Північне Відродження.
Бароко
🙢
Наприкінці XVI ст. з’явився новий стиль у культурі європейських держав – бароко. Він був започаткований у папському Римі. Його видовищність і яскраві художні засоби мали підкреслювати грандіозність і пишність католицької церкви.
Бароко
(з італійської – химерний) –
основний напрям у мистецтві Європи, в якому відображено контрастність, напруженість, динамізм образів, намагання досягти ефектів, величі, пишності, парадності й декоративності.
Найвідоміші майстри епохи бароко
Рембрандт
ван Рейн
Пітер Пауль
Рубенс
Дієго
Веласкес
Історичні сюжети
Роботи Рембрандта надзвичайно різноманітні за жанровою приналежністю, проте можна виділити:
Нічна варта
Урок анатомії доктора Тульпа
Повернення блудного сина
Портети
Біблійні
сюжети
Рембрандт
ван Рейн
(1606-1669 рр.)
Нідерландський художник, гравер, великий майстер світлотіні, представник золотого століття голландського живопису. Він зумів втілити у своїх творах весь спектр людських переживань з такою емоційною насиченістю, якої до нього не знало образотворче мистецтво. Весь свій талант, всю свою майстерність, всі свої почуття і думки художник направляв на створення видатних взірців реалістичного мистецтва. Для його творчості було характерними: виразність; життєвість образів; глибоке проникнення у світ людини; використання світлотіні; широка просторова глибина; розкриття психології людини; показ людського характеру.
Заняття живописом принесло йому славу. Завдяки вдалому шлюбу художник увійшов до кола заможних людей. У нього було багатство, визнання, сімейне щастя. Він отримував багато замовлень знатних бюргерів. Але згодом доля принесла йому бідність, забуття, нерозуміння, ворожість. Але Рембрандт продовжував творити.
Помер художник 4 жовтня 1669 року, похований на цвинтарі для бідних. Могила не збережена.
Ім’я Рембрандта шанують у світі серед перших великих імен, з якими пов’язана людська уява про вершину людського духу, людського генія, про творчу безсмертність людини.
?
Груповий портрет «Виступ стрілецької роти капітана Франса Баннінга Кока і лейтенанта Віллема ван Рейтенбюрга». Назву «Нічна варта» картина отримала у ХІХ ст., адже на той час вона потемніла від кіптяви, пилу і товстого шару лаку. Лише після реставрації у 1947 р. виявилося, що зображені події відбуваються вдень.
Портрет замовила стрілецька рота капітана Франса Кока (18 чоловік) й заплатила 1600 флоринів. За правилами написання парадних портретів саме їх і тільки їх художник мав зобразити на картині. Однак, Рембрандт відступив від канонів і написав в цілому 34 фігури. Це викликало невдоволення замовників, адже частина зображених виявилася на задньому плані, а особи деяких взагалі невпізнанні.
Поява та роль інших персонажів, символи, пов'язані з ними, породили десятки запитань у дослідників, точні відповіді на які знав, либонь, лише сам Рембрандт.
Найбільше число загадок пов'язано з появою дівчинки в золотистій сукні. Її розташування покликане, мабуть, для компенсації яскравого одягу лейтенанта. Багато дослідників вважають дівчинку талісманом загону.
Не вщухають питання і навколо обличчя дівчинки, яке виглядає занадто дорослим. Дослідники звертають увагу на її подібність з лицем дружини Рембрандта Саскією. У ті роки, коли художник писав картину Саскія була смертельно хвора, мабуть, таким чином живописець хотів увічнити свою кохану.
Півень на поясі дівчинки – пародія на герб голландських ополченців. Вони мали герб у вигляді двох схрещених лапок сокола чи яструба. У дівчинки ж за поясом пазуристі, перехрещенні лапки півня. Насмішка над «хижістю» вояків?
Запал в руці мушкетера, який насипає порох – свідчення його невміння поводитися зі зброєю. Стрілець тримає гніт занадто близько від запальної суміші. Точно так, як це показано у розділі «Неправильно» в інструкції до зброї.
Ще одна цікава деталь. Рембрандт примудрився частково зобразити себе на оригіналі картини між двома мушкетерами. Він намалював тільки частину свого обличчя з оком, вухом і капелюхом.
Спробуйте за допомогою підручника та додаткових матеріалів підготувати опис картини «Урок анатомії доктора Тульпа».
На картині зображено фінальний епізод притчі, коли блудний син повертається додому. Це найбільше полотно Рембрандта на релігійну тему.
Автор трактує сюжет з великим трагізмом, возвеличуючи його до символу загальнолюдського значення. Фігури головних героїв виражають складну гаму почуттів: розкаяння і милосердя, безмежну любов і гіркоту пізнього духовного прозріння. Ці образи одна із вершин психологічного таланту Рембрандта. Автор виділяє батька й сина яскравим світлом. Син підставляє батьку свою вразливу шию, ніби під лезо меча, що карає. Це символізує готовність сина прийняти сувору, але справдливу кару.
Побиття камінням святого Стефана
Христос зцілює хворих
Голова Христа
Товит підозрює дружину в крадіжці
Урок анатомії доктора Деймана
Молодий Рембрандт
Рембрандт у 1632.
Автопортрет в береті з піднятим комірцем, 1659.
Рембрандт у 1640.
Пітер Пауль
Рубенс
(1577-1640 рр.)
Фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко, «король фламандських живописців». Народився Рубенс в містечку Зіген. Займатися живописом почав дуже рано. Працював в Антверпені, а в 1600-1608 рр. – в Італії. Намалював багато картин. Для його творчості характерні: яскравість барв; краса й неповторність образів; поєднання витонченості й царської величі; чуттєвість і зовнішня виразність; придумана композиція; впевнена, вільна манера виконання; виразна пластичність людського тіла; чудесна гама кольорів; блискуче зображення здорової краси людського тіла і природи.
Протягом 1623-1626 рр. померли 12-річна дочка Рубенса і його перша дружина, Ізабелла, через що він покинув живопис. 1630 року взяв другий шлюб з Елен Фурман. Вона з початку шлюбу почала з'являтися майже в кожній картині свого чоловіка. Як пізніше помітили критики, у практично кожній картині художника у жіночих о́бразах «завжди з'єднувалися риси Ізабелли і Елен: у першій він як би передбачав риси другої; в другу вкладав як би незабутній спогад про першу». Молода дружина стала улюбленим предметом його портретів.
Рубенс малював картини на релігійні, міфологічні та історичні сюжети. Його ім’я ввійшло до скарбниці світової культури.
Автопортрет з мантуанськими друзями
«Автопортрет з Ізабеллою Брант» 1609.
Донька Клара
(«Голова дитини» 1618)
Своячка Сусанна («Солом'яний капелюшок», між 1622 та 1625)
«Елен Фурман з дітьми», 1636
«Коронація Марії Медічі»
«Галерея Медичі в Луврі»
–
серія живописних полотен, що описують життя королеви-регента Франції Марії Медичі, замовлених самою королевою фламандському художнику Рубенсу в 1622 році для прикраси її Люксембурзького палацу в Парижі.
«Чотири філософи»
Дієго
Веласкес
(1599-1660 рр.)
Іспанський художник, придворний живописець Філіппа ІV з 1623 р. Цей митець умів проникнути у внутрішній світ людини, її характер, знайти гармонію між людиною і природою. Його творчість – взірець іспанського Відродження в живописі. Їй притаманні: почуття гармонії й тонкості; реалізм; виразність; парадність; життєвість; емоційність.
Веласкес – прекрасний портретист, пейзажист. Малював: картини міфологічної теми («Вакх»); сцени з народного життя («Сніданок»); портрети («Інокентій Х»); сцени праці («Пряхи»); сцени придворних клоунів; кінні портрети іспанських королів.
Веласкес досконало володів композицією і кольором. Його картини сяють світлими, оксамитово-чорними, лимонними кольорами, які милують око. Картини Веласкеса приваблюють нас сьогодні як взірець гармонійної цілісності в зображенні людини, її почуттів, в розкритті образу людини з багатим внутрішнім світом і зовнішньою красою.
Тріумф Вакха. 1630
Пряхи. 1658
Фрейліни (Меніни),
1656-1657
Портрет папи Іннокентія Х,
1650
«Здача Бреди», 1634-1635
Філіп IV верхи, 1636
Філіп IV Іспанський, 1656
Інфанта Маргарита Австрійська, 1660
Шинкар, 1625
Мігель де Сервантес Сааведа
(1547-1616 рр.)
Геніальний іспанський письменник, виходець із збіднілої дворянської сім’ї. Здобув добру освіту. П’ять років прожив в Італії, де познайомився з культурою Відродження.
Написав прекрасний твір «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі», широко відомий як «Дон кіхот», перший том якого вийшов 1605 р.
У центрі твору образ Дона Кіхота – захисника всіх бідних і знедолених. Він – справжній рицар, благородна, справедлива, мужня і чесна людина, готовий на подвиги, щоб викоренити зло і несправедливість.
У своєму творі Сервантес дав реалістичну картину життя Іспанії, майстерно проникнув у внутрішній світ людини.
Образ Дона Кіхота засвідчив наявність неперервного конфлікту між благородством намірів і неможливістю їхнього втілення. Це – «вічний образ», який ніколи не втратить своєї значущості, бо люди ніколи не кинуть шукати сенсу життя і свого місця в ньому. Герой Сервантеса – справжній гуманіст.