Наукові школи фармакології: історія, особистості, доленосні переплетіння та вектор розвитку

Урочисте засідання Вченої ради НМУ

02.12.2021

проф. Надія Горчакова

проф. Ганна Зайченко

LOGO

Короткий зміст

1. Історія становлення 1841-1917 рр.

Народжені разом з медичним факультетом

​

​

�

Серед перших 10 кафедр, передбачених

Статутом Київського Імператорського

Університету ім. Св. Володимира, були такі:

• Анатомія фізіологічна з мікрографією
• Фізіологія здорової людини
• Фізіологія хворої людини з патологічною анатомією
• Загальна терапія з лікарським речовинослів’ям, з обов’язковими відомостями з токсикології, викладенням мінеральних вод та рецептурою
• Оперативна хірургія
• Теоретична хірургія з офтальмологією
• Терапія та терапевтична клініка
• Акушерство з хворобами породіль та немовлят
• Державне медицинознавство

�

Історія становлення 1841-1917 рр.

З 1841 до 1849 р. кафедра не була самостійною, а об’єднувалася з кафедрою загальної терапії.

Першим завідувачем кафедри був відомий анатом – професор

Микола Іларіонович Козлов,

учень М.І. Пирогова.

​

Будівля Київського університету, де розташовувалася кафедра фармакології 1842-1941 рр.

Він викладав анатомію, патологію, історію медицини, а також фармакологію з рецептурою.

На кафедрі проводилися наукові дослідження з загальної фармакології.

Історія становлення 1841-1917 рр.

Першим фактичним керівником самостійної кафедри «Лікарське речовинослів'я з рецептурою» в 1849 р. став професор Беккер Василь Васильович, випускник Дерптського університету, де на той час працював відомий фармаколог Р. Бухгейм – засновник експериментальної фармакології, який відокремив фармакологію від «фармації і фармакогнозії», вперше запропанував класифікацію ліків.

Беккер В.В. розробив навчальні програми із загальної терапії, фармакології, рецептури та лікувальної дії мінеральних вод.

​

Беккер В.В.

Історія становлення 1841-1917 рр.

У 1859-1861 рр. кафедру очолював відомий анатом та фізіолог, ініціатор створення та перший директор Анатомічного театру Університету професор Олександр Петрович Вальтер, учень професора М.І. Пирогова.

• Вальтер О.П. значно раніше від знаменитого французького фізіолога і патолога К. Бернара з його відомим дослідом на вусі кроля, поставленим у 1852 р., встановив судинозвужувальний вплив симпатичних нервів.
• За свої власні кошти професор Вальтер О.П. видавав професійний щотижневик для лікарів – «Сучасна медицина».
• Пирогов М.І. високо цінував це видання, передбачав в цьому перші паростки науково-медичної періодики.

​

К.Бернар з учнямі

У 1861–1865 рр. завідував кафедрою професор медичної хімії та фізики Шеффер Олександр Олександрович.

Значну увагу він приділяв методиці викладання фармакології, розробив навчальну програму з фармакології, а доцент кафедри В. М. Стадіон написав програму з лікарської рецептури.

Джерела фармакології для лікарів будь-якого напряму, вид. DR. med. Clotar Мюллер, Карл Фр. Флейшер, Лейпциг, 1860. с. 117.

Після переводу О. О. Шеффера на кафедру медичної хімії, кафедру фармакології очолив доктор медичних наук, Карл-Георгій-Емілій Гейбель (1865-1868).

• Його наукові праці присвячені питанням розподілу різних речовин (свинця, йоду) в організмі.
• В 1865 р. він захистив докторську дисертацію «Про всмоктування йодистого калію різними органами». Він читав курс фармакології, токсикології, загальну терапію, рецептуру, учення про мінеральні води, історію фармакології.

​

Історія становлення 1841-1917 рр.

Якісно новий етап вкладання фармакології та розвитку фармакологічної науки на кафедрі почався з призначенням завідувачем кафедри професора Володимира Івановича Дибковського, який очолював кафедру два роки (1868-1870), але вони стали яскравими сторінками її історії.

Під керівництвом відомого фармаколога, токсиколога та судового медика Е. В. Пеликана (відомий дослідженнями кураре та строфанта), в 1861 р. він захистив дисертацію «Фізіологічні дослідження отрут, що специфічно діють на серце».

Його вважали видатним представником експериментально-фізіологічного напрямку в фармакології.

Пелікан Е.В.

Історія становлення 1841-1917 рр.

• Дибковський В.І. заклав фундамент наукового напряму «Дослідження ліків, що впливають на серцево-судинну систему», що відтоді та до цього часу буде головним драйвером наукових досягнень кафедри фармакології.
• Разом зі своїми учнями дослідив та узагальнив основні закономірності змін серцево-судинної діяльності під впливом природних отрут (гелебор, анчар, дигітамін).
• Відомі його дослідження з токсикології фосфору, які були представлені в роботі «До теорії гострого отруєння фосфором».
• Він був блискавичним лектором, впровадив класифікацію ліків, що базувалася на останніх дослідженнях з фармакології та фізіології.
• За його авторством був виданий перший підручник – «Лекції з фармакології».

Історія становлення 1841-1917 рр.

Після смерті В. І. Дибковського кафедру очолив професор Петро Петрович Сущинський (1871-1876).

Під його керівництвом виконувалися 8 науково-дослідних робіт, присвячених питанням фармакології та фізіології, зокрема «Про дію тонічних засобів в зв’язку з фізіологією м’язового тонусу».

​

Після його переводу в Петербурзьку військову медичну академію в 1876 р. завідувачем знову став проф. К. Г. Е. Гейбель (1876-1897), який протягом ще понад 20 років очолював кафедру.

Він видав курс лекцій «Примітки з фармакології», в яких вперше надав загальну характеристику дії на організм алкалоїдів, наркотичних та інших лікарських речовин.

Відома його робота «Дослідження змін складу крові при хронічному отруєнні свинцем».

​

Історія становлення 1841-1917 рр.

Після призначення завідувачем кафедри професора Лауденбаха Юлія Петровича (1898-1908), випускника Київського університету, активізувалася наукова робота на кафедрі фармакології.

• Він утворив гурток молодих талановитих студентів і лікарів, які з ентузіазмом віддавалися дослідницькій роботі, серед них був майбутній академік М.Д. Стражеско.
• Відкрита ним фармакологічна лабораторія стала центром наукової думки медичного факультету.
• Ним були проведені унікальні роботи, присвячені визначенню впливу йоду, йодистого натрію, йодотироніну на кровотворення, а також дії зміїної отрути і антизміїної сироватки на серце і кров’яний тиск.

Історія становлення 1841-1917 рр.

Після переводу Ю. П. Лауденбаха на кафедру фізіології завідувачем кафедри був обраний доц. Антін Антонович Тржецеський (1908-1920). В цей час сформувалися україномовна та російськомовна форми навчання.

• Він підготував рукопис практикуму з фармакології, токсикології та рецептури, керівництво з неорганічних лікарських речовин та мінеральних вод.
• Вдосконалив навчальний процес, збільшив кількість практичних занять з фармакології, покращив якість їх викладання.
• Його наукові дослідження мали клінічно спрямований характер та були присвячені вивченню патогенезу і лікуванню захворювань ШКТ.

Історія становлення 1841-1917 рр.

Кількість студентів-медиків і фармацевтів зростала, були потрібні освічені кадри для викладання фармакології, токсикології, медичної рецептури

Період загартування 1917-1944 рр.

З 1925 р. починається новий етап у розвитку фармакології як науки та фундаментальної дисципліни, що було пов’язано з обранням завідувачем кафедри професора Грігорія Лаврентійовича Шкавери (1925-1941; 1943-1944), який був учнем відомого вченогО-фармаколога, академіка М. П. Кравкова.

• Викладання на кафедрі включало лекційний курс з демонстрацією впливу лікарських засобів на тваринах, дослідження механізму дії лікарських засобів, а також проведення практичних занять.
• Головними науковими проблемами, що розв’язували на кафедри, були питання фармакології гормональних препаратів, що почали у той час отримувати з ендокринних залоз, але бракувало експериментальних даних щодо їх впливу на організм.
• Результати наукових досліджень кафедри фармакології були узагальнені в монографії «Методика досліджень на ізольованих ендокринних залозах», що була видана в 1929 р.

Академік М.П. Кравков

Період загартування 1917-1944 рр.

• Викладачами встановлені характер дії парасимпатичних речовин на судини та секрецію надниркових залоз, судини селезінки, секрецію підшлункової залози.
• Досліджено реакцію легеневих судин на введення препаратів групи гідразину, наперстянки.
• Встановлено вікову залежність реакції вінцевих судин на адреналін.
• Доведено, що речовина, виділена з гриба Stachybottis alternans, впливає на серце подібно глікозидам групи наперстянки.

Продовжувалася робота з головного наукового напряму кафедри фармакології – дослідження серцево-судинних лікарських засобів та вивчення механізмів дії отрут.

Війна. Евакуація.� Робота в м. Челябінск

Під час другої світової війни (1941-1944), Київський медичний університет був евакуйований спочатку до м. Харкова, а потім до м. Челябінська.

• Кафедру фармакології у той час очолював доцент Ф. С. Гейлик.
• Разом з асистентом С.Г. Серебряною вже з жовтня 1941 р. вони організували викладання фармакології студентам в глибокому тилу.
• Під час війни будівля, де розміщувалася кафедра фармакології була зруйнована, тому після повернення з евакуації вона була розміщена у корпусі по вул. Пушкінська, 22 (тепер – це корпус фармацевтичного факультету НМУ) де знаходилася до 1967 р.

Період загартування 1917-1944 рр.

Новітня історія 1944-2021 рр.

Нова ера, знаменний етап у розвитку фармакології в Київському медичному інституті, «зірковий час» київської школи фармакологів, настав у 1944 р., коли кафедру очолив дійсний член АМН Української РСР, професор Олександр Ілліч Черкес (1944-1971).

• Він був відомим фармакологом, в роки війни – головним токсикологом Наркомздраву СРСР.
• Свій науковий шлях він розпочав студентом Харківського медичного інституту в лабораторії видатного патолога О. В. Репрьова, де виконав студентську наукову роботу «Зміна крові за різних форм голодування», в якій були представлені аспекти фармакологічних і токсикологічних досліджень. За це дослідження він отримав золоту медаль.

Новітня історія 1944-2021 рр.

• Черкес О. І. з учнями активно розвивали біохімічну фармакологію, всебічногo аналізуючи механізми дії лікарських речовин різних фармакологічних груп.
• Під його керівництвом був проведений глибокий біохімічний аналіз ФД серцево-судинних засобів – серцевих глікозидів, судинно-розширювальних препаратів та ін. БАР, що впливають на серцево-судинну систему.
• Сформульована та підтверджена експериментально гіпотеза про роль катехоламінів в механізмі позитивної інотропної дії серцевих глікозидів.
• Встановлена роль тіолових груп ферментів в реалізації механізмів дії серцево-судинних засобів.

Експериментальна фармакологія �активно розвивалась

Новітня історія 1944-2021 рр.

• Значний внесок О. І. Черкеса зроблено в розвиток промислової і військової токсикології.
• Досліджено механізми розвитку отруєнь окиснем водню, свинцем, бензолом, нітросполуками, похідними ФОС, діетилсульфідом, та ін.
• На підставі порівняння впливу гіпоксичних отрут розроблена класифікація токсичних гіпоксичних станів.
• Видана монографія «Токсикологія бойових отруйних речовин», яка витримала 7 видань.
• Розроблені та впроваджені у промислове виробництво нові лікарські засоби «Унітіол», «Бензогексоній», «Пірілен».

акад. Черкес О.І. з акад. Закусовим В.В. відкривають з’їзд фармакологів, 1974

Новітня історія 1944-2021 рр.

• Створена академіком Черкесом О. І. наукова школа перевищувала за своєю потужністю науково-дослідний інститут та налічувала 68 докторів та кандидатів медичних наук.
• Видані «Основи фармакотерапії» (1934), «Довідник з фармакотерапії» — 3 видання (1944-1952), «Фармакотерапія» (1955), «Посібник з фармакотерапії», в яких, крім фармакодинаміки, значна увага була сфокусована на побічну дію ліків.
• О.І. Черкес зробив значний внесок у розвиток клінічної фармакології, він прагнув, щоб результати експериментальних досліджень як найшвидше і більш широко використовувалися в практичній медицині.

Новітня історія 1944-2021 рр.

• З 1972 року кафедру фармакології Київського медичного інституту очолив учень академіка О. І. Черкеса, професор Іван Сергійович Чекман, який продовжував та розвивав перспективні та оригінальні ідеї вчителя, наукові інтереси якого охоплювали широке коло проблем загальної і спеціальної фармакології.
• у 1997 р. отримав наукове звання члена-кореспондента НАН України та НАМН України.
• Наукова школа І.С. Чекмана – 20 докторів наук та 35 кандидатів наук.
• 44 роки очолював кафедру фармакології (з 1981 до 2015 р. з курсом клінічної фармакології).

Новітня історія 1944-2021 рр.

• Чекман І.С. активно розвивав фізико-хімічний напрям фармакологічної науки, а саме всебічно досліджував роль комплексоутворення лікарських засобів з клітинними мембранами та біолігандами, що відіграє ключову роль в реалізації механізму їх взаємодії з рецепторами.
• Став одним із фундаторів нано-фармакології та квантової фармакології.
• Автор 77 монографій і довідників, підручник «Фармакологія» для студентів-медиків, перевидавався 17 разів, перекладений на англ. мову, а у 2017 р. був відмічений Державною премією в галузі науки і техніки України.
• «Рецептурний довідник лікаря» витримав 8 видань накладом 1 млн.300 екз.

​

Все минає, тільки пам’ять залишається

Сьогодні наукова фармакологічна школа Національного медичного університету імені О.О. Богомольця продовжує активно розвиватися, а наукові ідеї її засновника – академіка �О. І. Черкеса за принципом ланцюгової реакції передаються його учням та учням учнів, які схиляють голови в знак вдячності та поваги до світлої пам’яті свого ВЧИТЕЛЯ.

Дякую за увагу!

LOGO