Засоби мовного вираження промови.
Промова — це публічний виступ, метою якого є висвітлення певної інформації та вплив на волю, почуття, розум слухачів логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та аргументованістю мовця.
Основні способи виголошення промови
Промові властиві такі ознаки:
• наявність емоційно забарвлених слів, фігур, тропів, фразеологічних зворотів;
• використання окличних речень і риторичних запитань;
• широке використання речень із звертаннями, вставними та вставленими конструкціями;
• повтори;
• емоційний тон викладу.
Тропи
Троп (грец. trope - зворот) - це виражальний засіб, прикметною особливістю якого є вживання слова чи сполуки слів у переносному значенні: золоті руки, гроші тануть, танцюють сніжинки тощо.
Тропи увиразнюють мовлення, додають йому емоційності, образності, роблять виклад більш влучним.
Вони можуть як пом'якшити висловлення думок, так і загострити його.
Види тропів:
Метафора
Метафора (грец. metaphora — перенесення) — це образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю (форми, розміру, кольору, дії тощо).
Над сріблом води лісової… (М. Рильський)
Завірюха херсонських вишень… (Є. Маланюк)
Персоніфікація
Персоніфікація (уособлення) — різновид метафори, образний вислів, у якому ознаки живої істоти або людини переносяться на неживий предмет, явище.
Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі (П. Тичина)
Вишня пишається білим цвітом.
Метонімія
Метонімія (грец. μετωνυμία-перейменування) – уживання одного слова замість іншого на основі близькості з ним, суміжності.
золото у вухах (замість: золоті сережки чи сережки з золота);
весь Київ гуляє (тобто люди, що живуть у Києві);
читати Шевченка, слухати Лисенка, купити Пікассо (тобто їхні твори).
Вправа . Знайдіть метафори, зокрема, такий їх різновид, як уособлення. Поясніть, чим метафора відрізняється від порівняння.
Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, стрибала по оселі, вила в димарі, гуркотіла у вікна (Панас Мирний).
І музику, немов природи плач, крутила на причілку завірюха (О. Кугай).
Сліпучо усміхнулася гроза (Л. Костенко).
По склу ковзнули пальчики дощу (Л. Коваль). Дощі витанцьовували мокрий джаз (Л. Весела).