АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА
Термін «античний» походить від латинського слова antiquus, що означає «давній». Античною називають культуру давніх греків і римлян, яка становить фундамент європейської культури.
Період античності охоплює тринадцять століть – від VІІІ ст. до н.е. до V ст. н.е. За цей час була створена одна з найрозвинутіших цивілізацій давнини, здобутками якої ми користуємося й досі.
АНТИЧНІСТЬ – КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
За існування Давньої Греції та Давнього Риму
започаткувалася майбутня європейська культура.
Розвинулися ремесла, техніка, науки і мистецтво.
Архімедом закладено основи фізики
Гіппократом – медицини
Піфагором – математики
Евклідом - геометрії
Архімед
Гіппократ
Піфагор
Евклід
Мистецтво риторики
розвивалося завдяки
Демосфену і Цицерону
Основи гуманітарних наук:
соціології, політології, філософії –
закладені Платоном і Аристотелем
Демосфен
Цицерон
Платон
Аристотель
В золотий фонд світової літератури увійшли
«Іліада» та «Одіссея»
Гомера
«Енеїда»
Вергілія
«Метаморфози» Овідія
Трагедії Есхіла,
Софокла, Еврипіда
Лірика Сапфо
ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
I. Архаїчний період (до VII ст. до н.е.), коли відбувається поступовий перехід від первіснообщинного ладу до рабовласницької держави. Характерна ознака цього періоду — розвиток фольклору (зокрема міфології) і героїчного епосу, яскравими зразками якого є поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея».
ІІ. Класичний період (VII ст. до н.е. — IV ст. до н.е.) припадає на час розвитку полісів — самостійних маленьких держав, які утворювали міста з навколишніми селами. Він ознаменований пануванням лірики, розвитком драми й виникненням перших прозових жанрів: історіографії, ораторського мистецтва, філософських роздумів та бесід. Вершиною літератури класичного періоду вважають п’єси драматургів Есхіла, Софокла та Евріпіда.
III. Елліністичний період (кінець IV—II ст. до н.е.) — це час, коли маленькі поліси втрачають свою незалежність, а замість них виникають централізовані елліністичні держави — військові монархії. Набуває поширення побутова комедія та інтимна лірика.
Елліністичний — слово походить від давньогрецького ελλην, тобто «еллін», «грек». Як ви пам’ятаєте, Еллада — це самоназва Греції грецькою мовою.
IV. Римський період (середина II ст. до н.е. — IV ст. н.е.) одержав таку назву через те, що Греція на той час була завойована Римом і фактично стала однією з провінцій величезної Римської імперії. На перший план виступають сатира та історіографія, виникає новий прозовий жанр, названий пізніше романом.
Ключові постаті� давньогрецької літератури
Епос
Лірика
Драматургія
Гомер
(VІІІ ст. до н.е)
Тіртей
(VІІ ст. до н.е.)
Архілох
(бл. 680 – 640 рр.до н.е.)
Сапфо
(VІІ – VІ ст. до н.е)
Анакреонт
(бл. 570 – 487 до н.е.)
Есхіл
( бл.525 -456 рр. до н.е.)
Софокл
(497 – 406 рр. до н.е.)
Евріпід
(бл. 484 – 406 до н.е.)
РОДИ І ЖАНРИ АНТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
У літературознавстві виділяють три основних літературних роди: епос, лірику і драму. Визначення літературних родів і жанрів міститься у трактаті Арістотеля «Поетика». Ця класифікація, що виникла ще за часів античності, зберігає своє базове значення донині. Тоді ж були започатковані й усі літературні жанри, про що свідчать їхні переважно грецькі назви: епічна поема, трагедія, комедія, ода, елегія, сатира, епіграма, новела, роман. Саме в античні часи виникає теорія стилю, й ця теорія теж належить Арістотелю. Він вводить в ужиток такі поняття, як «фабула», «характер персонажа», «катарсис» та ін.
Система стилів у античній літературі повністю підпорядковувалась системі жанрів. Для низьких жанрів був характерний низький стиль, близький до розмовного, високих — високий стиль, що був розроблений риторикою.
ЕСТЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ� АНТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ЗНАЧЕННЯ ЕПОХИ АНТИЧНОСТІ
Домашнє завдання
Дати письмові відповіді на запитання