«Традиційні та не традиційні форми, методи та прийоми оцінювання навчальних досягнень школярів на засадах компетентнісного, діяльнісного, особистісно - зорієнтованого підходів»

1

Оцінювання – це надзвичайно важливий компонент навчального процесу

​

​

« З того, як учень ставиться до оцінки,

поставленої вчителем, можна зробити

висновок про те, як він ставиться до

вчителя».

В. Сухомлинський

​

2

Навчальна діяльність:

3

КОМПЕТЕНЦІЯ - загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.�

4

��Поточне оцінювання - один із засобів педагогічного аналізу, має виконувати заохочувальну, стимулюючу та діагностико – коригуючу функції, тобто �управляти пізнавальною діяльністю учнів. ���Ефективне оцінювання

​

​

​

• забезпечує педагогам та учням зворотній зв’язок, що дозволяє розробляти більш ефективні заняття, а учням допомагає розвинути правильні навчальні навики;
• чітко пов’язує завдання з цілями роботи та вимогами предмету;
• покращує мотивацію учнів;
• підвищує обізнаність учнів щодо вимог предмету та їх здатність прийняти відповідальність за виконання вимог програми предмету.

​

​

5

Контроль (франц. controle – перевірка) за �навчанням – постійний нагляд, спостереження і перевірка успішності знань учнів з метою отримання об'єктивної інформації про навчальний процес

Функції оцінювання :

- освітня;

- виховна;

- розвивальна;

- управлінська;

- мотиваційно-стимулююча

- діагностична

Принципи :

- об’єктивність;

- систематичність;

- гласність;

- диференційованість;

- індивідуалізація.

​

​

​

6

Стандартні прийоми оцінювання:

• усне та письмове опитування;
• лабораторні та практичні роботи;
• само - та взаємооцінювання;
• тестування;
• сумування балів.

7

�Нестандартні прийоми оцінювання:�

• моніторингові дослідження;
• прийоми оцінювання «Кредит довіри» та «Відстрочена оцінка»;
• «Самооцінювання»;
• колективне оцінювання методом «по колу»;
• прийом «Своя валюта» ;
• техніка рівневого оцінювання на кожному етапі уроку ;
• система накопичення балів;
• принцип відкритих перспектив;
• «обмін ролями»;
• попереднє самопрогнозування балів за контрольну роботу, за тематичне оцінювання.
• формувальне оцінювання.

​

​

8

Формувальне оцінювання:

розуміється як інтерактивне оцінювання учнівського прогресу, що дає змогу вчителям визначати потреби учнів, адаптуючи до них процес навчання або оцінюванням для поліпшення навчання. 

Формувальне - оцінка орієнтована на конкретного учня, покликана виявити прогалини в освоєнні учнем елемента змісту освіти з тим, щоб заповнити їх з максимальною ефективністю, таким чином, оцінювання спрямовано на формування і розвиток особистості учня.

9

Формувальному оцінюванню притаманні такі характеристики:�

1. Центроване на учневі. Це оцінювання фокусує увагу педагога і учня більшою мірою на відстеженні та поліпшенні навчання, а не викладання. Воно дає можливість  педагогу та учню отримати конкретну інформацію, на підставі якої вони приймають рішення, як поліпшувати і розвивати процес навчання, в якому напрямку рухатися, над якими проблемами працювати.

2. Спрямовується вчителем. Це оцінювання передбачає автономію, свободу у виборі підходів до організації навчання і високий професіоналізм педагога, оскільки саме він вирішує, що оцінювати, яким чином, як реагувати на інформацію, отриману в результаті оцінювання.

3.Результативне. Формувальне оцінювання  вимагає активної участі учнів. Завдяки співучасті в оцінюванні учні глибше занурюються у матеріал і розвивають навички самооцінювання. Крім того, зростає їхня навчальна мотивація, оскільки вони бачать зацікавленість вчителя, який прагне  допомогти їм стати успішними в навчанні.

10

Алгоритм діяльності вчителя щодо організації формувального оцінювання

• формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей;
• створення ефективного зворотного зв'язку;
• забезпечення активної участі учнів у процесі пізнання;
• ознайомлення учнів із критеріями оцінювання;
• забезпечення можливості й уміння учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія);
• корегування спільно з учнями підходів до навчання з урахуванням результатів оцінювання.

11

Взаємо – та самооцінювання:

• формування елементарних рефлексивних вмінь та навичок учнів, що дозволяє коригувати освітню траєкторію;
• виховання таких рис особистості як об’єктивізм, чесність;
• паралельне з контролем знань початкове здійснення роботи над помилками, ліквідації навчальних прогалин.

​

12

Форми та прийоми словесного оцінювання навчальних досягнень учнів :

• позитивно вмотивоване судження, зокрема, погодження (згода з діями, що здійснює учень), підбадьорювання (емоційна підтримка успіхів учня), схвалення, вираження словесно й за допомогою міміки, жестів, модуляції голосу, погляду, тощо;
• розгорнуте словесне оцінювання (аналіз ходу і результату роботи, способу виконання, стимулювання, удосконалення);
• відзначення фізичної активності на уроці за умовними символами, фішками, геометричними фігурами, картинками, тощо;
• ігрова оцінка – нагородження різними ігровими атрибутами;
• динамічна виставка дитячих робіт, організована у класі.

13

• комп’ютерне тестування;
• прийом «Диференційована оцінка», який дає змогу враховувати як рівень навчальних досягнень учня, так і його старанність, охайність, наполегливість у виконання завдань;
• «Графік успішності» - побудова шкали оцінювання, яка дає можливість учням реально побачити і оцінити рівень власних знань в межах певної теми;
• оцінювання портфоліо учня.

14

Новітні технології оцінювання навчальних досягнень учнів:

Об’єктивне оцінювання - це:�

• - особливий вид діяльності з установлення цінності (рівня) досягнутого учнем шляхом порівняння початкового рівня з досягнутим і досягнутого рівня з еталоном;
• - усунення суб'єктивізму у сфері відносин "учитель-учень";
• - забезпечення вчителя об'єктивною інформацією про те, в якому ступені опанував учень навчальний матеріал.

​

15

Шляхи мінімізації:

• - винесення оцінювання за межі відносин "учитель-учень" ;
• - оцінювати маємо не учня, не поведінку чи стосунки, а навчальну діяльність, навчальні дії, знання та уміння;
• - особисті досягнення учня не повинно оцінюватись негативно, а лише у порівняння, однак не з еталоном, а з рівнем, який мав даний учень раніше;
• - формування в учнів уміння самостійно контролювати, оцінювати і коригувати свою навчальну діяльність, виховування в них звички і потреби в самоконтролі і самооцінці;
• - оцінювання навчальних досягнень учнів повинно бути систематичним, регулярним ;
• - оцінювання слід супроводжувати обґрунтуванням (коментуванням), яке вимагає аналізу способів діяльності учня,;
• - здійснення індивідуального підходу під час оцінювання учнів,.

​

16

���« Якщо учень хоче знати, але не може, треба допомогти йому зробити хоч би маленький крок уперед, і цей крок стане джерелом емоційного стимулу думки – радості пізнання…». В.Сухомлинський��

17