Іван Нечуй-Левицький. Життя митця і його творчість як новий імпульс української літератури
Творець живих типів, ...великий артист зору,... колосальне всеобіймаюче око... . Те око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці, зате обхапує їх із незрівнянною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їхні характерні риси і передати їх нам із тою випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само.
І. Я. Франко
Якою ж
людиною
був Іван
Нечуй - Левицький?
Зовнішність
Івана Семеновича Левицького
за спогадами сучасників
Підручник : ст.20.
Це глибоко
національний письменник, багатогранна творча особистість, визначний майстер слова, творець живого і вічного мистецтва. Саме він разом з Панасом Мирним та Олександром Кониським започаткував новий етап у розвитку української прози, намагаючись піднести українське слово до високого рівня, показати багатство і красу душі простих людей.
Прозаїк,
…………
………...–
таким перед
нами постає
Іван Семенович Левицький
нс
Основні віхи життя
і творчості
Івана
Нечуя-Левицького
Музей-садиба
Цікаві факти
з життя письменника
Майбутній письменник навчався в духовних учбових закладах – духовна семінарія, Київська Академія, яку він закінчив із званням магістра богослов’я. Після цього, якби він погодився стати ченцем, то міг би отримати найвищий чин – бути архієреєм; коли б і не погодився, то міг би дістати посаду начальника над багатьма священниками. Проте він 25 років працював учителем - викладав у середніх школах історію, географію, російську мову та літературу. Ніхто з його колег і не здогадувався, що весь свій вільний час скромний вчитель присвячує літературній праці.
Змолоду захоплений «Кобзарем» Шевченка і творами Гоголя, обурений знущаннями над українською культурою, Іван Семенович, замикаючись у себе вдома, виливав свої почуття у натхненних творах. У 47 років, не маючи сили далі лицемірити, кинув службу і, нехтуючи матеріальними нестатками, повністю віддався літературній діяльності.
Який вплив мали близькі
люди на формування характеру майбутнього письменника?
Нянька,
бабуся
Мотря.
Мати
Батько
Прищепила особливий інтерес до народного життя: знала безліч пісень і казок, водила малого з собою по весіллях і хрестинах - «скрізь бував із нею малий Іванко та до всього придивлявся». Батьки жили спершу у тісному приміщенні, і діти спали на кухні, разом з нянькою.
Нянька, бабуся Мотря
Любов'ю до літератури І.С.Нечуй-Левицький завдячує батьку - той не любив хазяйнувати, а був затятим книголюбом-читальником. Семен Левицький був прогресивним священником, читав проповіді українською мовою, збирав народні пісня та обряди. Мав удома багато праць з історії України, зокрема, рукописних. Через батька Іван познайомився зокрема із творчістю Шевченка.
Іванова мати вирізнялася веселою і сердечною вдачею, була говіркою, співучою.
Насамперед від неї хлопець перейняв щиру народну мову з прислів’ями та приказками, задушевною піснею, бо за роботою вона завжди співала.
Підручник : ст.18-19.
Який вплив мали близькі
люди на формування характеру майбутнього письменника?
Нянька,
бабуся
Мотря.
Мати
Батько
00.01.05
І. С. Нечуй-Левицький часто згадував, за яких умов він вирішив стати українським письменником. Професори Київської духовної академії, де він учився, не визнавали української мови й літератури. Один з них навіть висловився на лекції:
- В інтересах держави добре було б спалити українську літературу.
Це й підштовхнуло Івана Семеновича взятися за перо.
«Писати повісті я почав, ще як був на службі в Полтаві. «Основа» та «Кобзар» Шевченків навели мене на думку, що мені писати треба по-українськи. «Кобзаря» прочитав я ще хлопцем, і він мене дуже вразив своєю поезією та народністю в поезії. З першого погляду мені здалося, що Шевченко записує народні пісні, а не складає свої, - така народність в його поезії. […] слава його тоді ходила скрізь по селах.
Почавши писати свої повісті в той час, коли була заборонена українська література, я нікому не говорив про це: об тім не знали навіть ті товариші, що жили зо мною на одній квартирі, не знав батько, хоч ще до його смерті вже були надруковані ... перші мої повісті». (І.С.Левицький «Автобіографія»)
Цікаві факти з життя письменника
Штрихи до портрета
Після виходу в світ оповідань «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі» та «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти«» до письменника приходила одна баба з Стеблева позиватися.�- Нащо, паничу, ви мене в книжці описали? Тепер мені проходу на вулиці не дають.
У будь-якому товаристві письменник поводився завжди невимушене, привітно, з легкою добродушною іронією.� Якось, гостюючи влітку у свого брата в Стеблеві, він поїхав з одним батюшкою на його підводі на іменини. В гостях батюшка оповідав якусь неймовірну історію і викликав у всіх недовір'я; тоді оповідач почав звертатися за підтвердженням до Івана Семеновича. І той щоразу ствердно хитав головою. Коли ж батюшка закінчив, Нечуй мовив до гурту;�- А тепер дозвольте розповісти вам про двох кумів, які поїхали в гості разом на конях одного з них. І той кум, що мав коні, почав плести таку нісенітницю, що ніхто й віри не йняв. Тоді брехунець сказав кумові:�- Правда ж, куме, так було, правда?�- Правда, кумцю, правда,- відповів той, бо побоювався, що назад пішки піде.�- А ви, Іване Семеновичу, на чиїх же конях приїхали? - спитав хтось.�- Та на кумових же! - під загальний регіт показав Левицький на батюшку.
Іван Нечуй-Левицький все доросле життя прожив у Києві на вулиці Ярославів Вал. Його квартира була тісною, і вся була заставлена книгами. Письменник дивом пересувався між двома кімнатами у «проходах» між книжковими полицями і просто стопками книг.
На старість
Нечуй-Левицький став педантом-відлюдником. Один поет запрошував його на зустріч Нового року. На що той відповів, що, по-перше, завжди лягає рано спати, по-друге, ні з яким Новим роком не знайомий, а тому зустрічати його не збирається.
В 1917 році, в час політичних перипетій і безперервної війни літнього Нечуя-Левицького увечері на вулиці перестріли грабіжники.�- Ану, давай гроші!�- Їй-богу, нема ні копійки!�- Ти відомий письменник, у тебе грошей повні кишені!�Грабіжники обшукали старого, але нічого, крім порожнього гаманця, не знайшли. Потім переглянулися і віддали Нечую гроші, які мали з собою.
Літературна спадщина І.Нечуя-Левицького дуже різноманітна як тематично, так і жанрово.
Підручник : ст.21-22
Від гумору до справ духовних
Ювілейне видання Біблії Куліша,
Нечуя-Левицького та Пулюя
«Баба Параска та �баба Палажка»
Біля музею встановлений пам’ятник письменнику (скульптор Г. Кальченко, архітектор А. Ігнащенко; бронза, граніт).
Музей знаходиться у відновленій пам’ятці історії – будинку, в якому мешкала родина
І.С. Нечуя-Левицького.
Літературно-меморіальний музей
І.С. Нечуя-Левицького
Смт. Стеблів ( нині Корсунь-Шевченківського району) – батьківщина Нечуя-Левицького
Експозиція музею
Рось у Стеблеві, колись і зараз
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року. �Письменника поховано на Байковому кладовищі.
Прозаїк,
драматург, публіцист,
етнограф,
педагог,
перекладач Біблії – таким перед нами постає Іван Семенович Левицький
В чому новаторство
Івана
Нечуя-Левицького?
Творець живих типів, ...великий артист зору,... колосальне всеобіймаюче око... . Те око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці, зате обхапує їх із незрівнянною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їхні характерні риси і передати їх нам із тою випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само.
І. Я. Франко