УРОК 51. ДАТА: 15-19.05��ОСОБЛИВОСТІ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ В 16-18СТ.�
XVI - перша половина XVIII ст. були важливим етапом розвитку української культури. Продовживши традиції давньоруської культури, українська культура виявилася в важких умовах. Але в народі знайшлися сили, які забезпечили не тільки виживання національної культури, але і подальше її піднесення як самобутньої, з властивими тільки їй рисами. Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVIII ст. XVI-XVIII ст. - виключно складний і важливий період в житті українського народу. У політичній історії він охоплює такі процеси, як перехід всіх українських земель під владу Речі Посполитої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини, подальша втрата завоювань. У вітчизняній культурі це була яскрава, плідна епоха, принципова для подальшого розвитку.культурне піднесення в Україні у XVI-XVIII ст. На зламі історичних епох, при переході від Середньовіччя до Нового часу у всіх європейських країнах надзвичайно гостро стояло питання про роль церкви і релігії. Виникнення централізованих держав супроводжувалося формуванням національно-релігійних ідеологій. У результаті католицизм переміг в Італії, Іспанії, Франції, протестантизм - у Швейцарії, Голандії, англіканство - у Британії. На українських землях виникло протистояння двох християнських церков. Українське населення сповідувало православ'я, а Річ Посполита була оплотом католицтва. Католицька церква за підтримки уряду виявляла значну активність та агресивність. З дозволу короля на території держави діяв орден єзуїтів. Польщі порівняно швидко вдалося перевести в католицтво феодальну верхівку суспільства, народ же зберігав відданість православ'ю.
БРЕСТСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ. У 1596 Р. В БРЕСТІ ВІДБУВСЯ СОБОР, ЯКИЙ ПРОГОЛОСИВ УНІЮ (СОЮЗ) ПРАВОСЛАВНОЇ І КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКОВ. ПОЛЬСЬКИЙ УРЯД БАЧИВ У ЦЬОМУ ЗАСІБ ПОСИЛЕННЯ СВОГО ВПЛИВУ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ. ПРАВОСЛАВНІ Ж ЄПИСКОПИ УКРАЇНИ ПІШЛИ НА ЦЕЙ КРОК, СПОДІВАЮЧИСЬ ЗМІЦНИТИ ОСОБИСТУ ВЛАДУ. ОДНАК ПО СУТІ БУЛО УКЛАДЕНО НЕ СОЮЗ ЦЕРКОВ, А СТВОРЕНО НОВУ УКРАЇНСЬКУ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКУ (УНІАТСЬКУ) ЦЕРКВУ, ПРАВОСЛАВНУ ЗА ОБРЯДОВІСТЮ, АЛЕ АДМІНІСТРАТИВНО ПІДПОРЯДКОВАНУ РИМУ. З 1596 Р. ПОЛЬСЬКИМ УРЯДОМ ВИЗНАВАЛИСЯ ЛИШЕ КАТОЛИЦЬКІ І ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІ ОБЩИНИ, ФАКТИЧНО Ж БІЛЬШІСТЬ ПРИХОДІВ ЗАЛИШАЛИСЯ ПРАВОСЛАВНИМИ.��ВСУПЕРЕЧ РОЗРАХУНКАМ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ, ПАПИ РИМСЬКОГО, ЄЗУЇТІВ БРЕСТСЬКА УНІЯ НЕ СПРОСТИЛА, А ЗАГОСТРИЛА СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ. ВОНА ВИКЛИКАЛА ГАРЯЧІ СУПЕРЕЧКИ, ЧІТКО ВИЯВИЛА ПОЗИЦІЇ, АКТИВІЗУВАЛА КОНСОЛІДАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ КУЛЬТУРНИХ СИЛ - ПРАВОСЛАВНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШЛЯХТИ, ДУХОВЕНСТВА, МІЩАН, КОЗАЦТВА.��ВІДРАЗУ ПІСЛЯ ПРОГОЛОШЕННЯ УНІЇ ЇЇ ПРОТИВНИКИ ЗІБРАЛИСЯ В БУДИНКУ КНЯЗЯ ОСТРОЗЬКОГО І ПРОКЛЯЛИ ЗМОВУ. РОЗГОРІЛАСЯ ЗАПЕКЛА ПОЛЕМІКА МІЖ НАЙБІЛЬШ ОСВІЧЕНИМИ СВЯЩЕНИКАМИ - ПРОТИВНИКАМИ І ПРИХИЛЬНИКАМИ УНІЇ, СКЛАВСЯ ОСОБЛИВИЙ ЖАНР - ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА. У 1620 Р. ЗА СПРИЯННЯ ГЕТЬМАНА П.САГАЙДАЧНОГО ПРАВОСЛАВНА МИТРОПОЛІЯ З ЦЕНТРОМ У КИЄВІ БУЛА ВІДНОВЛЕНА. У МІСТАХ АКТИВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ РОЗГОРНУЛИ БРАТСТВА.��БРАТСТВА. БРАТСТВА - РЕЛІГІЙНО-НАЦІОНАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ МІЩАН. ТАКА ОРГАНІЗАЦІЯ СТВОРЮВАЛАСЯ НАВКОЛО ПАРАФІЯЛЬНОЇ ЦЕРКВИ, ЗІБРАНІ ВНЕСКИ ЙШЛИ НА ЇЇ МАТЕРІАЛЬНУ ПІДТРИМКУ, НА БЛАГОДІЙНІСТЬ. ПОСТУПОВО СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ БРАТСТВ РОЗШИРЮВАЛАСЯ, ВОНИ ВІДГУКУВАЛИСЯ НА ВСІ НАЙВАЖЛИВІШІ ПОДІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ, ПОСИЛАЛИ СВОЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ У СЕЙМИ, БРАЛИ УЧАСТЬ У РОЗВ'ЯЗАННІ ПИТАННЯ ПРО ПАРАФІЯЛЬНОГО СВЯЩЕНИКА, ВІДКРИВАЛИ ШКОЛИ, ДРУКАРНІ, ВИДАВАЛИ ПІДРУЧНИКИ.
Книгодрукування і література
Вплив ідеології Відродження і Реформації знайшов відображення у розвиткові літератури і книгодрукування. Винахід І.Гуттенберга, перехід від папірусу і пергаменту до паперу у XV ст. були передумовами активного розвитку книжкової справи у Європі. Більшість книг, особливо наукових, в цей період друкувалися латиною.
У кінці XV – на початку XVI ст. перші книги церковнослов'янською мовою надрукували Швайпольт Фіоль у Кракові і Франциск Скорина у Празі. В Україні поштовх для розвитку книгодрукарства дав Іван Федоров власне, І.Федоров відновив занедбане книгодрукарство, який втік з Москви від переслідування реакційного духовенства у 60-х роках XVI ст. У 1573 р. Федоров за допомогою меценатів створив у Львові друкарню, де роком пізніше надрукував знаменитий “Апостол” (збірник описів життя святих).
Через деякий час Федоров розорився, заклав друкарню і на запрошення князя К.Острозького, – одного з тих, хто зберіг відданість православ'ю, - переїхав у його маєток в м. Острозі. Саме в цей час тут за ініціативи К.Острозького здійснювався грандіозний проект – готувалося до друку перше у слов'янському світі повне видання Біблії церковнослов'янською мовою.
Щоб уявити масштаби робіт, треба сказати, що з метою пошуків достовірного тексту К.Острозький спорядив послів до Чехії, Польщі, Московії, Болгарії, Греції, Палестини, вів листування з Вселенським патріархом, створив при Острозькій академії спеціальну комісію з перекладу Святого письма, залучив 72 перекладачів, грецьких вчених. У 1581 р. “Острозька Біблія” (1256 сторінок) побачила світ, ставши взірцем для всього православного слов'янства. Її примірники купили королівські бібліотеки Швеції і Франції, що свідчило про високий рівень видання. У Москві Біблія переписувалася, так що ”Острозька Біблія“ довго залишалася єдиним подібним виданням.
Освіта
Однією з характерних рис української культури XVI-XVIII ст. є особливий інтерес, який виявляло суспільство до питань освіти.
Оскільки культура розвивалася в умовах польської експансії, зіткнення католицької і православної церков, то кожна з сторін прагнула використати всі засоби для посилення свого впливу. Своєрідним результатом такого протистояння стала широка мережа різноманітних шкіл.
Тривалий час основним типом учбових закладів були початкові, парафіяльні (приходські) школи при православних монастирях і церквах. Рівень та форми навчання в них вже не відповідали вимогам часу. Після утворення Речі Посполитої у 1569 р. в Україні з'явилися єзуїтські колегіуми - по суті вищі школи, які були добре організовані і фінансово забезпечені. Головною умовою прийому до єзуїтського коледжу було сповідування католицизму. Ці учбові заклади виконували функцію окатоличування і ополячення українського населення.
Незважаючи на те, що багато з представників української еліти орієнтувалися, як вже говорилося, на чужу культуру і мову, знайшлися все ж патріотично настроєні багаті феодали, які виступили ініціаторами створення православних шкіл, які б не поступалися єзуїтським. Взагалі традиції меценатства були в цей період яскраво вираженими. Можна назвати імена князя Андрія Курбського, який втік від немилості Івана Грозного і в містечку Міляновичі на Волині створив цілий культурний гурток, князя Юрія Слуцького, який у своєму маєтку зібрав багатьох діячів культури України, Білорусії та ін.
Одним з найбільш відданих українській культурі людей був князь Костянтин Василь Острозький. У 1576 р. у своєму маєтку він відкрив перший православний колегіум, куди для роботи були запрошені фахівці з ряду європейських країн. У колегіумі вивчалися давньослов'янська, грецька і латинська мови, а також цикл дисциплін, який називався за традицією “сім вільних наук”: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика.
Використані ресурси:
В.С. Власов. Історія України : підр. Для 8-го кл.
загальноосвіт. навч. закладів. – Київ : «Генеза»,
2016. С.53-58.
Інтернет-ресурси