Історичні пісні.�Думи.

1

Історичні пісні розповідають про козацтво, народних героїв�та важливі історичні події.

2

Характерні ознаки історичних пісень

Тексти пісень —

відображають

ставлення народу

до історичних подій

чи героїв

Характер мелодії —

вільна будова

поетичних та музичних

фраз, мелодія

героїчного типу

Музичний супровід —

розгорнутий,

інструментальний

3

Популярною є народна козацька

пісня «Ой на горі та женці жнуть», у якій оспівується слава й гордість України — Запорозьке військо на чолі зі своїми отаманами.Заради жінок і дітей, задля спокою рідної землі козаки майже все своє життя перебували в тяжких походах, віддаючи за це життя. Пісня бадьора, сповнена оптимізму й тонкого гумору

4

Думи — це ліричні або драматичні пісні, присвячені важливим історичним подіям і відважним героям.

Думи виконували співці — кобзарі та бандуристи. Нерідко такими співцями були самі відважні герої, які брали участь у боях. І характер цих пісень — дум, був відповідним — ліричним і драматичним. А виконувались думи в супроводі кобзи або бандури.

5

За характером мелодії думи близькі до речитативу, тобто напівспіву-напіврозмові. Вони тужливі, наспівні та протяжні.

6

Український народ глибоко шанує пам’ять полковника Івана Богуна — одного з видатних військових керівників визвольної війни 1648–1654 рр. Дума «Іван Богун» змальовує оборону м. Вінниці під час нападу польського війська.

Іван Богун

7

8

Дума про Івана Богуна

У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун.

«Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»

Багато він ляхів та турків порубав, «в річку Буг утопляв».

Та ось польський король і турецький паша зібрали силу війська і обложили Богуна.

9

Три тяжкі неділі Богун зі своїми козаками був в облозі. Потім він сів писати листа Хмельницькому, просив у гетьмана батьківської поради та підмоги:

«Просто Бога й тебе,

Дай помочі, порадь і повесели нас!..»

10

Зачувши це, Хмельницький через чотири доби прибув до Вінниці, знищив турецько—польське військо і визволив Богуна з козаками. Щиро дякував його за спасіння Іван Богун: «Слава Богу і хвала гетьману,

Що не дав нас у неволю, ляхам на поталу!»