІН.
ОБ'ЄДНАННЯ ВІДКИДАЛО ПОЛІТИЧНЕ ПРИСТОСУВАННЯ, ТОМУ ПЕРЕСЛІДУВАЛОСЯ КОМПАРТІЙНИМИ ОРГАНАМИ. В 1929 Р. ЗМУШЕНЕ БУЛО ПРИПИНИТИ ІСНУВАННЯ. УЧАСНИКІВ БУЛО РЕПРЕСОВАНО.
«А́спис» (Асоціа́ція письме́нників) — київське літературне угруповання (1923—24) письменників (сюди ввіходила й літературна група «Неокласики»); окресленої творчої програми не мало. З переходом В. Підмогильного, Є. Плужника, Б. Антоненка-Давидовича та Г. Косинки у літ. групу «Ланка» літ. угруповання «Аспис» перестало існувати.
«А́спис» ( Асоціа́ція письме́нників )
Авангард
«Аванга́рд» — літературна група на чолі з В. Поліщуком. Заснована в Харкові вкінці 1925 після розпаду «Гарту».
Члени
До «Авангарду» належали поети Валер'ян Поліщук (керівник), Олександр Левада, Леонід Чернов (Малошийченко), Р. Троянкер, прозаїк В. Ярина, художники В. Єрмілов, Г. Цапок.
Декларації «Авангарду» проголошували «тісний зв'язок мистецтва з добою індустріалізації», обстоювали «конструктивний динамізм», або «динамічний спіралізм», як «стиль епохи», спрямований на боротьбу проти відсталості, міщанства, просвітянства, хатянства, за дійсний європеїзм у художній техніці".
Однак художня практика «авангардівців» часто спростовувала такі домагання, вона майже ніколи не дотримувалася вимог естетики конструктивізму. Радянське літературознавство «Авангард» вважало, що група «поширювала дрібнобурж. погляди на художню творчість.
Орієнтуючись на „ліві“ течії західного модернізму, зокрема конструктивізму, група
виявляла зневагу до реалізму і прогресивних традицій нац. культури».
У 1930 «Авангард» самоліквідувався.
Нова генерація
НОВА ГЕНЕРАЦІЯ — НАЗВА ЖУРНАЛУ І ГРУПИ УКРАЇНСЬКИХ ФУТУРИСТІВ. ЖУРНАЛ «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ» (РЕДАКТОР
М. СЕМЕНКО) ВИХОДИВ З ЖОВТНЯ 1927 ДО ГРУДНЯ 1930 РОКУ У ХАРКОВІ.
ПЕРШИЙ НОМЕР ЖУРНАЛУ «ЛІВОЇ ФОРМАЦІЇ МИСТЕЦТВ» ВИЙШОВ В ЖОВТНІ 1927 РОКУ В ХАРКОВІ ПІД РЕДАКЦІЄЮ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКО. НАВКОЛО ЖУРНАЛУ ОРГАНІЗУВАЛАСЯ, ЯК ТОДІ ГОВОРИЛИ, «ЛІВОІНТЕЛІГЕНТСЬКА» «ДРІБНОБУРЖУАЗНА» ГРУПА ПИСЬМЕННИКІВ (Г. ШКУРУПІЙ, ДМИТРО БУЗЬКО, ЛЕОНІД СКРИПНИК, ОЛЕКСІЙ ПОЛТОРАЦЬКИЙ, ОЛЕКСА ВЛИЗЬКО, ВОЛОДИМИР КОРЯК, АНДРІЙ МИХАЙЛЮК; ХУДОЖНИКИ: ВАДИМ МЕЛЛЕР, АНАТОЛІЙ ПЕТРИЦЬКИЙ, ТА ІН.).
Представники прози
1920-1930 років
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ
НАРОДИВСЯ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ ФІТІЛЬОВ (ТАКЕ СПРАВЖНЄ ПРІЗВИЩЕ ПИСЬМЕННИКА) 13 ГРУДНЯ 1893 Р. В СЕЛИЩІ ТРОСТЯНЕЦЬ НА ХАРКІВЩИНІ, НИНІ РАЙЦЕНТР СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ У РОДИНІ ВЧИТЕЛІВ. ЗАКІНЧИВ БОГОДУХІВСЬКУ ГІМНАЗІЮ. БРАВ УЧАСТЬ У ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ТА ГРОМАДЯНСЬКІЙ ВІЙНАХ. АКТИВНО ЗАЯВИВ ПРО СЕБЕ, ЯК ОДИН З ОРГАНІЗАТОРІВ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ЖИТТЯ, ЧЛЕН-ЗАСНОВНИК БАГАТЬОХ ТОГОЧАСНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ — «ГАРТ» (1923), «ВАПЛІТЕ» (ВІЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ) (1925), «ПРОЛІТФРОНТ»(1930).
ПІД ТИСКОМ КРИТИКИ «ПРОЛІТФРОНТУ» МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ РАЗОМ З ПАВЛОМ ТИЧИНОЮ, МИКОЛОЮ КУЛІШЕМ, ЮРІЄМ ЯНОВСЬКИМ ТА ЩЕ 14 ПИСЬМЕННИКАМИ ВСТУПАЮТЬ ДО ВУСПП (ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ ПРОЛЕТАРСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ). 1919 РОКУ МИКОЛА ФІТІЛЬОВ ОДРУЖУЄТЬСЯ З УЧИТЕЛЬКОЮ КАТЕРИНОЮ ГАЩЕНКО. БУДУЧИ КОМУНІСТОМ, РІШУЧЕ ВІДМОВИВСЯ ВІНЧАТИСЯ, ЧИМ ВИКЛИКАВ ВЕЛИКЕ НЕВДОВОЛЕННЯ МАТЕРІ ДРУЖИНИ. НА ПОЧАТКУ 1921 РОКУ ЗАЛИШАЄ В БОГОДУХОВІ ДРУЖИНУ ТА МАЛЕНЬКУ ДОНЬКУ І ЇДЕ «ЗАВОЙОВУВАТИ» ХАРКІВ. М. ХВИЛЬОВИЙ ПОКІНЧИВ ЖИТТЯ САМОГУБСТВОМ 13 ТРАВНЯ 1933 РОКУ…
ГРИГОРІЙ КОСИНКА
Григо́рій Миха́йлович Стрілець (прибране ім'я — Коси́нка) (*29 листопада 1899, Щербанівка — †15 грудня 1934 р., Київ) — український письменник, перекладач доби «Розстріляного Відродження». Григорій Косинка народився у бідній селянській родині в селі Щербанівка Обухівського повіту на Київщині (тепер Обухівський район Київської області). У 1920—1922 навчався в Київському інституті народної освіти, який так і не закінчив через матеріальну скруту. Косинка був директором Харківського і Київського радіокомітетів, належав до літературного об'єднання АСПИС (1923—1924).4 листопада 1934 він був заарештований. 18 грудня газети повідомили про
страту Г. Косинки. Наприкінці грудня 1934 року на квартирі М. Рильського зібралися письменники, аби вшанувати пам'ять знищеного Косинки.
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
Ю́РІЙ ЯНО́ВСЬКИЙ (*27 СЕРПНЯ 1902, МАЄРОВЕ — †25 ЛЮТОГО 1954) — УКРАЇНСЬКИЙ РАДЯНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК-КЛАСИК, ЛАУРЕАТ СТАЛІНСЬКОЇ ПРЕМІЇ (1949). НАРОДИВСЯ 27 СЕРПНЯ 1902 РОКУ В СЕЛІ МАЙЄРОВЕ (ТЕПЕР СЕЛО НЕЧАЇВКА КОМПАНІЇВСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ) В СЕЛЯНСЬКІЙ РОДИНІ. У 1908 РОЦІ У ПОШУКАХ КРАЩОГО ЖИТТЯ РОДИНА ПЕРЕЇХАЛА ДО ЄЛИЗАВЕТГРАДА. У 1919 РОЦІ ЮРКО НА ВІДМІННО ЗАКІНЧИВ ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКЕ РЕАЛЬНЕ УЧИЛИЩЕ, ПРАЦЮВАВ У АДМІНІСТРАТИВНОМУ ВІДДІЛІ ПОВІТОВОГО ВИКОНКОМУ, У ПОВІТОВОМУ СТАТИСТИЧНОМУ БЮРО І ВОДНОЧАС НАВЧАВСЯ В МЕХАНІЧНОМУ ТЕХНІКУМІ. У 1925—1926 РР. ПРАЦЮВАВ НА ОДЕСЬКІЙ КІНОФАБРИЦІ ХУДОЖНІМ РЕДАКТОРОМ. З 1927 ЖИВ У ХАРКОВІ, З 1939 — В КИЄВІБУВШИ СЛАБОГО ЗДОРОВ'Я, ЯНОВСЬКИЙ, ПРОТЕ, ДОВГО ВИТРИМУВАВ ТИСК БЕЗНАСТАННИХ РЕПРЕСІЙ І КАПІТУЛЮВАВ ЩОЙНО ПІД КІНЕЦЬ ЖИТТЯ ЗБІРКОЮ З
МИСТЕЦЬКОГО ПОГЛЯДУ АНЕМІЧНИХ «КИЇВСЬКИХ ОПОВІДАНЬ» (1948). ПОМЕР ЮРІЙ 25 ЛЮТОГО 1954 РОКУ . ПОПРИ ЦЕ, ТВОРИ ЯНОВСЬКОГО ПОРУЧ З ТВОРЧІСТЮ ТАКИХ ВИЗНАЧНИХ МАЙСТРІВ СЛОВА, ЯК П. ТИЧИНА, М. ХВИЛЬОВИЙ, М. ЗЕРОВ, М. РИЛЬСЬКИЙ, Є. ПЛУЖНИК, УВІЙШЛИ В КЛАСИЧНИЙ ФОНД ЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.
ВАЛЕР’ЯН ПІДГИЛЬНИЙ
Валер'ян Петро́вич Підмоги́льний (* 2 лютого 1901, Писарівка — † 3 листопада 1937, Сандармох) — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження». Народився Валер'ян Підмогильний 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині11 січня 1935 року В. Підмогильний визнав, що належав до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Визнав тому, що, на його думку і ще подібних (група складалась із сімнадцяти чоловік, серед яких Микола Куліш, Г. Епік, О. Ковінька, Євген Плужник), «політика колективізації привела українське село до голоду». Раніше були заарештовані друзі Підмогильного В. Поліщук та Василь Вражливий, а також
Григорій Косинка, найближчий побратим зі спілки МАРС (майстерня революційного слова). Після самогубства Миколи Хвильового та М. Скрипника, практично того ж розстрілу без суду, за вироком — ворогиОсоблива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти» 3 листопада 1937 року до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції, щоб звільнити місце для нових мучеників режиму.
ОСТАП ВИШНЯ
Оста́п Ви́шня (Губенко Павло Михайлович, *13 листопада 1889, хут. Чечва, Сумська область — †28 вересня 1956, Київ) — український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст. Начальник медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. В'язень сталінських концтаборів. Ціною звільнення стали контроверсійні фейлетони проти УПА. Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині
Охтирський район Сумської області) в багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї. Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові. З 1918 — мобілізований до Армії УНР у медичні частини. Зробив швидку кар'єру — у полон до леніністів потрапив 1919 у ранзі начальника медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Помер 28 вересня 1956 року. Похований на Байковому кладовищі
Розвиток драматургії
і театру
в 1920-1930 роках
У середині 20-х років в Україні нараховувалось 45 професійних театрів. У цей час на сцені ряду міст України виступали талановиті українські актори, які склали справжню плеяду представників українського театрального мистецтва. Театр "Березіль" у 1922 - 1923 рр. очолював талановитий реформатор і експериментатор театру, актор і режисер Лесь Курбас. Він сміливо запроваджував нові ідеї та форми західноєвропейської культури. На сцені театру "Березіль" виступали видатні майстри - А. Бучма, М. Крушельницький, О. Мартиненко, П. Саксаганський, Ю. Шумський.�
У 1920 -ті роки стала до ладу Одеська кінофабрика, будувалась Київська кіностудія. Свій творчий шлях розпочав геній українського і світового кіномистецтва О. Довженко (фільми "Арсенал" і "Звенігора"). У театрі та в кіно успішно працювала М. Заньковецька.�
Українську культуру збагатила творчість композиторів М. Леонтовича, К. Стеценка, Г. Верьовки, П. Козицького, Л. Ревуцького Популярними були хорова капела "Думка", Київський симфонічний ансамбль, національні театри опери та балету у Харкові, Києві та Одесі.��
МИКОЛА КУЛІШ
Мико́ла Гу́рович Кулі́ш (18 грудня (5 грудня) 1892, Чаплинка — †3 листопада 1937, ур. Сандармох, Карелія) — український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української освіти, педагог.
Микола Куліш став драматургом, творчість якого відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва 20 і 21 століть. Народився у селі Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (зараз — територія Херсонської області). У своїх листах він називав рідне село Чаплинь. З 9 років навчався у церковно-парафіальній школі, де виявився здібним учнем. На Соловках утримувався в суворій
ізоляції. 3 листопада 1937 року, за постановою особливої трійки НКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 р., розстріляний в урочищі Сандармох Медвежогорського району, Карелія, у складі т. зв. «Соловецького етапу» у кількості 1111 осіб, разом із Валер'яном Підмогильним, Юрієм Мазуренком та Григорієм Епіком.
20-30-ТІ РОКИ ХХ-СТОЛІТТЯ-ЧАС,ЯКИЙ МІГ БИ СТАТИ «ЗОЛОТОЮ ДОБОЮ» УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА, А ПЕРЕТВОРИВСЯ НА ПЕРІОД «РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ