Застосування тютюну

Господарське значення тютюну.

• Тютюн вирощують заради листя, з якого виготовляють цигарки, сигарети, сигари, люльковий і курильний тютюн. Зелене листя тютюну є сировиною для одержання харчового білка. Із суцвіття тютюну добувають ефірну олію, яку використовують у парфумерній та хімічній галузях промисловості.
• У відферментованому листі тютюну міститься: нікотину 1 — 3, рід­ше 5 %, вуглеводів 4 — 15 %, білків 7 — 12 %, поліфенолів 3 — 5 %, мі­неральних речовин 12 - 17 %, ефірних олій 0,3 - 0,5 %, смоли 4 - 7 %. Смоли й ефірні масла зумовлюють запах і ароматичність тютюну. Листя тютюну містить також багато органічних кислот (лимонна, яблучна, щавлева тощо).
• Походить тютюн з Америки, де його вирощували туземці для паління. В Європу насіння тютюну було завезено в першій чверті XVI ст. На початку XVII ст. він став відомим на всіх континентах земної кулі. В Україні його вирощували в цей час уже на значних площах навколо м. Мени Чернігівської та м. Ромни Сумської облас­тей. Нині тютюн вирощують у 155 країнах світу. Світова площа по­сівів тютюну становить понад 5 млн га. Більше половини світового виробництва тютюну припадає на Китай, США, Індію та Бразилію.

​

Технологія вирощування

В Україні в основних районах вирощування жовтих тютюнів поширені сірі й темно-сірі опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи. В АР Крим тютюни вирощують на вапняково-скелетних та червоно-бурих ґрунтах.

• Кращими попередникамидля тютюну є озима пшениця, озимий ячмінь, зернобобові культури. Після них площі звільняються за 3-4 місяці до початку зими, що дає змогу проводити напівпаровий обробіток ґрунту, а в районах достатнього зволоження використовувати їх під сидеральні культури.

​

• Обробіток ґрунту. При розміщенні тютюну після озимих спочатку проводять лущення на глибину 8 - 10 см з одночасним боронуванням, а в посушливу погоду - й коткуванням, на забур'янених площах - повторне лущення. Через 20 - 30 днів після цього проводять глибоку оранку плугами з передплужниками на 25 - 30 см. На ґрунтах з неглибоким орним шаром орють на повну його глибину. Ефективна глибока оранка і при вирощуванні тютюну на мало-гумусних ґрунтах Південного берега Криму. У кращих господарствах на цих ґрунтах проводять зяблеву оранку на глибину 27 -30 см.
• Весняний обробіток ґрунту полягає в ранньому боронуванні та шлейфуванні і наступних 2-3 культиваціях на малоструктурних ґрунтах, які за зиму дуже ущільнюються. Ефективним є весняне переорювання зябу на глибину 12 - 15 см за 20 - 30 днів до садіння розсади (в перші дні весняних робіт) з одночасним боронуванням.

​

​

• Вирощування розсади. Тютюнову розсаду вирощують у парниках, теплих і холодних грядках. Розсаду з холодних грядок використовують лише як страховий фонд на випадок загибелі тютюну від злив або градобою. З 1 м.кв. парника можна мати 2,5 - 3 тис. рослин, з 1 м.кв. теплих грядок - близько 2 тис. і з 1 м.кв. холодних 1 - 1,5 тис. рослин.
• Основним типом розсадника для тютюну є траншейні парники з глибиною траншей 40 - 50 см. Для обігрівання парників і теплих грядок використовують здебільшого неперепрілий гній, який перед укладанням у траншеї розігрівають у великих купах. Перед заповненням траншей гноєм для кращого зберігання тепла на дно їх кладуть шар соломи завтовшки 5 см. Заповнені гноєм траншеї вкривають рамами й матами. Днів через 5, коли парники як слід прогріються, гній ущільнюють, вирівнюють і насипають поживну суміш шаром 15-16 см. Якщо поживної суміші заготовлено мало, спочатку гній присипають родючим ґрунтом шаром 7-8 см, а потім таким самим шаром поживної суміші перегною-сипцю, промитого піску й дернової землі. Поверхня поживної суміші, як і гною, має бути горизонтальною. Перед засипанням суміші гній треба присипати шаром вапна або попелу завтовшки 0,5 см, щоб запобігти з'явленню в розсаднику грибів.
• Холодні грядки закладають на ділянках, які добре захищені від холодних і сухих вітрів. Для удобрення під зяблеву оранку вносять на кожні 100 м.кв. площі по 6 - 7 ц перепрілого гною, 3 - 4 кг суперфосфату, 2 - 3 кг аміачної селітри і 2 кг калійної солі.
• Розсаду тютюну вирощують також у теплицях, сонячних і механізованих розсадниках з електрообігрівом на живильній суміші, яку готують з ґрунту, перегною і піску в співвідношенні 1:2:1 або 1:1:1.
• Норми висіву насіння в грамах на 1 м.кв. становлять: у парниках - жовтих тютюнів 0,5, сигарних 1,0; у теплицях - відповідно 0,9 і 1,1; на холодних грядках - 1,0 і 1,3.

​

• Перед висіванням насіння протруюють (1 частина формаліну на 50 частин води протягом 10 хв) і пророщують. Після цього його добре промивають у чистій воді і трохи просушують. Пророщують його при температурі 20 - 25°С. Коли приблизно "половина насіння почне проростати, його висівають, змішуючи з 30 - 40 частинами піску. Висіяне насіння присипають поживною сумішшю шаром завтовшки; 0,5 см, парники поливають і накривають рамами та матами (теплі грядки - тільки матами).
• Сходи тютюну в парниках з'являються через 3-4 дні, а на теплих грядках через 5-6 днів. Після їх з'явлення догляд за розсадою полягає в регулярному поливанні, провітрюванні парників, знищенні бур'янів, підживленні та боротьбі із шкідниками і хворобами.
• Підживлюють розсаду розчином мінеральних добрив з розрахунку 30 - 40 г суперфосфату, 20-30 г аміачної селітри і 15 - 20 г калійної солі на відро води. Одним відром такого розчину підживлюють розсаду на 5 м.кв. площі. Перше підживлення проводять при з'явленні двох справжніх листків. Після цього розсаду поливають чистою водою, щоб змити з неї добрива. Підживлюють її 3-4 рази. Для поліпшення росту і зміцнення кореневої системи 2-3 рази розсаду присипають поживною сумішшю шаром 0,5 - 1 см через кожні 7 - 10 днів. Поживну суміш з листків змивають водою.
• Проти хвороб розсаду обприскують 0,5-1 %-м розчином бордоської рідини, а для знищення трипсів 0,3 %-м дустом карбофосу. Машинами садять розсаду заввишки 10 - 12 см, а вручну 7-8 см.

​

• Садіння. Садити розсаду тютюну починають, як тільки мине небезпека пошкодження її весняними заморозками. Такі умови складаються в основних районах тютюнництва в Україні наприкінці квітня, а в Криму та Закарпатській області - у другій декаді квітня. За ранніх строків садіння тютюни дають вищі врожаї кращої якості. Для раннього садіння використовують розсаду з парників, а в середні строки висаджують рослини з теплих грядок. Садіння тютюну слід закінчувати в стислі строки - за 10 - 15 днів.
• Важливим фактором підвищення врожайності та якості сировини є правильне визначення густоти насаджень. Сорти тютюнів з дрібним і середнім за розмірами листям типу Дюбек у степових районах висаджують з відстанню між рослинами 18-20 см, шириною міжрядь 60 см, а на Південному березі Криму - відповідно 12 - 14 і 50 см. Відстань між рослинами в рядках для крупнолистих сортів збільшують до 25 - 30 см при ширині міжрядь 60 см.
• На родючих, достатньо зволожених ґрунтах тютюн висаджують густіше, ніж на слабородючих. При недостатній густоті насаджень розвиваються грубі листки з підвищеним вмістом азотних речовин, а якість сировини знижується. Садять тютюн розсадосадильними машинами або вручну. Машинне садіння зменшує затрати праці в 3-3,5 раза. Через 4-5 днів після садіння на місця загиблих рослин висаджують нові. При запізненні з цією роботою підсаджені рослини набагато відстають у рості і дають сировину низької якості.

​

• Удобрення.На основних ґрунтах районів тютюнництва найефективніше повне мінеральне добриво. Серед окремих добрив найвищі прирости врожаю забезпечують здебільшого азотні та фосфорні. Внесення тільки азотних добрив призводить до погіршення якості сировини. Так, у досліді ВІТІМ, проведеному на опідзоленому ґрунті, одержано такі результати (табл. 2).
• Фосфорні добрива поліпшують якість продукції та прискорюють розвиток рослин (раніше зацвітають, більше накопичують вуглеводів, поліпшують колір листя та якість тютюну).
• При нестачі калію в ґрунті листя тютюну стає грубим, плямистим, зморшкуватим. Водночас рослини більше уражуються грибними та бактеріальними хворобами. З калійних добрив для тютюну найефективніший сульфат калію. Хлористі калійні добрива знижують якість сировини: вони різко збільшують вміст хлору в тютюні, що негативно впливає на його горючість (табл. 3).
• Хлор негативно впливає на горючість тютюну при вмісті його в сировині понад 2,5 %. Тому для удобрення тютюнів слід використовувати сульфат калію або калімагнезію. Хлорат калію можна вносити з розрахунку 50 - 60 кг/га д. р.
• Залежно від типу ґрунту, попередника й сорту тютюнів рекомендують вносити мінеральні добрива в дозах: азотні на бідних ґрунтах 45 - 60 кг/га, на середніх за родючістю 20-40 і на родючих (опідзо-лені чорноземи, темно-сірі опідзолені ґрунти), а також після багаторічних трав 15 - 20 кг/га; фосфорні 90 - 135 і калійні 75 - 150 кг/га д. р. Для основних типів ґрунтів співвідношення між азотом, фосфором і калієм має становити 1:3:3.

​

• Догляд полягає в розпушуванні ґрунту, знищенні бур'янів, видаленні пожовклих нижніх листків, вершкуванні й пасинкуванні та в боротьбі з хворобами й шкідниками. Перший міжрядний обробіток тютюну проводять відразу після закінчення садіння. Запізнення з ним призводить до різкого зниження врожаю внаслідок пересихання ґрунту та утворення кірки. Перший раз розпушують ґрунт на глибину 6-8 см. При достатній вологості ґрунту глибину наступних культивацій збільшують до 10 - 12 см. У західних областях за дощового літа рекомендується під час другого та третього розпушувань підгортати рослини, щоб поліпшити повітряний режим ґрунту.
• Важливим заходом підвищення врожайності е підживлення. Перше підживлення проводять через 10 днів після садіння, а друге - через 10 - 15 днів після першого. Раннє підживлення забезпечує значно вищі прирости врожаю, ніж пізнє. При першому підживленні вносять повне мінеральне добриво з розрахунку 20 - 30 кг/га д. p., при другому - тільки калійні та фосфорні приблизно в таких самих дозах, як і при першому. Добрива загортають на глибину 8-10 см на відстані 16 - 20 см від рядка.

• Під час садіння розсади багато корінців обривається, у зв'язку з чим у рослину надходить менше води, ніж потрібно для неї. Це призводить до в'янення і пожовтіння нижніх листків. Через 8-10 днів після садіння, коли рослини добре приживуться, пожовкле листя видаляють. Передчасне видалення листя негативно впливає на приживлення рослин і знижує врожай.
• Обов'язково слід вершкувати й пасинкувати тютюн. Це сприяє підвищенню врожаю листя, поліпшенню якості та прискоренню його достигання. На родючих ґрунтах, де рослини переростають, рекомендується високе вершкування в період повного зацвітання, за якого разом із суцвіттям зламують один-два верхніх листки. На менш родючих ґрунтах рослини вершкують на початку цвітіння, коли з'являються перші квітки, а на ґрунтах середньої родючості - в період розпускання 50 % квіток.
• У посушливі роки проводять раннє глибоке вершкування, обламуючи разом із суцвіттями 3-4 недорозвинених верхніх листки. Це запобігає захворюванню рослин на підгар.
• Водночас із вершкуванням рослини пасинкують (видаляють бічні пагони), щоб висота їх не перевищувала 6-8 см. Своєчасне пасинкування, як і вершкування, сприяє підвищенню врожаю та поліпшенню якості продукції. Протягом вегетації тютюн пасинкують 2-3 рази.

​

Збирання листя тютюну

• Збирання. Збирати врожай тютюну починають у період повної технічної стиглості листків, яку визначають за зовнішніми ознаками: листя стає щільним (матеріальним), крихким, легко відламується від стебла, колір листків світлішає, краї і верхівки жовтіють. Технічне достигання листків починається знизу. Усі листки на рослині у міру достигання поділяють на 5 - 6 ярусів. З кожного ярусу врожай збирають окремо. В Україні жовті тютюни збирають за 5 - 6, сигарні - за 3-4 рази. Щоразу залежно від сорту на рослині збирають від 3 до 7 листків. Оскільки листки окремих збирань помітно різняться якістю, їх не змішують до здачі сировини на тютюнові фабрики. Найвищу якість мають листки верхніх та середніх ярусів, найнижчу - першого ярусу. Ламають тютюн уранці, після спадання роси, або надвечір, коли черешки крихкі й легко відламуються. Зібране листя складають у корзини пачками й одночасно перевозять у сушильні сараї для нанизування й сушіння. Під час нанизування листки сортують і ті, що за якістю відрізняються від основної маси, нанизують окремо.

​

Загальний вигляд рослини

​

​

• Сушіння листя тютюну

Сушіння тютюну

• В Україні тютюн сушать під сонячним промінням, у спеціальних сушарках з штучним підігрівом повітря, у сараях та під навісами. Найпоширеніше сушіння під сонячним промінням, за якого раму з шнурами тютюну в суху погоду сушать на повітрі на обладнаних площадках, а на ніч або в негоду рами переміщують у сараї. Сушильний сарай з трьох боків повинен мати щільні стіни (четвертий поздовжній бік його має бути відкритим) і вихід на площадку, устатковану рейками для розміщення пересувних рам. Під час сушіння листки тютюну втрачають вологу і в них відбуваються біохімічні процеси - руйнуються хлорофіл, крохмаль, білки й водночас накопичуються органічні кислоти, ароматичні речовини тощо, внаслідок чого сировина набуває високих товарних якостей.
• Важливе значення для підвищення якості сировини має томління тютюну на початку його сушіння на сушильних рамах. Рами з шнурами висувають із сушарні на площадку на 4 - 5 год для нагрівання і пров'ялювання листків, потім заносять у приміщення, де щільно встановлюють листя для томління. Так рами тримають 2-3 доби, поки основна маса листків набуде жовто-зеленого кольору. Після цього томління припиняють і рами виносять на сонце для сушіння. У холодну погоду томління тютюну проводять на шнурах до вивішування їх на рами. Сонячне сушіння триває в середньому 15 - 20 днів. При тіньовому способі сушіння шнури після томління розвішують на спеціальних каркасах, виготовлених з жердин, де тютюн повністю висихає. Каркаси вкривають парниковими рамами o або поліетиленовою плівкою.
• Найкраще сушити тютюн у сушарках із штучним (вогневим) підігрівом повітря, де він висихає протягом 3-4 діб. При цьому листя швидше висихає, сировина набуває високої якості. Ефективне також комбіноване сушіння: спочатку під сонячним промінням, а потім досушування у вогневих сушарках. Після закінчення сушіння, що визначають за висиханням середньої жилки листка, шнури тютюну зв'язують по 4-5 у гаванки, які щільно підвішують у сараях для зберігання, щоб у суху погоду листя не пересихало, а в дощову не зволожувалось. Висушений тютюн зберігають також у бунтах, які укладають на сухій дерев'яній підлозі або матах.
• Дедалі більше застосовують новий спосіб сушіння крупнолистого тютюну - в масі, коли листки укладають у касети, оснащені металевими голками. Для сушіння тютюну в масі використовують установки СТМ-60, УСТП-10, 801-ТУ.

​

Сушіння тютюну

• Висушене листя сортують відповідно до стандарту на 5 основних сортів, вирівнюють і складають шарами (лави) верхівками всередину, а черешками назовні. В лавах листки тримають 15-20 днів, після чого тюкують за допомогою спеціального стандартного ящика. Вологість сировини в тюках не повинне перевищувати 19 %. Тюки транспортують на заготівельні пункти тютюново-ферментаційних заводів, де в процесі ферментації поліпшуються курильні властивості тютюнової сировини, підвищується його стійкість проти пліснявіння.
• Відферментована сировина надходить на тютюнові фабрики й комбінати, де її використовують для приготування тютюнових сумішей при виробленні виробів для паління