Як подолати тривожність під час воєнних дій

• Росія веде повномасштабну війну проти України. Оскільки країна знаходиться в розпалі війни й готується до подальшої конфронтації, природно, що діти відчувають занепокоєння.
• Ми живемо в страшні часи. І якщо дорослі відчувають хвилювання з приводу поточних подій, уявіть, що мають відчувати наші діти.

У дітей є вагомі причини переживати занепокоєння. 

• Діти стресують, коли починаються розмови про повномасштабну війну, про те, що один з батьків може податися в армію.
• Ще більше, коли диктори новин розповідають про обстріли шкіл, а батьки закуповують гречку та туалетний папір, перетворюють будинки та квартири на бункери. 
• Додається напруга й через те, що діти думають, що через проблеми в економіці мама чи тато можуть залишитися без роботи.

Сім способів допомогти дітям (і дорослим) полегшити надмірну тривогу

• Відомий американський консультант, психолог та педагог Мішель Борба, авторка книги "No More Misbehavin': 38 Difficult Behaviors and How To Stop Them«, запропонувала 7 способів допомогти дітям полегшити надмірну тривогу: "Аби розвіяти страхи наших дітей, треба подолати довгий шлях".

1. Поставтеся до тривоги серйозно

• У тривожних дітей у два-чотири рази більша ймовірність розвитку депресії, а в підлітковому віці вони набагато частіше зловживають психоактивними речовинами. Симптоми стресу проявляються у дітей у віці від трьох років. Тому раджу спробувати стратегію TALK від Мішель Борби.  Кожна частина цієї стратегії починається з літери слова.

​

Т – Налаштуйтеся на емоційний стан вашої дитини. Уважно спостерігайте за дитиною і подивіться, як вона справляється зі стресом.

• Наприклад: чи боїться дитина залишитися на самоті чи перебувати в темних чи закритих місцях, має труднощі з концентрацією уваги чи надмірно дратівлива, чи боязко реагує на будь-які раптові звуки, повертається до моделей поведінки, які раніше переросли, поводить себе добре чи істерить, бачить кошмари, тощо?

А – Забезпечте безпеку.

• Першочерговим завданням є запевнити дитину, що їй нічого не загрожує.
• Наголошуйте своїй дитині на тому, що люди вживають заходів, щоб зберегти нашу країну в безпеці та допомогти тим, хто постраждав: поліцейські, медики, військові, пожежники. Обійміть, слухайте і будьте поруч. Пам’ятайте, що травмовані діти є більш вразливими.

L – Слухайте дитину.

• Діти повинні знати, що це нормально - ділитися своїми почуттями з вами, і що це нормально – засмучуватися.
• Підтримуйте постійний діалог зі своєю дитиною. Вам не потрібно пояснювати більше, ніж вона готова почути, або використовувати графічні описи. Найважливіше – це дати дитині зрозуміти, що ви готові слухати.

K – Розпаліть надію і зробіть щось позитивне.

• Один із найкращих способів зменшити почуття тривоги та безнадійності – допомогти дітям знайти активні способи розвіяти свої страхи.
• Це також дає можливість дітям усвідомити, що вони можуть змінити ситуацію у світі, який може здатися страшним і небезпечним. Наприклад, допоможіть своїй дитині малювати, писати або надсилати електронні листи, щоб висловити подяку військовим.

�2. Виділіть час для сімейних розваг�

• Під час стресу ваша дитина повинна відчувати, що її обіймає сім’я. Ось чому гарна ідея приділяти багато часу спільним заняттям – допомагає їй відчувати себе в безпеці та посилає повідомлення "ми всі разом".

3. Виділіть час для сімейних розваг

• Знайдіть заняття для зняття напруги, якими може займатися вся сім’я разом. Наприклад, гуляйте чи катайтеся на велосипеді, слухайте заспокійливу музику чи дивіться смішні відео з котиками на ютубі.

Діти можуть навчитися деяким прийомам, які використовують дорослі, щоб впоратися з напругою.�

Прийом 1. "Розмова з собою".

• Навчіть дитину говорити в голові слова, які допоможуть їй зберігати спокій і впоратися зі стресом. Ось кілька: "Я можу зробити це." "Зберігайте спокій і дихайте повільно". Або «Немає нічого, з чим я не можу впоратися".

Прийом 2. "Дихання "ліфт". 

• Попросіть дитину закрити очі, тричі повільно видихнути, а потім уявити, що він у ліфті на вершині дуже високої будівлі. Він натискає кнопку першого поверху й дивиться, як кнопки кожного рівня повільно світяться, коли ліфт опускається вниз. Коли ліфт спускається, його напруга зникає.

Прийом 3. "Розтанення стресу". 

• Попросіть дитину знайти те місце в його тілі, де він відчуває найбільшу напругу; можливо, його шию, м'язи плечей або щелепу. Потім вона закриває очі, концентрується на місці, напружуючи його на три-чотири секунди, а потім відпускає. Роблячи це, попросіть його уявити, як стрес повільно зникає.

Прийом 4. "Візуалізуйте спокійне місце". 

• Попросіть дитину подумати про місце, де вона була, де вона почувалася спокійно та комфортно. Наприклад: пляж, його ліжко, бабусин двір тощо. Коли виникне тривога, скажіть йому закрити очі, уявити це місце.

Прийом 5. Обмежте перегляд новин. 

• Занадто багато телебачення - це погано. Якщо ваші діти дивляться новини, зверніть їхню увагу на історії героїв; це важливо, щоб переконати їх, що у світі є щось більше, ніж загрози та страх. І, звичайно, обмежте їх вплив на жорстокі шоу – вони, як правило, посилюють наявну тривогу.

Прийом 7. Навчіть дітей керувати гнівом. 

• Життя у війні може змусити думати про те, що агресія та насильство – це нормально. Це створює велику проблему для батьків. 

Прийом 8. Навчіть дітей висловлювати свої почуття. 

• Багато дітей демонструють агресію, таку як брикання, крик, удари та кусання, тому що вони не знають, як висловити своє розчарування іншим способом. Їм потрібен словник емоцій, і ви можете допомогти своїй дитині розвинути його, щоб сказати, що він відчуває до свого кривдника: "Я злий". Або: "Я дуже-дуже злий".

Прийом 9. Навчіть дитину формулі самоконтролю: 1+3+10

• Спочатку скажіть собі в голові: «Я спокійний (спокійна)". По-друге, зробіть три глибоких, повільних вдихів животом (потрапляння кисню до мозку допомагає вам заспокоїтися). Тепер подумки повільно порахуйте до десяти. 

Прийом 10. Обговоріть війну та політику всією сім’єю. 

• Постійна увага ЗМІ до війни створює багато "моментів навчання", щоб поділитися своїми політичними поглядами з вашими дітьми (звичайно, ​​це стосується дітей старшого віку). 

• Ми не повинні захищати наших дітей від новин про повномасштабну війну, але й не повинні дозволяти їм зациклюватися на ній або розглядати світ як зло, небезпечне місце. Частина нашої роботи як батьків полягає в тому, щоб допомогти дітям навчитися жити  щасливо в реальному світі, яким би недосконалим він не був.