Безпека на дорогах
Безпечна дистанція — відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.
Велосипедна доріжка — виконана в межах дороги чи поза нею доріжка з покриттям, що призначена для руху на велосипедах та мопедах і позначена дорожнім знаком .
Безпечна швидкість — швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Безпечний інтервал — відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об’єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
Буксирування — переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації автопоїздів (транспортних составів) на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування.
Автомагістраль — автомобільна дорога, що:
• спеціально побудована і призначена для руху транспортних засобів, не призначена для в’їзду на прилеглу територію або виїзду з неї;
• має для кожного напрямку руху окремі проїзні частини, відокремлені одна від іншої розділювальною смугою;
• не перетинає на одному рівні інші дороги, залізничні і трамвайні колії, пішохідні і велосипедні доріжки, шляхи проходу тварин, має огородження на узбіччях і розділювальній смузі та обгороджена сіткою;
• позначена дорожнім знаком .
Велосипед — транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.
Випередження — рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі.
Власник транспортного засобу — фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування траспортним засобом, тимчасовий талон на право керування траспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Газон — ділянка однородної території із дерновим покривом, який штучно створюється шляхом посіву і вирощування дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернування.
Гальмовий шлях — відстань, що проходить транспортний засіб під час екстреного гальмування з початку здійснення впливу на механізм керування гальмовою системою (педаль, рукоятку) до місця його зупинки.
Головна дорога — дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної.
Дорожні умови — сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан.
Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Житлова зона — дворові території, а також частини населених пунктів, позначені дорожнім знаком .
Зупинка — припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Колона пішоходів — організована група людей, які рухаються по проїзній частині в одному напрямку.
Край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) — видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки.
Маневрування (маневр) — початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з’їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Легковий автомобіль — автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев’яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.
Міст — споруда, призначена для руху через річку, яр та інші перешкоди, межами якої є початок і кінець пролітних споруд.
Мопед — двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Мотоцикл — двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об’ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.
Обгін — випередження одного або кількох транспортних засобів, пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Острівець безпеки — технічний засіб регулювання дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, конструктивно виділений над проїзною частиною дороги та призначений як захисний елемент для зупинки пішоходів під час переходу проїзної частини дороги. До острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід.
Перехрестя — місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Пасажир — особа, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним.
Перевезення організованих груп дітей — одночасне перевезення десяти і більше дітей з керівником, відповідальним за їх супроводження під час поїздки (на групу з тридцяти і більше дітей призначається додатково медичний працівник).
Пішохід — особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.
Пішохідна доріжка — доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком .
Пішохідний перехід — ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим — пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.
Прилегла територія — територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в’їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Регулювальник — поліцейський, що виконує регулювання дорожнього руху у форменому одязі підвищеної видимості з елементами із світлоповертального матеріалу за допомогою жезлу, свистка.
Стоянка — припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов’язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Тротуар — елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Узбіччя — виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).
Учасник дорожнього руху — особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Обов’язки і права пішоходів
4.1 Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.
Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому — по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
4.2 Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в кріслах колісних без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.
4.3 За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.
Особи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини в кріслах колісних без двигуна, ведуть мотоцикл, мопед або велосипед, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів.
4.4 У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
4.5 Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10–15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості — із засвіченими ліхтарями: спереду — білого кольору, позаду — червоного.
4.6 Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає — по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.
4.7 Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
4.8 Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
4.9 У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.
У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності — на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.
4.12 На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, пішоходам дозволяється виходити на проїзну частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая.
Після висадки з трамвая необхідно залишити проїзну частину не затримуючись.
4.10 Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
4.11 Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, — на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.
4.13 У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.
4.15 У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття поліцейських.
4.14 Пішоходам забороняється:
a) Виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;
г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;
ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.
4.16
Пішохід має право:
a) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;
б) вимагати від органів виконавчої влади, власників автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів створення умов для забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пішохід зобов’язаний дотримуватись правил дорожнього руху на рівні з іншими його учасниками. Останнім часом це правило є надто актуальним, адже недотримання пішоходами своїх обов’язків як учасника дорожнього руху є причиною значної кількості ДТП на дорогах України. Більше того – пішохід зобов’язаний пам’ятати, що порушення ним правил дорожнього руху є адміністративним правопорушенням та тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Вимоги до водіїв мопедів, велосипедів, осіб, які керують гужовим транспортом, і погоничів тварин
6.1. Рухатися по дорозі на мопедах дозволяється особам, які досягли 16-річного, на велосипедах - 14-річного віку. Під час руху по дорозі водій мопеда та пасажир, якого він
перевозить, зобов'язані бути в застебнутих мотошоломах. Для водіїв мопедів і велосипедів місцевими органами виконавчої влади може бути встановлена картка, в яку заноситься інформація про водія і яку водії мопедів чи велосипедів у такому разі повинні мати при собі.��
6.2. Мопеди і велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, ззаду - червоного.
6.3. Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на мопеді необхідно увімкнути освітлення, на велосипеді - ліхтар (фару).
6.4. Водії мопедів і велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
Колона велосипедистів, що рухається по проїзній частині, повинна бути розділена на групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією руху між групами 80-100 м.
6.5. Водії мопедів і велосипедів можуть перевозити лише такі вантажі, які не заважають керувати транспортним засобом і не створюють перешкод іншим учасникам дорожнього руху.
6.7. Водіям мопедів і велосипедів забороняється:
а) керувати мопедом або велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з неувімкненою фарою і заднім ліхтарем на мопеді чи без світлоповертачів на велосипеді;
б) рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;
в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);
г) під час руху триматися за інший транспортний засіб;
ґ) їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок);
д) перевозити пасажирів на велосипеді, за винятком дітей до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками;
е) буксирування мопедів і велосипедів;
є) буксирування причепа, не передбаченого для експлуатації з цими транспортними засобами.
6.8. Водії мопедів і велосипедів повинні виконувати вимоги інших пунктів цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.
7. Вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом і погоничів тварин
7.1 Керувати гужовим транспортом та переганяти тварин по дорозі дозволяється особам, не молодшим 14-річного віку.
7.2Гужовий віз (сани) повинен бути обладнаний світлоповертачами: спереду білого кольору, ззаду — червоного.
7.3Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на гужовому транспорті необхідно увімкнути ліхтарі: спереду — білого кольору, ззаду — червоного кольору, що встановлюються з лівого боку воза (саней).
7.4У разі виїзду на дорогу з прилеглої території або з другорядної дороги в місцях з обмеженою оглядовістю водій воза (саней) повинен вести тварину за вуздечку, повід.
7.5Перевозити людей гужовим транспортом дозволяється за наявності умов, які б виключали можливість перебування пасажирів за боковими та заднім габаритами транспортного засобу.
7.6Переганяти стадо тварин по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби, при цьому залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху.
7.7Особам, що керують гужовим транспортом, і погоничам тварин забороняється:
a) рухатися по автомобільних дорогах державного значення (за можливості рухатися автомобільними дорогами місцевого значення);
б) використовувати вози, не обладнані світлоповертачами, без ліхтарів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості;
в) залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх;
г) вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги;
ґ) переганяти тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості;
д) переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями.
7.8Особи, які керують гужовим транспортом, і погоничі тварин зобов’язані виконувати вимоги інших пунктів цих Правил, що стосуються водіїв і пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.
31. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання
31.1 Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
31.3Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:
a) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;
б) якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю);
в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;
г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.
31.4Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
ґ) Інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила. До цих знаків відносяться також покажчики напрямів і відстаней, кілометрові знаки, знаки з вказівкою назв міст і річок. Форма — квадрат або прямокутник, колір фону, як правило, синій (на автомагістралях — зелений), колір малюнків, як правило, білий.
д) Знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування: автозаправних станцій, готелів, кемпінгів. Форма — прямокутна, колір фону — білий, колір малюнків — чорний, окантовка синя.
е) Таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені за часом (наприклад, тільки по буденних днях) або поширюючи їх тільки на певні категорії транспортних засобів (наприклад, тільки для вантажівок), або надають іншу додаткову інформацію. Форма — прямокутна, колір фону — білий, колір малюнка — чорний, окантовка — чорна.
Дорожня розмітка
Розмітка поділяється на групи та види. Установлено дві групи розмітки: горизонтальна і вертикальна. Горизонтальна розмітка поділяється на поздовжню, поперечну та інші види (стрілки, острівці, знаки і т.п.).
Горизонтальна розмітка може бути постійною і тимчасовою. Тимчасова має пріоритет над постійною розміткою та регламентує порядок руху транспортних засобів по проїзній частині. Тимчасова дорожня розмітка має помаранчевий колір і виконується матеріалами, які дозволяють її швидке видалення. При влаштуванні тимчасової розмітки видаляти постійну не потрібно.
Вертикальна розмітка являє собою сполучення чорного і білого кольорів (червоного з білим – для світлоповертальних елементів).
Дорожня розмітка
1. Горизонтальна розмітка
Лінії горизонтальної розмітки мають білий колір.
Синій колір має лінія 1.1, якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині.
Жовтий колір мають лінії 1.4, 1.10.1, 1.10.2, 1.17, а також лінія 1.2, якщо нею позначаються межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів.
Червоно-білий колір мають лінії 1.14.3-1.14.5, 1.15.
Оранжевий колір мають лінії тимчасової розмітки.
Розмітка 1.25-1.28 дублює зображення знаків.
1.13
стоп-лінія, розмітка 1.13
— позначає місце, де водій повинен у разі потреби зупинитися і дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по перехрещуваній дорозі;
1.14.1
«зебра», розмітка 1.14.1
(«зебра») — позначає нерегульований пішохідний перехід;
1.14.2
розмітка 1.14.2
— позначає пішохідний перехід, де рух регулюється світлофором;
1.14.3
розмітка 1.14.3
— позначає нерегульований пішохідний перехід у місцях з підвищеною небезпекою скоєння ДТП;
оризонтальна розмітка
Вертикальна розмітка
Смуги вертикальної розмітки мають чорно-білий колір. Червоно-білий колір мають смуги 2.3. Жовтий колір має лінія 2.7.
Вертикальна розмітка позначає:
2.1 — торцеві частини штучних споруд (парапетів, опор освітлення, шляхопроводів та ін.);
2.2 — нижній край штучної споруди;
2.3 — вертикальні поверхні щитів, які встановлюють під знаками 4.7-4.9, чи початкові або кінцеві елементи дорожніх огороджень. Нижній край смуг розмітки позначає бік, з якого необхідно об'їжджати перешкоду;
2.4 — напрямні стовпчики;
2.5 — бокові поверхні огороджень доріг на заокругленнях малого радіуса, крутих спусках, інших небезпечних ділянках;
2.6 — бордюри напрямного острівця та острівця безпеки;
2.7 — бордюри в місцях, де заборонено стоянку транспортних засобів.
8.7Світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні.
На рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів може встановлюватися табличка білого кольору із нанесеною на ній стрілкою зеленого кольору.
8.8 Сигнали регулювальника. Сигналами регулювальника є положення його корпуса, а також жести руками, в тому числі з жезлом або диском з червоним світлоповертачем, які мають такі значення:
а) руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута перед грудьми:
• з лівого і правого боків — дозволено рух трамвая прямо, нерейковим транспортним засобам — прямо і праворуч; пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною та перед грудьми регулювальника;
• з боку грудей і спини — рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено;
•
б) права рука витягнута вперед
•з лівого боку — дозволено рух трамвая ліворуч, нерейковим транспортним засобам — у всіх напрямках; пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною регулювальника;
• з боку грудей — усім транспортним засобам дозволено рух лише праворуч;
в) рука піднята вгору: рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено в усіх напрямках
.
Жезл використовується поліцейськими та працівниками підрозділів військової інспекції безпеки дорожнього руху тільки для регулювання дорожнього руху.
Для привертання уваги учасників дорожнього руху використовується сигнал, поданий свистком.
Регулювальник може подавати інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам.
8. Регулювання дорожнього руху
8.1Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
8.2Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
8.3Сигнали регулювальника мають перевагу перед сигналами світлофорів та вимогами дорожніх знаків і є обов’язковими для виконання.
Сигнали світлофорів, крім жовтого миготливого, мають перевагу перед дорожніми знаками пріоритету.
Водії та пішоходи повинні виконувати додаткові вимоги регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофорів, вимогам дорожніх знаків і розмітки.
Попереджувальні сигнали
9.1 Попереджувальними сигналами є:
a) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою;
б) звукові сигнали;
в) перемикання світла фар;
г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;
ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда ;
д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
9.2 Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:
a) перед початком руху і зупинкою;
б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
9.3 У разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.
У разі відсутності або несправності сигналів гальмування такий сигнал подається лівою або правою рукою, піднятою вгору.
9.4 Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50–100 м у населених пунктах і за 150–200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.
9.5 Подавати звукові сигнали у населених пунктах забороняється, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді (ДТП).
9.6 Для привертання уваги водія транспортного засобу, який обганяється, можна застосовувати перемикання світла фар, а поза населеними пунктами — і звуковий сигнал.
9.7 Забороняється користуватися дальнім світлом фар як попереджувальним сигналом в умовах, коли це може призвести до засліплення інших водіїв, у тому числі через дзеркало заднього виду.
9.8 Під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене:
a) у колоні;
б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8 назустріч загальному потоку транспортних засобів;
в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей;
г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;
ґ) на транспортному засобі, що буксирує;
д) у тунелях.
З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу — ближнє світло фар.
В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.
9.9 Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:
a) у разі вимушеної зупинки на дорозі;
б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар;
в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами;
г) на механічному транспортному засобі, що буксирується;
ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком «Діти» що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки;
д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі;
е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).
9.10 Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі:
a) скоєння дорожньо-транспортної пригоди (ДТП);
б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
13. Дистанція, інтервал, зустрічний роз'їзд
13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
13.2На дорогах поза населеними пунктами водії транспортних засобів, швидкість яких не перевищує 40 км/год., повинні дотримувати такої дистанції, щоб транспортні засоби, які виконують обгін, мали змогу безперешкодно повернутися на раніше займану смугу руху.
Ця вимога не діє, якщо водій тихохідного транспортного засобу подає попереджувальні сигнали про виконання обгону чи об’їзду.
13.3 Під час обгону, випередження, об’їзду перешкоди чи зустрічного роз’їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
13.4Якщо зустрічний роз’їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу. На ділянках доріг, позначених знаками 1.6 і 1.7 за наявності перешкоди дати дорогу повинен водій транспортного засобу, що рухається на спуск.
12. Швидкість руху
12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
12.2У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
12.4У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018).
12.5У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.
12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018).
12.5 У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.
12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух із швидкістю:
a) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам — не більше 80 км/год.;
б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, — не більше 70 км/год.;
в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, — не більше 60 км/год.;
г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) — не більше 90 км/год.;
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 — не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою — не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах — не більше 90 км/год.
Проїзд перехресть
16.1Перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.
У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету відповідними дорожніми знаками (нові зміни від 15.11.2017).
16.2На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
16.3У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні — перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
16.4Забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.
Регульовані перехрестя
16.5 У разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.
16.7Якщо сигнал регулювальника або зелений сигнал світлофора дозволяють одночасно рух трамвая і нерейкових транспортних засобів, трамваю надається перевага незалежно від напрямку його руху.
16.8 Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62 він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
16.9 Під час руху в напрямку стрілки, ввімкнутої в додатковій секції одночасно з жовтим або червоним сигналом світлофора, водій має дати дорогу транспортним засобам, що рухаються з інших напрямків.
Під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.
16.10 На перехресті, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією, водій, який перебуває на смузі, з якої робиться поворот, повинен продовжувати рух у напрямку, що вказує стрілка, ввімкнута в додатковій секції, якщо його зупинка на заборонний сигнал світлофора створить перешкоди транспортним засобам, що рухаються за ним по тій самій смузі.
Нерегульовані перехрестя
16.11На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
16.12На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух (нові зміни від 15.11.2017).
Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.
На будь-якому нерегульованому перехресті трамвай, незалежно від напрямку його подальшого руху, має перевагу перед нерейковими транспортними засобами, що наближаються до нього по рівнозначній дорозі, крім перехресть, де організовано круговий рух (нові зміни від 15.11.2017).
Перевага в русі на нерегульованих перехрестях, де організовано круговий рух і які позначені дорожнім знаком 4.10 , надається транспортним засобам, які вже рухаються по колу (нові зміни від 15.11.2017).
16.13Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.
16.14Якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг.
Цим правилом повинні керуватися між собою і водії, які рухаються по другорядних дорогах.
16.15Якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі.
15. Зупинка і стоянка
15.1 Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
15.2За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
15.3 У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1 а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.
Якщо дорога має бульвар або розділювальну смугу, зупинка і стоянка транспортних засобів біля них забороняються.
15.4 Транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
15.5 Ставити транспортні засоби під кутом до краю проїзної частини дозволяється в місцях, де це не буде перешкоджати руху інших транспортних засобів.
Біля тротуарів або інших місць із пішохідним рухом ставити транспортні засоби під кутом дозволяється лише передньою частиною, а на підйомах — тільки задньою частиною.
15.9 Зупинка забороняється:
a) на залізничних переїздах;
б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);
в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;
г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;
ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;
д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;
е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає — ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;
є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;
ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;
з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;
и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
15.10 Стоянка забороняється:
a) у місцях, де заборонена зупинка;
б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);
в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;
г) ближче 50 м від залізничних переїздів;
ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;
д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;
е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;
є) на газонах.
Дорожньо- транспортний травматизм за останні десятиріччя став великою соціальною проблемою За 12 місяців 1999 року по Україні сталося 34554 дорожньо-транспортні пригоди, в яких загинуло 5269 чоловік, отри¬мали поранення 38277 чоловік.
Досвід показує, що життя потерпілих нерідко залежить від того, яка їм буде надана допомога в перші хвилини теля ДТП На думку японських спеціалістів, якщо потерпілий знаходився у стані клінічної смерті не більше З хвилин, Імовірність того, що життя можна врятувати, складає 75% При збільшенні цього проміжку до 5 хвилин вірогідність зменшується до 25%, після 10 хвилин людину врятувати не вдається.
Положенням про систему поетапного надання медичної допомоги потерпілим при дорожньо-транспортних пригодах передбачені три послідовні етапи допомоги.
перший - на місці ДТП Він включає самодопомогу і взаємодопомогу особам, які опинилися на місці пригоди, а також допомогу викликаних медичних працівників;
другий - при транспортуванні потерпілих до лікарняного закладу,
третій — в лікарняному закладі
При поданні першої допомоги необхідно керуватися такими положеннями:
2 . З'ясуйте - живий чи мертвий потерпілий
3. Відновіть його дихання І кровообіг методом проведення штучного дихання методом « рот в рот» або «рот в ніс»
4 . Виявіть травматичні ушкодження, що становлять загрозу для життя потерпілого, І подайте першу допомогу (зупиненням кровотечі, накладе¬нням стерильної пов’язки мобілізацією переломів)
5. Організуйте транспортування потерпілого в лікувальний заклад.
Рекомендації особі, що подає першу медичну допомогу
1 . Позначте місце аварії спеціальним знаком І ввімкніть аварійну сигналізацію автомобіля.
2 . Організуйте виклик "швидкої допомоги" самостійно або із залученням громадян.
3 . Заспокойтесь і зосередьтеся.
4 . Не допускайте скупчення людей навколо потерпілого - це може призвести до погіршання його стану.
5 . По змозі залучайте до подання допомоги людей, які не дістали ушкоджень при ДТП, або сторонніх громадян.
6. Подавайте допомогу у безпечному місці.
7. Використовуйте для подання допомоги засоби автомобільної аптечки, а також різні підсобні матеріали
8. Якщо виклик "швидкої допомоги" неможливий, організуйте доставку потерпілого до найближчого лікувального закладу дотримуючись при транспортуванні обережності.
Перша долікарська допомога - це комплекс термінових заходів, які проводяться при нещасних випадках та раптових захворюваннях особами, що не мають вищої медичної освіти. Обсяг цих заходів визначається метою першої долікарської допомоги, яка скерована на відвернення дії ушкоджуючого фактора, на усунення явищ, які загрожують життю, на відвернення можливих ускладнень, на полегшення страждань та підготовку потерпілого до транспортування в лікарню. Ці задачі вирішуються простими прийомами, для виконання яких не вимагається великих спеціальних знань та навичок.
Завчасно і вірно надана перша долікарська допомога в значній мірі впливає на збереження працездатності, подальше протікання захворювання та кінцевий результат.
Першу долікарську допомогу необхідно надавати негайно на місці пригоди.
Перша медична допомога - це сукупність доцільних дій, спрямованих на збереження життя і здоров'я потерпілого. Основними принципами, якими керуються при наданні першої долікарської допомоги, є: правильність і доцільність дій; швидкість та рішучість при виконанні дій; продуманість та спокій.
Перша допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, не повинна заміняти допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога повинна обмежуватися лише певними видами (заходи щодо оживлення, тимчасова зупинка кровотечі, перев’язування рани, опіку або обмороження, іммобілізація перелому, перенесення та перевезення потерпілого)
Рятуючи життя людині, пам'ятайте, що все вирішують секунди, тому Ваші вмілі дії набувають особливого сенсу.
Правила і засоби перенесення потерпілого
Вибір метода перенесення потерпілого залежить від характера травми, стану потерпілого, величини відстані, носильників, наявності засобів перенесення, рельєфа місцевості та Інших умов. При цьому не допускається самостійне пересування потерпілого з пошкодженнями черепа, органами грудної і черевної порожнини, а також з пораненням нижніх кінцівок. Потерпілий з пошкодженнями грудної або черевної порожнини, з пе¬реломом нижніх кінцівок і пошкодженням черепа може пересуватися з до¬помогою супроводжуючого.
Перенесення потерпілого одним носильником здійснюється на руках, на спині або на плечі. Перенесення значно полегшується при використанні лямок від нош або двох поясних пасків, складених кільцем чи вісімкою. У випадку відсутності лямок або пасків потерпілого треба переносити на плечі. Два носильники можуть переносити потерпілого на руках в сидячому або лежачому положенні. Потерпілого із збереженою свідомістю переносять на "сидінні", утвореному із чотирьох, трьох або і двох рук. Переноска значно полегшується при використанні носилочних лямок.
Потерпілого в непритомному стані в напівсидячому положенні переносять методом "один за одним". Важкопоранених в лежачому положенні на руках можуть переносити два, три або чотири чоловіки або за допомогою підручних засобів. Перенесення удвох є незручним і дуже стомлюючим і використовується в основному для перекладання потерпілого або для перенесення на невеликі відстані. Для вкладання потерпілого на ноші обидва носильники опускаються перед ношами і обережно кладуть потерпілого. Щоб перекласти потерпілого на ноші, можна користуватись методом, при якому носильники стають над потерпілим і піднімають його між своїми ногами. Перенесення і перекладання важкопоранених з чисельними переломами проводиться втрьох або вчотирьох. В першому випадку перший носильник підтримує голову і верхню частину тулуба, інший - таз, а третій - ноги. Для перенесення вчотирьох носильники стають з двох сторін від потерпілого.
Використання нош для перенесення має ряд переваг. Вони забезпечують потерпілому більший спокій, так як він може обирати найбільш зручне положення і зберігати його. Це і найлегший спосіб ручного перенесення, особливо з використанням лямок для нош, які дозволяють перекласти основні зусилля з рук на більш сильні м'язи тулуба.
При ДТП, які трапилися далеко від населених пунктів, і при відсутності табельних нош, можна використовувати їх різні імпровізації
Правила і способи транспортування потерпілого
Можливість транспортування потерпілого визначається суворо індиві¬дуально на підставі медичних показань, при цьому враховується вид транс¬портних засобів, кваліфікація водія, швидкість руху.
Потерпілий підлягає терміновій евакуації при слідуючих пошкодже¬ннях:
а) проникаюче поранення тулуба;
б) сильна зовнішня або і внутрішня кровотеча;
в) відкриті переломи кісток;
г) переломи черепа.
Положення потерпілого на період транспортування визначається в основному характером травми
Сидяче і напівсидяче положення надається потерпілим з переломами верхніх кінцівок, пораненнями шиї, органами грудної клітки. Обов'язкове лежаче положення розповсюджується на потерпілих з пораненнями, опіками, переломами і вивихами нижніх кінцівок, переломами хребта і кісток таза, з черепно-мозковою травмою і проникаючими пораненнями черевної порожнини.
Із усіх видів наземного транспорту для перевезення потерпілих найбільш зручним є машина швидкої допомоги.
Українським законодавством також передбачено адміністративну відповідальність за скоєння ДТП.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України, дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або зазнали травм люди чи заподіяна шкода майну.
Кримінальна відповідальність за ДТП (дорожньо-транспортну пригоду)
Кримінальна відповідальність за ДТП передбачена ст.286 Кримінального кодексу України. Згідно з останньою, злочином є порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, лише у випадку, якщо такі дії спричинили:
- середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому;
- тяжке тілесне ушкодження потерпілому;
- смерть потерпілого або кількох потерпілих
Необхідно відзначити, що для притягнення до кримінальної відповідальності за ДТП не має значення чи є у водія права на управління транспортним засобом, чи не має таких прав. Крім того, існує важливий нюанс: під час навчальної їзди в автомобілях з подвійним управлінням, до відповідальності притягається не учень, а інструктор, який здійснює навчання і перебував поряд з водієм в момент ДТП.
Законом передбачені такі покарання за вчинення ДТП в рамках притягнення до кримінальної відповідальності:
1) у випадку спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження одне з таких покарань: штраф в розмірі від 3 400 до 8 500 гривень (200 – 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), виправні роботи на строк до 2 років, арешт від 1 до 6 місяців, обмеження волі на строк від 1 до 3 років (також в якості додаткового покарання може бути призначено або не призначатися позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від 1 до 3 років);
2) у випадку спричинення тяжкого тілесного ушкодження або смерті потерпілому: позбавлення волі на строк від 3 до 8 років (також в якості додаткового покарання може бути призначено або не призначатися позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від 1 до 3 років);
3) у випадку спричинення загибелі кількох осіб: позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з обов’язковим позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 1 до 3 років.
Адміністративна відповідальність за ДТП (дорожньо-транспортну пригоду)
У випадках, коли в наслідок ДТП не було заподіяно середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або смерті особи (тобто відсутні наслідки, необхідні для притягнення до кримінальної відповідальності), настає адміністративна відповідальність, яка передбачена ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Зокрема, адміністративна відповідальність настає у випадках, якщо порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Іншими словами, якщо спрощувати, то адміністративна відповідальність настає за ДТП без суттєво постраждалих.
Суб’єктом даного адміністративного чи кримінального правопорушення, тобто особою, яка підлягає покаранню, може бути особа, якій на момент вчинення діяння виповнилося 16 років.
У випадку притягнення до адміністративної відповідальності законом передбачено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 6 місяців до 1 року. При цьому, особа звільняється від адміністративної відповідальності, якщо її цивільно-правова відповідальність була застрахована і учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Перші дії водія у разі ДТП
Що робити, якщо трапилось ДТП і ви стали його безпосереднім учасником? На щастя, законодавець передбачив всі можливі дії водія та помістив їх перелік у Правила дорожнього руху. Згідно з п.2.10 ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди.
Водій зобов’язаний:
1. Негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
2. Увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 ПДР;
3. Не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
4. Вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;
5. У разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті “г” пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред’явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
6. Повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;
7. Вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об’їзд місця пригоди;
8. До проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста Державтоінспекції або в орган чи підрозділ міліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.
Ніколи не залишайте місце ДТП, зникнувши з місця аварії, Ви автоматично вважаєтеся винним. Залишати на місці ДТП людей у безпорадному стані без допомоги — це злочин, тому «водій-втікач» повинен розуміти, що за це він може А саме – ч.1 ст. 135 КК України, де зазначається наступне: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
Це цікаво!
Відповідно до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про введення номерних знаків транспортних засобів, що будуть виготовлятися за індивідуальним замовленням їх власників», власники транспортних засобів зможуть за певну плату встановлювати номерні знаки, виготовлені за індивідуальним замовленням. На такому знакові можуть бути написані ім'я, прізвище або, наприклад, посада власника машини. Така практика існує в багатьох країнах світу.
Посвідчення водія 15-літнім підліткам видаються тільки на Гавайях у штаті Міссісіпі. При цьому проходити курси водіїв необов'язково.
У тринадцяти штатах США видаються юнацькі ведійські свідоцтва підліткам у віці 14 років.
У Німеччині для особливо нервових із травня 2000 року з'явилися нові правила дорожньої поведінки. Такий жест неповаги, як висунений язик, тягне за собою штраф у 300 марок. Водій, що крутив пальцем біля скроні, штрафується від 750 до 2000 марок. А зовсім непристойний жест — піднятий угору середній палець руки — «коштує» 8 тисяч марок.
Водіям також не рекомендується з'ясовувати відносини з поліцейськими. Слова, типу «дерев'яна башка», «паршива свиня» або «ідіот», що зірвалися з язика, залежно від ситуації і настрою вартового порядку можуть «потягти» на суму від 950 до 2000 марок.
У штаті Каліфорнія (США) за керування автомобіля у нетверезому стані мінімальний штраф складає 400 доларів, але це ще не все. Оскільки нетверезий водій миттєво позбавляється права сидіти за кермом, відбуксирувати у гараж машину коштує в середньому 100— 150 доларів. Потім буде судове слухання, на яке рекомендується приходити з адвокатом, послуги якого, як правило, коштують 2,5 тисячі доларів. Якщо адвокату пощастить зменшити міру покарання, то воно буде мінімальним — 665 доларів. Антиалкогольні курси, ухилитися від яких неможливо, обходяться порушнику в Каліфорнії близько 375 доларів, ще 100 доларів варто заплатити у фонд відшкодування збитків і стільки ж за відновлення водійських прав. Отже, хвилинна слабкість обходиться каліфорнійському водію як мінімум більше 4000 доларів.
Найкрупнішою автомобільною «пробкою» можна вважати затор, що утворився 16 лютого 1980 року. Він простягався на 176 кілометрів на північ від Ліона у напрямку до Парижа. Гігантська «пробка» була зареєстрована також 12 квітня 1990 року, коли після відкриття кордонів між колишніми НДР і ФРН на дорозі скупчилося півтора мільйона автомобілів. Найінтенсивніший у світі рух автотранспорту помічено у районі Лос Анджелеса (СІЛА). По цій дорозі за годину проїздить близько 18 тисяч автомобілів. Мостом із найпожвавленішим рухом по праву вважається крупний міст через річку Хуглі у Калькутті (Індія). Довжина його 457 метрів, ширина — 22 метри.
У Франції за перевищення швидкості поліцейський може випустити повітря з усіх коліс автомобіля. На Філіппінах винуватця порушення правил руху не тільки штрафують, але й у примусовому порядку відправляють на 4 години копати або чистити придорожні канави, прибирати вулиці та сквери, фарбувати огорожі тощо.
Першим в історії правителем, який ввів правила дорожнього руху, був Гай Юлій Цезар. Він видав закон, відповідно до якого жінки Риму не мали права керувати колісницями.
Ще з січня 1618 року російський цар Петро І видав наказ про правила дорожнього руху. Ці правила обмежували швидкість їзди. Було введено правосторонній рух.
Складова Правил дорожнього руху — дорожні знаки. Вони у своєму розвитку пройшли довгий шлях становлення та удосконалення — від верстових, кілометрових стовпів та попереджувального трикутника "Обережно, жаби!" до міжнародної стандартизації.
Нині, окрім регулювальника, найголовніший "командир" вуличного руху — світлофор. А його прототипом був семафор, вперше встановлений у Лондоні в 1868 році.
Перші електричні світлофори з'явилися в США в 1914 році. Вони мали всього два кольори — червоний і зелений, а до цього просто по черзі відкривалися-закривалися кольорові планшети — екрани.
У Нью-Йорку в 1918-му, а в Москві в 1930 році встановлені перші триколірні світлофори.
Перший дорожній світлофор «одноочко» із ручним керуванням встановили у Лондоні у 1897 році. У XX столітті у Клівленді та Чикаго у світлофорах уже було по два кольори: червоний і зелений, а в 1918 році у Нью-Йорку було встановлено трикольоровий. Лише у 1930 році світлофор з'явився у Москві. Через велике розповсюдження світлофорів у світі у 1968 році була прийнята «Конвенція про дорожні знаки і сигнали» з єдиним для усіх країн розміщенням: червоний, жовтий, зелений.
У США діє велика кількість курйозних законів і положень у різних штатах. Ось деякі з них:
- у штаті Канзас пішоходи, що перетинають вночі шосейні дороги, зобов'язані позначити себе засвіченим ліхтарем;
- в Алабамі не можна водити автомашину з пов'язкою на очах;
- у Франкфурті (штат Кентуккі) — зривати у поліцейського краватку.
Тим, хто мандрує автомобілем шляхами Європи незайве знати таке:
- у Швеції, у Норвегії, Данії і Чехії вдень необхідно вмикати ближнє світло фар;
- у Гібралтарі навіть вночі не можна вмикати дальнє світло фар;
- в Україні і в Румунії дорожня інспекція не любить брудних машин;
- у Люксембурзі необхідно обов'язково миготіти фарами при обгоні вночі;
- у Німеччині можуть притягти до відповідальності за нецензурну лайку й образливі жести.
В Ріо-де-Жанейро з 10 годин вечора і до 5 години ранку водіям дозволено ігнорувати сигнали світлофора через те, що у цей період доби почастішали напади на водіїв машин.
У Нідерландах у 1999 році був оштрафований фактично кожний нідерландець, який має права водія. «Улюбленими» порушеннями були: перевищення швидкості, проїзд на червоне світло і неправильне паркування авто засобів.