Суб’єкти протидії корупції

Згідно з Ст.1 ЗУ “Про запобігання корупції”

Корупція

використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей

Згідно з Ст.1 ЗУ “Про запобігання корупції”

Корупційне правопорушення

діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність

Не всі нормативні джерела, присвячені проблемі

корупції, містять її дефініцію

Очевидно, що вплив історичної та

національної специфіки зумовлює різне розуміння корупції як

явища та її трактування в законах і нормативних актах

У суб’єктів міжнародної нормотворчості відсутня єдина позиція

щодо цінності дефініцій, тому в одних ситуаціях їм приділяють

значну увагу, а в інших – їх ігнорують

Суб’єкти правовідносин протидії корупції

Згідно з Ст.3 ЗУ “Про запобігання корупції”

1) Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України,судді,Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції);

2) Особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті,аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом;

4) кандидати на пост Президента України та кандидати у народні депутати України, зареєстровані в порядку, встановленому законом.

​

Практика Європейського суду з прав людини у сфері протидії корупції

відіграє велику роль в цій сфері

Саме в цих справах і розкривається роль практики ЄСПЛ у сфері протидії корупції у різних аспектах

Thlimmenos v. Greece

Naidin v. Romania

De Diego Nafria v. Spain

Наприкладі, Справ Naidin v. Romania та De Diego Nafria v. Spain

В цих справах Європейський суд постановив

демократична держава має законне право вимагати від державних службовців демонстрацію відданості по відношенню до конституційних принципів,на яких заснована держава,а також вказав,що службовці зобов’язані демонструвати по відношенню до свого роботодавця стриманість та обачність

Суспільна участь у антикорупційній діяльності сприяє

запобіганню корупції шляхом стримування корупційної практики та зменшення схильності людей до участі в ній,а також підвищенню ефективності механізмів протидії таких,як,наприклад,застосування кримінального законодавства або аудит за рахунок співпраці відповідних державних структур з громадянами,які постраждали від корупції

У виданні ООН, присвяченому антикорупційному інструментарію, відзначається, що успіх або невдача будь-якої антикорупційної стратегії багато в чому залежить від ступеня мобілізації суспільства на протидію цьому явищу

Така мобілізація формує суспільні очікування високих професійних і моральних стандартів роботи державних установ та стійкий спротив корупційним практикам, що значно підвищує шанси на успіх антикорупційних зусиль

Враховуючи це, ЗУ “Про запобігання корупції” передбачено низку можливостей участі громадськості, в тому числі об’єднань громадян, їх членів або уповноважених представників, а також окремих громадян, у діяльності щодо запобігання, виявлення і протидії корупційним правопорушенням:

1.повідомлення про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, іншим законодавчо визначеним органам, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості;

​

2.запитування та одержання від органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом, інформації про діяльність щодо протидії корупції;

​

3.участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань протидії корупції;

​

4.проведення, замовлення проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань щодо протидії корупції;

​

5.здійснення громадського контролю за виконанням законів у сфері протидії корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству.

​

Загалом, виходячи з результатів досліджень експертів ООН, ефективність взаємодії держави та громадянського суспільства у запобіганні та протидії корупції можна оцінити за такими показниками:

– проведення органами державної влади періодичних кампаній щодо інформування громадян про їхні права;

– наявність у громадян можливостей легкого отримання консультацій щодо їхніх прав;

– існування та дієвість каналів подання скарг до органів державної влади, інформованість громадян про результати розгляду цих скарг;

– захист інформаторів, як державних службовців, так і працівників приватного сектору, від помсти з боку керівників-корупціонерів та ін.